Поняття НМТ: давня і середньовічна історія України

На цьому уроці ти навчишся співвідносити ключові поняття програми НМТ з тем 1–5 з їхнім значенням, темою та історичною добою. Почнімо з найдавніших часів — археологічних епох і того, як історики дізнаються про минуле.

Історичні джерела й археологія

Історія — це наука про минуле людства. Історія України вивчає минуле українського народу на його землях від найдавніших часів до сьогодення. Хронологія — це послідовність подій у часі, записана за роками. Усе, звідки ми черпаємо знання про минуле, називають історичними джерелами. Їх поділяють на чотири групи: речові (знаряддя праці, зброя, посуд, споруди), усні (легенди, перекази, пісні), писемні (літописи, грамоти, закони) і візуальні (малюнки, фотографії, карти). Археологія — це наука, яка вивчає минуле саме за речовими джерелами, тобто за тим, що люди залишили в землі. Цивілізацією називають високий рівень розвитку суспільства з державою, писемністю, містами й культурою.

Археологічні епохи: від палеоліту до раннього залізного віку

Найдавніший період людської історії — палеоліт (давньокам’яний вік). Тоді люди жили привласнювальним господарством: вони займалися збиральництвом (збирали їстівні рослини, ягоди, коріння) і мисливством (полювали на мамонтів, оленів, зубрів). Знаряддя робили з каменю, оббиваючи його. Мезоліт (середньокам’яний вік) приніс важливе нововведення — лук і стріли, що зробило полювання ефективнішим. Неоліт (новокам’яний вік) — це час шліфованих кам’яних знарядь і появи кераміки (глиняного посуду).

Найважливіший перехід стався саме в неоліті — неолітична революція. Це перехід від привласнювального господарства (збиральництво, мисливство) до відтворювального (землеробство й скотарство). Люди почали вирощувати рослини й приручати тварин, що дало змогу вести осілий спосіб життя. Енеоліт (мідно-кам’яний вік) — доба, коли люди почали використовувати мідь, але ще не відмовилися від каменю. На території України цей період представлений трипільською культурою. Бронзовий вік позначений використанням бронзи (сплаву міді й олова). У ранньому залізному віці люди опанували залізо; на українських землях тоді жили кіммерійці, а згодом — скіфи.

Археологічна культура, колонізація, кочовики, кургани

Археологічна культура — це сукупність пам’яток (поселень, поховань, знарядь) одного часу й території, що мають спільні ознаки. Назву їй дають за місцем першої знахідки: Трипілля (село на Київщині), Середній Стіг (острів на Дніпрі). Колонізація — заснування поселень на чужих землях. У VII–VI ст. до н. е. греки заснували міста-колонії на північному узбережжі Чорного моря (Ольвія, Пантікапей та інші); Херсонес заснували пізніше — 422/421 р. до н. е. Кочовик — це скотар, який не живе на одному місці, а кочує з худобою в пошуках пасовищ. Курган — насип із землі або каміння над похованням; такі насипи залишили скіфи, сармати й інші кочові народи.

У цьому розділі ти розберешся з поняттями, які описують державний устрій, владу й землеволодіння в Руській державі (Русі-Україні) IX–XII століть.

Племінні союзи, князь і віче

До утворення держави східні слов’яни жили племінними союзами — об’єднаннями кількох племен. На території сучасної України найвідоміші з них: поляни (довкола Києва), древляни (на захід і північний захід від полян, у лісистому Поліссі; центр — Іскоростень), сіверяни (на північному сході), уличі, тиверці (на півдні, вздовж Дністра). Князь — це правитель землі або держави. У Русі князь виконував військові, судові й адміністративні функції. Віче — народні збори міста, на яких вільні чоловіки вирішували важливі питання (оголошення війни, укладання миру, запрошення або вигнання князя).

Полюддя й шлюбна дипломатія

Полюддя — це об’їзд князем разом із дружиною підвладних земель для збору данини. Князь із військовим почтом вирушав восени й збирав із кожного племінного союзу данину хутром, медом, воском. Найвідоміший епізод — повстання древлян 945 року, коли князь Ігор спробував зібрати данину вдруге й був убитий. Шлюбна дипломатія — це зміцнення зв’язків з іноземними дворами через династичні шлюби. Найактивніше її використовував Ярослав Мудрий (1019–1054): він сам був одружений зі шведською принцесою, його доньки стали королевами Франції, Норвегії, Угорщини, а сини одружилися з представницями візантійського, польського й німецького дворів.

Вотчинне й умовне землеволодіння, бояри

У Русі існували два основні типи землеволодіння. Вотчинне (спадкове) — земля, яку можна передати в спадок, продати, подарувати. Її власник мав повне право на цю територію. Умовне — земля, надана князем за службу на час служби; після завершення служби вона поверталася князеві. Боярин — представник вищої знаті, старший дружинник, великий землевласник. Бояри входили до княжої ради (думи) й відігравали ключову роль в управлінні державою.

Роздробленість і Любецький з’їзд

Роздробленість — це розпад єдиної держави на самостійні князівства. Після смерті Мстислава Великого (1132 р.) Русь остаточно розпалася на окремі землі: Київську, Чернігівську, Переяславську, Галицьку, Волинську та інші. Першим кроком до роздробленості став Любецький з’їзд князів 1097 року, на якому було проголошено принцип «кожен нехай держить отчину свою» — тобто кожен князь володіє своєю спадковою землею. Це закріпило поділ Русі на окремі вотчини.

«Руська правда» — збірник законів Русі, укладений за Ярослава Мудрого та його наступників. Він містить важливі відомості про категорії населення, зокрема про залежних людей. Розрізняти їх на НМТ допомагає ключове питання: як людина втратила свободу чи соціальний стан?

Смерд — особисто вільний данник

Смерд — це сільський общинник, особисто вільний, який сплачував данину державі (князеві). Він мав власне господарство, землю, худобу, але не належав до знаті. Смерд не був кріпаком: він не був прикріплений до землі пана й не відробляв панщини. Його залежність обмежувалася сплатою данини.

Закуп — той, хто взяв «купу»

Закуп — людина, яка взяла в пана «купу» (позику грошима, зерном, знаряддям) і зобов’язалася відпрацювати її до повернення боргу. Поки позика не відпрацьована, закуп був залежним від пана, але після повернення боргу знову ставав вільним. Якщо закуп тікав, не відпрацювавши купи, він міг стати холопом.

Рядович — той, хто уклав «ряд»

Рядович — людина, яка уклала з паном «ряд» (угоду) про службу й на цей час ставала тимчасово залежною. Наприклад, рядович міг служити ключником, тіуном (управителем) або виконувати іншу роботу за домовленістю. Після завершення строку угоди рядович повертав собі повну свободу.

Холоп — невільник

Холоп — це невільник, повністю залежний від власника. Холопами ставали полонені, а також за народженням (дитина холопа), за борги (несплачений борг), за злочин, за самопродаж у рабство, а ще якщо вільний чоловік без «ряду» (договору) одружувався з холопкою (робою) або без «ряду» ставав тіуном чи ключником. Холоп не мав власного майна — усе, що він мав, належало пану. Пан міг його продати, подарувати, покарати.

Ізгой — той, хто втратив стан

Ізгой — людина, яка втратила свій соціальний стан. Ізгоєм міг стати: вигнаний з общини селянин, звільнений холоп, збанкрутілий купець, а навіть син священика, який не навчився грамоти й тому не міг успадкувати церковну посаду. Ізгої не належали до жодної звичної соціальної групи й часто потребували захисту князя або церкви.

Як розрізняти: таблиця

Культура Русі поєднала східнослов’янські язичницькі традиції з візантійським християнством. У цьому розділі ти засвоїш поняття, які описують віру й мистецтво Русі. Конкретні пам’ятки (собори, ікони, мозаїки) розібрано в окремому юніті про пам’ятки культури; тут ми зосередимося на значенні термінів.

Язичництво й християнство

До прийняття християнства руси були язичниками — вірили в багатьох богів. Головні боги східних слов’ян: Перун (бог грому й блискавки, покровитель князя й дружини), Дажбог (бог сонця й достатку), Велес (бог худоби, торгівлі, підземного світу), Сварог (бог неба й вогню), Мокош (богиня родючості). У 988 р. князь Володимир Великий запровадив християнство як державну релігію. Русь перейняла християнську віру східного (візантійського) обряду.

Ікона, мозаїка, фреска, книжкова мініатюра

Ікона — це живописне зображення Ісуса Христа, Богородиці або святих на дошці, виконане темперою. Ікони були не просто прикрасою храму, а предметом поклоніння. Мозаїка — зображення, викладене з кольорових кубиків смальти (спеціального скла). Найвідоміша мозаїка Русі — Оранта (Богородиця, що молиться) в Софії Київській. Фреска — це розпис фарбами по вологому тиньку (штукатурці). Фрески покривали стіни й склепіння храмів і зображали біблійні сцени. Книжкова мініатюра — малюнок у рукописній книжці, який ілюстрував текст. Найвідоміша пам’ятка книжкової мініатюри Русі — «Остромирове Євангеліє» (1056–1057).

Билина й літопис

Билина — це епічна пісня про подвиги богатирів. Билини складалися в Русі й передавалися усно. Найвідоміші герої билин — Ілля Муромець, Добриня Микитич, Альоша Попович. Літопис — це погодний (за роками) виклад подій. Найдавніший літопис, що зберігся, — «Повість минулих літ», укладена в Києві на початку XII ст. ченцем Нестором. Літописи були не лише хронікою подій, а й літературними творами, що містили легенди, повчання, описи битв.

XIII–XVI століття — час кардинальних змін на українських землях. Спочатку Русь опинилася під владою Монгольської імперії (Орди), а згодом її землі ввійшли до складу Великого князівства Литовського та Польського королівства. Ці процеси породили нові поняття, які входять до програми НМТ (теми 4–5).

Ординська залежність: ярлик і баскак

Після монгольської навали (1237–1241) руські князі опинилися в залежності від Золотої Орди. Ярлик — це ханська грамота, яка давала князеві право на княжіння. Князь мав їхати до хана, отримати ярлик і сплатити данину. Данило Галицький отримав ярлик у 1245 р., але не визнав повної залежності й навіть коронувався як король Русі. Баскак — ординський збирач данини й намісник. Баскаки з військовими загонами контролювали сплату данини й придушували повстання.

Литовсько-польська доба: шляхтич, магдебурзьке право, магістрат, цех

Після входження українських земель до Великого князівства Литовського, а згодом — до Польського королівства (особливо після Кревської унії 1385 р. та Люблінської унії 1569 р.) на українських землях поширилися нові суспільні інститути. Шляхтич — член привілейованого військово-землевласницького стану (шляхти). Шляхта мала право володіти землею, займати державні посади, обирати короля. Магдебурзьке право — це міське самоврядування, яке звільняло місто з-під влади феодала (князя, пана) й передавало управління міській громаді. Першим на українських землях магдебурзьке право отримав Сянок (1339 р.), згодом — Львів (1356 р.) і Київ (1494–1497 рр.).

Магістрат — орган міського самоврядування за магдебурзьким правом. Він складався з двох частин: ради (управління містом, очолювана бургомістром) і лави (суд у кримінальних справах). Цех — об’єднання ремісників однієї спеціальності (ковалів, шевців, гончарів тощо). Цехи регулювали якість продукції, ціни, навчання учнів.

Дике поле й козаки

Дике поле — малозаселені степи між Руссю (українськими землями) і Кримським ханством. Це була територія, де майже не було постійного населення, але там кочували ногайці, полювали татари, а згодом з’явилися козаки. Козак — вільна озброєна людина, яка господарювала й воювала в Дикому полі. Перша писемна згадка про козаків датується 1489 роком. Козаки займалися землеробством, рибальством, полюванням, а також захищали українські землі від татарських набігів.

Розгляньмо чотири приклади завдань, які можуть трапитися на НМТ. Вони охоплюють два формати: відповідність «набір понять — період» (як завдання 24 демоваріанту 2026) і вибір однієї відповіді з чотирьох (як завдання 2 демоваріанту 2026).

Приклад 1. Відповідність «набір понять — період»

Установи відповідність між набором понять та історичним періодом.

Розв’язання: Шукай у кожному наборі найточніше поняття, яке однозначно вказує на добу. Для набору 1 — «полюддя» (збір данини князем) характерне для Русі IX–XII ст. → А. Для набору 2 — «ярлик» (ханська грамота) вказує на ординську залежність XIII ст. → Б. Для набору 3 — «магдебурзьке право» (міське самоврядування) поширилося в XIV – першій половині XVI ст. → В. Для набору 4 — «неолітична революція» — це перехід у новокам’яному віці (неоліті) → Г. Варіант Д («фільварок, панщина») зайвий, бо стосується Речі Посполитої XVII ст., яка не входить у теми 1–5.

Приклад 2. Вибір однієї відповіді: закуп

Людину, яка взяла позику й відпрацьовувала її, за «Руською правдою» називали…

• рядович

• закуп

• ізгой

• холоп

Розв’язання: Ключове слово — «позика». У «Руській правді» позика називалася «купа». Людина, яка брала купу, — закуп. Рядович укладав «ряд» (угоду), ізгой втрачав соціальний стан, холоп був невільником. Правильна відповідь: закуп.

Приклад 3. Вибір однієї відповіді: мозаїка

Який вид мистецтва описано: «Зображення Богородиці з кольорових кубиків скла на золотому тлі в апсиді храму»?

• фреска

• ікона

• мозаїка

• книжкова мініатюра

Розв’язання: Опис містить ключові слова: «кубики скла» — це смальта, з якої викладають мозаїку. Фреска — фарби по вологому тиньку, ікона — живопис на дошці, книжкова мініатюра — малюнок у книзі. Правильна відповідь: мозаїка.

Приклад 4. Відповідність «поняття — значення»

Установи відповідність між поняттям та його значенням.

Розв’язання: Ярлик — це грамота хана → А. Баскак — збирач данини → Б. Полюддя — об’їзд князем земель → В. Дике поле — степи між Руссю й Кримом → Г. Варіант Д («орган міського самоврядування» — магістрат) зайвий.

Нижче — найпоширеніші помилки, яких припускаються учні в завданнях на поняття давньої та середньовічної історії. Уважно прочитай кожну, щоб не втратити балів на НМТ.

• Вважати смердів і закупів кріпаками. Кріпак і панщина — це реалії Речі Посполитої XVI–XVII ст., а смерд і закуп — категорії населення Русі IX–XII ст. Смерд — особисто вільний данник, закуп — тимчасово залежний через позику.

• Плутати фреску з мозаїкою. Фреска — це розпис фарбами по вологому тиньку (штукатурці). Мозаїка — зображення з кольорової смальти (кубиків скла). Якщо на ілюстрації видно шматочки матеріалу — це мозаїка; якщо видно мазки фарби — це фреска.

• Зараховувати землеробство до привласнювального господарства. Привласнювальне господарство — це збиральництво й мисливство, коли людина бере те, що дає природа. Відтворювальне — землеробство й скотарство, коли людина сама вирощує рослини й розводить тварин.

• Плутати рядовича із закупом. Рядович уклав «ряд» (угоду) про службу. Закуп узяв «купу» (позику). Запам’ятай: ряд → рядович, купа → закуп.

• Переставляти вотчинне й умовне землеволодіння. Вотчинне — спадкове (передається в спадок). Умовне — надане за службу на час служби.

• Плутати ярлик і баскака. Ярлик — ханська грамота (документ). Баскак — ординський збирач данини (людина).

• Вважати енеоліт бронзовим віком. Енеоліт (мідно-кам’яний вік) передує бронзовому віку. У бронзовому віці використовували бронзу (сплав міді й олова), а в енеоліті — мідь і камінь.

Поняття й терміни тем 1–5 перевіряють у двох форматах завдань НМТ.

Завдання 2 демоваріанту 2026

Це завдання з вибором однієї відповіді з чотирьох (1 бал). У ньому подано визначення або опис поняття, і треба обрати правильний термін. Наприклад: «Людину, яка взяла позику й відпрацьовувала її, за «Руською правдою» називали…» Таке завдання перевіряє знання понять теми 3.

Завдання 24 демоваріанту 2026

Це завдання на відповідність «набір понять ↔ період» (4 × 5, 0–4 бали). У лівій колонці — чотири набори понять, у правій — п’ять періодів (один зайвий). Треба зіставити кожен набір із відповідним періодом. Хоча в демоваріанті 2026 це завдання охоплює теми 27–32, та сама форма тренує й поняття давньої доби.

Обсяг понять за програмою НМТ

Програма НМТ з історії України передбачає: тема 1 — 6 понять, тема 2 — 13 понять, тема 3 — 22 поняття, тема 4 — 2 поняття, тема 5 — 6 понять. Уміння, яке перевіряють, сформульовано як «правильно застосовувати поняття».

Стратегія виконання

У наборі понять знайди одне найточніше — воно й визначає добу. Наприклад, «ярлик» однозначно вказує на ординську залежність XIII ст., «магдебурзьке право» — на XIV – першу половину XVI ст., «полюддя» — на Русь IX–XII ст. Якщо сумніваєшся, почни з того набору, де є найбільш упізнаване поняття.

• Археологічні епохи: палеоліт (привласнювальне господарство) → мезоліт (лук і стріли) → неоліт (неолітична революція, відтворювальне господарство) → енеоліт (трипільці) → бронзовий вік → ранній залізний вік (кіммерійці, скіфи).

• Русь IX–XII ст.: полюддя (збір данини), віче (народні збори), шлюбна дипломатія (Ярослав Мудрий), вотчинне (спадкове) й умовне (за службу) землеволодіння, роздробленість після 1132 р.

• Залежне населення за «Руською правдою»: смерд — особисто вільний данник; закуп — узяв «купу» (позику); рядович — уклав «ряд» (угоду); холоп — невільник; ізгой — втратив соціальний стан.

• Культура Русі: ікона (живопис на дошці), мозаїка (смальта), фреска (фарби по вологому тиньку), книжкова мініатюра (малюнок у книзі), билина (епічна пісня), літопис (погодний виклад подій).

• XIII ст. — ординська залежність: ярлик (ханська грамота), баскак (збирач данини). XIV – перша половина XVI ст.: шляхта, магдебурзьке право, магістрат, цех, Дике поле, козаки (перша згадка 1489 р.).