Утворення СРСР і статус УСРР

Після поразки УНР і встановлення радянської влади в Україні постало питання про стосунки між Українською Соціалістичною Радянською Республікою (УСРР) і Радянською Росією (РСФРР). Формально УСРР проголосили незалежною державою. 10 березня 1919 р. на III Всеукраїнському з'їзді рад у Харкові ухвалили першу Конституцію УСРР. Столицею став Харків, уряд — Раднарком УСРР — очолив Християн Раковський, який обіймав цю посаду з 1919 до 1923 р.

УСРР мала власні зовнішньополітичні відомства й навіть укладала міжнародні угоди. Зокрема, УСРР була окремою стороною Ризького мирного договору 1921 р., який завершив польсько-радянську війну. Однак паралельно розгортався процес злиття державних структур двох республік.

Військово-політичний союз червня 1919 р.

У червні 1919 р. радянські республіки Росії, України, Латвії, Литви й Білорусії уклали військово-політичний союз. Він передбачав об'єднання армій, господарства, фінансів і транспорту під єдиним керівництвом органів РСФРР. На практиці це означало, що ключові рішення ухвалювали в Москві, а українські органи лише виконували їх.

Робітничо-селянський союзний договір 28 грудня 1920 р.

28 грудня 1920 р. УСРР і РСФРР підписали робітничо-селянський союзний договір. Він передавав до відання РСФРР сім ключових наркоматів (міністерств):

• військових і морських справ

• зовнішньої торгівлі

• фінансів

• праці

• шляхів сполучення

• пошт і телеграфів

• Вища рада народного господарства (ВРНГ)

Самостійними в УСРР лишилися наркомати закордонних справ, освіти, юстиції та землеробства. Однак і ця «самостійність» була обмеженою, адже КП(б)У — Комуністична партія більшовиків України — була складовою частиною РКП(б) (Російської комуністичної партії більшовиків). Усі важливі рішення спочатку ухвалювало керівництво партії в Москві, а потім їх формально затверджували українські органи.

Формальна незалежність vs реальна залежність

1922 р. відбулася Генуезька конференція, на якій РСФРР представляла інтереси всіх радянських республік, включно з УСРР. Це засвідчило, що незалежність УСРР ставала дедалі формальнішою. Хоча український уряд існував, а Конституція УСРР проголошувала суверенітет, реальна влада дедалі більше зосереджувалася в Москві через єдину партійну структуру, об'єднані наркомати та військове командування.

Таким чином, до 1922 р. склалася парадоксальна ситуація: УСРР формально вважалася незалежною державою, але на практиці вже була тісно інтегрована в структури, керовані з Москви. Це й зумовило подальшу дискусію про форму об'єднання радянських республік.

Упродовж 1921–1922 рр. дедалі гостріше поставало питання: у якій формі радянські республіки мають бути об'єднані? У серпні 1922 р. ЦК РКП(б) створив комісію для підготовки проєкту об'єднання. Її очолив Йосип Сталін — нарком у справах національностей РСФРР.

План «автономізації» Й. Сталіна

Сталін запропонував план, який увійшов в історію як «автономізація». Згідно з ним, УСРР, БСРР і республіки Закавказзя (Грузія, Вірменія, Азербайджан) мали ввійти до складу РСФРР на правах автономних республік. Іншими словами, вони втрачали будь-який державний статус і ставали частиною Російської Федерації.

Ленінська федерація

Володимир Ленін різко розкритикував сталінський план. У листі до членів Політбюро він назвав «автономізацію» передчасною і такою, що може зіпсувати стосунки з національними республіками. Ленін запропонував іншу модель — федерацію рівноправних республік. За цим планом створювався Союз Радянських Соціалістичних Республік (СРСР), до якого кожна республіка входила як рівноправний член. Союз отримував власні органи влади — з'їзд рад СРСР, ЦВК СРСР і Раднарком СРСР, — а республіки зберігали право вільного виходу зі складу Союзу.

Сталін змушений був погодитися на ленінську формулу, але не змінив своєї мети — максимальної централізації. Як показали подальші події, федерація на практиці виявилася дуже централізованим утворенням.

Конфедеративна позиція Х. Раковського

Голова Раднаркому УСРР Християн Раковський обстоював ще радикальніший варіант — конфедерацію. Він пропонував, щоб республіки зберігали повний суверенітет, власні наркомати закордонних справ і зовнішньої торгівлі, а союзні органи лише координували спільні дії. Цю позицію підтримували й грузинські комуністи, які відкинули «автономізацію» (так звана «грузинська справа»). В Україні права республік активно боронив Микола Скрипник — тоді нарком юстиції УСРР. Згодом, як нарком освіти (1927–1933), він затвердив «Харківський правопис» 1928 р.

Підсумок суперечки

У результаті перемогла ленінська модель федерації, але з дуже сильним центром. Сталінська «автономізація» була відкинута як надто відверта форма централізації, а конфедеративні ідеї Раковського — як надто «ліберальні» для більшовицького керівництва. Компроміс виявився тимчасовим: уже в Конституції СРСР 1924 р. централізація була закріплена настільки, що республіки мали дуже обмежену самостійність.

Після тривалих дискусій восени 1922 р. більшовицьке керівництво ухвалило рішення про створення Союзу Радянських Соціалістичних Республік. 10 грудня 1922 р. VII Всеукраїнський з'їзд рад схвалив декларацію про утворення СРСР, чим підтвердив згоду УСРР увійти до складу нового союзу.

I з'їзд рад СРСР — 30 грудня 1922 р.

30 грудня 1922 р. у Москві відбувся I з'їзд рад СРСР. Він затвердив Декларацію і Договір про утворення СРСР. Засновниками Союзу стали чотири республіки:

• УСРР — Українська Соціалістична Радянська Республіка

• РСФРР — Російська Соціалістична Федеративна Радянська Республіка

• БСРР — Білоруська Соціалістична Радянська Республіка

• ЗСФРР — Закавказька Соціалістична Федеративна Радянська Республіка (Грузія, Вірменія, Азербайджан)

Ця дата — 30 грудня 1922 р. — вважається датою входження УСРР до складу СРСР за програмою НМТ.

Перша Конституція СРСР — 31 січня 1924 р.

31 січня 1924 р. II з'їзд рад СРСР затвердив першу Конституцію СРСР. Вона визначила структуру найвищих органів влади:

• з'їзд рад СРСР — найвищий орган влади

• Центральний виконавчий комітет (ЦВК) СРСР — складався з двох палат: Союзної ради і Ради національностей

• Раднарком СРСР — уряд, який формував ЦВК

Конституція 1924 р. запровадила три категорії наркоматів (міністерств), що визначали, які сфери управління належали союзному центру, які — спільному віданню, а які — республікам:

Як бачимо, найважливіші сфери — оборону, зовнішню політику, зовнішню торгівлю, транспорт і зв'язок — повністю контролювала Москва. Республікам лишили переважно соціально-культурні питання.

Зміни в Конституції УСРР

1925 р. до Конституції УСРР внесли зміни, що враховували членство республіки в СРСР. А 15 травня 1929 р. ухвалили нову Конституцію УСРР, яка остаточно закріпила членство України в складі СРСР. Так сформувався опорний хронологічний ряд для НМТ:

1919 — перша Конституція УСРР → 1922 — утворення СРСР → 1924 — Конституція СРСР → 1929 — нова Конституція УСРР

Після утворення СРСР і прийняття Конституції 1924 р. постало питання: яким був реальний статус УСРР у новому союзі? Формально республіка мала всі ознаки суверенної держави, але на практиці її самостійність була дуже обмеженою.

Формальні ознаки суверенітету УСРР

УСРР мала власну Конституцію (спочатку 1919 р., потім оновлену 1929 р.). В УСРР діяли власні органи влади:

• Всеукраїнський з'їзд рад — найвищий орган влади в республіці

• ВУЦВК — Всеукраїнський центральний виконавчий комітет

• Раднарком УСРР — уряд республіки

Конституція СРСР 1924 р. проголошувала за кожною союзною республікою право вільного виходу зі складу Союзу. Це мало створювати враження добровільності об'єднання.

Реальна централізація

Насправді ключові сфери державного управління перебували в руках союзного центру в Москві:

• оборона — союзний наркомат військових і морських справ

• зовнішня політика — союзний наркомат закордонних справ

• зовнішня торгівля — союзний наркомат зовнішньої торгівлі

• транспорт і зв'язок — союзні наркомати шляхів сполучення, пошт і телеграфів

• бюджет і плани — погоджували із союзним центром

Право виходу з СРСР було суто формальним. Жодної процедури виходу Конституція не передбачала. На практиці жодна республіка не могла скористатися цим правом, оскільки всі важелі влади контролювала Москва.

Головний механізм централізації — єдина партія

Найважливішим інструментом контролю була єдина комуністична партія. КП(б)У (Комуністична партія більшовиків України) була не окремою партією, а складовою частиною ВКП(б) — Всесоюзної комуністичної партії більшовиків. Усі ключові рішення ухвалював ЦК ВКП(б) у Москві, а КП(б)У лише виконувала їх. Крім того, ДПУ УСРР (Державне політичне управління) підпорядковувалося союзному ОДПУ, що унеможливлювало будь-який опір з боку республіканських органів.

Причини входження УСРР до СРСР

Чому ж УСРР увійшла до складу СРСР? Історики виокремлюють кілька ключових причин:

• Військово-політичний і господарський союз 1919–1920 рр. — об'єднана армія, транспорт, фінанси вже фактично існували

• Економічна залежність УСРР від РСФРР — промисловість і ресурси контролювала Москва

• Єдина більшовицька партія — КП(б)У була частиною РКП(б)/ВКП(б)

• Курс на «світову революцію» й централізацію — більшовики вважали, що пролетарська держава має бути унітарною

Таким чином, УСРР у складі СРСР мала формальні ознаки державності, але реальна влада належала союзному центру в Москві. Це була централізована федерація, в якій республіки не мали реальної самостійності.

Розгляньмо типові завдання НМТ на тему утворення СРСР і статусу УСРР. Вони перевіряють уміння встановлювати відповідність між діячами та їхніми позиціями, співвідносити дати й події, аналізувати документи й визначати реальні наслідки історичних процесів.

Приклад 1. Відповідність «діяч — позиція чи дія»

Установи відповідність між діячем і його позицією щодо устрою союзу республік.

Зайва позиція: Д курс на суцільну колективізацію.

Розв'язання:

• 1 — А. Й. Сталін автор плану «автономізації»: республіки входять до РСФРР як автономії.

• 2 — Б. В. Ленін запропонував федерацію рівноправних республік із власними союзними органами.

• 3 — В. Х. Раковський обстоював конфедерацію — суверенні республіки з власною зовнішньою політикою.

• 4 — Г. М. Скрипник як нарком освіти УСРР затвердив «Харківський правопис» 1928 р.

Чому інші варіанти неправильні:

• Д — курс на суцільну колективізацію пов'язаний з кінцем 1920-х рр. і не стосується суперечки 1922 р. про устрій союзу.

Приклад 2. Відповідність «рік — подія»

Установи відповідність між роком і подією.

Зайва подія: Д затверджено Конституцію УРСР з новою назвою республіки (1937).

Розв'язання:

• 1 — А. Першу Конституцію УСРР ухвалено в березні 1919 р.

• 2 — Б. СРСР утворено 30 грудня 1922 р.

• 3 — В. Першу Конституцію СРСР затверджено 31 січня 1924 р.

• 4 — Г. Нову Конституцію УСРР ухвалено 15 травня 1929 р.

Чому інші варіанти неправильні:

• Д — Конституція УРСР (вже з новою назвою — Українська Радянська Соціалістична Республіка) затверджена 1937 р., це інший період.

Приклад 3. Вибір однієї відповіді за уривком документа

«Центральний виконавчий комітет Союзу складається із Союзної ради і Ради національностей… За кожною з союзних республік зберігається право вільного виходу із Союзу».

Який документ цитовано?

• А Конституцію УСРР 1919 р.

• Б Конституцію СРСР 1924 р.

• В IV Універсал Центральної Ради

• Г Конституцію УРСР 1937 р.

Розв'язання:

В уривку згадано Союзну раду і Раду національностей — дві палати ЦВК СРСР, запроваджені саме Конституцією СРСР 1924 р. Право вільного виходу також проголошено в цій Конституції.

Правильна відповідь: Б — Конституцію СРСР 1924 р.

Чому інші варіанти неправильні:

• А — Конституція УСРР 1919 р. не передбачала двопалатного ЦВК і права виходу з СРСР, якого тоді ще не існувало.

• В — IV Універсал проголошував незалежність УНР, а не устрій СРСР.

• Г — Конституція УРСР 1937 р. теж містила право виходу, але згадка про Союзну раду і Раду національностей характерна саме для союзної Конституції 1924 р.

Приклад 4. Вибір однієї відповіді — реальний наслідок

Що було реальним наслідком входження УСРР до складу СРСР?

• А створення окремої армії УСРР

• Б передача оборони, зовнішньої політики й зовнішньої торгівлі союзним органам у Москві

• В членство УСРР у Лізі Націй

• Г запровадження багатопартійності

Розв'язання:

За Конституцією СРСР 1924 р. оборона, зовнішня політика й зовнішня торгівля належали до союзних наркоматів, тобто повністю контролювалися Москвою. Це був реальний наслідок централізації.

Правильна відповідь: Б.

Чому інші варіанти неправильні:

• А — окремої армії УСРР не існувало, армія була об'єднана під союзним командуванням.

• В — УСРР не була членом Ліги Націй; СРСР вступив до Ліги Націй лише 1934 р.

• Г — в СРСР існувала однопартійна система, багатопартійність була ліквідована ще на початку 1920-х рр.

На НМТ учні часто припускаються типових помилок на тему утворення СРСР. Ось найпоширеніші пастки й те, як їх уникнути.

• Приписувати план «автономізації» В. Леніну. Автор плану — Й. Сталін. Ленін, навпаки, розкритикував «автономізацію» й запропонував федерацію рівноправних республік.

• Вважати Х. Раковського прихильником автономізації. Раковський обстоював конфедерацію — найбільш «м'яку» форму об'єднання, за якої республіки зберігали повний суверенітет.

• Плутати дату утворення СРСР (30 грудня 1922) з першою Конституцією СРСР (січень 1924). Спочатку створили Союз (1922), а через рік затвердили Конституцію (1924).

• Зараховувати до засновників СРСР Кримську чи Молдавську АСРР. Засновники — лише чотири республіки: УСРР, РСФРР, БСРР, ЗСФРР. Кримська АСРР (1921 р.) була автономією в складі РСФРР, Молдавська АСРР (1924 р.) — у складі УСРР. Жодна з них не була засновницею СРСР.

• Вірити, що право виходу з СРСР давало реальну незалежність. Процедури виходу не існувало, а партія й ДПУ були централізовані. Жодна республіка не могла скористатися цим правом.

• Плутати назви: до 1937 р. — УСРР, з 1937 р. — УРСР. У 1937 р. ухвалили нову Конституцію, яка змінила назву на Українська Радянська Соціалістична Республіка (УРСР).

Тема утворення СРСР і статусу УСРР належить до теми 23 програми НМТ. Ось як саме її перевіряють у тесті.

Що треба знати

• Дата 1922 — входження УСРР до складу СРСР (тема 23 програми).

• Уміння — пояснювати причини вступу УСРР до СРСР.

Формати завдань

• Відповідність (завдання 21–24): чотири пари, 1 бал за кожну правильно встановлену пару, до 4 балів. Одна буква з п'яти зайва. Типові теми: діяч — позиція (Сталін, Ленін, Раковський, Скрипник), рік — подія (1919, 1922, 1924, 1929).

• Послідовність (завдання 25–27): 3 бали за весь правильно вибудуваний ряд, 2 бали — за правильні першу й останню події, 1 бал — лише за одну з них. Опорний ряд: 1919 — 1922 — 1924 — 1929.

• Вибір однієї відповіді з чотирьох (завдання 1–20): 1 бал. Стимулом може бути уривок документа чи джерела, як у завданнях 12 і 14 демоваріанта 2026 (інших тем).

Стратегія виконання

• У завданнях на відповідність спочатку визнач, які пари безсумнівні, а потім методом виключення обери решту.

• У завданнях на послідовність запам'ятай опорний ряд 1919 → 1922 → 1924 → 1929.

• У завданнях з уривком документа звертай увагу на ключові терміни: «Союзна рада», «Рада національностей», «право вільного виходу» — вони вказують на Конституцію СРСР 1924 р.

• 1922 — «автономізація» Й. Сталіна (республіки входять до РСФРР як автономії) проти федерації В. Леніна (рівноправні республіки з союзними органами); Х. Раковський — за конфедерацію (суверенні республіки з власною зовнішньою політикою).

• 30 грудня 1922 — утворення СРСР: УСРР, РСФРР, БСРР, ЗСФРР.

• 31 січня 1924 — перша Конституція СРСР: союзні наркомати (оборона, зовнішня політика, зовнішня торгівля, транспорт, зв'язок), об'єднані (фінанси, праця, продовольство, ВРНГ), республіканські (освіта, охорона здоров'я, юстиція, внутрішні справи, землеробство, соцзабез).

• 1929 — нова Конституція УСРР закріпила членство в СРСР.

• Реальний статус УСРР — централізація, формальне право виходу, ключові наркомати в Москві, єдина партія (КП(б)У — частина ВКП(б)).

• Опорний ряд: 1919 (Конституція УСРР) → 1922 (утворення СРСР) → 1924 (Конституція СРСР) → 1929 (нова Конституція УСРР).