Іван Карпенко-Карий «Мартин Боруля»: сюжет і персонажі

«Мартин Боруля» — це комедія в 5 діях, написана Іваном Карпенком-Карим (справжнє прізвище — Тобілевич) 1886 року. П'єса вважається однією з найкращих реалістичних комедій в українській драматургії. В її основі — реальна історія родини самого драматурга: його батько, Карпо Тобілевич, роками домагався визнання роду дворянським, але завадила розбіжність у написанні прізвища — так само, як і героєві п'єси.

Дійові особи п'єси

Автор подає розлогий перелік персонажів, кожен із яких має чітко окреслену соціальну роль. Ось головні з них:

Крім названих, у п'єсі діють Протасій Пеньонжка й Матвій Дульський — чиншовики, а також наймит Трохим. Важливо запам'ятати, що поміщик Красовський жодного разу не з'являється на сцені, однак його економ, позови й наказ з'їхати з землі постійно впливають на перебіг подій.

Що таке чиншовик?

Чиншовик — це селянин або шляхтич, який не має власної землі, а орендує її в поміщика й платить чинш (орендну плату). Мартин Боруля — багатий чиншовик: він має гроші, худобу, господарство, але сидить на землі пана Красовського. Саме через це він почувається приниженим і прагне дворянства, яке дало б йому рівність із поміщиком.

Конфлікт між Борулею та Красовським починається з того, що Красовський назвав Мартина «бидлом» і «телям». Боруля подає до суду за образу, і цей позов стає одним із рушіїв сюжету.

Дія перша: радісна звістка

П'єса починається з того, що повірений Трандалєв читає Мартинові Борулі рішення Дворянського депутатського зібрання. Зібрання визнало рід Борулі дворянським і передало справу до Сенату для остаточного затвердження. Мартин у захваті вигукує: «Виходить, я — не бидло і син мій — не теля!» — ця фраза стала крилатою. Він одразу платить Трандалєву, щоб той писав апеляцію на «приймака Красовського» (так Мартин зневажливо називає поміщика, який нібито одружився з багатою спадкоємицею).

Однак глядач дізнається про справжнє обличчя Трандалєва, коли той залишається на сцені сам. Повірений хвалить «повіренничество» — він веде справи одночасно і Борулі, і Красовського, заробляючи на обох. Це показує, що Мартин — лише пішак у чиновницькій грі.

Того ж дня Мартин починає «дворянське» виховання сім'ї. Він вимагає, щоб дочка Марися казала «папінька, мамінька» замість «мамо, тато»: «Не кажи так по-мужичи: мамо, тато». Батько вже вирішив видати Марисю за «чиновного» — регістратора Націєвського, але дівчина кохає Миколу Гуляницького.

Дія друга: відмова сватам і перші втрати

До Борулі приїжджає давній приятель Гервасій Гуляницький разом із кумом Матвієм Дульським. Вони сватають Марисю за Миколу, сина Гервасія. Мартин відмовляє: тепер, коли його рід визнано дворянським, дочка-«дворянка» не піде за «мужика». Гервасій ображений, він радить Мартинові не тягатися з ученим Красовським, бо той «заїсть» Борулю судами, і йде геть.

Тим часом економ Красовського забирає в Борулі за несплачений чинш дві пари волів і дві корови. Мартин заборгував плату, бо всі гроші йдуть на судові справи.

Комічний епізод другої дії — повернення наймита Омелька. Його вбрали «фурманом» (візником) для панича Степана, що їде до міста служити. Омелько вертається без коней, без чобіт і без кобеняка — все вкрали, поки його частували в шинку. Цей епізод увиразнює марність дворянських претензій Борулі: навіть наймит не може втриматися від спокуси випити за панським наказом.

Дія третя: благання Марисі

Марися на колінах просить батька не віддавати її за міського жениха — регістратора Націєвського. Вона зізнається, що любить Миколу Гуляницького. Але Мартин непохитний: «краще білий хліб, ніж чорний, краще пан, ніж хам!» Для нього дворянство — понад усе, і дочка має стати «пані», навіть якщо це зробить її нещасною. Палажка на боці доньки, але не сміє перечити чоловікові — вона боїться його гніву.

Тим часом Омелько біжить поперед коней із вісткою, що гості їдуть. Націєвський приїжджає з гітарою, намагаючись справити враження на наречену. Однак Марися навмисне говорить із ним грубо й відверто каже, що любить іншого. Націєвський спершу не сприймає цього серйозно.

Дія четверта: утеча нареченого

Кульмінаційний комічний момент настає, коли Мартин і Палажка починають сваритися, кого брати за кумів до майбутнього онука. Вони сперечаються так голосно, що Націєвський чує їх і вирішує, що наречена «з приплодом» — тобто вже вагітна від іншого. Він у паніці тікає: «Невеста з приплодом!.. Благодарю!»

Гості, які приїхали на заручини, глузують із Борулі. Мартин, розлючений, кидається навздогін. Біля розкопаної могили Мартин з Омельком наздоганяють і б'ють Націєвського та візника; чумаки розбороняють їх і привозять Мартина додому хворого — він знесилений і принижений.

Важливо: Націєвський утік не через грубість Марисі, а через підслухану суперечку батьків про кумів. Він помилково вирішив, що наречена вагітна. Це типова комедійна ситуація непорозуміння.

Сенат відмовляє Мартинові в дворянстві: «у нових бумагах — Боруля, а у старих — Беруля». Одна літера в прізвищі зруйнувала всі плани. Водночас земський суд скасовано, і Степана разом із тридцятьма чиновниками «оставили за штатом». Красовський велить Борулі з'їжджати з землі — Мартин зліг від горя.

Гервасій Гуляницький радить забути про дворянство. Палажка, Марися й Степан зізнаються, що не хочуть «панства» — вони щасливіші були без нього. Почувши, що сина скорочено, Мартин у розпачі кидає всі дворянські грамоти в піч: «Нещасний хлоп Мартин Боруля!.. Тепер ти бидло! Бидло! А Степан — теля!»

Палажка радіє: «Слава богу, що дворянство згоріло! Тепер будемо жить по-старосвітськи». Мартин наказує: «Не кажіть на мене тепер папінька, кажіть татко!» — і благословляє Марисю й Миколу на шлюб, наказуючи вчити дітей, «щоб мої онуки були дворянами».

Навіть у цій драматичній сцені Омелько смішить: «То віддайте мені, пане, на цигарки!» — просить папери, які Мартин палить. Наприкінці наймит шкодує, що папери не віддали йому, — він би продав їх шинкареві на цигарки.

Приклад 1. Сенат відмовив Мартинові Борулі в дворянстві, бо…

Завдання: виберіть одну правильну відповідь із п'яти.

Варіанти: А) у старих паперах прізвище записано «Беруля»; Б) Мартин не сплатив мита; В) Красовський довів, що Боруля — кріпак; Г) документи згоріли; Д) Трандалєв подав справу із запізненням.

Розв'язання: У п'ятій дії Сенат відмовляє, бо в старих документах прізвище роду записано як «Беруля», а в нових — «Боруля». Ця розбіжність в одній літері стала формальною підставою для відмови. Мартин сплачував мито (варіант Б — неправда), Красовський не доводив кріпацтво (В — неправда), документи згоріли в печі вже після відмови Сенату (Г — неправда), Трандалєв подав справу вчасно (Д — неправда).

Відповідь: А) у старих паперах прізвище записано «Беруля».

Приклад 2. Логічні пари «персонаж ↔ роль у п'єсі»

Завдання: установіть відповідність між персонажем (1–4) та його роллю (А–Д).

1 Трандалєв, 2 Націєвський, 3 Гервасій Гуляницький, 4 Омелько.

А повірений, що веде справи обох сторін; Б регістратор, що тікає від «нареченої з приплодом»; В сусід, що сватає Марисю за сина; Г наймит, що просить папери на цигарки; Д судиться з Борулею за слова «бидло» й «теля» (зайве).

Розв'язання: Трандалєв — повірений, який одночасно веде справи Борулі й Красовського (1 → А). Націєвський — регістратор, що тікає, почувши про «приплод» (2 → Б). Гервасій Гуляницький — сусід, що сватає Марисю за свого сина Миколу (3 → В). Омелько — наймит, який наприкінці просить папери на цигарки (4 → Г). Варіант Д — зайвий, це Красовський, якого немає на сцені.

Відповідь: 1А, 2Б, 3В, 4Г.

Приклад 3. «Виходить, я — не бидло і син мій — не теля!»

Завдання: виберіть одну правильну відповідь із п'яти. Коли Мартин промовляє ці слова?

Варіанти: А) коли дізнається про рішення Дворянського депутатського зібрання; Б) коли палить папери; В) коли виганяє Націєвського; Г) коли відмовляє Гервасієві; Д) коли отримує відмову Сенату.

Розв'язання: Цю репліку Мартин вигукує в першій дії, щойно Трандалєв прочитав рішення Дворянського депутатського зібрання. Мартин радіє, що його визнали дворянином, і тепер він не «бидло». Коли він палить папери (Б), він навпаки називає себе «бидлом». Коли виганяє Націєвського (В) — він кричить навздогін. Коли відмовляє Гервасієві (Г) — він говорить про «мужика». Коли отримує відмову Сенату (Д) — він у розпачі.

Відповідь: А) коли дізнається про рішення Дворянського депутатського зібрання.

Приклад 4. Чим закінчується п'єса?

Завдання: виберіть одну правильну відповідь із п'яти.

Варіанти: А) Мартин палить дворянські папери й погоджується на шлюб Марисі з Миколою; Б) Марися виходить за Націєвського; В) Мартин виграє справу в Сенаті; Г) Боруля продає хутір і їде до міста; Д) Степан стає столоначальником.

Розв'язання: П'єса завершується тим, що Мартин у розпачі палить усі дворянські грамоти в печі, наказує називати себе «татком», а не «папіньком», і благословляє Марисю з Миколою. Марися не виходить за Націєвського (Б — неправда), Мартин програє справу (В — неправда), Боруля не продає хутір (Г — неправда), Степана скорочують (Д — неправда).

Відповідь: А) Мартин палить дворянські папери й погоджується на шлюб Марисі з Миколою.

• Вважати Красовського нареченим Марисі. Насправді наречений — регістратор Націєвський, а Красовський — поміщик, з яким Боруля судиться через образу. Красовський жодного разу не з'являється на сцені.

• Думати, що Націєвський утік через грубість Марисі. Вирішальна причина — підслухана суперечка батьків про кумів, з якої він вивів, що наречена «з приплодом». Це комедійне непорозуміння.

• Плутати причину відмови Сенату. Сенат відмовив через розбіжність в одній літері: у старих паперах прізвище записано «Беруля», а в нових — «Боруля». Не через несплату мита, не через докази Красовського, не через запізнення Трандалєва.

• Вважати, що Мартин зрештою став дворянином. Він палить папери й повертається до життя «по-старосвітськи». Фінал п'єси — крах дворянських амбіцій.

• Приписувати Мартинові слова, які належать іншим персонажам. «То віддайте мені, пане, на цигарки!» — це репліка Омелька, а не Мартина. «Слава богу, що дворянство згоріло!» — це слова Палажки.

За програмою НМТ тема 3.6 «Іван Карпенко-Карий «Мартин Боруля»» передбачає вміння впізнавати героїв за цитатами, визначати конфлікт і жанр твору.

У демоваріанті НМТ-2026 завдання 3 (вибір однієї з п'яти, 1 бал) пропонує за цитатною характеристикою впізнати героя «Мартина Борулі» та співвіднести його з відповідним учинком. Також у блоці 26–30 трапляються «логічні пари» (1–4 → А–Д, 1 бал за кожну правильно встановлену пару, до 4 балів за блок): «персонаж ↔ репліка» або «персонаж ↔ роль у п'єсі».

Усього в тесті 30 завдань, на які відведено орієнтовно 60 хвилин. Це означає, що на кожне завдання в середньому припадає 2 хвилини.

Стратегія виконання

Щоб упевнено відповідати на питання про «Мартина Борулю», прив'язуй кожну репліку до конкретної дії п'єси:

• Дія I — рішення Дворянського депутатського зібрання, радість Мартина («не бидло… не теля»), початок «дворянського» виховання.

• Дія II — відмова сватам Гуляницького, забір волів і корів економом, повернення Омелька без коней.

• Дії III–IV — сватання Націєвського, благання Марисі, суперечка про кумів, утеча нареченого.

• Дія V — відмова Сенату («Беруля»), скасування суду, спалення паперів, благословення Марисі й Миколи.

Запам'ятай: у завданнях на логічні пари зайвий елемент може стосуватися персонажа, якого немає серед дійових осіб (як-от поміщика Красовського), або героя іншого твору.

• «Мартин Боруля» — комедія в 5 діях Івана Карпенка-Карого (1886) про багатого шляхтича-чиншовика, що добивається дворянства.

• Дійові особи: Мартин, Палажка, Марися, Степан; Гервасій і Микола Гуляницькі; повірений Трандалєв; регістратор Націєвський; наймит Омелько; поза сценою — поміщик Красовський.

• Віхи сюжету: рішення Дворянського зібрання → відмова Гуляницькому → сватання й утеча Націєвського → відмова Сенату («Беруля») → Степан «за штатом» → спалені папери → весілля Марисі й Миколи.

• Ключові репліки: «Виходить, я — не бидло і син мій — не теля!» (Мартин, дія I); «Не кажіть на мене тепер папінька, кажіть татко!» (Мартин, дія V); «То віддайте мені, пане, на цигарки!» (Омелько, дія V); «Слава богу, що дворянство згоріло!» (Палажка, дія V); «щоб мої онуки були дворянами» (Мартин, дія V).

• Сенат відмовив через розбіжність у прізвищі: у старих паперах — «Беруля», у нових — «Боруля».

• Фінал: Мартин палить дворянські грамоти, благословляє шлюб Марисі з Миколою й повертається до «старосвітського» життя.