Запорозька Січ і Слобідська Україна в другій половині XVII ст.

У добу Руїни Запорозька Січ залишалася головним осередком козацтва, хоча її статус і роль зазнали суттєвих змін. Після зруйнування Томаківської та Базавлуцької Січей центр запорозького козацтва з 1652 р. перемістився на Чортомлицьку Січ, розташовану на острові в пониззі Дніпра (нині територія Дніпропетровщини). Чортомлицька Січ проіснувала до 1709 р., коли її зруйнували московські війська після переходу частини запорожців на бік шведів.

Січ у складі Гетьманщини чи окрема сила?

Формально Запорозька Січ вважалася частиною Гетьманщини — запорожці визнавали владу гетьмана, брали участь у загальних козацьких радах і походах. Однак на практиці Січ мала власне самоврядування: кошового отамана, військову раду, окрему скарбницю й артилерію. Це робило її не просто адміністративною одиницею, а окремою політичною силою, з якою мусили рахуватися всі гетьмани.

Запорожці активно втручалися в боротьбу за гетьманську булаву. 1658 р. кошовий отаман Яків Барабаш очолив опозицію проти гетьмана Івана Виговського, звинувачуючи його в надто тісних зв'язках із Річчю Посполитою. 1663 р. запорожці підтримали Івана Брюховецького на Чорній раді під Ніжином, допомігши йому стати гетьманом Лівобережжя. Січ висувала й власних кандидатів на булаву, прагнучи посилити свій вплив на Гетьманщину.

Міжнародний статус Запорозької Січі

Питання про те, кому належить Запорожжя, вирішувалося в міжнародних договорах. За Андрусівським перемир'ям 1667 р. Січ опинилася під спільною зверхністю Московської держави та Речі Посполитої — обидві сторони мали використовувати запорозьке військо для оборони від турків і татар. Після «Вічного миру» 1686 р. Січ перейшла під виняткову владу Москви, що посилило контроль царського уряду над запорожцями.

Головне завдання: оборона південних кордонів

Основним призначенням Запорозької Січі в другій половині XVII ст. залишалася оборона українських земель від Кримського ханства та Османської імперії. Запорожці здійснювали сміливі походи на Кримський півострів, турецькі фортеці в пониззі Дніпра, Бугу й Дністра. Під час цих походів вони звільняли тисячі бранців, захоплених татарами в ясир. Січ була форпостом християнського світу на південному сході Європи, і ця функція визначала її значення для всієї Гетьманщини.

Іван Сірко — найвідоміший кошовий отаман Запорозької Січі другої половини XVII ст. Він кілька разів обирався на цю посаду в 1660–1670-х роках, що свідчить про величезний авторитет серед запорожців. Сірко помер 1680 р. і був похований біля Чортомлицької Січі — нині це село Капулівка на Дніпропетровщині. Його ім'я стало легендою ще за життя, а після смерті — символом незламності козацького духу.

Походи на Крим і турецькі фортеці

Головною справою життя Івана Сірка була боротьба з Кримським ханством та Османською імперією. Його загони здійснювали сміливі рейди в пониззя Дніпра, Бугу й Дністра, атакували турецькі фортеці на чорноморському узбережжі. Під час цих походів козаки звільняли тисячі невільників, яких татари захопили в ясир під час набігів на українські землі. За переказами, Сірко майже не зазнавав поразок — його вважали непереможним полководцем.

Сірко в політичних суперечках доби Руїни

У складній боротьбі доби Руїни Іван Сірко не дотримувався сталої орієнтації. Він міг підтримувати Москву, а потім виступати проти неї — залежно від того, яка позиція, на його думку, краще слугувала інтересам козацтва. Незмінним залишалося одне: боротьба з Кримом і Туреччиною. 1659 р. Сірко здійснив стрімкий напад на Кримське ханство, що змусило кримського хана залишити війська Івана Виговського й повернутися для оборони власних земель. Цей удар фактично врятував промосковську партію в Гетьманщині.

Легендарний лист турецькому султанові

З іменем Івана Сірка пов'язують один із найяскравіших епізодів козацької історії — лист запорожців турецькому султанові Мегмеду IV. За переказами, султан надіслав ультиматум із вимогою скоритися, на що запорожці відповіли глузливим листом, сповненим народного гумору й неповаги. Цей лист став символом козацької волі та незалежності. Пізніше сюжет надихнув художника Іллю Рєпіна на створення знаменитої картини «Запорожці пишуть листа турецькому султанові» (пам'ятка образотворчого мистецтва, що належить до іншої теми програми НМТ).

Важливо: Іван Сірко був кошовим отаманом, а не гетьманом. Це різні посади: гетьман очолював усю Гетьманщину, а кошовий отаман — лише Запорозьку Січ. Не плутай ці поняття на НМТ.

Слобідська Україна (Слобожанщина) — це історична область на схід від Гетьманщини, у басейнах Сіверського Дінця, Ворскли, Псла й верхнього Дону. У другій половині XVII ст. ці землі входили до складу Московської держави. Сьогодні це територія Харківщини, Сумщини, частини Донеччини й Луганщини, а також суміжні землі сучасної Росії.

Чому люди переселялися на Слобожанщину?

Заселення Слобожанщини почалося ще в 1630-х роках, але наймасовішим воно стало в 1650–1680-х роках. Люди тікали сюди з Правобережжя й Лівобережжя, рятуючись від воєн доби Руїни, татарських набігів (ясиру) та утисків польських панів. Особливо багато переселенців прибуло після так званого «Великого згону» 1679 р., коли козаки гетьмана І. Самойловича разом із московським військом примусово переселяли українців із Правобережжя на Лівобережжя й Слобожанщину.

Що означає слово «слобода»?

Назва краю походить від слова «слобода» — так називали поселення, мешканці якого на певний час (зазвичай на кілька років) звільнялися від сплати податків і виконання повинностей. Московський уряд надавав такі пільги, щоб заохотити людей освоювати малозаселені прикордонні землі. Від цього слова й пішла назва Слобідська Україна, тобто «край слобід».

Заснування міст і перенесення козацьких традицій

Переселенці засновували нові міста: Острогозьк і Суми (1652), Харків (близько 1654), Охтирку, Ізюм. Вони приносили з собою козацькі звичаї, військову організацію та полково-сотенний устрій, добре знайомий їм із Гетьманщини. Саме так на Слобожанщині сформувалися козацькі полки, які стали основою місцевого адміністративного устрою.

Адміністративно-територіальний устрій Слобідської України спирався на п'ять козацьких полків, які водночас були військовими й адміністративними одиницями. Кожен полк поділявся на сотні. Ось п'ять слобідських полків, які слід запам'ятати для НМТ:

• Острогозький (центр — Острогозьк)

• Сумський (центр — Суми)

• Харківський (центр — Харків)

• Охтирський (центр — Охтирка)

• Ізюмський (центр — Ізюм)

Пільги козакам: «займанщина» й вільне господарювання

Московський уряд надавав слобідським козакам значні пільги, щоб заохотити їх захищати південні кордони держави. Козаки мали право займати вільні землі — так звану «займанщину»: будь-хто міг взяти під господарство стільки землі, скільки міг обробити. Вони могли вільно торгувати, займатися промислами й винокурінням без сплати податків. Натомість козаки зобов'язувалися нести військову службу й охороняти кордони Московії від татарських набігів.

Як обирали полковників?

Спочатку полковників і старшину обирали на козацькій раді, але кандидатуру обов'язково затверджував цар. Згодом посади стали довічними й фактично спадковими — влада в полках закріплювалася за окремими старшинськими родами. Це нагадувало процеси, які відбувалися й у Гетьманщині, хоча там зберігалася виборність гетьмана.

Слобожанщина — не Гетьманщина

Найважливіша відмінність: слобідські полки не мали ні гетьмана, ні генеральної старшини. Вони підпорядковувалися не гетьманові Лівобережжя, а московським воєводам — спочатку бєлгородським, а згодом безпосередньо Москві. Це означає, що Слобідська Україна не входила до складу Гетьманщини, а була окремим краєм у складі Московської держави. Ліквідацію слобідського козацького устрою (1765 р.) розглядає окремий юніт про кінець Гетьманщини.

Запам'ятай: Слобожанщина — це не Гетьманщина. П'ять слобідських полків підпорядковувалися московським воєводам, а не гетьманові. Гетьмана на Слобожанщині не було.

Приклад 1. Завдання «3 з 7» — ознаки устрою Слобідської України

Завдання: Які три ознаки характеризують устрій Слобідської України в другій половині XVII ст.?

Розв'язання: Згадай, що Слобожанщина мала полково-сотенний устрій, принесений переселенцями з Гетьманщини. Полки підпорядковувалися московським воєводам, а не гетьманові. Козаки отримували пільги (звільнення від податків, право на «займанщину») за військову службу. Це три ключові ознаки.

Відповідь: 1) полково-сотенний устрій; 2) підпорядкування полків московським воєводам; 3) пільги козакам за військову службу.

Чому інші варіанти неправильні? «Влада гетьмана над полками» — на Слобожанщині гетьмана не було. «Поділ на паланки» — це ознака Запорозької Січі, а не Слобожанщини. «Воєводства Речі Посполитої» — Слобожанщина входила до Московської держави. «Кошовий отаман на чолі краю» — кошовий отаман очолював Січ, а не Слобожанщину.

Приклад 2. Вибір однієї відповіді за картосхемою

Завдання: На картосхемі заштриховано територію на схід від Гетьманщини з центрами Харків, Суми, Охтирка, Острогозьк, Ізюм. Яку історичну область позначено?

Розв'язання: Перелічені міста — це центри п'яти слобідських полків. Територія розташована на схід від Гетьманщини, у басейні Сіверського Дінця. Це Слобідська Україна (Слобожанщина).

Відповідь: Слобідська Україна.

Чому інші варіанти неправильні? Правобережна Гетьманщина — це землі на захід від Дніпра, а не на схід. Запорозька Січ розташовувалася в пониззі Дніпра, її центри — Січ, а не Харків чи Суми. Поділля — історична область на Правобережжі, далеко на захід.

Приклад 3. Вибір однієї відповіді за уривком

Завдання: Про якого діяча йдеться в уривку? «Кошовий знову пішов на Крим, звільнив тисячі бранців, а султанові запорожці відписали сміливого листа…»

Розв'язання: Ключові слова — «кошовий», «пішов на Крим», «султанові запорожці відписали листа». Це вказує на Івана Сірка — найвідомішого кошового отамана, який прославився походами на Крим і легендарним листом турецькому султанові.

Відповідь: І. Сірко.

Чому інші варіанти неправильні? П. Дорошенко був гетьманом, а не кошовим отаманом. Я. Барабаш — кошовий отаман, але відомий опозицією Виговському, а не походами на Крим і листом султанові. П. Калнишевський — останній кошовий отаман Нової Січі (XVIII ст.), не пов'язаний із листом султанові.

Приклад 4. Вибір однієї відповіді — підпорядкування слобідських полків

Завдання: Кому підпорядковувалися слобідські полки в другій половині XVII ст.?

Розв'язання: Слобідська Україна не входила до Гетьманщини. Там не було ні гетьмана, ні генеральної старшини. Слобідські полки підпорядковувалися московським воєводам (спочатку бєлгородським, згодом безпосередньо Москві).

Відповідь: московським воєводам.

Чому інші варіанти неправильні? Гетьманові Лівобережжя — Слобожанщина не входила до Гетьманщини. Кошовому отаманові Запорозької Січі — це зовсім інша територія й інша владна структура. Польському королю — Слобожанщина була в складі Московської держави, а не Речі Посполитої.

• Включати Слобожанщину до складу Гетьманщини. Насправді Слобідська Україна була окремим краєм під владою московських воєвод, а не гетьмана. Гетьманщина й Слобожанщина — різні адміністративно-територіальні одиниці.

• Вважати, що слобідські полки мали власного гетьмана. Гетьмана й генеральної старшини на Слобожанщині не було. Полки підпорядковувалися безпосередньо московським воєводам.

• Плутати слободу (поселення з податковими пільгами) зі Слобідською Україною як краєм і з «Великим згоном» як подією. Слобода — тип поселення, Слобожанщина — історична область, а «Великий згін» 1679 р. — примусове переселення українців із Правобережжя.

• Вважати Івана Сірка гетьманом. Він був кошовим отаманом Запорозької Січі, а не гетьманом Гетьманщини. Це різні посади й різні рівні влади.

• Плутати Чортомлицьку Січ (1652–1709) з Новою (Підпільненською) Січчю (1734–1775). Чортомлицька Січ діяла в добу Руїни, а Нова Січ — у XVIII ст., після повернення запорожців із турецьких володінь.

• Приписувати Сіркові сталу промосковську чи пропольську орієнтацію. Він змінював позицію залежно від обставин. Незмінною лишалася боротьба з Кримським ханством і Османською імперією.

Програма НМТ з історії України (тема 9) окремо вимагає характеризувати адміністративно-територіальний устрій Слобідської України. Зміст теми називає й «Запорозьку Січ у складі Гетьманщини». Іван Сірко — одна з 9 персоналій теми, які потрібно знати для виконання завдань.

Завдання типу «3 з 7» (у тесті це завдання 28–30) перевіряють уміння добирати три правильні ознаки з-поміж семи запропонованих. За кожен правильний варіант нараховують 1 бал, максимум — 3 бали. У цьому юніті таке завдання може стосуватися ознак слобідського устрою — їх треба відрізняти від ознак Гетьманщини й Запорозької Січі.

Завдання з вибором однієї правильної відповіді (завдання 1–20) оцінюють в 1 бал. У демонстраційному варіанті НМТ-2026 частина таких завдань супроводжується картосхемою. Слобожанщину на карті впізнають за містами-центрами полків: Харків, Суми, Охтирка, Острогозьк, Ізюм.

У демонстраційному варіанті НМТ-2026 окремого завдання саме з теми 9 немає, але зміст НМТ визначає вся програма, тому будь-яка тема може потрапити в тест. Готуватися потрібно до всіх тем.

• Чортомлицька Січ — центр Запорожжя 1652–1709 рр.; Січ — окрема сила в боротьбі за булаву.

• І. Сірко — кошовий отаман, походи на Крим і турецькі фортеці, легендарний лист султанові.

• Слобожанщину заселили втікачі від Руїни; слобода — поселення з податковими пільгами.

• П'ять полків: Харківський, Сумський, Охтирський, Острогозький, Ізюмський.

• Слобідські полки — під владою московських воєвод, без гетьмана; це не Гетьманщина.