Утворення Української Центральної Ради і Всеукраїнський національний конгрес

Наприкінці лютого 1917 р. в Петрограді вибухнула Лютнева революція. Масові страйки й демонстрації робітників, викликані війною, голодом і нестачею товарів, переросли у збройне повстання. 2 (15) березня 1917 р. імператор Микола II зрікся престолу. Самодержавство впало — і в Російській імперії запанувало двовладдя.

Двовладдя — це одночасне існування двох центрів влади:

• Тимчасовий уряд на чолі з князем Г. Львовим (із липня 1917 р. — О. Керенський) — успадкував повноваження міністерств і державних установ;

• Ради робітничих і солдатських депутатів — стихійно утворені представницькі органи, що спиралися на збройну підтримку робітників і солдатів.

Тимчасовий уряд проголосив демократичні свободи: слова, друку, зібрань, політичних партій. Це докорінно змінило становище українського національного руху, який до того діяв у підпіллі або в межах легальних культурно-просвітніх організацій.

Три центри влади на українських землях

Після Лютневої революції в Україні склалися три центри влади, які діяли паралельно й часто конкурували між собою:

Демократичні свободи дали змогу українським партіям, «Просвітам», кооперативам і студентським громадам діяти легально. Національне питання, яке царський режим придушував, вийшло з підпілля. Саме в цих умовах постала Українська Центральна Рада.

4 (17) березня 1917 р. в Києві відбулися установчі збори, що започаткували Українську Центральну Раду (УЦР). Ініціаторами виступили представники Товариства українських поступовців (ТУП), українських політичних партій, кооперативних, просвітніх, студентських і військових організацій. Спочатку УЦР задумували як громадський координаційний центр, що об'єднував би всі українські сили. Засідання проходили в приміщенні Педагогічного музею (нині — Будинок учителя на вул. Володимирській, 57).

Керівництво УЦР

Головою Української Центральної Ради обрали Михайла Грушевського — видатного історика, автора багатотомної «Історії України-Руси». На момент обрання він перебував у засланні в Москві (царська влада вислала його за українську діяльність). Тому Грушевського обрали заочно. До Києва він повернувся 14 березня 1917 р. і відразу очолив роботу Ради.

Після Всеукраїнського національного конгресу (квітень 1917 р.) склад керівництва розширили. Заступниками голови стали:

• Володимир Винниченко — письменник, лідер Української соціал-демократичної робітничої партії (УСДРП);

• Сергій Єфремов — літературознавець, лідер Української партії соціалістів-федералістів (колишнє ТУП).

Запам'ятай: М. Грушевський — підкреслена персоналія програми НМТ. Його треба впізнавати за портретом. Те саме стосується В. Винниченка.

Перша масова акція — маніфестація 19 березня 1917 р.

19 березня 1917 р. в Києві відбулася багатотисячна українська маніфестація. За різними оцінками, в ній взяли участь близько 100 тисяч осіб. Люди йшли під синьо-жовтими прапорами з гаслами автономії України й федеративної демократичної Росії. Це була перша публічна демонстрація української національної єдності після падіння самодержавства.

Перша мета — автономія, а не незалежність

Важливо розуміти: навесні 1917 р. Українська Центральна Рада не ставила за мету незалежність України. Її найближчою вимогою була національно-територіальна автономія у складі демократичної федеративної Росії. Українські діячі вірили, що після повалення царату Росія стане федерацією вільних народів, і Україна отримає широке самоврядування.

Цей курс дістав назву «автономізація» — рух і політика, спрямовані на здобуття автономних прав у межах Російської держави. Ідея незалежності тоді здавалася більшості українських політиків передчасною й нереалістичною.

6–8 (19–21) квітня 1917 р. в Києві відбувся Всеукраїнський національний конгрес. У його роботі взяли участь близько 900 делегатів від губерній, політичних партій, громадських організацій. Це був перший широкий представницький форум українства після Лютневої революції.

Рішення Конгресу

• Проголосив Українську Центральну Раду вищим представницьким органом українського народу.

• Переобрав склад УЦР, залишивши головою М. Грушевського, а заступниками — В. Винниченка і С. Єфремова.

• Визначив головну мету: національно-територіальна автономія України у складі федеративної демократичної Росії.

Конгрес фактично перетворив УЦР із громадського координаційного центру на загальнонаціональний представницький орган, що претендував на роль політичного керівництва українським рухом.

Військові з'їзди 1917 р.

Український військовий рух набирав обертів. Ініціатором скликання військових з'їздів став Український військовий клуб ім. гетьмана П. Полуботка, заснований Миколою Міхновським.

Селянський і робітничий з'їзди

Травень — червень 1917 р. відбувся I Всеукраїнський селянський з'їзд. Він підтримав вимогу автономії України та передачу землі трудовому народу. У липні 1917 р. відбувся Всеукраїнський робітничий з'їзд. Делегати обох з'їздів увійшли до складу УЦР, і вона стала своєрідним революційним парламентом — згодом у ній налічувалося понад 800 членів.

Мала Рада

Мала Рада — це постійно діючий орган УЦР, що працював між її загальними сесіями. Вона ухвалювала закони й поточні рішення, коли вся Рада не могла зібратися. Малу Раду сформували влітку 1917 р. з представників усіх фракцій, зокрема й національних меншин (євреїв, поляків). Саме Мала Рада згодом ухвалила III (листопад 1917 р.) і IV (січень 1918 р.) Універсали.

У 1917 р. серед українських політичних сил точилася дискусія: якою має бути кінцева мета національного руху? Чи варто обмежитися автономією в складі федеративної Росії, чи слід негайно домагатися повної державної незалежності? За цим питанням українські діячі поділилися на автономістів і самостійників.

Автономісти — більшість УЦР

Автономісти становили більшість Української Центральної Ради. До них належали три найбільші українські партії:

• Українська соціал-демократична робітнича партія (УСДРП) — лідер В. Винниченко;

• Українська партія соціалістів-революціонерів (УПСР) — найбільша партія, селянська за складом;

• Українська партія соціалістів-федералістів (УПСФ) — колишнє ТУП, лідер С. Єфремов.

Автономісти вважали, що незалежність України — справа віддаленого майбутнього. Найближча мета — національно-територіальна автономія у складі демократичної федеративної Росії. Вони сподівалися, що Тимчасовий уряд погодиться на федералізацію держави.

Самостійники — прихильники негайної незалежності

Самостійники — це прихильники негайної державної незалежності України. Їхнім лідером був Микола Міхновський — адвокат, публіцист, автор брошури «Самостійна Україна» (1900 р.). Він заснував Український військовий клуб ім. гетьмана П. Полуботка, який активно пропагував ідею незалежності серед українських вояків.

Наприкінці 1917 р. оформилася Українська партія соціалістів-самостійників (УПСС). Однак у 1917 р. самостійники були в меншості — їхні заклики здавалися більшості українських політиків надто радикальними.

Вільне козацтво

Вільне козацтво — добровольчі загони самооборони, що виникли навесні 1917 р. на Київщині, зокрема на Звенигородщині. Селяни й колишні вояки організовувалися для охорони порядку від дезертирів і грабіжників, яких побільшало після розвалу армії. Назва «козацтво» була символічною — вона відсилала до козацьких традицій, але не мала прямого зв'язку із Запорозькою Січчю XVI–XVIII ст.

У жовтні 1917 р. в Чигирині відбувся Всеукраїнський з'їзд Вільного козацтва. З'їзд обрав отаманом генерала Павла Скоропадського — командира 1-го Українського корпусу. Обрання отаманом Вільного козацтва зміцнило авторитет Скоропадського. Проте переворот 29 квітня 1918 р., після якого він став гетьманом України, Скоропадський здійснив за підтримки німецького командування та Союзу хліборобів-власників.

Приклад 1. «3 з 7» — ознаки діяльності УЦР у березні — липні 1917 р.

Завдання: Які три події з-поміж наведених пов'язані з діяльністю Української Центральної Ради в березні — липні 1917 р.?

Розв'язання: Щоб правильно відповісти, треба пам'ятати хронологічні межі. Березень — липень 1917 р. — це період, коли УЦР тільки формувалася, скликала Всеукраїнський національний конгрес і поповнювалася делегатами з'їздів. Незалежність УНР проголосили IV Універсалом у січні 1918 р., Конституцію УНР ухвалили у квітні 1918 р., бій під Крутами відбувся в січні 1918 р., а Директорію утворили в листопаді 1918 р. — усе це виходить за межі березня — липня 1917 р.

Правильні відповіді:

• обрання М. Грушевського головою УЦР (березень 1917 р.);

• проведення Всеукраїнського національного конгресу (квітень 1917 р.);

• поповнення УЦР делегатами селянського з'їзду (травень — червень 1917 р.).

Чому інші варіанти неправильні: проголошення незалежності УНР (січень 1918 р.), ухвалення Конституції УНР (квітень 1918 р.), бій під Крутами (січень 1918 р.) й утворення Директорії (листопад 1918 р.) — усі ці події сталися пізніше, тому не належать до діяльності УЦР у березні — липні 1917 р.

Приклад 2. Вибір однієї відповіді за уривком ухвали

Завдання: Прочитайте уривок з ухвали: «Центральна Рада є вищим представницьким органом українського народу, а метою руху є автономія України у федеративній Росії». Який форум ухвалив це рішення?

Розв'язання: У тексті йдеться про визнання УЦР вищим представницьким органом і про автономію як мету. Саме такі рішення ухвалив Всеукраїнський національний конгрес 6–8 (19–21) квітня 1917 р. в Києві.

Правильна відповідь: Всеукраїнський національний конгрес (квітень 1917 р.).

Чому інші варіанти неправильні: I Всеукраїнський військовий з'їзд (травень 1917 р.) ухвалював рішення про українізацію армії, а не про статус УЦР; з'їзд рад у Харкові (грудень 1917 р.) проголосив радянську владу в Україні; Трудовий конгрес України (січень 1919 р.) скликала Директорія.

Приклад 3. Хто обстоював негайну незалежність?

Завдання: Хто з названих діячів у 1917 р. обстоював негайну державну незалежність України?

Розв'язання: Тут треба розрізняти автономістів і самостійників. М. Грушевський, В. Винниченко і С. Єфремов були автономістами — вони виступали за автономію України у складі федеративної Росії. Натомість М. Міхновський був лідером самостійників, які вимагали негайної незалежності.

Правильна відповідь: М. Міхновський.

Чому інші варіанти неправильні: М. Грушевський (голова УЦР, автономіст), В. Винниченко (заступник голови УЦР, лідер УСДРП, автономіст), С. Єфремов (заступник голови УЦР, лідер соціалістів-федералістів, автономіст) — усі вони в 1917 р. підтримували автономію, а не незалежність.

Приклад 4. Хронологія — яка подія сталася найпізніше?

Завдання: Яка з названих подій 1917 р. сталася найпізніше?

Розв'язання: Складімо хронологічну стрічку подій 1917 р.:

1. березень 1917 р. — утворення Української Центральної Ради;

2. квітень 1917 р. — Всеукраїнський національний конгрес;

3. червень 1917 р. — II Всеукраїнський військовий з'їзд;

4. жовтень 1917 р. — з'їзд Вільного козацтва в Чигирині.

Правильна відповідь: з'їзд Вільного козацтва в Чигирині (жовтень 1917 р.).

Чому інші варіанти неправильні: утворення УЦР (березень), Всеукраїнський національний конгрес (квітень) і II Всеукраїнський військовий з'їзд (червень) — усі вони відбулися раніше за жовтень 1917 р.

• Вважати, що УЦР від початку прагнула незалежності. Насправді перша вимога 1917 р. — національно-територіальна автономія у складі федеративної Росії. Незалежність проголосили лише IV Універсалом у січні 1918 р.

• Плутати Всеукраїнський національний конгрес (квітень 1917 р.) із з'їздом рад у Харкові (грудень 1917 р.) чи Трудовим конгресом (січень 1919 р.). Це різні події з різними цілями.

• Зараховувати М. Грушевського чи В. Винниченка до самостійників. У 1917 р. вони були автономістами. Єдиний яскравий самостійник 1917 р. — М. Міхновський.

• Вважати УЦР органом Тимчасового уряду чи радою робітничих депутатів. УЦР — українська представницька організація, що постала з громадського руху, а не з державних структур.

• Пов'язувати Вільне козацтво із Запорозькою Січчю XVI–XVIII ст. Це добровольчі загони самооборони 1917 р., які лише символічно використовували козацьку назву.

• Вважати заступником М. Грушевського С. Петлюру. Петлюра очолював Український генеральний військовий комітет, а заступниками голови УЦР були В. Винниченко і С. Єфремов.

Матеріал цього уроку належить до теми 21 програми НМТ з історії України. Ось що треба знати для тесту:

• Дати: «березень 1917 — утворення УЦР» і «квітень 1917 — Всеукраїнський національний конгрес». Довідкових матеріалів на тесті немає, тому дати 1917 р. треба знати напам'ять.

• Персоналії: М. Грушевський і В. Винниченко — підкреслені, їх упізнають за портретом; С. Єфремов — також важливий.

• Поняття: «автономізація», «самостійники», «УЦР», «Вільне козацтво».

Формати завдань

Порада: дати 1917 р. програма подає з точністю до місяця. На тесті не буде жодних довідкових матеріалів — покладайся лише на свою пам'ять. Склади хронологічну стрічку від лютого до жовтня 1917 р. і вивчи її.

• березень 1917 — утворення УЦР, голова М. Грушевський; після Всеукраїнського національного конгресу (квітень 1917) заступниками голови стали В. Винниченко і С. Єфремов

• квітень 1917 — Всеукраїнський національний конгрес: УЦР — вищий представницький орган, мета — автономія

• травень — липень 1917 — військові, селянський і робітничий з'їзди; УЦР стала революційним парламентом, між сесіями діє Мала Рада

• автономісти (більшість УЦР) проти самостійників (М. Міхновський)

• Вільне козацтво — самооборона; отаман П. Скоропадський (Чигирин, жовтень 1917 р.)