Акт Злуки УНР і ЗУНР (22 січня 1919 р.)

Поняття «соборність» — одне з ключових в історії України. За програмою НМТ соборність означає ідею об’єднання всіх українських етнічних земель в одній державі. Ця ідея визрівала впродовж XIX — початку XX століття, а наприкінці 1918 року з’явився реальний шанс її здійснити.

Наприкінці 1918 року на українських землях існували дві українські республіки. Наддніпрянщину контролювала Українська Народна Республіка (УНР), відновлена Директорією після повалення гетьмана П. Скоропадського. На західних землях — Галичині, Буковині й Закарпатті — постала Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР): 1 листопада 1918 року відбувся Листопадовий зрив у Львові, а 13 листопада 1918 року ЗУНР проголосили Тимчасовим основним законом.

Мотиви об’єднання

Обидві республіки мали вагомі причини прагнути злуки. ЗУНР одразу після проголошення опинилася в стані війни з Польщею, яка не визнавала її права на Галичину. Українська Галицька Армія (УГА) потребувала поповнення військом, зброєю, боєприпасами й продовольством — усе це могла дати Наддніпрянщина. Водночас УНР, яка вела боротьбу з більшовицькою Росією, розраховувала на дисципліновану й добре вишколену Українську Галицьку Армію. Крім того, обидві сторони щиро прагнули створити єдину соборну українську державу — це була спільна мета, яка об’єднувала політичні еліти Наддніпрянщини й Галичини.

Фастівська угода — перший крок

1 грудня 1918 року в місті Фастів (на Київщині) відбулася зустріч делегації ЗУНР у складі Лонгина Цегельського й Дмитра Левицького з керівництвом Директорії УНР. Сторони підписали «передвступний договір» — Фастівську угоду, яка проголошувала намір ЗУНР і УНР злитися в одну державу. Це був попередній, або передвступний, договір, що закладав правову основу для майбутнього об’єднання.

Ухвала Української Національної Ради

Наступний важливий крок зробила Українська Національна Рада (УНРада) — парламент ЗУНР. 3 січня 1919 року в Станиславові (нині Івано-Франківськ) УНРада ухвалила рішення про злуку ЗУНР з УНР. Це рішення стало офіційною згодою західноукраїнського представницького органу на об’єднання. Таким чином, до моменту урочистого проголошення Акту Злуки обидві сторони вже юридично засвідчили свою волю до єднання.

22 січня 1919 року в Києві відбулася подія, яка стала вершиною Української революції в питанні єднання земель. На Софійській площі — головному майдані міста, біля Софійського собору — зібралися тисячі киян і гостей. Урочистості розпочалися молебнем, після якого відбувся військовий парад. У присутності Директорії, уряду, представників ЗУНР і духовенства було проголошено Універсал Директорії про злуку УНР і ЗУНР.

«Віднині во єдино зливаються століттям одірвані одна від одної частини єдиної України — Західноукраїнська Народна Республіка (Галичина, Буковина, Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна».

Цей уривок — найвідоміша цитата з Універсалу Директорії. Саме за нею на НМТ упізнають Акт Злуки. Зверни увагу на слова «во єдино зливаються» та згадку «Західноукраїнська Народна Республіка» — це маркери, які відрізняють цей документ від IV Універсалу, де йшлося про незалежність УНР.

Чому обрали саме 22 січня?

Дату проголошення Акту Злуки свідомо приурочили до першої річниці IV Універсалу Центральної Ради, яким 22 січня 1918 року проголошувалася незалежність УНР. Таким чином, 22 січня 1918 року — це день проголошення незалежності (самостійності), а 22 січня 1919 року — день проголошення соборності (єднання). Цей символічний збіг мав підкреслити нерозривний зв’язок між незалежністю та соборністю.

Умови об’єднання

Акт Злуки передбачав, що ЗУНР входить до складу УНР на правах широкої автономії. Вона отримала назву «Західна область Української Народної Республіки» (ЗОУНР). За ЗОУНР зберігалися:

• власний представницький орган — Українська Національна Рада;

• власний уряд — Державний секретаріат;

• власна армія — Українська Галицька Армія (УГА).

Крім того, Євген Петрушевич — президент ЗУНР — увійшов до складу Директорії УНР. Остаточні умови об’єднання мали затвердити Всеукраїнські установчі збори, які планували скликати після завершення воєнних дій.

Затвердження Трудовим конгресом

23–28 січня 1919 року в Києві відбувся Трудовий конгрес України — представницький орган, скликаний Директорією замість парламенту. Конгрес затвердив Акт Злуки, чим надав йому вищої юридичної сили. У постанові Трудового конгресу зазначалося, що ЗУНР (Західна область УНР) має залишатися окремою адміністративно-територіальною одиницею з власними органами влади до скликання Всеукраїнських установчих зборів.

Попри урочисте проголошення й затвердження Трудовим конгресом, Акт Злуки так і не став основою для реального об’єднання двох держав. Уже впродовж 1919 року стало очевидно, що УНР і ЗУНР діють окремо, а їхні інтереси дедалі більше розходяться. Причин було кілька, і всі вони глибоко структурні.

Різні вороги

Найголовніша причина полягала в тому, що дві республіки воювали з різними противниками. Для ЗУНР головним ворогом була Польща, яка прагнула захопити всю Східну Галичину. З більшовиками й білогвардійцями (денікінцями) керівники ЗУНР були готові домовлятися — ці сили не становили для них безпосередньої загрози. Натомість для УНР головним противником була радянська Росія та денікінська Добровольча армія, які прагнули ліквідувати українську державність. З Польщею Директорія, навпаки, шукала миру, сподіваючись отримати військову допомогу в боротьбі з більшовиками.

Різний політичний устрій і погляди

ЗУНР мала парламентський ліберально-демократичний лад. Її політика була поміркованою: влада поважала приватну власність, не вдавалася до радикальних соціальних експериментів. Натомість в УНР панували соціалістичні ідеї: Директорія запровадила «трудовий принцип», скасувала приватну власність на землю, проводила ліву економічну політику. Ці розбіжності ускладнювали вироблення спільної політики.

Окремі уряди, армії й фінанси

Попри Акт Злуки, ЗУНР (тепер Західна область УНР) зберегла власні органи влади: Державний секретаріат (уряд), Українську Національну Раду (парламент) і Українську Галицьку Армію. Фінанси також лишилися окремими — спільного бюджету створено не було. Фактично дві адміністрації діяли паралельно, координуючи свої дії лише частково.

Розрив 1919–1920 років

Упродовж 1919 року уряди УНР і ЗУНР дедалі частіше діяли в різних напрямках. Коли армії УНР і УГА опинилися в скрутному становищі, галицьке керівництво пішло на переговори з денікінцями, що суперечило лінії Директорії. Остаточний розрив стався після Варшавської угоди 1920 року, укладеної між УНР і Польщею. За цією угодою уряд С. Петлюри визнав Галичину за Польщею в обмін на військову допомогу. У відповідь уряд ЗУНР в еміграції на чолі з Євгеном Петрушевичем офіційно відмовився від Акту Злуки.

Значення Акту Злуки

Попри те що Злука лишилася декларацією, її історичне значення величезне. Це був перший в історії державний акт об’єднання західноукраїнських і наддніпрянських земель. Ідея соборності, уперше реалізована на державному рівні, стала програмною для всіх наступних поколінь українських борців за незалежність. Від 1999 року 22 січня відзначається в Україні як День Соборності України — державне свято, що нагадує про віковічне прагнення українців жити в єдиній державі.

Приклад 1. Уривок документа — визнач дату

Прочитай уривок історичного документа.

> «Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Віднині є єдина незалежна Українська Народна Республіка».

Коли проголошено цей документ?

• А) 22 січня 1918 р.

• Б) 1 грудня 1918 р.

• В) 22 січня 1919 р.

• Г) 13 листопада 1918 р.

Розв’язання. Слово «незалежна» може наштовхнути на IV Універсал, але ключові тут слова «єдина» й «здійснились віковічні мрії»: ідеться про об’єднання, тобто соборність. Це той самий Універсал Директорії про злуку УНР і ЗУНР, проголошений 22 січня 1919 року на Софійській площі в Києві.

Відповідь: В) 22 січня 1919 р.

Чому інші варіанти неправильні. А) 22 січня 1918 р. — це дата IV Універсалу, яким проголошувалася незалежність УНР, а не злука. Б) 1 грудня 1918 р. — дата Фастівської (передвступної) угоди, яка лише засвідчила намір об’єднатися, але не була урочистим проголошенням. Г) 13 листопада 1918 р. — дата проголошення ЗУНР (Тимчасовий основний закон), а не Акту Злуки.

Приклад 2. Відповідність «документ — ключове положення»

Установи відповідність між документами (1–4) та їхніми ключовими положеннями (А–Д).

1 IV Універсал 2 Фастівська угода 3 Акт Злуки 4 Тимчасовий основний закон ЗУНР

А Проголошення самостійності УНР Б Намір ЗУНР і УНР злитися в одну державу В ЗУНР стає Західною областю УНР Г Назва й територія ЗУНР Д Відновлення приватної власності на землю

Розв’язання. IV Універсал (22 січня 1918 р.) проголосив самостійність УНР — це положення А. Фастівська угода (1 грудня 1918 р.) засвідчила намір ЗУНР і УНР злитися — це Б. Акт Злуки (22 січня 1919 р.) визначив, що ЗУНР стає Західною областю УНР — це В. Тимчасовий основний закон ЗУНР визначав назву й територію республіки — це Г. Положення Д (відновлення приватної власності на землю) є зайвим — воно стосується політики Української Держави гетьмана П. Скоропадського.

Відповідь: 1 — А, 2 — Б, 3 — В, 4 — Г.

Приклад 3. Відповідність «дата — подія»

Установи відповідність між датами (1–4) та подіями (А–Д).

1 22 січня 1918 р. 2 1 грудня 1918 р. 3 3 січня 1919 р. 4 22 січня 1919 р.

А Ухвала УНРади про злуку в Станиславові Б Фастівська угода В IV Універсал Г Урочисте проголошення Акту Злуки Д Утворення Директорії

Розв’язання. 22 січня 1918 р. — IV Універсал (В). 1 грудня 1918 р. — Фастівська угода (Б). 3 січня 1919 р. — ухвала УНРади про злуку в Станиславові (А). 22 січня 1919 р. — урочисте проголошення Акту Злуки (Г). Подія Д (утворення Директорії) є зайвою — вона відбулася 13–14 листопада 1918 р.

Відповідь: 1 — В, 2 — Б, 3 — А, 4 — Г.

Приклад 4. Чому Акт Злуки не був утілений у життя?

Чому Акт Злуки УНР і ЗУНР (22 січня 1919 р.) не був реалізований на практиці?

• А) Акт не затвердив Трудовий конгрес України.

• Б) Його скасував гетьман П. Скоропадський.

• В) ЗУНР і УНР мали різних головних ворогів і різні зовнішньополітичні орієнтації.

• Г) Проти злуки проголосувала Українська Національна Рада.

Розв’язання. Акт Злуки затвердив Трудовий конгрес 23–28 січня 1919 р., тому варіант А неправильний. Гетьман П. Скоропадський був повалений в грудні 1918 р., до проголошення Злуки, тому Б неправильний. УНРада, навпаки, 3 січня 1919 р. ухвалила рішення про злуку, тому Г неправильний. Основна причина нереалізації — різні вороги й зовнішньополітичні орієнтації: ЗУНР воювала з Польщею, а УНР — з радянською Росією та денікінцями. Крім того, відрізнялися політичний устрій, уряди й армії лишилися окремими.

Відповідь: В.

• Плутати 22 січня 1918 р. (IV Універсал, незалежність) і 22 січня 1919 р. (Акт Злуки, соборність). Запам’ятай: 22 січня 1918 — самостійність, 22 січня 1919 — соборність. На НМТ це одна з найпоширеніших пасток.

• Вважати, що Акт Злуки проголосили у Львові чи Станиславові. Насправді урочистість відбулася на Софійській площі в Києві. У Станиславові 3 січня 1919 р. УНРада лише ухвалила рішення про злуку — це не було проголошенням.

• Вважати, що після Злуки ЗУНР утратила свої органи влади. Навпаки: ЗУНР стала автономною Західною областю УНР (ЗОУНР) і зберегла власні УНРаду, Державний секретаріат і Українську Галицьку Армію.

• Вважати Злуку реальним об’єднанням держав. Вона лишилася символічним актом, бо уряди, армії й політика залишилися окремими. Спільного бюджету, єдиного командування й узгодженої зовнішньої політики створено не було.

• Плутати Акт Злуки 1919 р. з Актом проголошення незалежності України 1991 р. чи Актом відновлення Української Держави 1941 р. Це різні документи з різних історичних періодів.

Тема Акту Злуки входить до теми 22 програми НМТ з історії України. Програма фіксує дату «22 січня 1919 — Акт злуки УНР та ЗУНР» і поняття «соборність». Окремо вимагається вміння пояснювати значення Акта злуки.

Формат завдань

Вибір однієї відповіді з чотирьох (завдання 1–20), 1 бал. У демонстраційному варіанті НМТ 2026 року завдання 14 (тема 22) побудовано на уривку джерела. Злуку впізнаємо за словами «во єдино зливаються», «Західноукраїнська Народна Республіка». Таке завдання перевіряє вміння аналізувати текст історичного джерела та співвідносити його з конкретною подією.

Відповідність (завдання 21–24): 4 пари, одна буква зайва, по 1 балу, до 4 балів. Пари «дата — подія» й «документ — положення» перевіряють різницю між 1918 і 1919 рр. Наприклад, можуть запропонувати зіставити дати 22 січня 1918 р. і 22 січня 1919 р. з відповідними подіями — IV Універсалом і Актом Злуки.

Стратегія виконання

Побачивши в завданні дату 22 січня, спершу визнач рік: 1918 — це проголошення незалежності УНР (IV Універсал), а 1919 — проголошення соборності (Акт Злуки). Якщо в уривку документа згадано «Західноукраїнська Народна Республіка» або «во єдино зливаються», перед тобою Акт Злуки. Якщо йдеться про «самостійну, ні від кого не залежну Українську Народну Республіку» — це IV Універсал.

Пам’ятай: на НМТ можуть перевірити не лише дату, а й причини нереалізації Злуки. Головна причина — різні вороги й зовнішньополітичні орієнтації УНР і ЗУНР.

• 1 грудня 1918 р. — Фастівська (передвступна) угода про намір злитися в одну державу.

• 3 січня 1919 р. — Українська Національна Рада в Станиславові ухвалила рішення про злуку.

• 22 січня 1919 р. — урочисте проголошення Акту Злуки на Софійській площі в Києві.

• ЗУНР увійшла до складу УНР як Західна область УНР (ЗОУНР) із широкою автономією — власними УНРадою, Державним секретаріатом і УГА.

• Акт Злуки затвердив Трудовий конгрес України (23–28 січня 1919 р.).

• Злуку не здійснено на практиці через різних ворогів, різні зовнішньополітичні орієнтації, окремі уряди й армії.

• Соборність — ідея об’єднання всіх українських етнічних земель в одній державі.

• 22 січня — День Соборності України (державне свято з 1999 р.).

• Запам’ятай різницю: 22 січня 1918 р. — незалежність (IV Універсал), 22 січня 1919 р. — соборність (Акт Злуки).