Бароко в українській літературі

Бароко — один із найяскравіших літературних напрямів, що панував в українській літературі в XVII–XVIII століттях. Саме слово «бароко» походить, імовірно, від португальського perola barroca, що означало перлину неправильної, химерної форми. Ця назва чудово передає сутність напряму: барокові твори уникають простоти й гармонії, натомість прагнуть вразити читача контрастами, складними образами й емоційною напругою.

Світоглядна основа

Людина барокової доби жила в час релігійних війн, козацьких повстань і соціальних потрясінь. Світ здавався їй мінливим, нестабільним і суперечливим. Звідси — глибокий інтерес до питань життя й смерті, тлінності земного буття й вічності душі. Бароковий автор шукає опору в Богові, у власній душі, у філософському самопізнанні. Саме тому в літературі бароко так багато релігійно-філософських творів, повчань, роздумів про марноту світу.

Українське («козацьке») бароко

В Україні бароко набуло самобутніх рис, тому його часто називають «козацьким бароко». Воно виявилося не лише в літературі, а й в архітектурі — церкви з грушоподібними банями (Софія Київська після перебудови, Андріївська церква), в іконописі та гравюрі. Головним осередком освіти й літератури в цей час була Києво-Могилянська академія, заснована 1632 року. Саме в її стінах формувалися письменники, філософи й проповідники, які творили українське літературне бароко.

Бароко стало першим літературним напрямом, який вивчають за програмою НМТ. Воно передує класицизму, реалізму, модернізму й постмодернізму. Тому важливо добре засвоїти його ознаки — вони знадобляться, щоб не сплутати бароко з пізнішими напрямами.

Барокова література має набір характерних ознак, які допомагають упізнати її серед творів інших напрямів. Розгляньмо кожну з них докладно.

Контрасти й антитези

Найпомітніша риса бароко — постійне протиставлення: земне проти небесного, тіло проти душі, життя проти смерті, багатство проти духовної свободи. Бароковий автор ніби розривається між двома полюсами й змушує читача відчути цю напругу. Наприклад, у вірші Григорія Сковороди «De libertate» протиставлено злото й свободу, а у «Всякому місту — звичай і права…» — метушню пристрастей і спокій чистої совісті.

Ускладнена образність

Бароко любить несподівані метафори, алегорії, символи й емблеми. Сама назва збірки Сковороди «Сад божественних пісень, що проросли із зерен Святого Письма» — це розгорнута метафора: пісні уподібнені рослинам, а Біблія — насінню. Алегорія — улюблений прийом бароко: абстрактне поняття втілюється в конкретному образі. У байці «Бджола та Шершень» бджола уособлює людину, яка працює за покликанням, а шершень — ледаря.

Повчальність (дидактизм)

Бароковий твір майже завжди повчальний. Автор прагне не просто розважити, а навчити читача жити праведно, нагадати про вічні цінності. Звідси популярність жанрів байки, притчі, філософського діалогу, повчальної пісні. Кожна байка Сковороди завершується розлогою «силою» (мораллю), яка прямо пояснює, якого висновку має дійти читач.

Мотив смерті й марноти світу

Латинський вислів memento mori — «пам'ятай про смерть» — став гаслом барокової культури. Письменники постійно нагадують, що земне життя коротке, багатство й влада минущі, а смерть не щадить нікого — ні царя, ні простолюдина. У вірші «Всякому місту — звичай і права…» Сковорода завершує сатиричний перелік людських пристрастей образом смерті з косою, яка все зрівнює.

Словесна гра й вигадлива форма

Барокові автори обожнювали експерименти з формою. Іван Величковський створював фігурні вірші, текст яких набував обрисів хреста, серця чи зірки. Він одним із перших в українській поезії писав «раки літеральні» — вірші, які однаково читаються зліва направо й справа наліво (паліндроми). Писав акровірші, де перші літери рядків складали слово або фразу. Мова барокових творів — книжна староукраїнська з великою кількістю церковнослов'янізмів і латинських запозичень.

Українське літературне бароко представлене кількома яскравими постатями. Найвідоміші з них — Іван Величковський і Григорій Сковорода; до програми НМТ входять твори Сковороди. Розгляньмо їхню творчість крізь призму барокових ознак.

Іван Величковський (друга половина XVII ст.)

Іван Величковський — майстер поетичної гри, один із найоригінальніших авторів українського бароко. Його збірки «Зегар з полузегарком» (1690) і «Млеко» (1691) демонструють винахідливість у формі. Саме Величковський прославився «раками літеральними» — віршами-паліндромами, які однаково читаються зліва направо й справа наліво. Він також писав акровірші (де перші літери рядків утворюють слово) і фігурні вірші, де текст набуває форми хреста, серця, зірки чи іншої фігури.

Григорій Сковорода (1722–1794)

Григорій Сковорода — найвидатніший письменник і філософ пізнього українського бароко. Його творчість охоплює поезію, байки, філософські трактати й діалоги. Збірка «Сад божественних пісень» містить 30 пісень на релігійно-філософські теми, а «Байки харківські» — 30 байок із розлогими моралями. Усі ці твори мають яскраві барокові ознаки.

Барокові ознаки в програмових творах Сковороди

У вірші «Всякому місту — звичай і права…» Сковорода створює сатиричний перелік людських пристрастей: кожен має свою ваду — хтось женеться за багатством, хтось за чинами, хтось за розкошами. Ліричний герой протиставляє себе цій метушні, а завершується вірш образом смерті з косою, яка не щадить нікого. Тут є і антитеза (земні пристрасті ↔ чиста совість), і мотив memento mori, і повчальність.

У вірші «De libertate» Сковорода прославляє волю як найвище благо. Антитеза «злото ↔ свобода» — класична барокова опозиція: матеріальне проти духовного. Богдан Хмельницький названий «вольності отцем», а сама свобода постає як найбільша цінність, дорожча за всі скарби.

Байка «Бджола та Шершень» — зразок барокової алегорії. Бджола уособлює людину, яка працює за покликанням (сродна праця), а Шершень — ледаря, що хоче легкої наживи. Розлога мораль («сила») прямо повчає читача, що кожен має робити те, до чого народжений.

Бароко легко сплутати з класицизмом, адже обидва напрями частково збігаються в часі. Розберімося, чим вони принципово відрізняються.

Що таке класицизм

Класицизм — літературний напрям, що виник у Франції XVII ст. і панував в українській літературі кінця XVIII – початку XIX ст. Його гасло — культ розуму. Класицисти наслідували античні зразки, дотримувалися правила трьох єдностей (у драмі), чітко поділяли жанри на «високі» (ода, трагедія, епопея) і «низькі» (комедія, байка, сатира). В українській літературі найяскравіший представник класицизму — Іван Котляревський, автор «Енеїди» (1798) і «Наталки Полтавки».

Порівняльна таблиця

Хронологічна стрічка програми НМТ

Алгоритм розрізнення

Коли бачиш незнайомий уривок і маєш визначити напрям, дій за таким алгоритмом:

1. Визнач час написання твору. XVII–XVIII ст. — імовірно бароко; кінець XVIII – поч. XIX ст. — можливий класицизм.

2. Проаналізуй проблематику. Духовна, філософська, повчальна, релігійна тема — бароко. Раціональна, просвітницька, суспільна — класицизм.

3. Оціни форму. Алегорія, антитеза, ускладнена метафоричність, словесна гра — бароко. Ясність, логічність, наслідування античності — класицизм.

Розгляньмо типові завдання НМТ на тему бароко й розбери їх покроково.

Приклад 1. Ознаки бароко в творчості письменника

Завдання: Ознаки бароко — поєднання земного й духовного, алегоричність, повчальність — виявилися у творчості…

Варіанти: А Григорія Сковороди; Б Івана Котляревського; В Івана Нечуя-Левицького; Г Михайла Коцюбинського; Д Лесі Українки.

Розв'язання: Згадаймо, який напрям представляє кожен письменник. Григорій Сковорода — найвидатніший представник українського бароко. Його твори справді поєднують земне й духовне, насичені алегоріями й повчальністю. Іван Котляревський — класицист. Іван Нечуй-Левицький, Михайло Коцюбинський і Леся Українка — реалісти й модерністи XIX–XX ст. Отже, правильна відповідь — А.

Чому інші варіанти неправильні: Котляревський (Б) — пастка, бо його твори хронологічно близькі до бароко, але належать до класицизму. Нечуй-Левицький (В), Коцюбинський (Г) і Леся Українка (Д) — представники реалізму, імпресіонізму й модернізму, їхні твори не мають барокових ознак.

Приклад 2. Уривок із бароковими ознаками

Завдання: Прочитайте уривок. Ліричний герой протиставляє тлінне тіло безсмертній душі, порівнює світ із бурхливим морем і закликає пам'ятати про смерть. Ознаки якого літературного напряму виявлено в уривку?

Варіанти: А бароко; Б класицизм; В реалізм; Г імпресіонізм; Д неокласицизм.

Розв'язання: В уривку наявні три ключові ознаки: антитеза (тіло ↔ душа), ускладнена метафора (світ — бурхливе море) і мотив memento mori (заклик пам'ятати про смерть). Усі три ознаки — характерні риси бароко. Класицизм (Б) тяжіє до ясності й раціональності, а не до емоційної напруги. Реалізм (В) зображує типових героїв у типових обставинах. Імпресіонізм (Г) фіксує миттєві враження. Неокласицизм (Д) — напрям XX ст., що наслідує античність, а не барокову образність. Правильна відповідь — А.

Приклад 3. Логічні пари: ознака бароко ↔ приклад

Завдання: Установіть відповідність між ознакою бароко та її прикладом.

Розв'язання: Алегорія (1) — це втілення абстрактного поняття в конкретному образі. Бджола у байці Сковороди уособлює людину, що працює за покликанням, — це алегорія (1–А). Антитеза (2) — протиставлення. «Злото ↔ свобода» у вірші «De libertate» — класичний зразок антитези (2–Б). Мотив memento mori (3) — нагадування про смерть. Образ смерті з косою, яка не щадить навіть царя, — саме цей мотив (3–В). Словесна гра (4) — експерименти з формою. Вірш, який однаково читається в обидва боки, — «рак літеральний» Величковського (4–Г). Варіант Д (правило трьох єдностей) — ознака класицизму, тому він зайвий. Ключ: 1А, 2Б, 3В, 4Г.

Приклад 4. Твір класицизму, а не бароко

Завдання: Твором класицизму, а не бароко, є…

Варіанти: А «Енеїда»; Б «Сад божественних пісень»; В «Байки харківські»; Г «Зегар з полузегарком»; Д «De libertate».

Розв'язання: «Енеїда» Івана Котляревського (1798) — класицистична поема, написана за античним сюжетом. Усі інші твори належать до бароко: «Сад божественних пісень» (Б) і «Байки харківські» (В) — збірки Сковороди; «Зегар з полузегарком» (Г) — збірка Величковського; «De libertate» (Д) — вірш Сковороди. Правильна відповідь — А.

• Плутати бароко з класицизмом. Запам'ятай: «Енеїда» й «Наталка Полтавка» — класицизм, а твори Сковороди — бароко. Класицизм наслідує античність і проповідує культ розуму, бароко ж сповнене контрастів, релігійно-філософських пошуків і емоційної напруги.

• Плутати бароко з неокласицизмом 1920-х років. Київські неокласики (М. Зеров, П. Филипович, М. Драй-Хмара) писали в XX ст. і наслідували античність, а не бароко. Схожість слів «класичний» і «класицизм» вводить в оману, але це різні напрями.

• Зараховувати Сковороду до класицистів чи романтиків. У програмі НМТ Григорій Сковорода — представник бароко. Його філософські пошуки, алегорії, антитези й повчальність — суто барокові риси.

• Зводити бароко лише до пишної форми. Головне в бароко — не зовнішня пишність, а контрасти, релігійно-філософські пошуки й повчальність. Складні метафори й словесна гра — лише один із проявів цього світогляду.

• Приписувати Величковському байки, а Сковороді — «раки літеральні» й фігурні вірші. Запам'ятай: Величковський — майстер поетичної гри (фігурні вірші, паліндроми, акровірші), а Сковорода — автор пісень, байок і філософських трактатів.

Розуміння того, як саме тему бароко перевіряють на НМТ, допоможе тобі ефективно готуватися й уникати помилок.

Місце в програмі

У переліку понять програми НМТ з української літератури бароко названо першим серед літературних напрямів (далі — класицизм, реалізм, модернізм…). Загальна вимога програми — «співвідносити літературний твір із відповідним літературним напрямом, стилем, течією»; для творів Григорія Сковороди це означає впізнавати в них ознаки бароко.

Формат завдань

У демоваріанті НМТ-2026 ознаки напряму перевіряло завдання 15 (постмодернізм у прозових уривках) — вибір однієї відповіді з п'яти, 1 бал. Така сама форма «Ознаки якого напряму…» цілком можлива й для бароко. Типове завдання: подано уривок твору, а ти маєш визначити, до якого літературного напряму він належить.

Інший формат — «логічні пари» (завдання 26–30 у тесті). За кожну правильно встановлену пару дають 1 бал, максимум 4 бали. Можливі варіанти: твір ↔ напрям, ознака ↔ приклад, письменник ↔ напрям.

Стратегія виконання

Коли бачиш завдання на визначення напряму, дій так:

1. Шукай в уривку антитезу земного й духовного, тлінного й вічного.

2. Зверни увагу на алегорію — чи втілено абстрактне поняття в конкретному образі (бджола, шершень, сад).

3. Помічай мотив смерті, марноти світу, нагадування про кінець земного життя.

4. Оціни повчальність — чи є в тексті пряма мораль або дидактичний висновок.

5. Звір час написання — XVII–XVIII століття вказують на бароко.

• Бароко — літературний напрям XVII–XVIII ст. в українській літературі. Назва походить від португальського perola barroca — «перлина химерної форми».

• Ознаки бароко: контрасти й антитези (земне ↔ небесне, тіло ↔ душа, життя ↔ смерть), ускладнені метафори, алегорії, символи, повчальність (дидактизм), мотиви смерті й марноти світу (memento mori), словесна гра й вигадлива форма (фігурні вірші, паліндроми, акровірші).

• Представники українського бароко: Іван Величковський (фігурні вірші, «раки літеральні», акровірші — збірки «Зегар з полузегарком» і «Млеко») та Григорій Сковорода (пісні, байки, філософські трактати й діалоги — «Сад божественних пісень», «Байки харківські»).

• У програмі НМТ бароко представляють твори Сковороди: «Всякому місту — звичай і права…» (антитеза, сатира, образ смерті), «De libertate» (антитеза злота й свободи), «Бджола та Шершень» (алегорія, повчальна мораль).

• Не плутай бароко з класицизмом: «Енеїда» й «Наталка Полтавка» Котляревського — класицизм, а не бароко. Також не плутай бароко з неокласицизмом 1920-х років (київські неокласики).