Писемність і література Русі-України

Писемність на Русі поширилася разом із прийняттям християнства 988 року. Однак слов'янська писемність виникла задовго до того — завдяки місії братів Кирила (Костянтина) й Мефодія. Розберімося, які абетки вони створили, які книги були найдавнішими на Русі та як писемність проникала в повсякденне життя.

Глаголиця і кирилиця: дві слов'янські абетки

863 року Костянтин (у чернецтві — Кирило) створив для моравської місії першу слов'янську абетку — глаголицю. Вона мала дуже своєрідне накреслення літер, яке не нагадувало жодну з тогочасних абеток. Наприкінці IX століття учні Кирила й Мефодія в Болгарії уклали іншу абетку — кирилицю, на основі грецького уставного письма (тобто великих літер грецької абетки). Кирилиця виявилася зручнішою й поширилася серед православних слов'янських народів, зокрема на Русі.

Важливо запам'ятати: сам Кирило створив глаголицю, а кирилицю — його учні. Назва «кирилиця» вшановує пам'ять Кирила, але не означає, що він її особисто склав. На Русь кирилиця прийшла з хрещенням, і мовою богослужіння стала церковнослов'янська — літературна мова, зрозуміла всім слов'янам.

Остромирове Євангеліє (1056–1057)

Це — найдавніша точно датована рукописна книга Русі. Її переписав диякон Григорій на замовлення новгородського посадника Остромира. Книга містить євангельські читання для богослужінь, оздоблена чудовими мініатюрами й заставками. Остромирове Євангеліє — не лише пам'ятка писемності, а й витвір мистецтва: воно засвідчує високий рівень книжкової справи на Русі вже в середині XI століття.

Ізборники Святослава (1073 і 1076 рр.)

Ізборник 1073 року — це збірник статей енциклопедичного змісту, перекладених з грецької мови. Він містить відомості з астрономії, граматики, філософії, історії, а також тлумачення біблійних текстів. Книгу переписали для князя Святослава Ярославича. Ізборник 1076 року — інший за змістом: це збірник повчальних текстів про моральне життя, настанови для християнина. Обидві книги зберігають ім'я князя-замовника й показують, яким колом знань володіла руська еліта.

Побутова писемність: графіті, берестяні грамоти, написи

Писемністю на Русі володіли не лише ченці. Про це свідчать численні знахідки:

• Графіті — написи, подряпані на стінах храмів. На стінах Софійського собору в Києві збереглося багато графіті, зокрема запис про смерть князя Ярослава Мудрого 1054 року.

• Берестяні грамоти — листи й записки на березовій корі. Їх знаходять під час розкопок у багатьох містах Русі. В Україні берестяну грамоту виявили у Звенигороді на Львівщині.

• Написи на побутових предметах — на посуді, пряслицях (тягарцях для веретена), амулетах. Вони містять імена власників, короткі молитви або позначки.

Усі ці знахідки доводять, що грамотність на Русі не була привілеєм лише духовенства — нею послуговувалися купці, ремісники, воїни й навіть жінки.

Літопис — це історичний твір, у якому події записано за роками. Кожен запис починається словами «У літо …» (тобто «у рік …»). Літописи поєднують хроніку подій, легенди, тексти договорів, повчання, житія святих — це справжні енциклопедії життя Русі.

«Повість минулих літ» — головний літопис Русі

Близько 1113 року чернець Києво-Печерського монастиря Нестор уклав літопис, який починається словами: «Ось повісті минулих літ, звідки пішла Руська земля, хто в Києві першим почав княжити і як Руська земля постала». Саме цей твір називають «Повість минулих літ» (скорочено — ПМЛ). Нестор описав події від розселення слов'ян до початку XII століття, використавши попередні літописні зводи, легенди, договори Русі з Візантією й власні спостереження.

Нестор був не лише літописцем. Він також написав житія (розповіді про життя святих) Бориса й Гліба та Феодосія Печерського. Його авторство «Повісті минулих літ» — ключова дата програми НМТ: 1113 рік.

Редакції та списки літопису

Текст Нестора не дійшов до нас у первісному вигляді. Він зберігся в пізніших списках (копіях), які містять дві пізніші редакції:

• 1116 рік — редакція ігумена Видубицького монастиря Сильвестра.

• 1118 рік — редакція, створена для сина Володимира Мономаха.

Найвідоміші списки, у яких збереглася «Повість минулих літ»:

Київський літопис XII століття і перша згадка «України»

Після «Повісті минулих літ» літописання продовжилося. У складі Іпатіївського літопису зберігся Київський літопис XII століття, який описує події 1118–1199 років. Саме в ньому під 1187 роком уперше в писемних джерелах згадується назва «Україна» — у контексті смерті переяславського князя Володимира Глібовича, за яким «плакали всі переяславці… Україна».

Запам'ятай дві дати: 1113 — укладення «Повісті минулих літ» Нестором; 1187 — створення «Слова о полку Ігоревім» і перша писемна згадка назви «Україна».

Значення літописів як джерел

Літописи — головні писемні джерела з історії Русі. Вони містять унікальні відомості про політичні події, господарство, культуру, міжнародні відносини. Однак варто пам'ятати, що літописці не були безсторонніми: вони писали з позиції свого князя чи монастиря, тому деякі події могли бути висвітлені тенденційно. Це не зменшує цінності літописів — просто історики враховують авторську позицію під час аналізу.

Окрім літописів, на Русі створювали й інші літературні твори — проповіді, повчання, поеми, описи подорожей. Кожен із них має свого автора (або автор невідомий), свій жанр і свою історію. Розгляньмо найважливіші пам'ятки.

«Слово про закон і благодать» митрополита Іларіона (1037–1050)

Це — урочиста проповідь (ораторський твір), написана першим київським митрополитом з русинів — Іларіоном. У ній автор протиставляє Старий Завіт (закон) і Новий Завіт (благодать), доводячи, що християнство принесло людству свободу й спасіння. Особливе місце в «Слові» займає похвала князям Володимиру Великому (хрестителю Русі) та Ярославу Мудрому. Іларіон наголошує, що Русь — рівна серед інших християнських народів, а не відстала окраїна. Це було сміливе твердження на той час.

«Повчання дітям» Володимира Мономаха

Володимир Мономах, великий князь київський (1113–1125), написав повчальний і автобіографічний твір для своїх синів. «Повчання дітям» містить настанови: як керувати державою, як судити справедливо, як воювати, як ставитися до слабших. Мономах закликає синів не лінуватися, піклуватися про церкву, захищати бідних. До «Повчання» він додав перелік своїх походів — своєрідну автобіографію. Жанр твору — повчання (дидактична література).

«Слово о полку Ігоревім» (близько 1187 р.)

Найвідоміший літературний твір Русі — поема про невдалий похід новгород-сіверського князя Ігоря Святославича на половців 1185 року. Створена близько 1187 року (дата програми НМТ). Автор невідомий — це одна з найбільших загадок давньоруської літератури.

Найяскравіші образи поеми:

• «Золоте слово» Святослава Київського — заклик до князів об'єднатися для захисту Руської землі.

• Плач Ярославни — дружина Ігоря на міському валу в Путивлі звертається до вітру, Дніпра й сонця, благаючи врятувати чоловіка.

Рукопис «Слова» знайшов граф О. Мусін-Пушкін наприкінці XVIII ст., видав 1800 року. На жаль, оригінал згорів під час московської пожежі 1812 року, тому ми маємо лише перше друковане видання та копію, зроблену для імператриці Катерини II.

Києво-Печерський патерик (XIII ст.)

Патерик — це збірка оповідань про ченців Києво-Печерського монастиря. Твори написано в XIII столітті на основі листування єпископа Симона та ченця Полікарпа. Патерик розповідає про подвижників монастиря: Алімпія — першого відомого руського іконописця, лікаря Агапіта, який безплатно лікував хворих, та інших ченців. Житія (розповіді про життя святих) — один із головних жанрів патерика.

«Ходіння» ігумена Даниїла (початок XII ст.)

Ігумен Даниїл здійснив паломництво до Святої землі (Єрусалима) й описав свою подорож. «Ходіння» — це перший у руській літературі твір жанру паломницьких записок. Даниїл детально описує храми, річку Йордан, Гроб Господній, звичаї місцевих жителів. Твір цінний і як історичне джерело про стан Святої землі на початку XII століття.

Культура Русі-України не зводиться лише до книг. Важливу роль відігравали школи при церквах і монастирях, самі монастирі як осередки освіти, а також усна народна творчість — билини.

Школи й «навчання книжне»

Після хрещення Русі князь Володимир Великий запровадив «навчання книжне» — дітей знаті почали вчити грамоти. Його син Ярослав Мудрий продовжив цю справу: в Новгороді він зібрав 300 дітей для навчання, а при Софійському соборі в Києві заснував бібліотеку. Школи діяли при церквах і монастирях, де вчителі-ченці навчали читати, писати, рахувати й співати.

Окрема сторінка — жіноча освіта. 1086 року Анна (Янка) Всеволодівна, дочка князя Всеволода Ярославича, очолила Андріївський монастир у Києві. За пізнішим повідомленням історика В. Татищева, вона навчала там дівчат грамоти, співу й ремесел. Це свідчить про те, що освіта на Русі не була суто чоловічою справою.

Антоній Печерський і Києво-Печерський монастир

Антоній Печерський (родом із Любеча) — засновник Києво-Печерського монастиря (середина XI ст.). Він прийняв чернецтво на горі Афон у Греції, а повернувшись на Русь, оселився в печері на київських пагорбах. До нього почали приходити учні, і так виникла чернеча спільнота. Разом із Феодосієм Печерським, який запровадив у монастирі суворий статут (правила життя), Антоній заклав основи найбільшого осередку книжності й літописання Русі.

Монастирі — осередки культури

Монастирі на Русі виконували не лише релігійну функцію. Вони були центрами:

• освіти — при монастирях діяли школи й бібліотеки;

• переписування книг — ченці-переписувачі створювали нові рукописи;

• літописання — саме в Києво-Печерському монастирі Нестор уклав «Повість минулих літ»;

• іконопису — Алімпій Печерський був найвідомішим іконописцем Русі;

• лікування — ченці, як-от Агапіт, лікували хворих безплатно.

Билини — усний героїчний епос

Билина — це героїчна епічна пісня про богатирів, які боронять Русь. Дія билин зазвичай відбувається за князя Володимира, якого називають «Красне Сонечко». Головні богатирі:

• Ілля Муромець — наймогутніший богатир, захисник Києва;

• Добриня Никитич — богатир-дипломат, часто виконує доручення князя;

• Альоша Попович — наймолодший богатир, хитрий і дотепний.

Билини побутували в усній формі, їх виконували співці-сказителі. Записані вони були здебільшого в XIX столітті, тому дійшли до нас у пізніх версіях. Важливо розрізняти билину й літопис: билина — усний твір з художнім вимислом, а літопис — писемний запис подій за роками. Билина оспівує ідеалізованих героїв, літопис фіксує реальні історичні події (хоча й не без авторської позиції).

Головна відмінність: билина — усна, літопис — писемний; билина — художній вимисел, літопис — запис подій за роками.

Розгляньмо типові завдання НМТ на тему писемності й літератури Русі-України. Кожне розв'яжемо крок за кроком.

Приклад 1. Відповідність «твір — автор»

Установи відповідність між твором та його автором.

Крок 1. Згадай, хто написав кожен твір. «Слово про закон і благодать» — Іларіон (митрополит). «Повість минулих літ» — Нестор (чернець). «Повчання дітям» — Володимир Мономах (князь). «Ходіння» — ігумен Даниїл (паломник).

Крок 2. Зістав: 1 → А, 2 → Б, 3 → В, 4 → Г.

Відповідь: 1-А, 2-Б, 3-В, 4-Г. Буква Д (Алімпій) — зайва, він іконописець, а не письменник.

Чому інші варіанти неправильні? Якщо поставити Нестора до «Слова про закон і благодать» — помилка, бо Нестор писав літопис і житія, а не проповіді. Якщо приписати «Повчання дітям» Ярославу Мудрому — помилка, автор — Володимир Мономах.

Приклад 2. Визначення твору за уривком

Про який твір ідеться в уривку?

«Ось повісті минулих літ, звідки пішла Руська земля, хто в Києві першим почав княжити і як Руська земля постала».

Крок 1. Визнач жанр за формою. Фраза «повісті минулих літ» — це назва літопису. Запис починається з розповіді про походження Русі.

Крок 2. Згадай автора. Літопис уклав Нестор близько 1113 року.

Відповідь: «Повість минулих літ», автор — Нестор.

Чому не «Слово о полку Ігоревім»? Там інший початок, поетичний. Чому не «Руська правда»? Це збірник законів, а не літопис. Чому не «Слово про закон і благодать»? Це проповідь, а не літописний запис.

Приклад 3. Плач Ярославни

Про який твір ідеться? Княгиня на міському валу в Путивлі звертається до вітру, Дніпра й сонця, оплакуючи чоловіка, який потрапив у полон.

Крок 1. Упізнай образ. Плач дружини на валу — це «плач Ярославни», один із найвідоміших епізодів «Слова о полку Ігоревім». Події відбуваються 1185 року після невдалого походу князя Ігоря.

Крок 2. Згадай дату створення — близько 1187 року.

Відповідь: «Слово о полку Ігоревім».

Чому не «Повчання дітям»? Там немає плачу, це настанови синам. Чому не Києво-Печерський патерик? Там оповіді про ченців, а не про князів. Чому не «Повість минулих літ»? Вона охоплює події лише до початку XII ст., тож походу 1185 р. не описує. Похід Ігоря подано в Київському літописі, але без поетичного плачу — це художній образ саме «Слова».

Приклад 4. Найдавніша датована книга Русі

Яка книга є найдавнішою точно датованою рукописною книгою Русі?

Крок 1. Згадай дати. Остромирове Євангеліє — 1056–1057 роки. Ізборник 1073 року — пізніший. Пересопницьке Євангеліє — 1556–1561 роки (XVI ст.). «Апостол» 1574 року — перша точно датована друкована книга в Україні (Львів, Іван Федоров).

Крок 2. Обери найдавнішу. Остромирове Євангеліє (1056–1057) — найдавніша точно датована рукописна книга Русі.

Відповідь: Остромирове Євангеліє.

Чому не Ізборник 1073 р.? Він молодший на 16–17 років. Чому не Пересопницьке Євангеліє? Це книга XVI століття, не Русі. Чому не «Апостол» 1574 р.? Це перша точно датована друкована книга в Україні, а не рукописна, і теж XVI століття.

На НМТ учні часто припускаються одних і тих самих помилок. Ось найпоширеніші пастки — запам'ятай їх, щоб не втратити бали.

• Вважати автором «Слова о полку Ігоревім» Нестора чи Бояна. Насправді автор невідомий — це одна з головних загадок давньоруської літератури. Нестор писав літопис, а Боян — легендарний співець, згаданий у самому «Слові», але не його автор.

• Плутати Іларіона (митрополит, «Слово про закон і благодать») з Нестором (чернець, «Повість минулих літ»). Запам'ятай: Іларіон — проповідник, Нестор — літописець.

• Плутати «Слово про закон і благодать» (XI ст., проповідь) і «Слово о полку Ігоревім» (кінець XII ст., поема). У них різні жанри, різний час і різні автори.

• Плутати Остромирове Євангеліє (1056–1057, Русь) з Пересопницьким Євангелієм (1556–1561, XVI ст.). Пересопницьке — це вже книга литовсько-польської доби, на ньому присягають президенти України, але воно не належить до Русі.

• Приписувати «Повчання дітям» Ярославу Мудрому. Автор — Володимир Мономах, який княжив на початку XII ст. Ярослав Мудрий помер 1054 року, задовго до написання «Повчання».

• Вважати, що кирилицю створив сам Кирило. Насправді Кирило створив глаголицю (863 р.), а кирилицю — його учні в Болгарії наприкінці IX ст.

• Плутати Антонія Печерського (засновник монастиря), Феодосія Печерського (упорядник статуту) й Алімпія (іконописець). Антоній — засновник, Феодосій — організатор, Алімпій — художник.

Тема «Писемність і література Русі-України» входить до теми 3 програми НМТ. Ось що варто знати про формат завдань.

Обов'язкові дати й персоналії теми 3

• 1113 — укладення «Повісті минулих літ» Нестором.

• 1187 — створення «Слова о полку Ігоревім» і перша писемна згадка назви «Україна».

• Персоналії: Іларіон, Антоній Печерський, Нестор, Алімпій.

• Поняття: літопис, билина.

Типи завдань

• Вибір однієї відповіді (завдання № 1–20, 1 бал). Наприклад: за уривком визначити твір чи автора. У демоваріанті НМТ-2026 завдання з уривком джерела чи документа становили 8 із 30.

• Відповідність «логічні пари» (завдання № 21–24, до 4 балів): чотири позиції зліва, п'ять справа, одна буква зайва. Пари «твір — автор» і «пам'ятка — жанр» — тренувальний формат для цієї теми.

• Послідовність (завдання № 25–27). У демоваріанті 2026 року завдання 25 побудовано на уривках джерел тем 3–4.

Стратегія виконання

Коли бачиш уривок незнайомого тексту, дій за планом:

1. Визнач жанр за формою. Записи «У літо…» — це літопис. Звертання «діти мої» — повчання. Поетичні образи, плач, звернення до природи — «Слово о полку Ігоревім».

2. Визнач автора (якщо відомий) або час створення.

3. Зістав з варіантами відповіді.

Орієнтовний час на завдання з уривком — 1–1,5 хвилини.

• Кирилиця прийшла на Русь із християнством; найдавніша датована книга — Остромирове Євангеліє (1056–1057).

• Ізборники 1073 і 1076 рр. — збірники для князя Святослава Ярославича (енциклопедичний і повчальний).

• «Повість минулих літ» — Нестор, 1113 р.; Київський літопис — XII ст.

• «Слово про закон і благодать» — Іларіон; «Повчання дітям» — Володимир Мономах.

• «Слово о полку Ігоревім» — про похід 1185 р., створене близько 1187 р., автор невідомий.

• Києво-Печерський монастир (Антоній і Феодосій Печерські) — осередок книжності; патерик — оповіді про його ченців.

• Билини про Іллю Муромця, Добриню Никитича й Альошу Поповича — усний героїчний епос.