Будова складнопідрядного речення: сполучники й сполучні слова

Складнопідрядне речення (СПР) — це складне речення, у якому одна частина граматично залежить від іншої. Частину, яка залежить, називають підрядною, а ту, якій вона підпорядковується, — головною. Від головної частини до підрядної завжди можна поставити питання.

Розгляньмо приклади:

• Я знаю (що?), що ти мене не підведеш.

• Ми повернулися додому (коли?), коли почався дощ.

• Я прочитав книжку (яку?), яку ти порадив.

У першому реченні головна частина — «Я знаю», підрядна — «що ти мене не підведеш». Питання «що?» ставимо від дієслова «знаю» в головній частині. У другому реченні головна — «Ми повернулися додому», підрядна — «коли почався дощ». У третьому — головна «Я прочитав книжку», підрядна «яку ти порадив».

Місце підрядної частини в реченні

Підрядна частина може стояти в трьох позиціях щодо головної:

• після головної: «Ми повернулися додому, коли почався дощ»;

• перед головною: «Коли почався дощ, ми повернулися додому»;

• усередині головної: «Будинок, у якому я живу, стоїть біля парку».

Якщо підрядна частина стоїть після головної або перед нею, кому ставлять на межі частин. Якщо підрядна всередині головної, її виділяють комами з обох боків.

Що пояснює підрядна частина?

Підрядна частина може пояснювати:

• одне слово головної частини — іменник, дієслово, прикметник або прислівник. Наприклад: «Я прочитав книжку (яку?), яку ти порадив» — підрядна пояснює іменник «книжку».

• усю головну частину цілком. Наприклад: «Ми вийшли надвір, бо в класі було душно» — підрядна пояснює причину того, про що сказано в головній частині.

Вказівні слова в головній частині

У головній частині іноді вживають вказівні слова: той, такий, там, туди, тоді, так, стільки. Вони є членами головної частини, а зміст їх розкриває підрядна частина. Наприклад:

• «Ми пішли туди, де шумів ліс» — вказівне слово «туди» в головній частині, підрядна конкретизує напрямок.

• «Той, хто багато читає, багато знає» — вказівне слово «той» є підметом головної частини.

Важливо: вказівне слово — це член головної частини, а не засіб зв'язку. Воно не замінює сполучника чи сполучного слова, а лише вказує, що далі буде підрядна частина, яка розкриє його зміст.

У складнопідрядному реченні частини поєднують підрядні сполучники або сполучні слова. Хоча на перший погляд вони виконують однакову функцію — приєднувати підрядну частину до головної, — між ними є принципова різниця: сполучник не є членом речення, а сполучне слово — є.

Підрядні сполучники

Підрядні сполучники — це службові слова, які лише поєднують головну й підрядну частини. До них належать:

• що, щоб, бо, якщо, якби, хоч (хоча), ніби (наче, мов), як, коли (у значенні часу або умови);

• складені: тому що, для того щоб, так що, після того як, відтоді як.

Сполучник не можна замінити повнозначним словом, до нього не ставлять питання в межах підрядної частини, і його можна вилучити з речення, не зруйнувавши змісту підрядної частини (хоча речення стане безсполучниковим).

Приклади зі сполучниками:

• Я знаю, що завтра буде сонячно. (що — сполучник, не член речення)

• Ми пішли в ліс, бо надворі була чудова погода. (бо — сполучник)

• Якщо вивчиш правила, складеш тест. (якщо — сполучник)

• Він працював, хоч був дуже втомлений. (хоч — сполучник)

Сполучні слова

Сполучні слова — це відносні займенники та прислівники, які не тільки приєднують підрядну частину до головної, а й виконують синтаксичну роль у підрядній частині. До сполучних слів належать:

• відносні займенники: хто, що, який, чий, котрий, скільки;

• прислівники: де, куди, звідки, коли, як, чому.

Розгляньмо приклади, де сполучне слово є різними членами підрядної частини:

Омонімія: одне слово — різні функції

Деякі слова можуть виступати і як сполучники, і як сполучні слова залежно від контексту. Найважливіші з них — коли, як, що.

Слово коли є сполучником у підрядних частинах часу: «Коли настала весна, прилетіли птахи». У цьому реченні коли не є членом речення, його можна замінити сполучником як тільки. Натомість в означальній частині коли — сполучне слово: «Настав день, коли ми поїхали» (коли = у який, обставина часу). У з'ясувальній частині коли теж сполучне слово: «Скажи, коли повернешся» (коли — обставина часу).

Слово як є сполучником у порівнянні: «Він співав, як співає соловей». Але в з'ясувальній частині як — сполучне слово: «Я не знаю, як розв'язати задачу» (як — обставина способу дії).

Слово що в з'ясувальній частині після дієслів знати, сказати, думати здебільшого є сполучником: «Я знаю, що брат приїде». В означальній частині що = який і є членом речення: «Лист, що прийшов учора, лежить на столі» (що — підмет). У з'ясувальній частині що може бути й сполучним словом: «Скажи, що ти читаєш» (що — додаток).

Запам'ятай: сполучник — службове слово, не член речення; сполучне слово — повнозначне слово (займенник або прислівник), член підрядної частини. Це головна відмінність, яку треба засвоїти.

Розрізняти сполучники й сполучні слова — одне з найважливіших умінь для аналізу складнопідрядного речення. Існує кілька надійних способів перевірки.

Спосіб 1: заміна повнозначним словом головної частини

Сполучне слово можна замінити повнозначним словом (іменником, займенником, прислівником) із головної частини. Розгляньмо:

• Ми дійшли до села, де минуло дитинство батька. → дитинство минуло в селі (де = у селі, обставина місця).

• Лист, що прийшов учора, лежить на столі. → лист прийшов учора (що = лист, підмет).

• Я знаю, що завтра буде сонячно. → спроба заміни: «завтра буде сонячно» не дає змоги підставити слово з головної частини — отже, що — сполучник.

Спосіб 2: заміна на який

Якщо що можна замінити на який (яка, яке, які), це сполучне слово. Якщо заміна неможлива — це сполучник.

• Пісня, що (яка) лунала з вікна, була знайома. — що = яка, сполучне слово (підмет).

• Я чув, що з вікна лунала пісня. — замінити на яка неможливо, отже, що — сполучник.

Спосіб 3: питання й логічний наголос

До сполучного слова можна поставити питання в межах підрядної частини, і на нього падає логічний наголос. Наприклад:

• Скажи, (що?) що ти читаєш. — що = додаток, сполучне слово.

• Скажи, що ти читаєш книжку. — що — сполучник, питання до нього не ставимо.

Спосіб 4: вилучення з речення

Сполучник що часто можна вилучити, і речення стане безсполучниковим: «Я знаю: ти прийдеш» (замість «Я знаю, що ти прийдеш»). Сполучне слово вилучити не можна — речення втратить зміст або стане граматично неповним: «Скажи, що ти читаєш» → «Скажи, ти читаєш» — зміст змінився.

Синтаксична роль сполучного слова в підрядній частині

Визначивши, що слово є сполучним, треба встановити, яким членом підрядної частини воно виступає:

Щоб визначити роль, постав питання до сполучного слова в межах підрядної частини. Наприклад, у реченні «Скажи, кого ти чекаєш» питаємо: чекаєш (кого?) — кого, отже, це додаток.

Межа теми: визначення частини мови слів що, як, так у реченні — це окрема тема «Частини мови в контексті». Сполучник як частина мови детально розглянуто в уроці «Сполучник: види і правопис». Тут ми зосереджуємося на синтаксичній ролі в складнопідрядному реченні.

Розгляньмо типові завдання на тему «Будова складнопідрядного речення: сполучники й сполучні слова». Кожен приклад має формат, наближений до завдань НМТ.

Приклад 1. Сполучним словом є що в реченні

Завдання: виберіть речення, у якому що є сполучним словом.

А. Я знаю, що річка влітку міліє.

Б. Дід розповідав, що колись річка була глибокою.

В. Було так спекотно, що річка обміліла.

Г. Ми раділи, що нарешті побачимо річку.

Д. Річка, що протікає біля села, влітку міліє.

Розв'язання:

Крок 1. Визначаємо, чи можна що замінити на який (яка, яке). У варіанті Д: «Річка, що (яка) протікає біля села, влітку міліє» — заміна можлива, отже, що — сполучне слово. Крім того, що виконує роль підмета в підрядній частині (що протікає — підмет).

Крок 2. Перевіряємо інші варіанти. У варіантах А, Б, Г що стоїть у з'ясувальній частині після дієслів знаю, розповідав, раділи — заміна на який неможлива, отже, це сполучники. У варіанті В так — вказівне слово в головній частині, а що — підрядний сполучник (підрядна способу дії і ступеня); заміна на який неможлива.

Відповідь: Д.

Чому інші варіанти неправильні: А — сполучник при з'ясувальній частині; Б — сполучник при з'ясувальній частині; В — сполучник (так — вказівне слово головної частини); Г — сполучник при з'ясувальній частині.

Приклад 2. Підрядна частина стоїть перед головною в реченні

Завдання: виберіть речення, у якому підрядна частина стоїть перед головною.

А. Ми підемо в похід, якщо не буде дощу.

Б. Похід, про який ми мріяли, відбудеться завтра.

В. Ми не знали, чи буде завтра дощ.

Г. Завтра ми підемо в похід, і я візьму намет.

Д. Якщо завтра не буде дощу, ми підемо в похід.

Розв'язання:

Крок 1. Знаходимо граматичні основи. У варіанті Д: «Якщо завтра не буде дощу» — підрядна частина (стоїть на початку), «ми підемо в похід» — головна. Ставимо питання: підемо в похід (за якої умови?), якщо не буде дощу. Підрядна частина передує головній.

Крок 2. Перевіряємо інші варіанти. А — підрядна після головної. Б — підрядна всередині головної (Похід, ... , відбудеться завтра). В — підрядна після головної. Г — це складносурядне речення (сполучник і), а не складнопідрядне.

Відповідь: Д.

Чому інші варіанти неправильні: А — підрядна після головної; Б — підрядна всередині головної; В — підрядна після головної; Г — складносурядне речення, а не складнопідрядне.

Приклад 3. Сполучне слово є обставиною в підрядній частині речення

Завдання: виберіть речення, у якому сполучне слово виконує роль обставини в підрядній частині.

А. Поет, чиї вірші ми читали, народився тут.

Б. Я знаю, хто написав цей вірш.

В. Ми читали вірш, який написав поет.

Г. Учитель сказав, що поет народився тут.

Д. Ми приїхали в місто, де народився поет.

Розв'язання:

Крок 1. Визначаємо сполучне слово в кожному варіанті та його синтаксичну роль. У варіанті Д: де — сполучне слово, ставимо питання: народився (де?) — обставина місця.

Крок 2. Перевіряємо інші варіанти. А — чиї (означення, вірші чиї?). Б — хто (підмет, хто написав?). В — який (додаток: написав що? — який). Г — що є сполучником, а не сполучним словом.

Відповідь: Д.

Чому інші варіанти неправильні: А — чиї (означення); Б — хто (підмет); В — який (додаток); Г — що (сполучник, не член речення).

Приклад 4. Частини поєднано підрядним сполучником, а не сполучним словом, у реченні

Завдання: виберіть речення, у якому частини поєднано підрядним сполучником.

А. Не знаю, коли повернеться мама.

Б. Ми побачили будинок, де жила бабуся.

В. Скажи, що тобі подарували.

Г. Я пам'ятаю день, коли ми познайомилися.

Д. Мама попросила, щоб ми повернулися до вечора.

Розв'язання:

Крок 1. Визначаємо засіб зв'язку в кожному варіанті. У варіанті Д: щоб — підрядний сполучник мети, не є членом речення. До нього не можна поставити питання в межах підрядної частини, його не можна замінити повнозначним словом.

Крок 2. Перевіряємо інші варіанти. А — коли (сполучне слово, обставина часу). Б — де (сполучне слово, обставина місця). В — що (сполучне слово, додаток: подарували що?). Г — коли (сполучне слово, обставина часу: познайомилися коли?).

Відповідь: Д.

Чому інші варіанти неправильні: А — коли (сполучне слово); Б — де (сполучне слово); В — що (сполучне слово); Г — коли (сполучне слово).

• Вважають що завжди сполучником і не помічають, що в реченні «Лист, що прийшов учора, лежить на столі» воно є підметом. Перевіряй заміною на який: що = який — сполучне слово.

• Ставлять питання від підрядної частини до головної й неправильно визначають, яка частина головна. Пам'ятай: питання завжди ставимо від головної частини до підрядної, а не навпаки.

• Вважають головною ту частину, що стоїть першою. У реченні «Коли почався дощ, ми повернулися додому» головна — друга частина («ми повернулися додому»), хоча вона стоїть після підрядної.

• Плутають вказівне слово головної частини (той, там, так) зі сполучним словом підрядної. Вказівне слово — член головної частини, воно лише вказує на зміст, який розкриє підрядна частина, а не приєднує її.

• Вважають сполучник і сполучне слово тим самим. Запам'ятай: сполучне слово — член речення (підмет, додаток, означення, обставина), а сполучник — ні. Це головна відмінність.

• У реченні з підрядною частиною всередині головної ставлять лише одну кому. Правильно: виділяти підрядну частину комами з обох боків, наприклад: «Будинок, у якому я живу, стоїть біля парку».

Тема «Будова складнопідрядного речення: сполучники й сполучні слова» входить до програми НМТ з української мови, підтема 5.2.5.2: «складнопідрядне речення, його будова; головна й підрядна частини; підрядні сполучники й сполучні слова як засоби зв'язку в складнопідрядному реченні».

У демоваріанті НМТ-2026 окремого завдання на сполучники й сполучні слова немає. Однак будову складнопідрядного речення треба розуміти, щоб виконати завдання 28 (синтаксична синонімія: член чи зворот простого речення ↔ підрядна частина складного) і 29 (тип речення). Обидва завдання мають формат «логічні пари» (0–4 бали).

Завдання 27 демоваріанта — теж «логічні пари»: визначити частину мови виділених слів (у демо — прийменник, частка, сполучник, дієприкметник). Воно вимагає вміння відрізняти сполучник від співзвучних слів, зокрема омонімічних що, як, коли.

Тренувальні завдання цього юніта мають формат вибору однієї відповіді з п'яти (А–Д), 1 бал.

Стратегія виконання

1. Знайди граматичні основи в реченні — це допоможе визначити межі частин.

2. Постав питання від однієї частини до іншої: та частина, від якої ставиш питання, — головна; та, до якої ставиш, — підрядна.

3. Визнач засіб зв'язку: спробуй замінити слово на який або на повнозначне слово з головної частини. Якщо заміна можлива — це сполучне слово; якщо ні — сполучник.

4. Якщо це сполучне слово, визнач його синтаксичну роль у підрядній частині, поставивши до нього питання.

• Підрядна частина залежить від головної: питання ставимо від головної до підрядної.

• Підрядна частина стоїть після, перед чи всередині головної.

• Сполучник (що, щоб, бо, якщо, хоч) лише поєднує частини; сполучне слово (хто, що, який, чий, де, куди, коли) ще й член підрядної частини.

• Якщо що = який — це сполучне слово; якщо заміна неможлива — сполучник.

• Сполучне слово можна замінити повнозначним словом головної частини.