Тимчасова окупація Криму Російською Федерацією (2014)

20 лютого 2014 р. — це дата, яку Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (ухвалений 15 квітня 2014 р.; зміни від 15 вересня 2015 р.) визначив як початок тимчасової окупації Автономної Республіки Крим і міста Севастополя. Саме з цього дня відраховують початок збройної агресії Російської Федерації проти України. Росія скористалася політичною кризою в Україні, щоб розпочати збройну агресію; відкрите силове захоплення півострова почалося 27 лютого 2014 р.

26 лютого 2014 р. — мітинг під Верховною Радою АРК

26 лютого 2014 р. у Сімферополі під стінами Верховної Ради АРК зібралися кримські татари на чолі з Меджлісом (голова — Р. Чубаров) і проукраїнські активісти. Вони не дали проросійським депутатам ухвалити рішення про проведення «референдуму» щодо статусу Криму. Це був перший масовий прояв спротиву окупації.

27 лютого 2014 р. — «зелені чоловічки» захоплюють владу

27 лютого 2014 р. російські військові без розпізнавальних знаків — їх назвали «зеленими чоловічками» — захопили будівлі Верховної Ради й Ради міністрів АРК у Сімферополі. Під дулами автоматів депутатів змусили призначити «прем’єр-міністром» Криму С. Аксьонова — проросійського політика. У ніч на 28 лютого 2014 р. озброєні люди без розпізнавальних знаків захопили аеропорт Сімферополя, того ж дня — аеропорт у Севастополі (Бельбек).

1 березня 2014 р. — дозвіл на введення військ

1 березня 2014 р. Рада Федерації Російської Федерації дала дозвіл президенту В. Путіну використати збройні сили Росії на території України. Розпочалося блокування українських військових частин у Криму. Частина українських військовослужбовців не зрадила присязі й чинила опір, хоча сили були нерівними.

3 березня 2014 р. — перша жертва окупації

3 березня 2014 р. у Сімферополі викрали кримського татарина Решата Аметова, який вийшов на одиночний протест проти окупації. Його тіло знайшли 15 березня зі слідами насильницької смерті. Решат Аметов став першою відомою жертвою російської окупації Криму.

Після захоплення влади в Сімферополі окупаційна адміністрація поспіхом організувала так званий «референдум» про статус Криму. Усі юридичні процедури були порушені, а саме голосування відбувалося в умовах військової окупації.

16 березня 2014 р. — псевдореферендум

16 березня 2014 р. під контролем російських військ провели «референдум», на якому нібито вирішували: «приєднатися» до Росії чи залишитися в складі України з розширеною автономією. Цей «референдум» був незаконним із кількох причин:

• проведений під окупацією, без виведення російських військ;

• суперечив Конституції України, яка не передбачає зміни території через місцевий референдум;

• не мав незалежних міжнародних спостерігачів;

• кримські татари — близько 12 % населення півострова — бойкотували голосування за закликом Меджлісу;

• оголошені результати (понад 96 % «за») сфальсифіковані, що підтвердили численні розслідування.

17–18 березня 2014 р. — проголошення «незалежності» й «договір» про анексію

17 березня 2014 р. окупаційна влада проголосила «незалежність Республіки Крим». А вже 18 березня 2014 р. у Москві президент Росії В. Путін, «прем’єр» Криму С. Аксьонов і «мер» Севастополя О. Чалий підписали «договір» про включення Криму й Севастополя до складу Російської Федерації. Цей акт є анексією — насильницьким приєднанням території однієї держави іншою.

Анексія — це насильницьке приєднання державою території іншої держави. За Статутом ООН вона є незаконною й не змінює міжнародно визнаних кордонів. Переважна більшість держав світу не визнала анексії; «приєднання» Криму до Росії визнали лише поодинокі держави (зокрема Нікарагуа, Сирія, КНДР).

20 березня 2014 р. — визнання кримських татар корінним народом

20 березня 2014 р. Верховна Рада України ухвалила постанову, якою визнала кримських татар корінним народом України, Курултай — його вищим представницьким органом, а Меджліс кримськотатарського народу — виконавчим органом Курултаю. Це рішення мало на меті захистити права кримських татар в умовах окупації.

Анексія Криму викликала різку реакцію міжнародної спільноти. Світ не визнав анексію й застосував політичні та економічні заходи тиску на Росію.

27 березня 2014 р. — резолюція Генеральної Асамблеї ООН 68/262

27 березня 2014 р. Генеральна Асамблея ООН ухвалила резолюцію 68/262 «Територіальна цілісність України». За неї проголосували 100 держав, 11 — проти, 58 утрималися. Резолюція підтвердила територіальну цілісність України в межах її міжнародно визнаних кордонів і визнала «референдум» 16 березня таким, що не має законної сили. Важливо: резолюцію ухвалила Генеральна Асамблея, а не Рада Безпеки, де Росія має право вето.

Міжнародні санкції

США, Європейський Союз, Канада, Японія, Австралія та інші держави запровадили санкції проти Росії. Спочатку це були персональні санкції — заборона в’їзду й заморожування активів осіб, причетних до анексії. Згодом запровадили секторальні санкції — обмеження для російських банків, нафтової й оборонної промисловості.

Велика сімка без Росії

У березні 2014 р. лідери країн «Великої вісімки» (G8) призупинили участь Росії в цьому форматі. G8 знову стала G7 — «Великою сімкою». Політика невизнання анексії Криму залишається незмінною позицією країн Заходу.

Порушення міжнародних договорів

Росія порушила Будапештський меморандум (1994), яким вона разом із США та Великою Британією гарантувала територіальну цілісність України в обмін на відмову України від ядерної зброї. Також Росія порушила Великий договір (Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною та Росією, 1997), який визнавав непорушність кордонів. Ці договори детальніше розглядають в юніті про зовнішню політику 1991–2004 рр.

Після анексії Криму українська влада юридично закріпила статус півострова як тимчасово окупованої території. Це важливе поняття, яке відрізняє окупацію від анексії: Україна не визнає втрати території, а лише фіксує факт тимчасового контролю з боку агресора.

15 квітня 2014 р. — закон про тимчасово окуповану територію

15 квітня 2014 р. Верховна Рада України ухвалила Закон «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України». Згідно з ним Автономна Республіка Крим і місто Севастополь визнані тимчасово окупованою територією.

Тимчасово окупована територія — це частина території України, на якій держава-агресор установила фактичний контроль. Така територія залишається частиною України згідно з міжнародним правом, і жодні дії окупанта не змінюють її статусу.

Окуповані території на картосхемі

Картосхема теми 32 за програмою НМТ — адміністративно-територіальні одиниці (області, АРК, міста Київ і Севастополь). Треба вміти показати на ній тимчасово окуповані території, а спосіб їх позначення визначай за легендою картосхеми. До них належать:

• АРК і Севастополь — тимчасово окуповані з лютого — березня 2014 р.

• Окремі райони Донецької й Луганської областей — тимчасово окуповані з весни — літа 2014 р. (детальніше — в юніті «Війна на Донбасі та Мінські домовленості»).

Окупаційний режим у Криму

Російська окупаційна влада запровадила на півострові репресивний режим:

• переслідування кримських татар і проукраїнських активістів;

• обшуки, арешти, політичні в’язні (зокрема, справа українських політв’язнів);

• примусове нав’язування російського громадянства;

• мілітаризація півострова — розміщення великої кількості російських військ і техніки.

Контекст: повномасштабне вторгнення 2022 р.

З 24 лютого 2022 р. Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, яке значно розширило територію тимчасової окупації. Однак програма НМТ (2018 р.) не називає подій після 2018 р., тому їх знають як загальний контекст, але в тестових завданнях вони не фігурують. Звіряйся з характеристикою НМТ-2027.

Розгляньмо типові завдання НМТ на тему тимчасової окупації Криму. Кожен приклад показує, як застосувати знання на практиці.

Приклад 1. «3 з 7» — події, пов’язані з окупацією Криму

Завдання: «Які три події з-поміж наведених пов’язані з тимчасовою окупацією Криму 2014 р.?»

Крок 1. Згадай ключові події окупації: захоплення будівель влади в Сімферополі 27 лютого, незаконний «референдум» 16 березня, резолюція ГА ООН 68/262 27 березня.

Крок 2. Відкинь події, що стосуються війни на Донбасі (Мінський протокол, Іловайська трагедія), попередніх періодів («Харківські угоди» 2010 р., конфлікт навколо Тузли 2003 р.).

Відповідь: захоплення будівель Верховної Ради й Ради міністрів АРК, незаконний «референдум» 16 березня 2014 р., ухвалення резолюції Генеральної Асамблеї ООН про територіальну цілісність України.

Чому інші варіанти неправильні? Мінський протокол та Іловайська трагедія — події війни на Донбасі. «Харківські угоди» (2010) — продовження перебування Чорноморського флоту РФ у Криму, але це не подія 2014 р. Конфлікт навколо Тузли (2003) — суперечка про кордон у Керченській протоці, не пов’язана з окупацією.

Приклад 2. Завдання за картосхемою

Завдання: «На картосхемі заштриховано півострів на півдні України, легенда — „територія, окупована з 2014 р.“. Як міжнародна спільнота оцінила зміну статусу цієї території?»

Крок 1. Визнач територію — це Крим (АРК і Севастополь).

Крок 2. Згадай позицію ООН і більшості держав: вони не визнали анексію, вважають її незаконною.

Відповідь: як незаконну анексію, що не змінює міжнародно визнаних кордонів України.

Чому інші варіанти неправильні? «Законне самовизначення» — суперечить міжнародному праву. «Поділ за Мінськими домовленостями» — Мінські угоди стосуються Донбасу, не Криму. «Тимчасова оренда» — не відповідає дійсності, жодної орендної угоди не було.

Приклад 3. Поняття «анексія»

Завдання: «Що означає поняття „анексія“?»

Крок 1. Згадай визначення поняття — програма НМТ називає його серед обов'язкових понять теми 32: анексія — насильницьке приєднання державою території іншої держави.

Відповідь: насильницьке приєднання державою території іншої держави.

Чому інші варіанти неправильні? «Тимчасове перебування військ за угодою» — це не анексія, а, наприклад, базування флоту. «Добровільне об’єднання держав» — це федерація чи конфедерація, а не анексія. «Передача території за рішенням референдуму всієї країни» — це може бути законна зміна кордонів за згодою, але анексія завжди насильницька.

Приклад 4. «3 з 7» — дії світової спільноти

Завдання: «Які три дії здійснила світова спільнота у відповідь на анексію Криму?»

Крок 1. Згадай три ключові реакції: резолюція ООН 68/262, санкції, виключення Росії з G8.

Відповідь: ухвалення резолюції Генеральної Асамблеї ООН 68/262, запровадження санкцій проти Росії, призупинення участі Росії у «Великій вісімці».

Чому інші варіанти неправильні? «Визнання „референдуму“» — світ не визнав його. «Прийняття України до НАТО» — не відбулося 2014 р. «Скасування Будапештського меморандуму» — меморандум не скасовували, Росія його порушила. «Розміщення миротворців ООН у Криму» — такого рішення не ухвалювали.

На НМТ учні часто припускаються однотипних помилок. Ось найпоширеніші пастки та як їх уникнути.

• Плутати незаконний «референдум» 16 березня 2014 р. з кримським референдумом 20 січня 1991 р. 20 січня 1991 р. в Криму відбувся референдум про відтворення Кримської АРСР «як суб'єкта Союзу РСР і учасника Союзного договору»; 12 лютого 1991 р. Верховна Рада УРСР ухвалила закон про відновлення Кримської АРСР у складі УРСР. Це зовсім інша подія. «Референдум» 2014 р. — незаконний псевдореферендум під окупацією.

• Вважати 18 березня 2014 р. законним приєднанням. «Договір» підписали окупанти без згоди України. Міжнародне право його не визнає. Анексія не змінює кордонів України.

• Вважати початком агресії квітень 2014 р. (АТО на Донбасі). За законом України тимчасова окупація Криму почалася 20 лютого 2014 р. Саме цю дату вважають початком збройної агресії Росії.

• Плутати тимчасово окуповану територію із зоною АТО. Окупація — це контроль держави-агресора над територією. АТО (антитерористична операція) — це операція сил України на Донбасі. Це різні поняття.

• Вважати, що резолюцію 68/262 ухвалила Рада Безпеки ООН. Її ухвалила Генеральна Асамблея ООН. У Раді Безпеки Росія має право вето, тому ухвалити таку резолюцію там було неможливо.

• Вважати, що кримські татари підтримали «референдум». Меджліс кримськотатарського народу закликав до бойкоту. Кримські татари масово не брали участі в голосуванні.

Тема тимчасової окупації Криму входить до теми 32 програми НМТ з історії України. Ось що треба знати про формат перевірки.

Програмові поняття й уміння

Тема 32 вимагає знати поняття: «анексія», «тимчасово окупована територія», «сепаратизм». Змістові пункти: анексія Росією Криму, агресія Росії проти України, реакція світової спільноти. Уміння: пояснювати передумови, ознаки й наслідки агресії Росії.

Картосхема

На картосхемі теми 32 позначені адміністративно-територіальні одиниці, зокрема Автономна Республіка Крим, Севастополь, Донецька й Луганська області. Ти маєш уміти показувати тимчасово окуповані території на картосхемі.

Типи завдань

У демоваріанті НМТ-2026 завдання 24 — це завдання на відповідність «набір понять ↔ період»; добу незалежності там подано одним періодом (1991 р. – початок XXI ст.). Поняття «анексія» та «тимчасово окупована територія» належать саме до цієї доби.

Завдання 28–30 — це формат «3 з 7»: серед семи варіантів треба обрати три правильні. Кожна правильна відповідь дає 1 бал, максимум — 3 бали. Завдання 1–20 — вибір однієї відповіді з чотирьох, 1 бал за кожне.

Межі програми

Події після 2018 р. (зокрема повномасштабне вторгнення Росії 24 лютого 2022 р.) програма НМТ 2018 р. не називає. Їх знають як загальний контекст, але в тестових завданнях вони не фігурують. Звіряйся з характеристикою НМТ-2027.

• 20 лютого 2014 р. — за законом початок тимчасової окупації Криму, початок збройної агресії Росії проти України.

• 27 лютого 2014 р. — «зелені чоловічки» захопили будівлі Верховної Ради й Ради міністрів АРК у Сімферополі.

• 16 березня 2014 р. — незаконний «референдум» під окупацією, без спостерігачів, бойкотований кримськими татарами.

• 18 березня 2014 р. — «договір» про анексію Криму Росією, не визнаний міжнародною спільнотою.

• 27 березня 2014 р. — резолюція Генеральної Асамблеї ООН 68/262 на підтримку територіальної цілісності України.

• Санкції — США, ЄС, Канада, Японія запровадили персональні та секторальні санкції проти Росії.

• Невизнання анексії — переважна більшість держав світу не визнала анексію Криму (її визнали лише поодинокі держави, як-от Нікарагуа, Сирія, КНДР).

• Тимчасово окупована територія — частина України під фактичним контролем агресора, яка залишається територією України.