Григорій Сковорода «Всякому місту — звичай і права…»

Вірш «Всякому місту — звичай і права…» — це пісня 10 зі збірки «Сад божественних пісень», яку Григорій Сковорода створював протягом 1753–1785 років. Сама назва збірки вказує на біблійне джерело натхнення: «сад» — це символ раю, мудрості й гармонії. «Зерном» пісні став вислів із книги Сираха (Старого Заповіту): «Блажен муж, иже в премудрості умрет…» — тобто щасливий той, хто помре в мудрості. Цей біблійний афоризм Сковорода перетворив на власну філософську розповідь про людські пристрасті й чисту совість.

В оригіналі, написаному тогочасною книжною українською мовою, перший рядок звучав так: «Всякому городу нрав і права». У сучасному шкільному перекладі, який вивчають за програмою НМТ, цей рядок має форму «Всякому місту — звичай і права…». Зверни увагу: слово «нрав» (звичай, характер) замінено на «звичай», а «городу» — на «місту». Це не змінює змісту, але робить текст зрозумілішим для сучасного читача.

Будова вірша

Вірш складається з 5 строф, кожна з яких має 6 рядків. У перших трьох строфах наприкінці повторюється двовірш-рефрен: «Я ж у полоні нав’язливих дум: лише одне непокоїть мій ум». У четвертій строфі рефрен змінюється — тепер ліричний герой називає те, що його непокоїть: «Як з ясним розумом вмерти мені». П’ята строфа — це висновок про смерть і чисту совість, без рефрену.

Народна пісня

Пісня Сковороди швидко пішла в народ. Її співали лірники й кобзарі по всій Україні, тому вона має багато народних варіантів — із дещо зміненими рядками, доданими строфами, іноді навіть з іншим настроєм. Це один із небагатьох творів української літератури XVIII століття, який став справді народною піснею.

Згодом переробку цієї пісні вклав у вуста свого персонажа Іван Котляревський у «Наталці Полтавці». Возний — чиновник-хабарник — співає варіант пісні Сковороди, і це чудово характеризує його як людину, що дбає лише про власну вигоду. Тож коли на НМТ зустрінеш питання про зв’язок «Всякому місту…» з «Наталкою Полтавкою», пам’ятай: Возний співає переробку пісні Сковороди.

Перші чотири рядки вірша — це вступ, який задає тон усьому творові: «Всякому місту — звичай і права, всяка тримає свій ум голова; всякому серцю — любов і тепло, всякеє горло свій смак віднайшло». Сковорода стверджує очевидне: у кожного міста — свої звичаї, у кожної голови — свої думки, у кожного серця — свої вподобання. Це не осуд, а констатація. Але далі починається сатира.

Кар’єризм і обман

Сковорода малює галерею типових персонажів тогочасного суспільства. Перший — Петро: «Панські Петро для чинів тре кутки». Це кар’єрист, який підлабузнюється до панів, «тре кутки» — тобто принижується, щоб здобути чин. Другий — Федір-купець: «Федір-купець обдурити прудкий». Він швидко й спритно обманює покупців. Далі — хтось «зводить дім свій на модний манір», женучись за зовнішньою пишнотою, а інший «гендлює» — займається торгівлею й лихварством.

Жадоба й розваги

Наступні рядки розширюють картину: «Той безперервно стягає поля, сей іноземних заводить телят. Ті на ловецтво готують собак, в сих дім, як вулик, гуде від гуляк». Тут — жадоба землі (скуповування полів), захоплення іноземними породами худоби, мисливство з собаками, гучні бенкети. Кожен образ — окрема пристрасть, яка поглинає людину.

Судове крутійство й любовна пристрасть

«Ладить юриста на смак свій права, з диспутів учню тріщить голова, тих непокоїть Венерин амур, всякому голову крутить свій дур». Юрист підганяє закони під власну вигоду («на смак свій»), учні марнують час на пусті суперечки («диспути»), когось мучить любовна пристрасть («Венерин амур»). Слово «дур» у Сковороди означає не божевілля, а дурість, примху, марне захоплення — те, що «крутить голову» кожному.

Сатиричне узагальнення

Усі ці персонажі — не конкретні люди, а узагальнені типи. Сковорода висміює не Петра чи Федора особисто, а вади, які вони уособлюють: кар’єризм, обман, марнотратство, жадобу, судове крутійство, пусту вченість, любовну пристрасть. Це сатира на панство, купецтво й чиновництво XVIII століття. Люди женуться за чинами, грошима, землею, розвагами — і забувають про душу. Саме цей контраст між зовнішньою метушнею і внутрішнім спокоєм стане головною темою наступної частини вірша.

Після сатиричного переліку людських пристрастей у вірші різко змінюється тон. З’являється ліричний герой — голос самого автора, який не зливається з натовпом, а протиставляє себе йому. Це протиставлення передає рефрен, що повторюється в кінці перших трьох строф: «Я ж у полоні нав’язливих дум: лише одне непокоїть мій ум». Займенник «я» стоїть на початку рефрену й різко контрастує з усіма «той», «сей», «ті», «сих» — ліричний герой ніби каже: усі вони зайняті своїми пристрастями, а мене хвилює зовсім інше.

Що непокоїть ліричного героя?

У перших трьох строфах рефрен не називає, що саме «непокоїть мій ум». Це створює напругу — читач чекає відповіді. І в четвертій строфі вона нарешті з’являється: «Як з ясним розумом вмерти мені». Ось головна думка ліричного героя: не чини, не багатство, не розваги, а гідна смерть — із ясним розумом і чистою совістю.

Образ смерті

Сковорода створює виразний і дещо грізний образ смерті: «Знаю, що смерть — як коса замашна, навіть царя не обійде вона. Байдуже смерті, мужик то чи цар, — все пожере, як солому пожар». «Замашна» коса — це коса з довгим, важким лезом, якою косять траву. Смерть — це косар, який не розрізняє багатих і бідних, вельможних і простих. Перед нею всі рівні. Порівняння «як солому пожар» підкреслює невблаганність: смерть знищує все, як вогонь — суху солому.

Чиста совість — єдина зброя проти страху смерті

Вірш завершується риторичним запитанням і відповіддю: «Хто ж бо зневажить страшну її сталь? Той, в кого совість, як чистий кришталь». Смерті не боїться лише той, чия совість чиста, мов кришталь — прозора, без плям. Це й є головна ідея твору: чиста совість і ясний розум цінніші за всі чини, багатство й розваги, якими захоплені персонажі перших строф.

Тема й ідея

Тема вірша — людські пристрасті й пошук справжнього сенсу життя. Ідея — чиста совість і ясний розум є найвищою цінністю; людина, яка прожила життя з чистою совістю, не боїться смерті. Це типова для бароко тема «memento mori» (пам’ятай про смерть), але Сковорода подає її не як залякування, а як заклик до внутрішньої свободи.

Композиція вірша «Всякому місту — звичай і права…» чітко поділяється на дві частини. Перша частина — сатиричний перелік людських пристрастей (строфи 1–3 і початок четвертої). Друга частина — філософський висновок ліричного героя (кінець четвертої строфи й п’ята строфа). Цей поділ підкреслює антитеза «вони ↔ я», яка організовує весь вірш: усі персонажі занурені у свої пристрасті, а ліричний герой думає про смерть і совість.

Анафора й перелік

Вірш починається з анафори — повтору слів на початку рядків: «Всякому… всяка… всякому… всякеє». Це створює ритмічну єдність і підкреслює узагальнення: кожен має своє. Далі використано перелік (нанизування) персонажів за допомогою займенників «той… сей… ті… сих». Цей прийом дає змогу швидко змінювати образи, створюючи ефект строкатої юрби.

Рефрен

Рефрен — це двовірш, який повторюється в кінці перших трьох строф: «Я ж у полоні нав’язливих дум: лише одне непокоїть мій ум». Він виконує дві функції: по-перше, ритмічно організовує строфи, по-друге, нагадує про присутність ліричного героя, який не зливається з натовпом. У четвертій строфі рефрен змінюється — тепер він називає те, що непокоїть: «Як з ясним розумом вмерти мені».

Порівняння

У вірші кілька яскравих порівнянь. Дім гуляк — «як вулик, гуде» (порівняння зі звуком бджолиного рою). Смерть — «як коса замашна» (порівняння з косою, якою косять траву). Смерть «все пожере, як солому пожар» (порівняння з вогнем). Совість — «як чистий кришталь» (порівняння з прозорим мінералом). Кожне порівняння робить абстрактне поняття зримим і відчутним.

Антитеза й риторичне запитання

Антитеза «мужик ↔ цар» підкреслює, що смерть не робить різниці між станами. Риторичне запитання «Хто ж бо зневажить страшну її сталь?» не потребує відповіді від читача — автор сам її дає в наступному рядку. Цей прийом називають риторичним запитанням із самостійною відповіддю.

Барокові мотиви й жанр

У вірші звучать типові для бароко мотиви «memento mori» (пам’ятай про смерть) і марноти світу (vanitas). Усі земні пристрасті — чини, багатство, розваги — виявляються марними перед обличчям смерті. Це філософська лірика із сатиричним змістом. Жанр твору — вірш-пісня, оскільки він має строфічну будову, рефрен і ритмічну повторюваність, які роблять його придатним для співу.

Приклад 1. Ліричний герой і його думка

Завдання: Ліричного героя вірша «Всякому місту — звичай і права…» непокоїть думка про те, як…

• з ясним розумом умерти

• здобути високий чин

• розбагатіти

• повернути кохану

• визволити батьківщину

Розв’язання: У перших трьох строфах рефрен каже: «лише одне непокоїть мій ум», але не називає, що саме. У четвертій строфі цю думу розкрито: «Як з ясним розумом вмерти мені». Отже, ліричного героя непокоїть думка про гідну смерть — із ясним розумом.

Відповідь: з ясним розумом умерти.

Чому інші варіанти неправильні? «Здобути високий чин» — це пристрасть Петра, а не ліричного героя. «Розбагатіти» — це пристрасть Федора-купця й тих, хто «стягає поля». «Повернути кохану» — це «Венерин амур», який непокоїть інших. «Визволити батьківщину» — це тема вірша «De libertate», а не «Всякому місту…».

Приклад 2. Художні засоби в рядках

Завдання: У рядках «Байдуже смерті, мужик то чи цар, — все пожере, як солому пожар» використано…

• антитезу й порівняння

• анафору й гіперболу

• алегорію й епіфору

• оксиморон і тавтологію

• інверсію й метонімію

Розв’язання: У рядках є протиставлення «мужик ↔ цар» — це антитеза. Також є порівняння: «як солому пожар» — смерть знищує все, як вогонь знищує солому. Отже, правильна відповідь — антитеза й порівняння.

Відповідь: антитезу й порівняння.

Чому інші варіанти неправильні? Анафора — це повтор на початку рядків, а тут повтору на початку немає. Гіпербола — перебільшення, якого тут немає. Алегорія — іншомовлення, а тут усе сказано прямо. Епіфора — повтор у кінці рядків, чого тут немає. Оксиморон — поєднання непоєднуваного, тавтологія — повторення того самого слова, інверсія — зворотний порядок слів, метонімія — перенесення назви — жоден із цих засобів не є провідним у наведених рядках.

Приклад 3. Логічні пари «персонаж ↔ вада»

Завдання: Установи відповідність між персонажем вірша та вадою, яку він уособлює.

Розв’язання: Петро «тре кутки» для чинів — це кар’єризм (1–А). Федір-купець «обдурити прудкий» — обман покупців (2–Б). Юрист «ладить на смак свій права» — підганяє закони (3–В). Той, хто «безперервно стягає поля», — жадібний до землі (4–Г). Варіант Д («пияцтво й бійки в шинку») — зайвий, такого персонажа у вірші немає.

Відповідь: 1–А, 2–Б, 3–В, 4–Г.

Приклад 4. Ідея вірша

Завдання: Ідею вірша «Всякому місту — звичай і права…» найточніше передає твердження…

• чиста совість і ясний розум цінніші за чини, багатство й розваги

• свобода дорожча за золото

• щастя — у сродній праці

• кожне місто має свої закони, які треба шанувати

• смерть — кара за гріхи

Розв’язання: Вірш завершується висновком: «Той, в кого совість, як чистий кришталь» не боїться смерті. Усі земні пристрасті (чини, багатство, розваги) — марні перед смертю. Отже, ідея — чиста совість і ясний розум цінніші за все інше.

Відповідь: чиста совість і ясний розум цінніші за чини, багатство й розваги.

Чому інші варіанти неправильні? «Свобода дорожча за золото» — це ідея вірша «De libertate». «Щастя — у сродній праці» — це ідея байки «Бджола та Шершень». «Кожне місто має свої закони, які треба шанувати» — буквальне прочитання першого рядка, яке ігнорує сатиричний зміст. «Смерть — кара за гріхи» — суперечить віршеві: смерть не кара, а природний кінець, якого не боїться людина з чистою совістю.

• Розуміти перший рядок буквально — як заклик шанувати місцеві закони. Насправді це вступ до переліку людських уподобань і пристрастей, а не правова настанова.

• Плутати ідеї трьох творів Сковороди: совість і смерть — «Всякому місту…», свобода — «De libertate», сродна праця — «Бджола та Шершень». На НМТ можуть дати завдання на розрізнення цих творів.

• Думати, що ліричний герой боїться смерті. Навпаки: він хоче вмерти з ясним розумом і знає, що чиста совість долає страх. Його непокоїть не смерть як така, а те, як гідно її зустріти.

• Приписувати вірш Котляревському, бо Возний у «Наталці Полтавці» співає його переробку. Автор вірша — Григорій Сковорода. Котляревський лише використав уже народну пісню для характеристики свого персонажа.

• Називати вірш байкою чи думою. Це вірш-пісня зі збірки «Сад божественних пісень». Байка має алегоричний сюжет і мораль, дума — епічний жанр кобзарів — ні те, ні інше не відповідає цьому творові.

• Плутати анафору (повтор на початку рядків «Всякому… всяка… всякому… всякеє») з рефреном (повтор двовірша в кінці строф «Я ж у полоні нав’язливих дум…»). Це різні художні засоби, і на НМТ можуть запитати про кожен окремо.

Вірш «Всякому місту — звичай і права…» входить до програми НМТ з української літератури (тема 2.3 — «Григорій Сковорода»). Програма вимагає: визначати тему, ідею, провідні мотиви ліричних творів, художні засоби; співвідносити твори з бароко.

Формат завдань

У демоваріанті НМТ-2026 блок аналізу вірша (завдання 16–20) містить питання про тематичний різновид лірики, провідний художній засіб та ідею. Це завдання з вибором однієї відповіді з п’яти, кожне оцінюється в 1 бал.

Завдання на «логічні пари» (26–30) можуть перевіряти співвіднесення «назва твору ↔ художні образи» або «письменник ↔ уривок». Кожна правильно встановлена пара дає 1 бал, максимум — 4 бали.

Стратегія виконання

Щоб швидко впізнати цей вірш у тесті, запам’ятай ключові маркери:

• персонажі Петро й Федір-купець — вони є тільки в цьому творі Сковороди

• «замашна» коса — незвичне слово, яке одразу вказує на образ смерті

• «мужик то чи цар» — антитеза, яка підкреслює рівність перед смертю

• «совість, як чистий кришталь» — фінальне порівняння, яке передає ідею твору

• рефрен «Я ж у полоні нав’язливих дум…» — характерна риса композиції

Пам’ятай: якщо в завданні згадано «Всякому місту — звичай і права…», шукай у варіантах сатиричний перелік пристрастей, протиставлення ліричного героя натовпові, образ смерті з косою й висновок про чисту совість.

• Пісня 10 зі збірки «Сад божественних пісень»; «зерно» — біблійний вислів «Блажен муж, иже в премудрості умрет»; в оригіналі — «Всякому городу нрав і права»; стала народною піснею.

• Перелік пристрастей: Петро-кар’єрист («тре кутки»), Федір-купець (обман), будівничий (мода), лихвар (гендль), скупник земель («стягає поля»), мисливець (собаки), гуляка (бенкети), юрист (крутійство).

• Рефрен «Я ж у полоні нав’язливих дум: лише одне непокоїть мій ум» протиставляє ліричного героя натовпові; у четвертій строфі з’ясовується: «Як з ясним розумом вмерти мені».

• Смерть із «замашною» косою не розбирає, мужик чи цар («все пожере, як солому пожар»); не боїться її той, «в кого совість, як чистий кришталь».

• Художні засоби: анафора («Всякому… всяка…»), перелік («той… сей… ті… сих»), антитеза («вони ↔ я», «мужик ↔ цар»), порівняння, риторичне запитання; барокові мотиви «memento mori» й марноти світу.

• Жанр — вірш-пісня; тематичний різновид — філософська лірика із сатиричним змістом.