Книжні стилі: науковий, офіційно-діловий, публіцистичний

Науковий стиль — один із книжних стилів української мови. Його сфера — наука, освіта й техніка. Головна мета — повідомити, пояснити й обґрунтувати наукові знання. Текст у цьому стилі має бути точним, логічним, об’єктивним і узагальненим.

Ознаки наукового стилю

Точність означає, що кожне слово вжите в прямому значенні, а терміни не допускають подвійного тлумачення. Логічність виявляється в чіткому зв’язку між думками: спочатку теза, потім докази, нарешті висновок. Об’єктивність вимагає уникати особистих оцінок і емоцій — автор не виражає власних почуттів, а фіксує закономірності. Узагальненість досягається через абстрактну лексику й позачасове значення дієслів теперішнього часу.

Стриманість типова для власне наукового викладу (монографії, статті, дисертації). Однак у науково-популярному підстилі, який пояснює складні речі широкому читачеві, можливі образність, емоційність і навіть розмовні елементи. Наприклад, у книжці про фізику для дітей автор може написати: «Атоми — немов крихітні цеглинки, з яких побудовано все довкола». Це не робить текст публіцистичним — провідна мета лишається науково-пізнавальною.

Лексика наукового стилю

Основу лексики становлять терміни — слова, що точно називають поняття з певної галузі: гіпотенуза (математика), фотосинтез (біологія), підмет (мовознавство). Поряд із термінами вживають загальнонаукові слова: процес, система, функція, аналіз, структура, елемент. Частотні абстрактні й віддієслівні іменники: дослідження, вимірювання, спостереження, обчислення. Переважають прямі значення слів, але в науково-популярному тексті можливі образні порівняння для полегшення розуміння.

Морфологія й синтаксис

Дієслова теперішнього часу мають позачасове значення: «Вода кипить за 100 °C за нормального тиску» — це не звіт про конкретний момент, а констатація закону. Широко вживають форми на -но, -то (встановлено, доведено, виявлено) і пасивні дієслова на -ся (розглядається, аналізується, досліджується). Авторське «ми» («ми розглянули», «нами встановлено») створює ефект спільної дії з читачем.

Синтаксис наукового стилю складний і логічно організований. Переважають складнопідрядні речення причини (тому що, оскільки), умови (якщо, за умови що), наслідку (так що). Дієприкметникові й дієприслівникові звороти дають змогу стисло виразити ознаку чи обставину. Вставні слова (по-перше, отже, таким чином, нарешті) позначають послідовність думки. Типове визначення має формулу «X — це Y»: «Підмет — це головний член речення, що називає того, хто виконує дію».

Підстилі й жанри

Науковий стиль поділяють на три підстилі:

• власне науковий — монографія, наукова стаття, дисертація, доповідь; адресований фахівцям;

• науково-навчальний — підручник, лекція, реферат, методичні матеріали; систематизує знання для навчання;

• науково-популярний — книжки й статті для широкого читача, з поясненнями, прикладами, іноді образними порівняннями.

До жанрів наукового стилю належать також анотація (стислий опис змісту), тези (основні положення доповіді) та рецензія (критичний аналіз наукової праці).

Офіційно-діловий стиль обслуговує сферу державного управління, права, адміністративної й ділової діяльності. Його мета — регулювати офіційні стосунки, фіксувати факти, наказувати й інформувати. Цей стиль вирізняє найвищий ступінь стандартизації серед усіх книжних стилів.

Ознаки офіційно-ділового стилю

Точність і однозначність — головна вимога: кожне формулювання має виключати подвійне тлумачення. Стандартизація виявляється в однакових мовних формулах і кліше для однотипних ситуацій. Стислість досягається через лаконічні конструкції, уникнення зайвих слів. Логічна послідовність підтримується нумерованими пунктами й чіткою структурою документа. Відсутність емоційності й образності — принципова риса: жодних метафор, епітетів чи оцінних слів.

Лексика офіційно-ділового стилю

Основу лексики становлять стандартні формули й кліше: прошу надати, відповідно до, на підставі, згідно з наказом, доводимо до вашого відома, взяти до відома. Юридичні й адміністративні терміни (заявник, позивач, постанова, виконавець) надають текстові точності. Повні офіційні назви установ і посад та їхні абревіатури (Міністерство освіти і науки України — МОН, заклад вищої освіти — ЗВО) вживаються без скорочень при першому згадуванні. Обов’язкові дати й числа, записані переважно словами в називному відмінку або цифрами.

Морфологія й синтаксис

Серед частин мови переважають іменники, зокрема віддієслівні (виконання, надання, розгляд, прийняття). Дієслова вживають у формі інфінітива (зобов’язати, заборонити) і теперішнього часу 1-ї особи (наказую, прошу); часті також предикативні слова (слід, необхідно). Прямий порядок слів, розповідні речення, однорідні члени й нумеровані пункти створюють чітку структуру.

Кожен документ має обов’язкові реквізити — елементи оформлення, що залежать від виду документа. Для заяви це: адресат (кому), заявник (від кого), назва документа, текст, дата, підпис. Для наказу: назва установи, номер, дата, заголовок, текст, підпис керівника.

Жанри офіційно-ділового стилю

До жанрів офіційно-ділового стилю належать:

• заява, наказ, протокол, автобіографія, резюме, характеристика;

• довідка, доручення, розписка, оголошення;

• закон, указ, постанова, договір.

Усі ці документи об’єднує спільна мета — регулювати офіційні стосунки, фіксувати юридичні факти або наказувати. Саме мета й наявність стандартних формул допомагають відрізнити офіційно-діловий текст від наукового чи публіцистичного, навіть коли йдеться про схожу тему.

Публіцистичний стиль обслуговує сферу суспільно-політичного життя, засобів масової інформації та громадських виступів. Його мета — поінформувати про актуальні події й вплинути на читача: переконати, сформувати суспільну думку, спонукати до дії. Це стиль, у якому логічність і факти поєднуються з емоційністю й відкритою авторською позицією.

Ознаки публіцистичного стилю

Актуальність — текст завжди стосується важливих суспільних питань сьогодення: політики, економіки, культури, спорту, екології. Відкрита позиція автора означає, що журналіст чи промовець не приховує свого ставлення до предмета мовлення — він схвалює або критикує, закликає або попереджає. Поєднання стандарту й експресії — одна з найхарактерніших рис: поряд із нейтральними фактами вживають образні засоби, емоційно забарвлену лексику й риторичні прийоми.

Лексика публіцистичного стилю

Широко вживають суспільно-політичну лексику: громада, реформа, демократія, волонтер, парламент, інфраструктура. Оцінні слова (ганебний, звитяжний, обурливий, безпрецедентний) допомагають автору висловити позицію. Образні засоби — метафори (інформаційна війна, політична арена), епітети (кривавий режим, світле майбутнє), фразеологізми й крилаті вислови — роблять текст яскравішим і запам'ятовуваним.

Важливо: інформаційна замітка (новина) може бути стриманою й майже не містити емоційних слів, але вона залишається публіцистичним жанром за сферою (ЗМІ) й метою (поінформувати суспільство). Тому відсутність епітетів чи метафор не означає, що текст не публіцистичний.

Синтаксис публіцистичного стилю

Найяскравіші синтаксичні прикмети публіцистики:

• риторичні запитання — «Невже ми байдуже дивитимемося на це?», «Скільки ще можна терпіти таку несправедливість?»;

• окличні й спонукальні речення — «Долучайся!», «Бережімо рідну мову!», «Підтримаймо захисників!»;

• звертання до читача — шановні читачі, друзі, громадо;

• повтори для наголосу — «Ні — корупції! Ні — бездіяльності!»;

• короткі речення для динаміки — «Влада зволікає. Люди обурені. Пора діяти.»

Жанри публіцистичного стилю

Публіцистика охоплює багато жанрів:

• інформаційні: замітка (новина), репортаж, інтерв'ю;

• аналітичні: стаття, огляд, коментар;

• художньо-публіцистичні: нарис, есе, фейлетон, памфлет;

• ораторські: промова, звернення, відозва.

Зверни увагу: есе й нарис перебувають на межі публіцистичного й художнього стилів. Їхній стиль визначають за конкретним текстом — за метою й мовними засобами, а не лише за назвою жанру.

Коли ти бачиш фрагмент тексту, найперше запитання — не «про що це?», а «з якою метою це написано?». Саме мета, а не тема, визначає стиль. Текст про екологію може бути науковим (пояснює причини зміни клімату), офіційно-діловим (приписує норми викидів) або публіцистичним (закликає рятувати планету). Подивимося на порівняльну таблицю.

Одна тема — різні стилі

Розглянь, як звучить та сама тема — викиди вуглекислого газу — у трьох книжних стилях:

• Науковий: «Викиди вуглекислого газу посилюють парниковий ефект, що призводить до глобального потепління». — Терміни, причиново-наслідковий зв'язок, констатація закономірності.

• Офіційно-діловий: «Зобов'язати підприємства щокварталу звітувати про обсяги викидів CO₂ відповідно до Постанови КМУ від 12.03.2024 № 256». — Наказ, дата, посилання на документ, стандартне кліше «відповідно до».

• Публіцистичний: «Невже ми залишимо дітям задимлену планету? Пора зупинити байдужість!» — Риторичне запитання, оцінне слово «задимлений», заклик, емоційний вплив.

Стримані, але різні: науковий vs офіційно-діловий

Науковий і офіційно-діловий стилі обидва стримані та точні, тому їх найчастіше плутають. Запам'ятай головну відмінність:

• науковий — пояснює й доводить. Його маркери: терміни, визначення («X — це Y»), причиново-наслідкові зв'язки (оскільки, тому що, отже), пасивні конструкції (встановлено, розглядається).

• офіційно-діловий — приписує й фіксує. Його маркери: кліше (відповідно до, на підставі, прошу надати), дати, накази, реквізити документа.

Науково-популярний vs публіцистичний

Окрема складність — розрізнити науково-популярний і публіцистичний тексти, адже в обох можливі оцінки, звертання до читача та образність. Вирішальним критерієм є провідна мета: науково-популярний текст має на меті доступно пояснити наукові знання, а публіцистичний — вплинути на суспільну думку. Наприклад, стаття «Чому небо синє?» у журналі для дітей — науково-популярна, навіть якщо в ній є риторичне запитання в заголовку. А стаття «Чому ми досі не сортуємо сміття?» — публіцистична, бо її мета — переконати читача змінити поведінку.

Приклад 1. Офіційно-діловому стилю належить фрагмент

Визнач, який із наведених фрагментів належить до офіційно-ділового стилю.

А) «Підмет — це головний член речення, який називає предмет мовлення й відповідає на питання хто? або що?»

Б) «Відповідно до пункту 3 положення зобов'язати класних керівників до 15 вересня подати списки учнів 11-х класів».

В) «Скільки ще років місцева влада обіцятиме відремонтувати школу, а діти сидітимуть у холодних кабінетах?»

Г) «Осінь позолотила листя кленів і тихо прощалася з теплом до наступної весни».

Д) «— Привіт! Ти чув про нову книжку? — Ні, а про яку? — Дуже цікаву, про історію нашого міста».»

Розв'язок

Крок 1. Визначаємо мету кожного фрагмента. Фрагмент А дає визначення терміна (науковий стиль). Фрагмент Б містить наказ, посилання на документ («відповідно до»), дату й точне формулювання — це офіційно-діловий стиль. Фрагмент В має риторичне запитання й оцінку — публіцистичний стиль. Фрагмент Г використовує уособлення (осінь позолотила, прощалася) — художній стиль. Фрагмент Д — діалог, розмовний стиль.

Відповідь: Б.

Чому інші варіанти неправильні: А — наукове визначення (термін «підмет»); В — публіцистика (риторичне запитання, обурення); Г — художній стиль (уособлення, образність); Д — розмовний стиль (діалог, привітання).

Приклад 2. Науковому стилю належить речення

Прочитай фрагменти на тему лісових пожеж. Яке речення належить до наукового стилю?

А) «Верхова пожежа виникає, коли вогонь із ґрунтового покриву переходить на крони дерев».

Б) «Бережімо ліс від вогню — це наше спільне багатство!»

В) «Згідно з наказом № 45 від 10.05.2024 заборонити розпалювати багаття в лісовій зоні».

Г) «Ліс немов жива істота: він дихає, росте й потребує нашого захисту».

Д) «— А ти знаєш, як виникають лісові пожежі? — Здається, через спеку й суху траву».»

Розв'язок

Крок 1. Шукаємо терміни, визначення, логічний зв'язок. Речення А містить термін «верхова пожежа», дає визначення через складнопідрядне речення з підрядною частиною часу (коли…). Це науковий стиль.

Крок 2. Перевіряємо інші. Б — заклик, окличне речення, оцінне слово «спільне багатство» (публіцистичний). В — наказ, посилання на документ, дата (офіційно-діловий). Г — порівняння, уособлення (художній). Д — діалог (розмовний).

Відповідь: А.

Чому інші варіанти неправильні: Б — публіцистичний заклик, В — офіційно-діловий наказ, Г — художнє порівняння, Д — розмовна репліка.

Приклад 3. Ознака публіцистичного стилю

Яка ознака є провідною для публіцистичного стилю в уривку: «Скільки ще років ми чекатимемо на новий міст? Громада має право знати, куди йдуть її гроші!»?

А) Використання термінів

Б) Стандартні формули й кліше

В) Риторичне запитання й оцінний заклик

Г) Неповні діалогічні речення

Д) Безособові конструкції на кшталт «встановлено»

Розв'язок

Крок 1. Аналізуємо уривок. Перше речення — риторичне запитання (не вимагає відповіді, а виражає обурення). Друге — окличне речення з оцінним значенням («має право знати» — заклик до прозорості).

Крок 2. Перевіряємо варіанти. А — термінів немає. Б — кліше відсутні. В — відповідає обом прийомам. Г — це не діалог, а монолог. Д — форми «встановлено» немає.

Відповідь: В.

Чому інші неправильні: А — терміни характерні для наукового стилю, Б — стандартні формули для офіційно-ділового, Г — неповні діалогічні речення для розмовного, Д — безособові конструкції на -но, -то для наукового.

Приклад 4. Жанр, що НЕ належить до офіційно-ділового стилю

Який із перелічених жанрів НЕ належить до офіційно-ділового стилю?

А) Заява

Б) Протокол

В) Наказ

Г) Резюме

Д) Нарис

Розв'язок

Крок 1. Згадуємо жанри офіційно-ділового стилю: заява, протокол, наказ, резюме, автобіографія, характеристика, довідка, доручення, розписка, закон, указ, договір тощо.

Крок 2. Зі списку А–Г усі належать до офіційно-ділового стилю. Нарис — це художньо-публіцистичний жанр (буває також літературно-художнім). Отже, нарис — зайвий.

Відповідь: Д (нарис).

Чому інші правильні (але не є відповіддю): заява, протокол, наказ, резюме — стандартні документи офіційно-ділового стилю. Резюме — це документ для працевлаштування з біографічними даними, він належить до офіційно-ділового стилю.

На НМТ завдання на стилі перевіряють не запам'ятовування теорії, а вміння аналізувати текст. Ось найпоширеніші помилки, яких припускаються учні.

• Визначають стиль за темою. Це найчастіша помилка. Текст про екологію може бути науковим (стаття про «парниковий ефект»), офіційно-діловим (наказ про норми викидів) чи публіцистичним (заклик рятувати планету). Стиль визначають мета й мовні засоби, а не тема.

• Вважають науково-популярний текст публіцистичним через живі приклади й звертання до читача. Науково-популярний стиль пояснює знання доступно, але його мета — пізнавальна, а не переконувальна. Книжка «Фізика для чайників» — науково-популярна, навіть якщо автор звертається до читача в дружньому тоні.

• Плутають науковий і офіційно-діловий стилі, бо обидва без емоцій та точні. Запам'ятай: науковий — пояснює (терміни, визначення, причиново-наслідкові зв'язки), офіційно-діловий — приписує й фіксує (кліше, наказ, дата, підпис).

• Зараховують до офіційно-ділового будь-який текст зі словами «відповідно», «згідно». Ці слова справді часті в ділових документах, але вони можуть траплятися й в інших стилях. Вирішують загальна мета тексту й жанр.

• Не впізнають публіцистики без емоційних слів. Інформаційна замітка в газеті: «Учора в місті відкрили новий міст. Урочиста церемонія відбулася о 10:00 за участю міського голови.» — це публіцистичний стиль, бо має на меті поінформувати суспільство про актуальну подію.

• Механічно визначають стиль за назвою жанру. Есе й нарис можуть поєднувати художні та публіцистичні риси — стиль визначають за конкретним текстом. Наукову анотацію розрізняй з рекламною (анотація до ліків у журналі — рекламна, анотація наукової статті — наукова). Службову автобіографію (для прийому на роботу) не плутай з художньою (літературний твір про власне життя).

У демоваріанті НМТ-2026 завдань на стилі немає: розділ 6 «Стилістика» містить 0 із 30 завдань. УЦОЯО пояснює, що стилістиці приділено «дещо менше уваги» через комп'ютерний формат тесту. Однак це не означає, що тему можна ігнорувати.

Програма НМТ з української мови (розділ 6) вимагає розпізнавати стилі й визначати особливості кожного з них. Офіційна форма для такого завдання — вибір однієї відповіді. У демоваріанті 2026 року завдання 11–25 мають 5 варіантів А–Д і оцінюються в 0 або 1 бал. Розділ 7 програми вимагає «аналізувати тексти різних стилів, типів і жанрів», а блок 21–25 побудовано на матеріалі тексту.

Стратегія для завдань на стилі

• Спершу мета тексту. Постав запитання: «Навіщо це написано?» — пояснити й обґрунтувати (науковий), приписати й зафіксувати (офіційно-діловий) чи поінформувати й переконати (публіцистичний).

• Потім два-три мовні маркери. Знайди в тексті лексичні й синтаксичні ознаки: терміни, кліше, риторичні запитання, заклики, пасивні конструкції тощо.

• Не обирай стиль за темою. Пам'ятай: одна тема може бути описана в різних стилях — вирішують мета й мовні засоби.

• Книжні стилі: науковий пояснює, офіційно-діловий приписує й фіксує, публіцистичний переконує.

• Науковий — терміни, визначення, логічні складні речення, «встановлено», «розглядається», авторське «ми».

• Офіційно-діловий — кліше (відповідно до, на підставі, прошу надати), точність, без емоцій, реквізити; жанри: заява, наказ, протокол, резюме.

• Публіцистичний — актуальна суспільна тема, оцінка, риторичні запитання, заклики, звертання до читача; жанри: замітка, стаття, репортаж, інтерв'ю.

• Стиль визначають мета й мовні засоби, а не тема. Текст про екологію може бути в будь-якому стилі.

• Жанр підказує стиль: наукова анотація — науковий, резюме для працевлаштування — офіційно-діловий, репортаж — публіцистичний.

• Есе й нарис оцінюємо за конкретним текстом: якщо переважають естетична функція й образність — це художній стиль; якщо мета переконати щодо суспільної проблеми — публіцистичний.