Українська козацька держава — Військо Запорозьке

У лютому 1649 року в Переяславі відбулася зустріч Богдана Хмельницького з королівськими комісарами. Саме там гетьман уперше чітко сформулював ідею власної української держави. Він заявив, що визволить «увесь руський народ» з «лядської неволі», а межі цієї держави сягатимуть «по Львів, Холм і Галич». Це була не просто військова заява — це була політична програма, яка визначала мету Національно-визвольної війни.

Офіційна назва держави, яку почав будувати Хмельницький, — Військо Запорозьке. Саме так підписувалися всі державні документи, універсали й міжнародні договори. У науковій літературі цю державу називають також Гетьманщиною або Українською козацькою державою. Столицею став Чигирин — невелике місто на Черкащині, де розташовувалася гетьманська резиденція.

Повноваження гетьмана

Гетьман був головою держави й водночас головнокомандувачем війська. Його влада охоплювала всі сфери життя:

• скликав Генеральну військову раду та старшинські ради

• видавав універсали — розпорядження, які мали силу закону

• вів дипломатичні зносини з іншими державами

• очолював вищий суд — Генеральний військовий суд

• розпоряджався військовим скарбом і державними землями

• призначав полковників і старшину

Таким чином, гетьман поєднував функції глави держави, головнокомандувача, верховного судді й розпорядника фінансів. Це робило його центральною постаттю в політичній системі Війська Запорозького.

Ради: Генеральна військова і старшинська

Найвищим органом влади формально вважалася Генеральна військова рада — збори всього війська, на яких обирали гетьмана й ухвалювали найважливіші рішення. Однак у міру зміцнення держави роль цієї ради зменшувалася. Збирати тисячі козаків щоразу було складно, а рішення часто ухвалювалися під впливом гетьмана.

Натомість дедалі більше значення набувала старшинська рада — нарада генеральної старшини й полковників. Саме вона вирішувала поточні державні справи, визначала напрями зовнішньої політики й готувала питання для винесення на Генеральну військову раду.

Спроба запровадити спадкове гетьманство

Богдан Хмельницький прагнув зробити гетьманську владу спадковою, як у монархіях Європи. У 1657 році, коли здоров'я гетьмана погіршилося, на старшинській раді його наступником обрали сина — Юрія Хмельницького. Однак Юрій був ще юнаком, і невдовзі після смерті Богдана влада перейшла до генерального писаря Івана Виговського. Подальші події боротьби за гетьманську булаву вивчаються в темі «Руїна».

При гетьмані діяв уряд держави — генеральна старшина. Це були найвищі посадовці, які відповідали за окремі напрями управління. Вони входили до старшинської ради й виконували особисті доручення гетьмана. Розгляньмо кожну посаду.

До генеральної старшини часто зараховують також генерального хорунжого й генерального бунчужного; ці посади остаточно утвердилися в її складі вже в пізнішій Гетьманщині.

Генеральна військова канцелярія

Це була центральна урядова установа держави. Її очолював генеральний писар — першим на цій посаді був Іван Виговський, майбутній гетьман. Канцелярія відала:

• дипломатичним листуванням з іноземними державами

• укладанням і зберіганням гетьманських універсалів

• оформленням земельних пожалувань і призначень

• веденням реєстрів козацького війська

Через канцелярію проходили всі державні документи. Вона була своєрідним «міністерством закордонних справ» і «міністерством внутрішніх справ» водночас.

Місце генеральної старшини в системі влади

Генеральна старшина становила найближче коло радників гетьмана. Без її підтримки гетьман не міг ухвалювати важливих рішень. Водночас саме з-поміж генеральної старшини найчастіше виходили претенденти на гетьманську булаву після смерті Богдана Хмельницького. Це свідчить про високу політичну вагу цих посад.

Територія Війська Запорозького була поділена на полки, а полки — на сотні. Ключова особливість цього устрою полягала в тому, що кожна одиниця була водночас військовою й адміністративною. Полковник командував козаками свого полку під час війни, а в мирний час керував усім населенням на території полку, судив людей і збирав податки. Так само сотник поєднував військове командування з адміністративною владою на території сотні.

Склад полків за Зборівським реєстром 1649 року

За умовами Зборівського договору 1649 року було затверджено реєстр козацького війська в 40 000 осіб і визначено 16 полків. Ось перелік цих полків:

• Чигиринський

• Черкаський

• Корсунський

• Білоцерківський

• Уманський

• Брацлавський

• Київський

• Переяславський

• Ніжинський

• Чернігівський

• Полтавський

• Миргородський

• Прилуцький

Крім названих, до 16 полків входили ще Кропивнянський, Канівський і Кальницький (Вінницький). Кожен полк поділявся на сотні — зазвичай від 10 до 20 сотень.

Полкова й сотенна старшина

У кожному полку, крім полковника, діяла полкова старшина: полковий обозний (артилерія й табір), полковий суддя (судові справи), полковий писар (діловодство), полковий осавул (військові справи) і полковий хорунжий (прапор полку). На рівні сотні сотнику допомагали сотенний отаман, сотенний писар і сотенний осавул. У селах владу здійснювали сільські отамани.

Міста, які мали магдебурзьке право (наприклад, Київ, Ніжин, Переяслав), зберігали власні магістрати — органи міського самоврядування. Вони не підпорядковувалися полковникам у цивільних справах.

Військо й фінанси

Військо Запорозьке складалося з реєстрових козаків (занесених до реєстру й отримували платню), нереєстрових козаків (які воювали без платні, але мали право на землю) і найманців (татар, німців, поляків, яких наймали за гроші).

Державні фінанси зосереджувалися у військовому скарбі. Надходження формувалися з податків, мита на товари, прибутків з млинів, корчем (шинків) і колишніх королівських маєтностей, які стали «вільними військовими» землями.

Національно-визвольна війна докорінно змінила соціальну структуру українського суспільства. Старі польські порядки були зруйновані, а на їхньому місці постали нові відносини. Розгляньмо найважливіші зміни.

Ліквідація великого польського землеволодіння

Польські магнати й шляхта, які володіли величезними латифундіями в Україні, під час війни втекли на захід або загинули. Їхні маєтки перейшли у власність Війська Запорозького й стали називатися вільними військовими (державними) землями. Католицькій церкві також довелося залишити свої володіння. Таким чином, велике польське й католицьке землеволодіння в Україні було фактично ліквідовано.

Покозачення — масовий перехід до козацького стану

Одним із наймасштабніших явищ війни стало покозачення — масовий перехід селян і міщан до козацького стану. Селяни кидали панщину, записувалися до козацьких реєстрів і ставали особисто вільними. Кріпацтво й панщина фактично скасувалися — тепер селянин міг вільно розпоряджатися собою й своєю працею.

Важливо: покозачення не було одноразовим актом — воно тривало протягом усієї війни. Чим більше територій контролював Хмельницький, тим більше селян ставало козаками.

Зростання козацької старшини

Війна створила нову правлячу верству — козацьку старшину. Полковники, сотники, генеральна старшина отримували від гетьмана земельні пожалування (так звані «рангові маєтності») й посади. Вони перетворювалися на нову еліту, яка з часом намагалася закріпити свої привілеї.

Частина української шляхти, яка пристала до війни (наприклад, родина Виговських), зберегла свої маєтки й навіть примножила їх. Православна церква й монастирі також зберегли й розширили свої володіння.

Становище міст

Міста, які мали магдебурзьке право, зберегли своє самоврядування. Київ, Ніжин, Переяслав та інші міста продовжували діяти через магістрати. Водночас міщани також активно покозачувалися, що змінювало соціальний склад міст.

Підсумок для завдань «3 з 7»

Запам'ятай, які зміни справді відбулися, а які — ні:

Розгляньмо кілька типових завдань, які можуть трапитися на НМТ з теми «Українська козацька держава — Військо Запорозьке».

Приклад 1. Відповідність «посада — функція»

Установи відповідність між посадою в Гетьманщині та її функцією.

Розв'язання:

• 1 — Б: генеральний писар очолював Генеральну військову канцелярію, вів дипломатичне листування й зовнішні зносини. Першим на цій посаді був Іван Виговський.

• 2 — В: генеральний обозний відповідав за артилерію, укріплення табору й забезпечення війська; це була перша особа після гетьмана.

• 3 — Г: генеральний суддя (їх було двоє) очолював Генеральний військовий суд, розглядав справи й апеляції.

• 4 — Д: полковник мав військову й адміністративну владу на території свого полку.

Відповідь: 1-Б, 2-В, 3-Г, 4-Д. Зайвий варіант А — «очолював Кіш Запорозької Січі» стосується кошового отамана, а не посади в Гетьманщині.

Приклад 2. «3 з 7» — зміни в соціально-економічному житті

Які три зміни в соціально-економічному житті сталися під час Національно-визвольної війни?

• 1) запровадження волочної поміри

• 2) ліквідація великого польського землеволодіння

• 3) остаточне закріпачення селян Литовським статутом

• 4) покозачення селян і міщан

• 5) поширення фільварків

• 6) зростання козацької старшини

• 7) утворення воєводств

Розв'язання: Відкидаємо варіанти, що належать до інших періодів. Волочна поміра (1) — реформа XVI ст. у Речі Посполитій. Закріпачення селян (3) — навпаки, під час війни кріпацтво скасували. Фільварки (5) — господарство Речі Посполитої, яке зникло з ліквідацією польського землеволодіння. Воєводства (7) — адміністративний поділ Речі Посполитої, не Гетьманщини.

Правильні відповіді: 2 (ліквідація великого польського землеволодіння), 4 (покозачення селян і міщан), 6 (зростання козацької старшини).

Приклад 3. «3 з 7» — ознаки держави Б. Хмельницького

Які три ознаки характеризують державу Богдана Хмельницького?

• 1) полково-сотенний устрій

• 2) комісар замість гетьмана

• 3) гетьман як голова держави й війська

• 4) кошовий отаман на чолі держави

• 5) столиця в Чигирині

• 6) столиця в Батурині

• 7) воєводства на чолі з воєводами

Розв'язання: Відкидаємо те, що не стосується держави Хмельницького. Комісар (2) — з «Ординації» 1638 р., коли поляки контролювали козаків. Кошовий отаман (4) — очільник Запорозької Січі, а не держави. Батурин (6) — столиця пізнішої Гетьманщини (за І. Мазепи). Воєводства (7) — поділ Речі Посполитої.

Правильні відповіді: 1 (полково-сотенний устрій), 3 (гетьман як голова держави й війська), 5 (столиця в Чигирині).

Приклад 4. Відповідність «поняття — визначення»

Установи відповідність між поняттям та його визначенням.

Розв'язання: 1 — Б (покозачення — перехід до козацького стану), 2 — В (полк — військова й адміністративна одиниця), 3 — Г (універсал — розпорядження гетьмана), 4 — Д (Генеральна військова рада — рада всього війська, що обирала гетьмана). Зайвий варіант А — «десятиліття без повстань 1638–1648 рр.» — стосується періоду «золотого спокою».

Ось типові помилки, пов'язані з темою «Українська козацька держава — Військо Запорозьке».

• Плутати гетьмана з кошовим отаманом. У 1648–1657 рр. гетьман очолював державу — Військо Запорозьке, а кошовий отаман — Запорозьку Січ (Низове військо). Це різні посади й різні інституції.

• Вважати полк і сотню лише військовими підрозділами. Насправді вони були водночас військовими й адміністративними одиницями. Полковник не лише командував козаками, а й керував усім населенням полку, судив і збирав податки.

• Вважати, що під час війни селян закріпачили. Навпаки — кріпацтво й панщину фактично ліквідовано, поширилося покозачення. Селяни стали особисто вільними.

• Називати столицею держави Хмельницького Батурин чи Київ. Столицею був Чигирин. Батурин став гетьманською резиденцією значно пізніше (за І. Мазепи).

• Приписувати генеральному писареві суд, а судді — канцелярію. Генеральний писар очолював Генеральну військову канцелярію, а генеральний суддя — Генеральний військовий суд. Не плутай ці функції.

• Вважати, що Генеральна військова рада збиралася постійно й ухвалювала всі рішення. Насправді важливі рішення дедалі частіше ухвалювала старшинська рада (генеральна старшина й полковники), а роль Генеральної військової ради зменшувалася.

Тема «Українська козацька держава — Військо Запорозьке» належить до теми 8 програми НМТ з історії України. Програма вимагає характеризувати утворення козацької держави й зміни в суспільно-політичному житті. Ключові поняття, які треба знати: «національно-визвольна війна», «Військо Запорозьке», «Гетьманщина», «покозачення».

Формати завдань на НМТ

У демоваріанті НМТ 2026 року завдання 28 — це формат «3 з 7» про зміни в соціально-економічному житті (тема 8). За це завдання можна отримати до 3 балів: по 1 балу за кожен правильно вибраний варіант.

Інший формат — завдання на відповідність (21–24); зіставлення «посада — функція» — корисна вправа для підготовки до них. У ньому пропонують 4 позиції ліворуч (1–4) і 5 варіантів праворуч (А–Д), один із яких зайвий. Кожна правильна пара дає 1 бал — до 4 балів за завдання.

Стратегія виконання

Для завдань «3 з 7» застосовуй простий прийом: відкидай ознаки, що належать до інших історичних періодів. Ось підказка:

Для відповідності «посада — функція» спочатку визнач, яка функція точно не підходить до жодної з посад, — це буде зайвий варіант. Потім зіставляй решту за логікою: писар — канцелярія, обозний — артилерія, суддя — суд, полковник — полк.

• Військо Запорозьке — українська козацька держава середини XVII ст., столиця — Чигирин.

• Гетьман — голова держави й війська: скликав ради, видавав універсали, вів дипломатію, очолював суд, розпоряджався скарбом.

• Генеральна військова рада — рада всього війська, обирала гетьмана; старшинська рада — генеральна старшина й полковники, вирішувала поточні справи.

• Генеральна старшина — уряд при гетьмані: генеральний писар (канцелярія, дипломатія), генеральний обозний (артилерія, забезпечення), генеральні судді (суд), генеральні осавули (військові справи).

• Полково-сотенний устрій: територія поділена на полки, полки — на сотні; кожна одиниця — водночас військова й адміністративна.

• Суспільні зміни під час війни: ліквідація великого польського землеволодіння, покозачення селян і міщан, особиста свобода селян, зростання козацької старшини.