Зв’язність тексту: повтори, займенники й сполучники між реченнями

Зв'язність — перша з основних ознак тексту, названих у програмі НМТ. Вона означає, що всі частини тексту взаємопов'язані за змістом і за допомогою мовних засобів. Без зв'язності набір речень не стає текстом — це просто окремі повідомлення, які не утворюють цілісного висловлювання.

Один зі способів забезпечити зв'язність — використовувати слова-відсилання. Це слова, які пов'язують вислів із попереднім контекстом: займенники (він, вона, це, той), займенникові прислівники (там, тоді, звідти), сполучники на початку речення (а, але, тож, тому), вставні слова (отже, по-перше, наприклад), а також лексичні повтори й синоніми. Коли слово-відсилання вказує на щось, назване раніше, воно «прив'язує» речення до попереднього повідомлення.

Важливо розуміти: сама наявність займенника чи сполучника на початку речення не забороняє цьому реченню бути першим у тексті. У художніх творах трапляються зачини на кшталт «Він ішов темним лісом...» — і це нормально, бо займенник тут не відсилає до попереднього речення, а вводить особу, про яку далі йтиметься. Проблема виникає лише тоді, коли слово-відсилання в конкретній вправі справді потребує попереднього повідомлення.

Антецедент — ключ до розуміння зв'язку

Антецедент — це раніше назване слово, словосполучення чи ціле повідомлення, до якого відсилає займенник. Наприклад: «Бабуся спекла пиріг. Він вийшов пишним.» Тут займенник «він» відсилає до слова «пиріг» — це його антецедент. Антецедент не обов'язково стоїть у безпосередньо попередньому реченні: він може бути на два-три речення раніше, але зв'язок усе одно зберігається.

Уміння знаходити слова-відсилання та їхні антецеденти — основа для виконання завдання 21 НМТ, де потрібно відновити послідовність речень у тексті. Розгляньмо, як це працює на практиці.

Лексичні засоби зв'язку речень ґрунтуються на повторенні або заміні слів, що називають той самий предмет, ознаку чи дію. Вони створюють смислову єдність тексту, не використовуючи граматичних показників на кшталт займенників.

Лексичний повтор

Найпростіший лексичний засіб — повторення того самого слова в наступному реченні. Наприклад: «Біля хати росла калина. Калину посадив ще прадід.» Слово «калина» повторюється, і це прямо вказує, що друге речення продовжує тему першого. Лексичний повтор не обов'язково має бути дослівним — допускається зміна відмінка чи числа, але корінь і значення залишаються тими самими.

Синонімічна заміна

Синонімічна заміна — це вживання в наступному реченні синоніма до слова з попереднього. Синонім не повторює слово, але називає той самий предмет, тому зв'язок зберігається. Наприклад: «Над селом кружляв лелека. Білокрилий птах шукав місце для гнізда.» Тут «білокрилий птах» — синонімічний вислів до «лелека». Інший приклад: «Тарас Шевченко народився 1814 року. Поет став символом української культури.» — «поет» є синонімом до «Тарас Шевченко».

До синонімічної заміни належать також родові слова (гіпероніми): «У вазі стояли троянди. Квіти пахли на всю кімнату.» — «квіти» є родовим поняттям щодо «троянди». Контекстуальні синоніми — це слова, що стають синонімами лише в конкретному тексті: «Сонце пекло нещадно. Світило ховалося за обрій лише ввечері.» — у цьому контексті «світило» означає «сонце».

Спільнокореневі слова й антонімічні пари

Спільнокореневі слова також можуть пов'язувати речення: «Ми вирішили піти в похід. Рішення ухвалили одноголосно.» Дієслово «вирішили» та іменник «рішення» мають спільний корінь -ріш-, і це створює лексичний місток між реченнями.

Антонімічні пари працюють інакше — вони протиставляють речення, але теж пов'язують їх: «Удень було спекотно. Уночі різко похолодало.» Протиставлення «удень — уночі» показує, що друге речення є продовженням тієї самої теми в інший час. Подібно: «Влітку річка міліє. Взимку вона знову наповнюється водою.»

Граматичні засоби зв'язку речень — це слова, що належать до службових частин мови або особливих розрядів займенників і прислівників. Вони не називають предмет безпосередньо, а відсилають до нього, указують на нього або виражають відношення між повідомленнями.

Особові займенники

Особові займенники він, вона, воно, вони можуть заміщувати раніше названу особу чи предмет. Щоб знайти антецедент, перевіряємо число й, в однині, рід займенника. Відмінок визначає роль у новому реченні. Наприклад: «Микола прочитав книгу. Вона йому дуже сподобалася.» — «вона» (однина, жіночий рід, називний відмінок) відсилає до «книга». Коли граматичні ознаки підходять до кількох слів, вирішує зміст.

Вказівні й присвійні займенники та займенникові прислівники

Вказівні займенники цей, той, такий, це та присвійні його, її, їхній часто відсилають до цілого попереднього повідомлення або його частини: «Зранку випав сніг. Це здивувало всіх.» — займенник «це» відсилає до всієї ситуації, описаної в першому реченні.

Займенникові прислівники там, тоді, так, звідти, туди вказують на місце, час або спосіб дії, названі раніше: «Ми дійшли до озера. Там і заночували.» — «там» відсилає до «озера» як місця.

Сполучники на початку речення

Міжфразний зв'язок виражають сполучники і, а, але, проте, однак, тож, тому що. Вони показують, яке логічне відношення існує між повідомленнями: «Дощ ішов цілий день. Тому екскурсію перенесли.» — сполучник «тому» вказує на причиново-наслідковий зв'язок. «Ми планували пікнік. Але погода зіпсувалася.» — «але» виражає протиставлення. У конкретному тексті важливо визначити, які саме повідомлення поєднано протиставленням або причиново-наслідковим відношенням.

Вставні слова й прислівники з функцією зв'язку

Вставні слова й прислівники можуть виконувати роль засобів зв'язку між реченнями, показуючи порядок думок і подій: по-перше, по-друге, крім того, отже, наприклад, нарешті, спочатку, потім, згодом, відтоді. Наприклад: «Спочатку ми обговорили план. Потім розподілили обов'язки. Нарешті взялися до роботи.» — ці слова створюють часову послідовність. «Отже» сигналізує висновок або підсумок після попередніх аргументів.

Слова-відсилання — це ключ до відновлення послідовності речень у тексті. Застосовуй покроковий алгоритм, щоб визначити, яке речення має стояти перед даним.

Крок 1: знайди слова-відсилання

У кожному реченні підкресли слова-відсилання: займенники (він, вона, воно, вони, цей, той, такий, це), сполучники на початку речення (а, але, проте, однак, тож, тому), синоніми до слів з інших речень, вставні слова (по-перше, отже, наприклад, нарешті). Речення, у якому немає жодного слова-відсилання, — кандидат на перше місце в тексті.

Крок 2: знайди антецедент для займенників

Для кожного займенника визнач антецедент за родом, числом і змістом. Наприклад, якщо в реченні є «вона» (однина, жіночий рід), шукай у попередніх реченнях іменник жіночого роду однини, який за змістом підходить. Речення, що містить антецедент, має стояти раніше за речення із займенником.

Крок 3: урахуй вставні слова й слова часу

Вставні слова й прислівники часу показують місце речення в послідовності: «по-друге» не може стояти перед «по-перше»; «отже» сигналізує висновок і з'являється після аргументів або подій; «згодом» указує на пізніший час після першої події; «спочатку» передує «потім» і «нарешті».

Пастки, яких слід уникати

• Займенник може відсилати до слова в тому самому реченні, а не до попереднього. Наприклад: «Коли дід повернувся, він одразу ліг відпочивати.» — «він» відсилає до «дід» у межах одного речення, тому це не є засобом міжфразного зв'язку.

• Антецедент може стояти не в сусідньому, а в ще ранішому реченні. Не роби висновку, що речення без антецедента в безпосередньо попередньому реченні є зачином.

• Не відкидай автоматично речення із займенником на початку — перевір, чи відсилає він назад. Якщо займенник уводить нову особу без попередньої згадки, таке речення може бути першим.

Слово-відсилання — ключ до завдання 21 демонстраційного варіанта НМТ-2026 (відновлення послідовності речень). Повний алгоритм виконання цього завдання розглянуто в наступному розділі курсу.

Приклад 1. Слово, що пов'язує речення

Прочитай речення:

Увечері раптом почалася злива. Тому концерт просто неба перенесли на неділю.

З попереднім реченням друге речення пов'язує слово:

• А) тому

• Б) концерт

• В) просто неба

• Г) перенесли

• Д) на неділю

Розв'язання. Слово «тому» — це сполучник, що вказує на причиново-наслідковий зв'язок між першим і другим реченням. Злива стала причиною, а перенесення концерту — наслідком. Усі інші варіанти (концерт, просто неба, перенесли, на неділю) є звичайними членами речення, які не виражають відношення до попереднього повідомлення.

Відповідь: А) тому.

Чому інші варіанти неправильні? «Концерт» — іменник, що називає предмет, але не відсилає до попереднього речення. «Просто неба» — обставина місця, не пов'язана з першим реченням. «Перенесли» — дієслово, що називає дію. «На неділю» — обставина часу, яка не створює міжфразного зв'язку.

Приклад 2. Антецедент займенника

Прочитай речення:

(1) Бабуся принесла з городу велику диню. (2) Онука одразу принесла ніж. (3) Вона виявилася солодкою, як мед.

Займенник «вона» в реченні 3 відсилає до слова:

• А) бабуся

• Б) диня

• В) онука

• Г) ніж

• Д) городу

Розв'язання. Займенник «вона» — жіночий рід, однина. У попередніх реченнях є три іменники жіночого роду однини: бабуся, диня, онука. Який із них виявився солодким, як мед? Диня. За змістом «вона» відсилає саме до дині, а не до бабусі чи онуки. Ніж (чоловічий рід) і городу (чоловічий рід, родовий відмінок) не підходять за родом.

Відповідь: Б) диня.

Пастка: бабуся й онука теж жіночого роду, тому за граматичними ознаками вони підходять, але за змістом — ні. Саме тому важливо перевіряти не лише рід і число, а й зміст.

Приклад 3. Зачин тексту

Прочитай речення. Яке з них є зачином (першим реченням) тексту?

1. Вона передавалася з покоління в покоління й була оберегом для родини. 2. Ця техніка вимагала великої майстерності й терпіння. 3. Українська вишивка — один із найдавніших видів народного мистецтва. 4. Тому кожен вишитий рушник мав особливе значення. 5. У різних регіонах України склалися власні орнаменти й кольори.

• А) 1

• Б) 2

• В) 3

• Г) 4

• Д) 5

Розв'язання. Шукаємо речення, яке не містить слів-відсилань до попереднього контексту. Речення 3 («Українська вишивка — один із найдавніших видів народного мистецтва») вводить тему, не відсилаючи до жодного попереднього повідомлення. У реченні 1 займенник «вона» відсилає до «українська вишивка» (речення 3). У реченні 2 вказівний займенник «ця» (ця техніка) також відсилає до вишивки. У реченні 4 сполучник «тому» вказує на причиново-наслідковий зв'язок із попереднім. Речення 5 продовжує тему регіонів, але саме по собі не містить слів-відсилань, однак воно конкретизує загальну думку, тому зачином є речення 3.

Відповідь: В) 3.

Зверни увагу: речення 1 починається з «вона», речення 2 — із «ця техніка», речення 4 — із «тому». Усі вони потребують попереднього повідомлення. Але це не означає, що будь-який початок із займенником чи сполучником заборонений — у цьому конкретному тексті ці слова справді відсилають назад.

Приклад 4. Синонімічна заміна

Синонімічну заміну як засіб зв'язку використано в парі речень:

• А) Над селом кружляв лелека. Білокрилий птах шукав місце для гнізда.

• Б) Микола прочитав книгу. Вона йому дуже сподобалася.

• В) Дощ ішов цілий день. Тому екскурсію перенесли.

• Г) Спочатку ми обговорили план. Потім розподілили обов'язки.

• Д) Ми дійшли до озера. Там і заночували.

Розв'язання. Синонімічна заміна — це вживання в другому реченні синоніма до слова з першого. У варіанті А «лелека» і «білокрилий птах» — синонімічний вислів, який називає той самий предмет, але іншими словами. У варіанті Б зв'язок забезпечує займенник «вона» (займенникова заміна). У варіанті В — сполучник «тому». У варіанті Г — прислівники часу «спочатку» і «потім». У варіанті Д — займенниковий прислівник «там».

Відповідь: А) Над селом кружляв лелека. Білокрилий птах шукав місце для гнізда.

Розгляньмо найпоширеніші помилки, яких припускаються учні під час роботи зі словами-відсиланнями, і способи їх уникнути.

• Помилка 1. Шукають антецедент лише за родом і числом, а не за змістом. Наприклад, у реченнях «Бабуся принесла з городу велику диню. Онука одразу принесла ніж. Вона виявилася солодкою, як мед.» займенник «вона» має жіночий рід і однину — як і «бабуся», «диня», «онука». Багато учнів обирають «онуку» або «бабусю», бо вони теж жіночого роду. Але за змістом солодкою виявилася саме диня. Перевіряй не лише граматичні ознаки, а й логіку повідомлення.

• Помилка 2. Ставлять першим речення, яке потребує попереднього повідомлення. Якщо речення починається з «вона», «цей», «тому», «отже», і ці слова справді відсилають до чогось, названого раніше, таке речення не може бути зачином. Однак не відкидай будь-який початковий займенник чи сполучник автоматично: у тексті «Він ішов темним лісом. Навколо стояла тиша.» займенник «він» не потребує попередньої згадки — це нормальний художній зачин.

• Помилка 3. Не впізнають синонімічної заміни. Деякі учні вважають, що зв'язок між реченнями існує лише тоді, коли слово повторюється дослівно або використано займенник. Насправді синоніми (лелека → птах, Шевченко → поет, сонце → світило) теж створюють міцний смисловий зв'язок. Якщо в другому реченні з'являється слово, що називає той самий предмет, що й у першому, — це синонімічна заміна.

• Помилка 4. Вважають засобом зв'язку з попереднім реченням займенник, що відсилає до слова в тому самому реченні. У реченні «Коли дід повернувся, він одразу ліг відпочивати.» займенник «він» відсилає до «дід» у межах одного речення. Це внутрішньореченнєвий зв'язок, а не міжфразний. Для зв'язку з попереднім реченням займенник має відсилати до слова з іншого речення.

• Помилка 5. Ігнорують вставні слова. Якщо в тексті є речення зі вставним словом «по-друге», воно не може стояти перед реченням із «по-перше». «Отже» сигналізує висновок, тому воно з'являється після аргументів, а не перед ними. «Згодом» указує на пізнішу подію. Завжди зважай на логічну послідовність, яку задають вставні слова.

• Помилка 6. Ігнорують зв'язок протиставлення. Сполучники «а», «але», «проте», «однак» на початку речення показують, що зміст цього речення протиставлений попередньому. Наприклад: «Ми планували пікнік. Але погода зіпсувалася.» — «але» вказує на протиставлення між планом і реальністю. Важливо перевіряти, чому саме протиставлено думку, а не просто помітити наявність сполучника.

У демонстраційному варіанті НМТ-2026 завдання 21 перевіряє вміння відновлювати послідовність речень у тексті. Це завдання з вибором однієї правильної відповіді з п'яти (А–Д). Варіанти відповідей — готові послідовності речень. За правильну відповідь нараховують 1 бал.

Слова-відсилання — ключ до виконання цього завдання. Саме вони дають змогу визначити, яке речення не може бути першим (бо містить займенник, що відсилає назад, або сполучник, що виражає відношення до попереднього повідомлення), і які речення утворюють логічні пари.

У тому самому блоці завдань 21–25 завдання 22–25 перевіряють синтаксис речень цього тексту. У демонстраційному варіанті це були: пунктуаційна помилка, підмет, вставна конструкція, однорідні члени речення. Тому, працюючи з текстом, звертай увагу не лише на зв'язність, а й на граматичні особливості кожного речення.

Програма НМТ (розділ 7) називає зв'язність першою з основних ознак тексту та «способи зв'язку речень у тексті» як обов'язковий елемент для вивчення. Отже, ця тема безпосередньо входить до переліку того, що перевіряють на тестуванні.

Стратегія виконання

• Крок 1. Прочитай усі речення та підкресли в кожному слова-відсилання: займенники, сполучники на початку, вставні слова, синоніми.

• Крок 2. Визнач, яке речення не має слів-відсилань або має займенник, що не відсилає назад, — це кандидат на зачин.

• Крок 3. Для кожного займенника знайди антецедент — це допоможе з'єднати речення в пари.

• Крок 4. Відкинь варіанти відповідей, у яких речення зі словом-відсиланням стоїть перед реченням з антецедентом.

• Крок 5. Перевір логіку вставних слів: «по-друге» не може передувати «по-перше», «отже» стоїть після аргументів.

• Зв'язність тексту забезпечують слова-відсилання до попереднього речення.

• Лексичні засоби зв'язку: лексичний повтор, синонім (зокрема родове слово), спільнокореневе слово, антонімічна пара.

• Граматичні засоби зв'язку: особові й вказівні займенники, займенникові прислівники, сполучники на початку речення, вставні слова.

• Антецедент займенника шукаємо за родом, числом і змістом — не лише за граматичними ознаками.

• Коли слово відсилає до попереднього повідомлення, його місце визначає цей зв'язок; початкові займенники без такого відсилання допустимі.

• Слова-відсилання — ключ до завдання 21 НМТ (відновлення послідовності речень).