Економічна криза й реформи 1990-х рр. і запровадження гривні

Коли Україна стала незалежною в 1991 р., її економіка перебувала в глибокій кризі. Причин було кілька, і вони накопичувалися десятиліттями.

Причини економічної кризи

По-перше, розрив господарських зв’язків між колишніми республіками СРСР. За радянських часів підприємства України були частиною єдиного народногосподарського комплексу: заводи отримували комплектуючі з Росії, Білорусі чи Казахстану, а готову продукцію відправляли назад. Після розпаду СРСР ці ланцюжки розірвалися — заводи стали без сировини й без ринків збуту.

По-друге, енергетична залежність від Росії. Україна мала власний видобуток газу й нафти, але покривала лише частину потреб. Росія постачала енергоносії за цінами, що швидко зростали до світових. Це вдарило по енергоємних підприємствах — металургії, хімічній промисловості, машинобудуванні.

По-третє, застаріла структура економіки. В Україні переважали великі енергоємні підприємства й потужний військово-промисловий комплекс (ВПК). Колгоспи були неефективними, а ринкових інститутів — банків, бірж, приватної власності — просто не існувало. Реформи запізнювалися: перші закони про приватизацію ухвалили 1992 р., але реальні зрушення почалися лише з 1994 р.

Лібералізація цін і поява купоно-карбованця

У січні 1992 р. уряд лібералізував ціни — дозволив їм формуватися вільно. Це був шок для населення: ціни на продукти й товари злетіли в десятки разів. Щоб захистити внутрішній ринок, запровадили купони багаторазового використання — спочатку як доповнення до радянського рубля. А з листопада 1992 р. єдиним законним засобом платежу став український карбованець, який в народі називали купоно-карбованцем.

Гіперінфляція 1993 року

Держава покривала дефіцит бюджету грошовою емісією — друкувала дедалі більше карбованців. Це спричинило гіперінфляцію: 1993 р. ціни зросли більш ніж на 10 000 %. Уяви: те, що на початку місяця коштувало 100 карбованців, наприкінці місяця могло коштувати близько 150, а за рік ціни зросли приблизно в 100 разів. 1993 р. з’явилася купюра номіналом 100 000 карбованців, а в 1994–1995 рр. — 200 000, 500 000 і навіть 1 000 000 карбованців. Люди носили зарплату в мішках, а пенсії не вистачало навіть на хліб.

Падіння виробництва й соціальна катастрофа

За 1990-ті роки валовий внутрішній продукт (ВВП) України скоротився більш ніж удвічі. Підприємства не платили одне одному — виникли неплатежі й бартер (обмін товарами без грошей). Зарплати й пенсії затримували місяцями, а то й роками. Приховане безробіття стало масовим: люди формально числилися на роботі, але не отримували ні роботи, ні грошей.

Мільйони українців виживали завдяки «човниковому» бізнесу — їздили до Польщі, Туреччини, Китаю, купували там товари й продавали на вітчизняних ринках. Це був не бізнес у звичному сенсі, а спосіб фізичного виживання.

У жовтні 1994 р. новообраний Президент Леонід Кучма оголосив курс «Шляхом радикальних економічних реформ». Його програма передбачала фінансову стабілізацію, співпрацю з Міжнародним валютним фондом (МВФ) і масштабну приватизацію державного майна.

Приватизація: від сертифікатів до грошей

Приватизація — це передання державного майна у приватну власність. Перші закони про приватизацію ухвалили ще 1992 р. Тоді розпочалася «мала приватизація»: невеликі магазини, їдальні, майстерні викуповували трудові колективи або приватні особи.

Справжній прорив стався в 1995–1998 рр., коли провели масову сертифікатну приватизацію (сертифікати почали видавати наприкінці 1994 р.). Кожен громадянин України отримав приватизаційний майновий сертифікат (ваучер), який можна було обміняти на акції підприємств. Ідея полягала в тому, щоб зробити всіх громадян співвласниками колишньої державної власності.

На практиці більшість сертифікатів скупили інвестиційні фонди й керівники підприємств за безцінь. Люди часто продавали ваучери, бо потребували грошей на прожиття. Великі заводи згодом продавали за гроші на аукціонах, але покупцями нерідко ставали особи, наближені до влади. Так формувався прошарок великих приватних власників.

Розпаювання землі: реформа аграрного сектору

Окремою реформою стало розпаювання земель колективних сільськогосподарських підприємств (колишніх колгоспів). 3 грудня 1999 р. Президент Кучма підписав указ про реформування аграрного сектору. Колективні господарства реорганізували, а землю поділили на паї — частки. Ще з 1995 р. селяни отримували сертифікати на право на земельну частку (пай) без визначення меж ділянки, а після указу 1999 р. могли вийти з господарства з паєм і обміняти сертифікат на державний акт на конкретну ділянку.

Це дало поштовх розвитку фермерства й сільськогосподарських підприємств ринкового типу. 2001 р. ухвалили новий Земельний кодекс, який закріпив право приватної власності на землю.

Реформи 1990-х років заклали основи ринкової економіки, але супроводжувалися соціальною нерівністю й концентрацією багатства в руках небагатьох.

Найважливішою економічною реформою 1990-х років стало запровадження національної валюти — гривні. Це відбулося 2–16 вересня 1996 р.

Як готували грошову реформу

Реформу підготував Національний банк України (НБУ) на чолі з Віктором Ющенком, який очолював НБУ з 1993 до 1999 р. Банкноти надрукували заздалегідь — у Канаді та Великій Британії — і зберігали в секретних сховищах. Чекали, доки вдасться приборкати гіперінфляцію й стабілізувати економіку. Дочекалися 1996 р., коли інфляція знизилася до керованого рівня.

Умови обміну

Обмін відбувався за курсом: 100 000 карбованців на 1 гривню. Громадяни могли обміняти готівку в банках без обмежень протягом двох тижнів — з 2 до 16 вересня 1996 р. Купоно-карбованець вилучали з обігу, і гривня стала єдиним законним платіжним засобом.

Чому «гривня»?

Назву обрали не випадково. У Київській державі гривнею називали срібний або золотий зливок, який використовували як гроші. Так назва нової валюти підкреслила зв'язок із давньою традицією української державності.

Наслідки реформи

Грошова реформа стабілізувала ціни й зміцнила довіру населення до національної валюти. Проте 1998 р. вибухнула фінансова криза після дефолту Росії — гривня девальвувала (знецінилася) майже вдвічі. Попри це, з 2000 р. розпочалося економічне зростання: у 2004 р. ВВП зріс більш ніж на 12 %. Україна поступово виходила з кризи.

Економічні реформи 1990-х років мали й темний бік. Приватизація, слабкість державних інститутів і брак контролю призвели до формування олігархічної системи, розквіту тіньової економіки й корупції.

Олігарх та олігархічна система

Олігарх — це власник великого капіталу, який використовує політичний вплив, щоб отримувати пільги, державні замовлення й контроль над цілими галузями економіки. На відміну від звичайного підприємця, олігарх не просто веде бізнес — він формує політику на свою користь.

Олігархічна система — це зрощення великого капіталу з владою. Олігархи фінансували політичні партії, мали власні фракції в парламенті, контролювали телеканали й газети. В Україні склалися регіональні клани: дніпропетровський (навколо Придніпров'я), донецький (навколо вугільної та металургійної промисловості), київський та інші.

Тіньова економіка

Тіньова економіка — це господарська діяльність, яку приховують від держави й податків. У 1990-х роках її частка в Україні була дуже великою — за різними оцінками, від 40 до 60 % ВВП. Найпоширеніші форми: зарплати «в конвертах» (неоподатковувані), неврахована торгівля на ринках, бартерні операції, які не фіксували в звітності.

Тіньова економіка дозволяла людям виживати в кризу, але водночас позбавляла державу податкових надходжень, необхідних для фінансування бюджету, пенсій, зарплат бюджетникам.

Корупція

Корупція — це використання посадовою особою службового становища для особистої вигоди. У 1990-х роках корупція набула системного характеру: хабарі за вирішення питань, «відкати» при державних закупівлях, розподіл державного майна за знайомством.

Корупція й тіньова економіка гальмували реформи, відлякували іноземні інвестиції й підривали довіру до державних інститутів. Подолати ці явища Україна намагається й досі.

Розгляньмо типові завдання НМТ на тему економічної кризи 1990-х років і реформ.

Приклад 1. Три явища економіки 1991–1994 рр.

Завдання: «Які три явища характерні для економіки України 1991–1994 рр.?»

Розв'язання: Згадай, що в цей період в Україні вирувала гіперінфляція (1993 р. — понад 10 000 %), в обігу був купоно-карбованець (запроваджений у листопаді 1992 р.), а промислове виробництво різко впало. Це три правильні відповіді.

Чому інші варіанти неправильні: запровадження гривні — 1996 р., вступ до СОТ — 2008 р., розпаювання колгоспних земель — 1999–2000 рр., зростання ВВП понад 12 % на рік — 2004 р.

Приклад 2. Коли запровадили гривню?

Завдання: «Коли в Україні запровадили гривню?»

Розв'язання: Правильна відповідь — у вересні 1996 р. (2–16 вересня 1996 р.).

Чому інші варіанти неправильні: у грудні 1991 р. — тоді відбувся референдум про незалежність; у листопаді 1992 р. — запровадили купоно-карбованець; у грудні 1999 р. — Президент підписав указ про реформування аграрного сектору.

Приклад 3. Яке поняття описано?

Завдання: «Великий промисловець контролює телеканал, фінансує фракцію в парламенті й отримує вигідні державні замовлення. Яке поняття описано?»

Розв'язання: Описано олігарха — власника великого капіталу, який використовує політичний вплив для збагачення.

Чому інші варіанти неправильні: меценат — підтримує культуру власним коштом, не використовує владу; кооператор — член кооперативу, дрібний підприємець; «човник» — людина, яка перевозить товари з-за кордону для продажу на ринку.

Приклад 4. Три заходи економічних реформ 1990-х рр.

Завдання: «Які три заходи належали до економічних реформ 1990-х рр.?»

Розв'язання: Правильні відповіді — сертифікатна приватизація (1995–1998), грошова реформа 1996 р. (запровадження гривні), розпаювання земель колективних господарств (1999–2000).

Чому інші варіанти неправильні: колективізація — сталінська політика 1930-х років; створення раднаргоспів — хрущовська реформа 1957 р.; вступ до СОТ — 2008 р.; запровадження безвізового режиму — 2017 р.

• Вважати, що гривню запровадили одразу 1991 р. Насправді до вересня 1996 р. в обігу був купоно-карбованець. Гривня з'явилася лише після грошової реформи.

• Плутати гіперінфляцію 1993 р. з фінансовою кризою 1998 р. чи 2008–2009 рр. Гіперінфляція 1993 р. — зростання цін понад 10 000 %, а кризи 1998 і 2008 рр. — це девальвації та падіння виробництва, але не гіперінфляція.

• Вважати приватизацію роздачею землі. Розпаювання земель — окрема реформа 1999–2000 рр., а приватизація стосувалася промислових підприємств, магазинів тощо.

• Плутати олігарха з меценатом. Меценат підтримує культуру власним коштом, не втручаючись у політику. Олігарх використовує владу для збагачення.

• Приписувати запровадження гривні Л. Кравчуку. Реформу провели за Президента Л. Кучми й голови НБУ В. Ющенка.

• Вважати, що криза тривала до 2004 р. Насправді з 2000 р. почалося економічне зростання, а 2004 р. ВВП зріс більш ніж на 12 %.

Тема економічної кризи 1990-х років і реформ належить до теми 31 програми НМТ. Ось що варто знати про формат перевірки.

• Тема 31 програми: дата «вересень 1996» — запровадження гривні; поняття «корупція», «тіньова економіка», «олігарх»; змістові пункти — економіка України в 1991–1998 рр. та в 1998–2004 рр., запровадження гривні, олігархічна система.

• «3 з 7» (завдання 28–30): три ознаки кризи чи реформ, по 1 балу за кожну правильну відповідь, до 3 балів.

• Вибір однієї відповіді з чотирьох (завдання 1–20), 1 бал: визначення поняття чи опис явища. У демоваріанті 2026 р. завдання 20 — вибір однієї відповіді з теми 31.

• Відповідність (завдання 21–24): «поняття — визначення», до 4 балів. У демоваріанті 2026 р. завдання 24 — відповідність «набір понять ↔ період»; добу незалежності подано одним періодом (1991 р. – початок XXI ст.).

Порада: для завдань на відповідність вивчи означення понять «олігарх», «тіньова економіка», «корупція» — це поняття теми 31 програми.

• Причини кризи — розрив господарських зв'язків після розпаду СРСР, енергетична залежність від Росії, застаріла енергоємна економіка, запізнілі реформи.

• 1993 р. — гіперінфляція понад 10 000 %, в обігу купоно-карбованець (український карбованець з листопада 1992 р.).

• Приватизація: спочатку мала (1992), потім сертифікатна (1995–1998), далі грошова. 1999–2000 рр. — розпаювання колгоспних земель.

• 2–16 вересня 1996 р. — грошова реформа: 100 000 карбованців = 1 гривня. Підготував НБУ на чолі з В. Ющенком.

• З 2000 р. — економічне зростання; 2004 р. — ВВП зріс більш ніж на 12 %.

• Олігархічна система — зрощення великого капіталу з владою. Корупція й тіньова економіка гальмували реформи.