Українські політичні партії і кооперація в Польщі

У липні 1925 року у Львові відбувся об'єднавчий з'їзд кількох українських демократичних груп, які постали після Першої світової війни. Так утворилося Українське національно-демократичне об'єднання (УНДО) — найвпливовіша легальна українська партія в міжвоєнній Польщі. Її програму ухвалили того самого 1925 року.

Лідери та преса

Першим головою УНДО став Дмитро Левицький, який очолював партію з 1925 до 1935 року. Після нього провід перейняв Володимир Мудрий, який з 1935 року був не лише головою УНДО, а й віцемаршалом (заступником голови) польського сейму — це була найвища посада, яку обіймав українець у тогочасній Польщі. Важливим інструментом впливу УНДО була щоденна газета «Діло», яка формувала громадську думку серед українців Галичини.

Програмні засади

Програма УНДО проголошувала кінцевою метою незалежну соборну Українську державу. Для досягнення цієї мети партія обстоювала винятково легальні, парламентські методи: участь у виборах до польського сейму й сенату, роботу в парламенті, пресову й просвітницьку діяльність. УНДО засуджувало терористичні методи боротьби, які використовувала УВО (Українська військова організація), і дистанціювалося від збройного підпілля. Водночас партія гостро критикувала польську політику полонізації, осадництва й обмеження українських прав. У програмі УНДО наголошувалося на потребі розвитку кооперації, української освіти й шкільництва.

«Нормалізація» 1935 року

У 1935 році УНДО пішло на угоду з польським урядом, яка отримала назву «нормалізація». Керівництво партії сподівалося, що компроміс — припинення опозиційної боротьби в обмін на поступки в національній політиці — поліпшить становище українців. Однак польська влада не виконала обіцянок, і до 1938 року «нормалізація» фактично провалилася. Після цього УНДО повернулося до опозиційної позиції.

Окрім УНДО, на західноукраїнських землях у складі Польщі діяло кілька інших легальних партій, які представляли різні ідеологічні течії — від соціалізму до правого націоналізму. Окремо існувала нелегальна Комуністична партія Західної України (КПЗУ), яка хоч і не згадана в програмі НМТ, але трапляється як варіант відповіді (зокрема в демоваріанті 2026 року).

Українська соціалістично-радикальна партія (УСРП)

УСРП постала 1926 року з об'єднання радикальних партій. Її провідниками були Лев Бачинський та Іван Макух. Це була друга за впливовістю легальна українська партія в Галичині. Програма УСРП поєднувала соціалістичні гасла з національними вимогами: земельна реформа без викупу (передання поміщицької землі селянам), незалежна Українська держава, антиклерикалізм (відокремлення церкви від держави). УСРП спиралася на селянство й сільську інтелігенцію.

Українська соціал-демократична партія (УСДП)

УСДП дотримувалася марксистської ідеології й зосереджувалася на захисті прав робітників. Вона була менш чисельною, ніж УСРП, але мала вплив серед українських робітників у містах Галичини.

Сельроб (1926)

Сельроб — легальна прорадянська партія, тісно пов'язана з нелегальною КПЗУ. Вона діяла під прикриттям «селянсько-робітничої» назви, але фактично виконувала вказівки Комінтерну. Виступала за приєднання західноукраїнських земель до УСРР.

Фронт національної єдності (ФНЄ, 1933)

ФНЄ заснував Дмитро Паліїв у 1933 році. Це була легальна права націоналістична партія, яка критикувала УНДО за компроміси з польським урядом і закликала до рішучішої національної політики. ФНЄ не вдавався до збройної боротьби (на відміну від ОУН), але пропагував ідею національної єдності й відмови від поступок полякам.

Волинське українське об'єднання (1931)

На Волині в 1931 році постало Волинське українське об'єднання — партія, лояльна до польської влади. Вона була частиною так званого «волинського експерименту» — спроби польського уряду створити противагу галицькому націоналізмові шляхом заохочення лояльних українських діячів.

Комуністична партія Західної України (КПЗУ)

КПЗУ постала 1923 року (до того — Комуністична партія Східної Галичини). Вона була нелегальною, діяла підпільно й підпорядковувалася Комуністичному Інтернаціоналу (Комінтерну). Програма КПЗУ передбачала соціалістичну революцію та приєднання західноукраїнських земель до Української СРР. Після звісток про Голодомор 1932–1933 років і масові репресії в СРСР у партії виникла глибока криза — багато членів розчарувалися в радянській владі. 1938 року Комінтерн розпустив КПЗУ, а багатьох її лідерів, які перебували в СРСР, було знищено під час «великого терору».

Кооперація — це добровільні об'єднання селян і міщан для спільного збуту продукції, закупівлі товарів, отримання кредиту. Для західних українців у міжвоєнній Польщі кооперація стала не просто економічним інструментом, а справжньою зброєю національної самооборони. В умовах полонізації та польської економічної конкуренції кооперативи давали змогу українцям виживати й накопичувати ресурси для власного розвитку.

«Маслосоюз»

«Маслосоюз» — союз молочарських кооперативів, заснований у місті Стрию; у міжвоєнний період його центр діяв у Львові. Він об'єднував селянські молочарні, закуповував молоко, виробляв масло й сир, а потім збував продукцію, зокрема на експорт. Завдяки «Маслосоюзу» українські селяни отримували стабільний дохід від молочного господарства й не залежали від польських перекупників.

«Центросоюз»

«Центросоюз» діяв у Львові як союз закупівельно-збутових кооперативів. Він забезпечував селян якісним насінням, реманентом, добривами за нижчими цінами, а також допомагав збувати зерно, овочі та іншу сільськогосподарську продукцію.

«Дністер»

«Дністер» — страхове товариство й банк у Львові. Воно надавало кредити українським селянам і підприємцям, страхувало майно й урожай. Доступ до власних фінансових ресурсів дозволяв українцям розвивати господарство, не вдаючись до польських банків, які часто відмовляли в позиках.

Ревізійний союз українських кооперативів (РСУК)

РСУК у Львові був центральним органом, який контролював і об'єднував тисячі українських кооперативів. Він проводив ревізії, навчав кадри, координував роботу. Завдяки РСУК українська кооперація діяла як єдина система, а не розрізнені гуртки.

Значення кооперації

Кооперативи давали роботу й кредит, фінансували просвітницькі товариства, виховували кадри національно свідомих господарників. Вони були школою самоорганізації для українського села. Польська влада намагалася обмежити кооперативний рух адміністративними заборонами, а під час «пацифікації» 1930 року кооперативні крамниці й склади громили разом з українськими установами.

Поруч із політичними партіями та кооперативами в житті західних українців величезну роль відігравали громадські товариства. Вони охоплювали освіту, фізичне виховання, культуру, жіночий рух. Українська греко-католицька церква також була потужним чинником збереження національної ідентичності.

«Просвіта»

Товариство «Просвіта» засноване ще 1868 року у Львові, але в міжвоєнний період воно діяло особливо активно. «Просвіта» створювала сільські читальні, бібліотеки, аматорські театри, курси грамоти й господарювання. Для українського села «Просвіта» була осередком усього національного життя: там читали українські газети, обговорювали політику, ставили вистави, відзначали свята. Польська влада намагалася обмежити діяльність «Просвіти», але повністю заборонити її не могла.

«Рідна школа»

Українське педагогічне товариство, засноване ще в XIX столітті, з 1926 року діяло під назвою «Рідна школа». Воно створювало приватні українські школи й гімназії, які утримувалися на пожертви громади. Це була відповідь на політику польської влади, яка запроваджувала утраквістичні (двомовні) школи, де українська мова поступово витіснялася польською. «Рідна школа» давала дітям освіту рідною мовою й виховувала їх у національному дусі.

«Пласт»

«Пласт» — український скаутський рух, заснований у 1911–1912 роках. У міжвоєнний період він охоплював тисячі юнаків і дівчат, які виховувалися на засадах патріотизму, дисципліни, фізичної культури. Польська влада вбачала в «Пласті» загрозу, тому після «пацифікації» 1930 року заборонила його. Однак пластуни продовжували діяти підпільно, зберігаючи організацію до нових часів.

Інші товариства

Серед інших важливих українських товариств варто назвати спортивно-руханкові організації «Сокіл» і «Луг», які займалися фізичним вихованням молоді. У 1921 році постала жіноча організація «Союз українок», яка об'єднувала жінок для боротьби за свої права та участь у національному житті.

Українська греко-католицька церква

Митрополит Андрей Шептицький був не лише духовним лідером, але й захисником прав українців перед польською владою. Він опікувався освітою й культурою, фінансував українські інституції. У 1928 році у Львові відкрилася Греко-католицька богословська академія, ректором якої став Йосиф Сліпий. Це був перший український вищий навчальний заклад богословського профілю, який готував інтелектуальну еліту.

Розгляньмо кілька типових завдань НМТ на тему українських політичних партій і кооперації в міжвоєнній Польщі. Кожен приклад показує, як перевіряють знання програм партій, діяльності кооперативів і громадських товариств.

Приклад 1. Відповідність «партія — програмна вимога»

Завдання: Установіть відповідність між українською політичною партією та її програмною вимогою.

1 УНДО, 2 КПЗУ, 3 УСРП, 4 ФНЄ

А незалежна соборна Україна легальними, парламентськими методами; Б соціалістична революція й приєднання до УСРР; В соціалістичні перетворення й земельна реформа без викупу; Г правий націоналізм і відмова від компромісів з польським урядом; Д автономія Закарпаття у складі Чехо-Словаччини (зайва).

Розв'язання: Для кожної партії згадай її головну програмну вимогу. УНДО (1) обстоювало незалежну соборну Україну легальними методами — це позиція А. КПЗУ (2) прагнула соціалістичної революції та приєднання до УСРР — позиція Б. УСРП (3) вимагала соціалістичних перетворень і земельної реформи без викупу — позиція В. ФНЄ (4) представляв правий націоналізм і відмову від компромісів — позиція Г. Варіант Д (автономія Закарпаття) стосується Чехо-Словаччини, тому є зайвим.

Відповідь: 1 — А, 2 — Б, 3 — В, 4 — Г.

Чому інші варіанти не підходять: Якщо приписати УНДО соціалістичну революцію (Б), це плутанина з КПЗУ. Якщо УСРП поставити у відповідність правий націоналізм (Г), це ігнорує соціалістичну програму радикалів. Автономія Закарпаття (Д) не стосується жодної з перелічених партій.

Приклад 2. Відповідність «організація — сфера діяльності»

Завдання: Установіть відповідність між українською організацією та сферою її діяльності.

1 «Маслосоюз», 2 «Дністер», 3 «Рідна школа», 4 «Пласт»

А молочарська кооперація; Б страхування й кредит; В приватні українські школи; Г виховання молоді за скаутськими зразками; Д підпільна збройна боротьба (зайва — УВО).

Розв'язання: «Маслосоюз» (1) — союз молочарських кооперативів, отже А. «Дністер» (2) — страхове товариство й банк, отже Б. «Рідна школа» (3) — приватні українські школи, отже В. «Пласт» (4) — скаутський рух, отже Г. Варіант Д (підпільна збройна боротьба) стосується УВО, тому зайвий.

Відповідь: 1 — А, 2 — Б, 3 — В, 4 — Г.

Чому інші варіанти не підходять: «Маслосоюз» не займався страхуванням — це сфера «Дністра». «Рідна школа» не виховувала скаутів — це «Пласт». Підпільна збройна боротьба (Д) — діяльність УВО, яка не є кооперативною чи просвітньою організацією.

Приклад 3. «3 з 7» — організації українців Польщі

Завдання: Які три організації діяли серед українців Польщі в 1920–1930-х роках?

Варіанти: «Просвіта», ВАПЛІТЕ, «Центросоюз», «Спілка безбожників», УНДО, Українська національна партія (Румунія), Карпатська Січ.

Розв'язання: Три правильні відповіді — «Просвіта» (просвітнє товариство, діяло в Галичині), «Центросоюз» (кооперативна організація у Львові), УНДО (найвпливовіша легальна партія). Дистрактори: ВАПЛІТЕ — літературна організація в радянській Україні; «Спілка безбожників» — радянська атеїстична організація; Українська національна партія — діяла в Румунії; Карпатська Січ — збройне формування на Закарпатті 1938–1939 років.

Відповідь: «Просвіта», «Центросоюз», УНДО.

Приклад 4. «3 з 7» — характеристика КПЗУ

Завдання: Які три твердження правильно характеризують Комуністичну партію Західної України (КПЗУ)?

Варіанти: виступала за приєднання західноукраїнських земель до УСРР; найвпливовіша легальна партія Галичини; діяла в підпіллі; очолювана Д. Левицьким; 1938 р. розпущена Комінтерном; уклала угоду про «нормалізацію»; мала газету «Діло».

Розв'язання: КПЗУ справді виступала за приєднання західноукраїнських земель до УСРР (1), діяла в підпіллі (2) і була розпущена Комінтерном 1938 року (3). Інші варіанти описують УНДО: найвпливовіша легальна партія, очолювана Д. Левицьким, уклала «нормалізацію», мала газету «Діло».

Відповідь: виступала за приєднання до УСРР; діяла в підпіллі; 1938 р. розпущена Комінтерном.

• Вважати КПЗУ національно-демократичною партією. Насправді КПЗУ була прорадянською комуністичною партією, яка діяла за вказівками Комінтерну, а не захищала національно-демократичні цінності.

• Приписувати УНДО збройну боротьбу. УНДО обстоювало винятково легальні, парламентські методи. Збройне підпілля — це сфера УВО та ОУН, які діяли нелегально.

• Плутати дати заснування: УНДО — 1925 рік, ОУН — 1929 рік. Це різні організації з різною тактикою.

• Змішувати кооперативи («Маслосоюз», «Центросоюз») з просвітніми товариствами («Просвіта», «Рідна школа»). Перші займалися економічною діяльністю, другі — освітньою й культурною.

• Вважати, що «Пласт» був заборонений від самого початку. Насправді його заборонили лише 1930 року, після «пацифікації», а до того він діяв легально.

• Вважати Володимира Мудрого діячем ОУН. Він був головою УНДО (з 1935 року) і віцемаршалом польського сейму — це зовсім інша політична сила.

Тема українських політичних партій і кооперації в міжвоєнній Польщі належить до теми 25 програми НМТ з історії України. У тестових завданнях перевіряють:

• дату 1925 рік — заснування УНДО;

• персоналію Володимир Мудрий — голова УНДО, віцемаршал польського сейму;

• змістові пункти — українська кооперація, просвітні організації, політичні й громадські організації;

• уміння — характеризувати українські політичні партії 1930-х років.

Комуністична партія Західної України (КПЗУ) у програмі НМТ не названа, але як варіант відповіді вона трапляється, зокрема в демоваріанті 2026 року. Тому варто знати її основні характеристики.

Формати завдань:

• Відповідність (завдання 21–24): до 4 балів, по 1 балу за кожну правильно встановлену пару. У демоваріанті 2026 року завдання 22 — відповідність «уривок джерела ↔ політична сила» (тема 20).

• «3 з 7» (завдання 28–30): до 3 балів, по 1 балу за кожну правильну відповідь. Потрібно обрати три правильні варіанти з семи запропонованих.

• УНДО (1925; Д. Левицький, В. Мудрий) — найвпливовіша легальна партія, парламентські методи, газета «Діло», у 1935 р. пішла на «нормалізацію» з польським урядом.

• УСРП (1926) — соціалістична, друга за впливом; УСДП — марксистська; Сельроб (1926) — прорадянська; ФНЄ (1933) — правий націоналізм.

• КПЗУ (1923) — нелегальна прорадянська партія, виступала за приєднання до УСРР, 1938 р. розпущена Комінтерном.

• Кооперація — економічна самооборона: «Маслосоюз» (молочарство; заснований у Стрию, згодом центр у Львові), «Центросоюз» (закупівля-збут, Львів), «Дністер» (страхування й кредит, Львів), РСУК (контроль).

• Товариства: «Просвіта» (читальні, театри), «Рідна школа» (приватні українські школи з 1926 р.), «Пласт» (скаутський рух, заборонений 1930 р.), «Сокіл», «Луг», «Союз українок» (1921).

• Митрополит Андрей Шептицький — духовний лідер, захисник прав українців; 1928 р. — Греко-католицька богословська академія у Львові (ректор Й. Сліпий).