«Чорна рада»: проблематика, жанр і хуторянство

«Чорна рада» Пантелеймона Куліша — не просто історичне полотно про події 1663 року. Це твір, у якому автор ставить гострі питання про долю України, природу влади, соціальну справедливість і людську порядність. Розгляньмо кожну з провідних проблем роману.

Проблема єдності України

Дія роману відбувається в часи, коли Україна розділена по Дніпру на Правобережжя (під владою Польщі) і Лівобережжя (Гетьманщина). Гетьманська булава стає яблуком розбрату: одразу кілька претендентів — Яким Сомко, Іван Брюховецький, Васюта Золотаренко, Павло Тетеря — борються за владу. Полковник Шрам мріє об’єднати обидва береги Дніпра під однією булавою, а Сомко прагне зміцнити Гетьманщину зсередини. З болем про цей розбрат говорить і Божий чоловік: між козаками немає ладу. Розбрат серед козацької верхівки послаблює державу й робить її легкою здобиччю для сусідів.

Проблема влади й демагогії

Куліш показує, як владу здобувають не чеснотою, а брехнею й підкупом. Іван Брюховецький — майстер демагогії: він обіцяє запорожцям і черні те, чого ніколи не збирається виконувати, роздає горілку й гроші, грає на соціальній ненависті. На Чорній раді під Ніжином його саджають на стіл і дають булаву не тому, що він найдостойніший, а тому, що він найкраще обдурив натовп. Однак, здобувши владу, Брюховецький зневажає і чернь, і січові звичаї, показуючи справжнє обличчя тирана. Окрема лінія — втручання Москви: князь Гагін підтримує Брюховецького, бо той вигідніший для царя, ніж незалежний Сомко.

Соціальна проблема: ворожнеча станів

У романі гостро постає взаємна ненависть між різними верствами українського суспільства. Козацька старшина («кармазини» — від дорогого кармазинового сукна) зневажає простих козаків і міщан. Міщани («личаки» — від лика, з якого плели постоли) платять їм тією самою ненавистю. Сомко погорджує черню, Гвинтовка зневажає міщан. Ця внутрішня ворожнеча й робить можливою перемогу Брюховецького: обдурена чернь іде за ним, а потім повертається додому ні з чим, бо новий гетьман про свої обіцянки забуває.

Вірність і зрада

Через увесь роман проходить мотив випробування людини на вірність. Зрадники — Вуяхевич (підбурює козаків проти Сомка) і Гвинтовка (переходить на бік Брюховецького). Їм протиставлені вірні: Шрам, який до кінця боронить правду й гине; Петро, що не зраджує ні батька, ні кохану; Кирило Тур, який готовий пожертвувати собою заради Сомка. Сомко відмовляється тікати ціною чужого життя — він приймає смерть, але не зраджує честі.

Ідея роману

Провідна ідея «Чорної ради» — засудження міжусобиць і демагогії, заклик до єдності. Куліш показує, що внутрішні чвари й боротьба за владу нищать Україну гірше за будь-якого зовнішнього ворога. Найчесніші герої — Сомко і Шрам — гинуть, але, як каже про них оповідач, «не вмерла, не полягла їх слава». Кирило Тур лишається живий і йде із запорожцями до Чорної Гори. Це трагічний, але не безнадійний фінал: пам’ять про тих, хто поліг за правду, лишається в народі.

Щоб правильно визначити жанр «Чорної ради», треба розібратися з кількома літературознавчими поняттями. Сам Куліш дав творові підзаголовок «Хроніка 1663 року», і це ключ до розуміння жанрової природи.

Роман як епічний жанр

«Чорна рада» — це роман, тобто великий епічний твір із кількома сюжетними лініями й розгалуженою системою персонажів. У ньому є й історична лінія (боротьба за гетьманську булаву), і любовна (Петро й Леся), і соціальна (ворожнеча станів). Така багатоплановість і відрізняє роман від повісті, у якій зазвичай одна сюжетна лінія.

Історичний роман

Твір називають історичним, бо він відтворює реальну подію — Чорну раду 1663 року під Ніжином — і виводить реальних історичних осіб: Якима Сомка, Івана Брюховецького, Васюту Золотаренка, Павла Тетерю, Івана Вуяхевича, князя Гагіна. Куліш спирався на літописи Самовидця, Григорія Грабянки та Самійла Величка, а також на історичні праці Миколи Костомарова.

Роман-хроніка

Підзаголовок «Хроніка 1663 року» означає, що події подано послідовно, у хронологічному порядку, наче літопис. Оповідач виконує роль історика: він коментує події, звертається до читача, порівнює Київ «років за двісті назад» із сучасним йому містом, посилається на літописи. Це створює ефект документальності, хоча насправді автор вільно поєднує історію з вигадкою.

Поєднання історії й вигадки

Куліш, за прикладом Вальтера Скотта, уводить у реальну історичну подію вигаданих персонажів. Історичні особи: Сомко, Брюховецький, Золотаренко, Тетеря, Вуяхевич, князь Гагін. Вигадані: полковник Шрам, його син Петро, родина Череванів (Черевань, його дружина, Леся), Кирило Тур, Божий чоловік. Любовна лінія Петра й Лесі тримає сюжет і робить історію ближчою до читача.

Романтичні риси

Хоча «Чорна рада» загалом реалістичний твір, у ньому виразні й романтичні елементи. До них належать: винятковий герой Кирило Тур (безстрашний, ідеальний запорожець); викрадення нареченої; поєдинок над проваллям; перевдягання; пророча постать сліпого кобзаря; народні перекази й пісні, вплетені в тканину твору. Водночас у романі багато реалістичних деталей: побут хутора й міста, соціальні суперечності, психологічна мотивація вчинків.

Взірець Вальтера Скотта

Куліш свідомо орієнтувався на шотландського письменника Вальтера Скотта, якого вважають творцем жанру історичного роману. Схема Скотта така: вигаданий молодий герой (у Куліша — Петро Шраменко) проходить крізь реальні історичні події, і через його очі читач бачить епоху. Любовна лінія (Петро й Леся) поєднує історію з особистою драмою. Цю модель Куліш засвоїв і переніс на український ґрунт, створивши перший український історичний роман.

Хуторянство (або хутірська філософія) — одна з найважливіших ідей Пантелеймона Куліша, яка пронизує не тільки «Чорну раду», а й усе його життя й творчість. Розберімося, що це за поняття і як воно втілене в романі.

Що таке хуторянство?

Хуторянство — це Кулішева ідея хутора як осередку природного, патріархального життя, праці на землі й національних традицій. Хутір протиставлений зіпсованому місту й політичним чварам. На хуторі людина живе в гармонії з природою, працює, плекає родину, зберігає звичаї предків і не втручається в політичні ігри, які тільки руйнують край. Для Куліша хутір — це модель ідеального суспільства, побудованого на чесній праці, вірності традиціям і християнській моралі.

Хмарище — хутір Череваня

У романі хуторянство втілено в образі Хмарища — хутора Череваня під Києвом. Це мальовниче місце: пасіка, сад, гостинна хата, Божий чоловік — мандрівний сліпий кобзар, що заходить сюди й співає думи. Саме сюди, подалі від гетьманських чвар, повертається Петро після загибелі батька. На Хмарищі він знаходить спокій, кохану Лесю й родину. Хутір стає пристановищем — місцем, де можна перечекати бурю й почати нове життя.

Дві грані хуторянства

Куліш показує дві сторони хуторянського ідеалу. Перша — знижена, комічна: Черевань. Для нього головне — поїсти, випити й не втручатися в політику. Його знаменита фраза «А що нам, бгате, до Вкраїни?» — це не мудрість, а байдужість і обмеженість. Недарма Шрам називає Череваня Барабашем — натякаючи на гетьмана-зрадника, який думав лише про власний спокій. Друга грань — висока: мудрість Божого чоловіка, мандрівного сліпого кобзаря, який гостює на Хмарищі й бачить глибше за політиків; а також Петро, який обирає хутір не з лінощів, а з розуміння, що справжнє життя — у праці й родині.

Куліш і хутір у житті

Хуторянство для Куліша не було абстрактною теорією. Він сам жив і помер на хуторі Мотронівка на Чернігівщині (тепер село Оленівка). Своїй улюбленій ідеї він присвятив пізню збірку поезій «Хуторна поезія» (1882). У ній Куліш розвиває ту саму думку: хутір — це порятунок від політичних бур, місце, де зберігається справжня українська душа.

Запам’ятай: хуторянство — це не втеча від світу, а свідомий вибір на користь природного, чесного життя. Черевань — лише знижений, комічний варіант цієї ідеї. Високий варіант — Божий чоловік і Петро.

Пантелеймон Олександрович Куліш (1819–1897) — постать універсальна: прозаїк, поет, історик, фольклорист, перекладач, критик і мовотворець. Щоб скласти НМТ, треба знати не лише його роман, а й місце письменника в літературному процесі.

Життя і громадська діяльність

Куліш народився на Чернігівщині в козацькій старшинській родині. Навчався в Київському університеті, захопився історією, фольклором і літературою. У 1845–1846 роках став членом Кирило-Мефодіївського братства — таємної політичної організації, яка боролася за скасування кріпацтва й національне визволення слов’янських народів. За участь у братстві 1847 року Куліша заарештували й заслали до Тули, де він провів кілька років під наглядом поліції. Після повернення з заслання він зосередився на літературній і науковій праці.

Кулішівка — перший український фонетичний правопис

Куліш увійшов в історію не тільки як письменник, а і як творець першого українського фонетичного правопису — кулішівки. Її принцип — «як чуємо, так і пишемо». Куліш запровадив цей правопис у «Записках о Южной Руси» (1856–1857) і в «Граматці» (1857) — першому українському букварі для народу. Саме кулішівка стала основою сучасного українського правопису: вона відмовилася від етимологічного написання (яке копіювало російську й церковнослов’янську традицію) і наблизила письмо до живої народної вимови.

Переклад Біблії українською

Куліш здійснив титанічну працю — переклав українською мовою Святе Письмо. Він переклав більшу частину книг Старого й Нового Заповіту, частину книг — разом з Іваном Пулюєм (фізиком і перекладачем). Після смерті Куліша 1897 року роботу завершив Іван Нечуй-Левицький. Повна Біблія українською мовою вийшла 1903 року у Відні. Це був перший повний переклад Біблії українською, який відіграв величезну роль у розвитку української літературної мови.

Маркери для логічних пар на НМТ

У завданні «логічні пари» на НМТ (митець ↔ висловлювання про нього) Пантелеймона Куліша можна впізнати за такими маркерами: «перший український історичний роман» (це «Чорна рада»), «кулішівка» (перший фонетичний правопис), «переклад Святого Письма» (Біблія у співавторстві з Пулюєм і Нечуєм-Левицьким), «хуторянство» (хутірська філософія). Жоден інший письменник програми НМТ не має всіх цих маркерів одночасно.

Розгляньмо типові завдання НМТ на тему «Чорної ради» — як їх розв’язувати крок за кроком і яких пасток уникати.

Приклад 1. Жанр твору «Чорна рада»

Завдання: Жанр твору «Чорна рада» — …

• історичний роман-хроніка

• історична повість

• соціально-психологічний роман

• роман у віршах

• історична поема

Розв’язання: Згадай підзаголовок, який дав творові сам Куліш: «Хроніка 1663 року». Це вказує на те, що перед нами історичний роман-хроніка. Твір має всі ознаки роману (кілька сюжетних ліній, розгалужена система персонажів), історичну основу (реальні події й особи) й хронікальний, послідовний виклад.

Відповідь: історичний роман-хроніка.

Чому інші варіанти неправильні: «історична повість» — пастка, бо «Захар Беркут» Франка справді історична повість, але «Чорна рада» має складнішу структуру; «соціально-психологічний роман» — у творі є соціальні й психологічні мотиви, але провідна ознака — історична; «роман у віршах» — це «Маруся Чурай» Ліни Костенко; «історична поема» — поетичний жанр, а «Чорна рада» написана прозою.

Приклад 2. Ідею хуторянства найповніше втілено в епізоді…

Завдання: Ідею хуторянства найповніше втілено в епізоді…

• після загибелі батька Петро знаходить спокій і родину на Хмарищі

• Чорна рада під Ніжином обирає Брюховецького гетьманом

• Кирила Тура карають киями на майдані

• Брюховецький бенкетує після обрання

• сутичка кармазинів і личаків у Києві

Розв’язання: Хуторянство — це ідеал хутора як місця спокою, праці й родини. У фіналі роману Петро, утративши батька, повертається на Хмарище — хутір Череваня. Там він знаходить родину, кохану Лесю й мирне життя подалі від політичних чвар. Цей епізод найповніше втілює ідею хуторянства.

Відповідь: після загибелі батька Петро знаходить спокій і родину на Хмарищі.

Чому інші варіанти неправильні: рада під Ніжином — епізод боротьби за владу; кара Кирила Тура — трагічний епізод, що ілюструє жорстокість; бенкет Брюховецького — показ демагогії; сутичка в Києві — соціальна ворожнеча. Жоден із них не пов’язаний із хуторянством.

Приклад 3. Логічні пари: проблема ↔ епізод чи образ

Завдання: Установи відповідність між проблемою роману та епізодом чи образом, що її ілюструє.

Проблеми: 1 боротьба за владу, 2 зрада, 3 ворожнеча станів, 4 байдужість до долі вітчизни.

Епізоди й образи: А запорожці саджають Брюховецького на стіл і дають йому булаву, Б Вуяхевич підбурює козаків проти Сомка, В сутичка кармазинів і личаків у Києві, Г Черевань: «А що нам, бгате, до Вкраїни?», Д Петро перестрибує провалля.

Розв’язання: 1 — боротьба за владу: найяскравіший епізод — обрання Брюховецького на раді (А). 2 — зрада: Вуяхевич підбурює козаків проти свого гетьмана Сомка (Б). 3 — ворожнеча станів: сутичка кармазинів (старшини) і личаків (міщан) у Києві (В). 4 — байдужість до долі вітчизни: Черевань зі своєю фразою «А що нам, бгате, до Вкраїни?» (Г). Епізод Д (Петро перестрибує провалля) — зайвий, він із любовної лінії.

Відповідь: 1А, 2Б, 3В, 4Г.

Приклад 4. Пантелеймон Куліш — автор…

Завдання: Пантелеймон Куліш — автор…

• першого українського фонетичного правопису (кулішівки)

• «Енеїди»

• «Кайдашевої сім’ї»

• повного перекладу Біблії, виконаного одноосібно

• збірки «Зів’яле листя»

Розв’язання: Куліш створив кулішівку — перший український фонетичний правопис, запроваджений у «Записках о Южной Руси» та «Граматці». Це його унікальний внесок.

Відповідь: першого українського фонетичного правопису (кулішівки).

Чому інші варіанти неправильні: «Енеїду» написав Іван Котляревський; «Кайдашеву сім’ю» — Іван Нечуй-Левицький; повний переклад Біблії Куліш не завершив одноосібно — роботу продовжили Пулюй і Нечуй-Левицький; «Зів’яле листя» — збірка Івана Франка.

• Вважати «Чорну раду» історичною повістю. Це роман, де реальні події поєднано з вигаданими героями, а сюжет має кілька ліній. «Захар Беркут» Івана Франка — історична повість, а «Чорна рада» — роман-хроніка.

• Бачити в хуторянстві лише Череванове черевоугодництво. Для Куліша хутір — ідеал природного, чесного життя, а Черевань — його знижений, комічний варіант. Висока грань хуторянства — Божий чоловік і Петро.

• Думати, що Куліш ідеалізує всіх запорожців. Кирило Тур — лицар, але «голота» (чернь) стає знаряддям Брюховецького. Куліш показує, як демагогія розбещує народ.

• Приписувати повний переклад Біблії одному Кулішеві. Куліш переклав більшу частину, частину — разом з Іваном Пулюєм. Після смерті Куліша роботу завершив Іван Нечуй-Левицький. Повна Біблія вийшла 1903 року.

• Шукати в романі щасливу перемогу добра. Ідея «Чорної ради» трагічна: чесні гинуть (Сомко, Шрам), але їхня слава живе. «Не вмерла, не полягла їх слава» — ось головний підсумок.

На НМТ з української літератури тема «Чорної ради» перевіряється в межах програми, тема 3.3: «знати ознаки історичного роману й висловлювання критиків». Вимоги 3, 5 і 17 — розрізняти роди, види й жанри; визначати тему, ідею, проблематику; визначати місце і роль письменника в літературному процесі.

У завданні 30 демоваріанта НМТ-2026 («логічні пари» «митець ↔ висловлювання про нього», 0–4 бали) один із митців — Пантелеймон Куліш. Тож варто запам’ятати маркери: «перший український історичний роман», «кулішівка», «переклад Святого Письма», «хуторянство».

Жанр перевіряють вибором однієї з п’яти (1 бал) або парою «твори одного жанру» в «логічних парах» (завдання 26 демоваріанта). Наприклад, можуть запропонувати зіставити «Чорну раду» з іншим твором за жанровою ознакою.

Стратегія виконання

У завданні на проблематику обирай епізод, що найпряміше ілюструє суспільну проблему, і відкидай варіанти з любовної лінії. Наприклад, якщо питають про проблему влади — шукай епізод ради або бенкету Брюховецького, а не поєдинок Петра над проваллям. Якщо питають про хуторянство — шукай фінал на Хмарищі, а не політичні події.

Порада: у завданнях на відповідність (логічні пари) спершу визнач, які епізоди стосуються політики, які — соціальних стосунків, а які — особистої драми. Це допоможе не переплутати.

• Провідні проблеми роману: єдність України (край розділено по Дніпру, претенденти борються за булаву), боротьба за владу й демагогія (Брюховецький перемагає обіцянками й підкупом), ворожнеча станів (кармазини vs личаки, старшина vs чернь), вірність і зрада (Вуяхевич, Гвинтовка — Шрам, Петро, Кирило Тур).

• Ідея роману: засудження міжусобиць і демагогії; слава тих, хто поліг за край, не вмирає («не вмерла, не полягла їх слава»).

• Жанр: історичний роман-хроніка з романтичними рисами за взірцем Вальтера Скотта. Підзаголовок — «Хроніка 1663 року».

• Хуторянство: ідеал хутора як світу природного життя, праці й традицій, протиставленого політичним чварам. Черевань — знижений варіант; фінал на Хмарищі — втілення високої грані.

• Пантелеймон Куліш: автор першого українського історичного роману, творець кулішівки (першого фонетичного правопису), перекладач Біблії (завершили Пулюй і Нечуй-Левицький, повна Біблія — 1903 р.).