Топографічна карта: елементи й умовні знаки

Топографічна карта й план місцевості — це два види великомасштабних зображень земної поверхні, які використовують для детального вивчення території. Хоч вони схожі за змістом, між ними є принципові відмінності в масштабі, площі покриття, наявності градусної сітки та способі визначення напрямків.

План місцевості

План місцевості — це креслення невеликої ділянки земної поверхні (до кількох квадратних кілометрів), виконане у великому масштабі — 1 : 5000 і більшому (наприклад, 1 : 2000, 1 : 1000). Через малі розміри ділянки кривизною Землі нехтують — поверхню вважають плоскою. На плані немає градусної сітки (меридіанів і паралелей). Напрямки визначають за стрілкою «північ — південь», яку зазвичай розміщують у правому верхньому куті аркуша. Плани створюють для забудови територій, прокладання комунікацій, ландшафтного проєктування.

Топографічна карта

Топографічна карта — це великомасштабна загальногеографічна карта, яка охоплює значно більшу територію, ніж план. Стандартні масштаби топографічних карт: 1 : 10 000, 1 : 25 000, 1 : 50 000, 1 : 100 000. Їх створюють у проєкції Гаусса — Крюгера (поперечно-циліндрична проєкція, у якій земну кулю поділено на зони по 6° довготи). Кожна зона проєктується на окремий циліндр, що мінімізує спотворення в межах зони.

Розграфлення й номенклатура

Топографічні карти поділяють на окремі аркуші за системою розграфлення: межі аркушів проходять по меридіанах і паралелях. Кожен аркуш має унікальну номенклатуру — буквено-цифровий код, який визначає його положення. Наприклад, аркуш масштабу 1 : 100 000 має номенклатуру на зразок M-36-128, де літера позначає пояс, перше число — колону, друге — номер аркуша в межах колони.

Зарамкове оформлення

Інформація про карту розміщена за її рамкою. Над північною рамкою вказують назву аркуша (зазвичай за найбільшим населеним пунктом) і його номенклатуру (наприклад, М-36-128-В). Під південною рамкою розташовано:

• числовий масштаб (1 : 25 000)

• іменований масштаб («в 1 см 250 м»)

• лінійний масштаб (графічна лінійка з поділками)

• висота перерізу рельєфу (наприклад, «суцільні горизонталі проведено через 5 м»)

• схема магнітного схилення (кут між напрямком на географічний і магнітний полюси)

Прямокутну (кілометрову) сітку, яка допомагає визначати координати об'єктів, докладно розглянуто в наступному уроці «Кілометрова сітка й прямокутні координати».

Умовні знаки — це графічні символи, якими на плані й топографічній карті позначають реальні об'єкти місцевості. Залежно від того, чи можна показати об'єкт у масштабі карти, їх поділяють на три основні групи: масштабні (площинні), позамасштабні та лінійні. Окремо стоять пояснювальні підписи, які дають додаткову характеристику об'єктів.

Масштабні (площинні) умовні знаки

Масштабні знаки показують об'єкти, розміри яких можна передати в масштабі карти. Вони мають чіткий контур, усередині якого розміщують заливку кольором або дрібні значки. До масштабних належать: ліс (зелений фон із позначками породи дерев), сад, луки, рілля, болото (синє горизонтальне штрихування: у прохідного — рідше, у непрохідного — густіше), озеро, водосховище. Площу таких об'єктів можна виміряти безпосередньо за картою.

Позамасштабні умовні знаки

Позамасштабні знаки використовують для об'єктів, які в масштабі карти мають вигляд точки: вітряк, криниця, джерело, церква, школа, пам'ятник, окреме дерево, геодезичний пункт, фабрика. Справжнє місце розташування такого об'єкта на місцевості відповідає центру знака (для симетричних фігур) або основі знака (для асиметричних, як-от церква чи пам'ятник).

Лінійні умовні знаки

Лінійні знаки передають об'єкти, довжина яких відповідає масштабу карти, а ширина — ні. До них належать: залізниці (чорна лінія з поперечними рисками), шосе й автошляхи (червоні або чорні лінії різної товщини), ґрунтові й польові дороги, лінії електропередач (ЛЕП), вузькі річки й струмки, кордони адміністративних одиниць, огорожі. Ширину таких об'єктів на карті перебільшено, щоб її було видно.

Зображення рельєфу

Рельєф на топографічній карті показують горизонталями — лініями рівних висот. Додатково використовують окремі знаки для форм рельєфу, які не передаються горизонталями: урвище, яр, курган, яма, кар'єр, насип, виїмка. Визначати абсолютні й відносні висоти за горизонталями ти навчишся в окремому уроці.

Пояснювальні підписи — це цифри, літери й короткі написи, які доповнюють умовний знак і дають кількісну або якісну характеристику об'єкта. Саме за ними ти визначатимеш, чи можна перейти річку вбрід, якої породи ліс росте на схилі та чи витримає міст вантажівку.

Підписи біля річки

Біля зображення річки на топографічній карті розміщують кілька елементів:

• стрілка, яка показує напрямок течії;

• число біля стрілки — швидкість течії в метрах за секунду (м/с), наприклад 0,3;

• дріб, де чисельник — ширина річки в метрах, а знаменник — глибина; наприклад, дріб 40/2,5 означає: ширина 40 м, глибина 2,5 м;

• літера після дробу — ґрунт дна: П — піщаний, К — кам'янистий, В — в'язкий (мулистий), Т — твердий.

Наприклад, підпис 0,4 35/1,8 К біля річки читають так: швидкість течії 0,4 м/с, ширина 35 м, глибина 1,8 м, дно кам'янисте. Стрілка вказує, у який бік тече вода.

Підписи біля лісу

Ліс на карті позначено зеленим контуром. Усередині контуру розміщують:

• значок листяного або хвойного дерева, який визначає тип лісу;

• назва породи: сосна, дуб, береза, ялина, граб тощо;

• дріб, де чисельник — середня висота дерев у метрах, а знаменник — середня товщина стовбура в метрах; наприклад, 18/0,25 — висота 18 м, товщина 0,25 м;

• число поруч із дробом — відстань між деревами в метрах; наприклад, число 4 означає, що дерева ростуть за 4 м одне від одного.

Повний підпис сосна 20/0,3 5 читають: хвойний ліс (сосна), середня висота дерев 20 м, товщина стовбурів 0,3 м, відстань між деревами 5 м.

Підписи біля мосту

Міст позначають лінійним знаком (дві паралельні лінії поперек річки або дороги) і підписом:

• літера матеріалу: Д — дерев'яний, К — кам'яний, ЗБ — залізобетонний, М — металевий;

• перше число — довжина мосту в метрах;

• друге число — ширина мосту в метрах;

• третє число — вантажопідйомність у тоннах.

Наприклад, підпис Д 12/3/5 означає: міст дерев'яний, довжина 12 м, ширина 3 м, вантажопідйомність 5 т.

Підписи населених пунктів

Назви населених пунктів на топографічній карті пишуть різними шрифтами, які вказують на тип поселення. Міста підписують великими літерами прямого шрифту, селища міського типу — великими літерами похилого шрифту, сільські населені пункти — малими літерами прямого шрифту. Під назвою сільського населеного пункту часто вказують число — кількість будинків (дворів) або кількість жителів. Що саме означає це число, пояснює легенда карти або умова завдання.

У цьому розділі розглянемо чотири типові завдання НМТ, які перевіряють уміння розпізнавати умовні знаки й читати пояснювальні підписи.

Приклад 1. Визнач вид умовного знака

Завдання: До якого виду умовних знаків належить зображення вітряка на топографічній карті?

• А) масштабних

• Б) позамасштабних

• В) лінійних

• Г) пояснювальних підписів

Розв'язання: Вітряк — це точковий об'єкт, розміри якого в масштабі карти (наприклад, 1 : 25 000) неможливо показати. Його позначають маленьким значком, а справжнє місце розташування відповідає центру цього значка. Отже, вітряк належить до позамасштабних умовних знаків.

Відповідь: Б.

Чому інші варіанти неправильні: А — масштабні знаки передають площі (ліс, озеро, болото), а вітряк займає замало місця; В — лінійні знаки мають довжину в масштабі (дороги, річки), а вітряк — точка; Г — пояснювальні підписи — це цифри й літери, які доповнюють знак, а не сам знак.

Приклад 2. Прочитай підпис біля річки

Завдання: На фрагменті топографічної карти біля річки зображено стрілку, спрямовану на північ, біля неї число 0,4, а також дріб 35/1,8 і літера К. Яке твердження правильне?

• А) глибина річки 35 м

• Б) річка завширшки 35 м

• В) швидкість течії 1,8 м/с

• Г) річка тече на південь

Розв'язання: Розшифровуємо кожен елемент підпису. Стрілка спрямована на північ — це напрямок течії, отже, річка тече на північ, а не на південь. Число 0,4 біля стрілки — швидкість течії в м/с. Дріб 35/1,8: чисельник (35) — ширина річки в метрах, знаменник (1,8) — глибина. Літера К — ґрунт дна кам'янистий. Правильне твердження: річка завширшки 35 м.

Відповідь: Б.

Чому інші варіанти неправильні: А — глибина 1,8 м, а не 35 м (чисельник дробу — ширина); В — швидкість течії 0,4 м/с, а число 1,8 — це глибина; Г — стрілка показує на північ, отже, річка тече на північ, а не на південь.

Приклад 3. Три правильні твердження з семи

Завдання: На фрагменті топографічної карти зображено ліс із підписом «сосна 20/0,3 5», міст із підписом «Д 15/4/8», річку, що тече на південь зі швидкістю 0,2 м/с, дно піщане. Виберіть три правильні твердження:

1. Ліс хвойний.

2. Середня висота дерев у лісі 0,3 м.

3. Міст металевий.

4. Відстань між деревами 5 м.

5. Міст дерев'яний, довжиною 15 м.

6. Ширина річки 0,2 м.

7. Ґрунт дна річки кам'янистий.

Розв'язання: Аналізуємо кожне твердження.

• 1) «сосна» — хвойна порода, отже, ліс хвойний. Правильно.

• 2) Дріб 20/0,3: висота 20 м (чисельник), товщина 0,3 м (знаменник). Твердження «висота 0,3 м» — неправильне.

• 3) Підпис «Д 15/4/8»: літера Д означає дерев'яний, а не металевий. Неправильно.

• 4) Число 5 після дробу — відстань між деревами 5 м. Правильно.

• 5) Д — дерев'яний, 15 — довжина. Правильно.

• 6) Швидкість течії 0,2 м/с, а ширина річки має бути вказана дробом. Неправильно.

• 7) В умові сказано «дно піщане», а не кам'янисте. Неправильно.

Відповідь: правильні твердження 1, 4, 5 — ліс хвойний, відстань між деревами 5 м, міст дерев'яний довжиною 15 м.

Приклад 4. План чи карта?

Завдання: Чим план місцевості відрізняється від топографічної карти?

• А) на плані немає градусної сітки й зображено невелику ділянку

• Б) план має менший масштаб, ніж топографічна карта

• В) на плані використовують інші умовні знаки

• Г) план завжди кольоровий, а топографічна карта — чорно-біла

Розв'язання: План місцевості створюють для невеликої ділянки (до кількох км²) у масштабі 1 : 5000 і більшому. Через малу площу кривизною Землі нехтують, і градусну сітку не наносять. Натомість топографічна карта охоплює більшу територію, має градусну сітку (меридіани й паралелі) та рамку з номенклатурою.

Відповідь: А.

Чому інші варіанти неправильні: Б — план має більший масштаб (1 : 5000 і більше), а не менший; В — умовні знаки на плані й топокарті однакові; Г — обидва види можуть бути кольоровими, колір не є визначальною ознакою.

Чимало учнів втрачають бали через дрібні, але систематичні помилки в читанні умовних знаків. Ось найпоширеніші з них.

• Плутають ширину й глибину річки в дробі. У дробі біля річки чисельник — це завжди ширина, а знаменник — глибина. Наприклад, дріб 40/2,5 означає ширина 40 м, глибина 2,5 м. Типове помилкове читання: «глибина 40 м». Запам'ятай: чисельник — ширина (перше число), знаменник — глибина (друге число).

• Вважають число біля стрілки течії глибиною чи шириною. Число, яке стоїть безпосередньо біля стрілки, — це швидкість течії в м/с. Його часто плутають із глибиною або шириною річки. Швидкість завжди менша за 1–2 м/с, тоді як ширина річки може бути десятки метрів.

• Визначають напрямок течії за формою русла, а не за стрілкою. На карті річка може звиватися, і іноді здається, що вода тече в один бік, а стрілка показує інший. Завжди орієнтуйся на стрілку — це єдине достовірне джерело напрямку течії на топографічній карті.

• Відносять ліс до позамасштабних знаків через значки дерев усередині контуру. Ліс має чіткий контур, який можна виміряти в масштабі карти, тому це масштабний (площинний) знак. Значки дерев усередині — це пояснювальні позначки, а не окремі позамасштабні знаки.

• Читають висоту дерев як відстань між ними. У підписі лісу, наприклад сосна 20/0,3 5, число 5 — це відстань між деревами в метрах, а не висота. Висота дерев — чисельник дробу (20 м). Помилково вважають, що число після дробу — це висота, хоча насправді це відстань.

• Вважають план картою, бо на ньому ті самі умовні знаки. План і топографічна карта використовують однакові умовні знаки, але відрізняються масштабом, площею зображення та наявністю градусної сітки. План — це зображення невеликої ділянки без градусної сітки, а топокарта — більшої території з градусною сіткою.

Тема «План місцевості й топографічна карта. Умовні позначення об'єктів місцевості та рельєфу» входить до теми 1.2 програми НМТ з географії «Способи зображення Землі». Від тебе вимагають уміння читати плани й топографічні карти, тобто розпізнавати об'єкти за їхніми умовними знаками та пояснювальними підписами.

Формат завдань у демоваріанті 2026

У демонстраційному варіанті НМТ 2026 року завдання 21–24 — це короткі відповіді (число) до фрагмента топографічної карти масштабу 1 : 25 000. Кожне таке завдання оцінюють у 0 або 2 бали. Щоб їх розв'язати, треба впевнено читати умовні знаки й пояснювальні підписи: саме з них беруть числові значення (наприклад, ширину річки чи висоту дерев).

Завдання 25–30 — це вибір трьох правильних відповідей із семи запропонованих (до 3 балів за завдання). У демоваріанті 2026 року вони стосуються переважно суспільної та фізичної географії (ґрунти, населення, господарство), а не топокарти: фрагмент топографічної карти є лише в завданнях 21–24.

Стратегія виконання

Перш ніж починати будь-які обчислення (відстані, висоти, координати), знайди на фрагменті топографічної карти кожен об'єкт, згаданий в умові завдання, і уважно прочитай його підпис. Саме в підписах містяться числові значення, які знадобляться для відповіді. Не намагайся відповідати з пам'яті — завжди звіряйся з картою.

Порада: Якщо в завданні згадано «річку», знайди її на фрагменті, подивися на стрілку (напрямок течії), число біля неї (швидкість), дріб (ширина/глибина) і літеру (ґрунт дна). Якщо згадано «ліс» — знайди зелений контур, прочитай назву породи, дріб і число. Це займає 10–15 секунд, але рятує від типових помилок.

• План місцевості — зображення невеликої ділянки в масштабі 1 : 5000 і більшому, без градусної сітки. Топографічна карта — великомасштабна карта (масштаби 1 : 10 000 – 1 : 100 000) з градусною сіткою, рамкою та номенклатурою.

• Масштабні (площинні) знаки — об'єкти, площу яких можна виміряти за картою: ліс, сад, луки, рілля, болото, озеро.

• Позамасштабні знаки — точкові об'єкти: вітряк, криниця, церква, школа, пам'ятник, окреме дерево. Справжнє місце — центр або основа знака.

• Лінійні знаки — об'єкти, довжина яких у масштабі, а ширина ні: залізниці, шосе, ґрунтові дороги, ЛЕП, вузькі річки, кордони.

• Річка: стрілка — напрямок течії, число біля неї — швидкість (м/с), дріб — ширина/глибина, літера — ґрунт дна (П — піщаний, К — кам'янистий).

• Ліс: значок дерева й назва породи, дріб — висота/товщина дерев, число поруч — відстань між деревами.

• Міст: літера матеріалу (Д, К, ЗБ, М) і числа — довжина, ширина, вантажопідйомність.

• Масштаб, висоту перерізу рельєфу й схему магнітного схилення шукай під південною рамкою топокарти.