Південна Америка: клімат, Амазонка й природні зони

Південна Америка — найвологіший материк Землі. У середньому тут випадає понад 1600 мм опадів на рік — приблизно вдвічі більше, ніж у середньому на суходолі. Щоб зрозуміти причини такої зволоженості, треба подивитися на географічне положення материка, панівні вітри й океанічні течії.

Чому Південна Америка така волога?

По-перше, більша частина материка лежить в екваторіальних і субекваторіальних широтах, де сонце нагріває поверхню найсильніше, повітря піднімається й утворює хмари з рясними опадами. По-друге, з Атлантичного океану в бік материка дмуть пасати — постійні вітри, насичені вологою. Вони безперешкодно проникають углиб суходолу, тому що на сході Південної Америки немає високих гір-бар'єрів. По-третє, уздовж східних берегів проходять теплі течії — Бразильська та Гвіанська, які додатково насичують повітря вологою.

Кліматичні пояси Південної Америки

На материку представлені такі кліматичні пояси:

• Екваторіальний — охоплює Амазонію. Тут цілий рік спекотно (≈ +25…+28 °C) і дуже волого (2000–3000 мм опадів на рік). Дощі йдуть майже щодня.

• Субекваторіальні — два пояси: на півночі (льянос Орінокської низовини) і на півдні (Бразильське плоскогір'я). Тут чітко виражені вологий літній і сухий зимовий сезони.

• Тропічний — простягається широкою смугою. На сході (Бразильське узбережжя) клімат вологий, на заході (Атакама) — пустельний. Східні схили Анд у тропіках отримують багато опадів завдяки пасатам.

• Субтропічний — охоплює південь Бразилії, Уругвай і північ Аргентини. Тут тепле літо й м'яка зима з помірними опадами.

• Помірний — займає Патагонію та південь Чилі. Тут важлива закономірність: західні вітри приносять вологу з Тихого океану на західні схили Анд (південь Чилі дуже вологий), а Патагонія на сході лежить у дощовій тіні й посушлива.

Отже, в тропічних широтах східні схили Анд вологіші, бо туди дмуть пасати з Атлантики. У помірних широтах — навпаки: західні схили отримують вологу від західних вітрів з Тихого океану, а східні (Патагонія) сухі.

Атакама — прибережна пустеля на півночі Чилі, одна з найсухіших на Землі. У деяких місцях дощів не буває роками, а середньорічна сума опадів становить лише кілька міліметрів. Як таке можливо на материку, який вважають найвологішим?

Три причини сухості Атаками

Перша причина — холодна Перуанська течія (течія Гумбольдта), яка проходить уздовж західного берега Південної Америки. Вона охолоджує нижній шар повітря настільки, що воно стає важчим і не піднімається вгору. Без підйому повітря хмари не утворюються — над океаном і берегом виникають лише густі тумани (каманчакаси), які не дають справжніх дощів.

Друга причина — Анди. Ці високі гори загороджують шлях вологим пасатам, що дмуть з Атлантичного океану. Уся волога випадає на східних схилах Анд, а до західного узбережжя повітря доходить уже сухим.

Третя причина — широтне положення. Атакама лежить у тропічному поясі, де панує область високого атмосферного тиску. У таких поясах повітря опускається (низхідні потоки), нагрівається й віддаляється від точки насичення — хмари не утворюються.

Наслідки й аналогії

Через брак вологи рослинності в Атакамі майже немає. Лише прибережні тумани зволожують вузьку смугу схилів, де подекуди ростуть кактуси й лишайники. Цікаво, що той самий механізм діє в пустелі Наміб на південному заході Африки — там холодна Бенгельська течія створює аналогічні умови.

Амазонка — не просто найбільша річка Південної Америки, а найповноводніша річка світу. Вона несе близько п'ятої частини всього річкового стоку у Світовий океан. Її басейн охоплює понад 7 млн км² — це найбільший річковий басейн на планеті. Довжина Амазонки перевищує 6400 км, хоча точна цифра залежить від того, який витік уважати головним.

Чому Амазонка повноводна весь рік?

По-перше, Амазонка протікає в екваторіальному поясі, де дощі йдуть цілий рік. По-друге, її праві притоки (наприклад, Мадейра) лежать у Південній півкулі, а ліві (наприклад, Ріу-Негру) — у Північній. Дощові сезони в цих півкулях не збігаються: коли в Південній півкулі літо й дощі, у Північній — зима й сухий сезон, і навпаки. Завдяки цьому Амазонка отримує воду з приток майже безперервно.

Морські судна піднімаються Амазонкою вгору за течією аж до Манауса — міста за 1600 км від гирла. У гирлі річки виникає унікальне явище — поророка, приливна хвиля заввишки до 4 м, яка з гуркотом рухається вгору за течією.

Інші великі річки

Оріноко — річка субекваторіального клімату. Вона має чітко виражені сезони: літня повінь (дощі) і зимовий сухий сезон, коли рівень води різко падає.

Парана разом з Уругваєм утворює величезний естуарій Ла-Плата («Срібна річка»). На Парані зведено ГЕС Ітайпу — одну з найпотужніших гідроелектростанцій у світі, що стоїть на кордоні Бразилії та Парагваю.

Водоспади й озера

Анхель (≈ 979 м) на Гвіанському плоскогір'ї у Венесуелі — найвищий водоспад світу. Його вода падає майже з кілометрової висоти.

Ігуасу — система з приблизно 275 каскадів завширшки ≈ 2,7 км на кордоні Бразилії й Аргентини. Це не найвищий, але один із найширших і наймальовничіших водоспадів.

Тітікака — найбільше високогірне судноплавне озеро світу. Воно лежить на Андському нагір'ї на висоті ≈ 3812 м над рівнем моря, на кордоні Перу й Болівії. Озеро тектонічного походження, прісне. Маракайбо — озеро-лагуна на півночі Венесуели, сполучене з Карибським морем; його вода слабосолона.

Природні зони Південної Америки змінюються від екваторіальних лісів на півночі до пустель на півдні. Найвідоміші з них — сельва, савани (льянос і кампос), пампа та пустелі.

Сельва — вологі екваторіальні ліси Амазонії

Сельва — найбільший масив тропічних лісів світу, що займає всю Амазонську низовину. Це багатоярусний вічнозелений ліс, який росте на бідних червоно-жовтих фералітних ґрунтах. Попри пишну рослинність, ґрунти тут малородючі: майже всі поживні речовини містяться в біомасі дерев, а не в землі.

Типові рослини: гевея (каучукове дерево), какао, сейба, пальми, вікторія регія (гігантська водяна лілія). Тварини: ягуар, тапір, лінивці, мавпи-ревуни, анаконда, піранії, папуги, колібрі.

Савани: льянос і кампос

Льянос — трав'янисті савани, що займають Орінокську низовину на півночі материка. Тут чітко виражені вологий і сухий сезони. Кампос — савани з чагарниками на Бразильському плоскогір'ї. У Гран-Чако поширені сухі рідколісся з деревом кебрачо, кора якого містить таніни. Типові тварини саван: мурахоїди, броненосці, нанду (південноамериканський страус).

Пампа — субтропічні степи

Пампа займає Ла-Платську низовину (Аргентина, Уругвай). Це субтропічні степи на родючих червонувато-чорних ґрунтах. Природна рослинність — злакові трави. Нині пампа майже повністю розорана й перетворена на пасовища. Тварини: пампаський олень, віскача (гризун), нанду.

Пустелі й інші зони

Атакама — пустеля на тропічному узбережжі Чилі. Напівпустелі й пустелі Патагонії лежать у дощовій тіні Анд. У середній частині Чилі поширені тверколисті ліси (середземноморського типу), а на півдні Чилі — вологі помірні ліси.

Вирубування сельви

Амазонську сельву вирубують під пасовища й посіви сої, для лісозаготівель, будівництва доріг (Трансамазонська магістраль) і видобування золота. Уже втрачено близько п'ятої частини лісів Амазонії. Наслідки: зникнення видів рослин і тварин, ерозія та виснаження бідних ґрунтів, додаткові викиди вуглекислого газу в атмосферу. Порівняння змін природи різних материків — тема окремого уроку.

Анди — найдовша гірська система світу, що простягається вздовж усього західного краю Південної Америки. Через велику висоту й положення в різних широтах в Андах яскраво виражена висотна поясність — зміна природних комплексів із підняттям угору.

Висотні пояси Анд біля екватора

Найповніше висотна поясність представлена в Андах біля екватора (на території Еквадору). Тут виділяють такі пояси:

• Жаркий пояс (до ≈ 1000–1500 м) — вологі екваторіальні ліси, спекотно й волого цілий рік.

• Помірний пояс (до ≈ 2500–3000 м) — гірські ліси, тут розташовані плантації кави.

• Холодний пояс (до ≈ 3500–3800 м) — низькорослі ліси, чагарники, поля картоплі й кукурудзи.

• Парамос (до ≈ 4500–5000 м) — високогірні луки з жорсткими травами, де пасуть лам і альпак.

• Пояс вічних снігів і льодовиків (вище ≈ 4500–5000 м) — сніг і лід, рослинності немає.

Чому біля екватора поясів найбільше?

Кількість висотних поясів залежить від широти: чим ближче до екватора, тим більше тепла біля підніжжя, а отже, більше «сходинок» від спекотного низу до вічних снігів угорі. На півдні, у помірних широтах, поясів менше, а снігова лінія опускається нижче, бо біля підніжжя вже прохолодно.

Ще одна важлива закономірність: у тропіках східні схили Анд вологіші за західні, тому ліси по них піднімаються вище. На західних схилах, звернених до Атаками, лісова межа набагато нижча.

Господарське використання поясів

Людина здавна пристосувалася до висотної поясності. У помірному поясі вирощують каву, у холодному — картоплю й кукурудзу. На парамос і високогірних пасовищах пасуть лам і альпак — свійських тварин, пристосованих до розрідженого повітря.

Нижче розібрано типові завдання НМТ на тему клімату, вод і природних зон Південної Америки.

Приклад 1. Чому Атакама — одна з найсухіших пустель світу?

Завдання (вибір однієї відповіді з чотирьох). Яка головна причина того, що пустеля Атакама на півночі Чилі є однією з найсухіших пустель світу?

Розв'язання. Атакама лежить на західному узбережжі Південної Америки в тропічному поясі. Уздовж берега проходить холодна Перуанська течія, яка охолоджує приземне повітря — воно не піднімається, тому хмари не утворюються. Водночас Анди затримують вологі пасати з Атлантики, і вся волога випадає на східних схилах. До того ж тропічні широти — це пояс високого тиску з низхідним повітрям.

Відповідь: холодна Перуанська течія охолоджує приземне повітря, а Анди затримують вологу пасатів з Атлантики.

Чому інші варіанти неправильні: тепла Бразильська течія проходить уздовж східного берега й не впливає на Атакаму; положення на екваторі — Атакама лежить у тропіках, а не на екваторі; літні мусони з Тихого океану — у тропічних широтах Тихого океану панують пасати, а не мусони, до того ж холодна течія блокує утворення дощів.

Приклад 2. Твердження про Амазонку

Завдання (вибір трьох відповідей із семи). Виберіть три правильні твердження про річку Амазонку.

Розв'язання. Аналізуємо кожне твердження: (1) «Амазонка — найповноводніша річка світу» — правильно, вона несе близько п'ятої частини річкового стоку; (2) «Амазонка має найбільший річковий басейн у світі» — правильно, понад 7 млн км²; (3) «Амазонка живиться дощами з обох півкуль» — правильно, її праві притоки в Південній, а ліві — у Північній півкулі, тому дощові сезони чергуються.

Відповідь: Амазонка — найповноводніша річка світу; має найбільший басейн; живиться дощами з обох півкуль.

Чому решта тверджень хибні: Амазонка не витікає з Тітікаки (з Тітікаки витікає лише річка Десагуадеро, що тече до озера Поопо в безстічній області Андського нагір'я); впадає в Атлантичний океан, а не в Тихий; водоспад Анхель розташований на річці Чурун (басейн Оріноко), а не на Амазонці; Амазонка протікає в екваторіальних і субекваторіальних широтах, де температура ніколи не опускається нижче 0 °C, тому вона не замерзає.

Приклад 3. Природна зона Ла-Платської низовини

Завдання (вибір однієї відповіді з чотирьох). Яка природна зона займає Ла-Платську низовину в Аргентині та Уругваї?

Розв'язання. Ла-Платська низовина лежить у субтропічному поясі на південному сході материка. Тут поширені родючі червонувато-чорні ґрунти й злакові трави — це типова пампа (субтропічний степ).

Відповідь: пампа (степ).

Чому інші варіанти неправильні: сельва — вологі екваторіальні ліси Амазонії, розташовані на північ від Ла-Платської низовини; льянос — савани Орінокської низовини на півночі материка; пустеля — Атакама на заході та Патагонія на півдні, але не Ла-Платська низовина.

Приклад 4. Висотний пояс вирощування кави в Андах

Завдання (вибір однієї відповіді з чотирьох). У якому висотному поясі Анд біля екватора вирощують каву?

Розв'язання. Біля екватора в Андах виділяють п'ять висотних поясів: жаркий (до ≈ 1000–1500 м), помірний (до ≈ 2500–3000 м), холодний (до ≈ 3500–3800 м), парамос (до ≈ 4500–5000 м) і пояс вічних снігів. Кава потребує тепла, але не надмірної спеки, тому її вирощують у помірному поясі на висоті 1000–2500 м.

Відповідь: помірний.

Чому інші варіанти неправильні: жаркий пояс надто спекотний для кави; парамос — це високогірні луки з низькими температурами; пояс вічних снігів — там рослинність відсутня.

Приклад 5. Наслідки вирубування сельви

Завдання (вибір трьох відповідей із семи). Які з перелічених наслідків спричиняє вирубування амазонської сельви?

Розв'язання. Вирубування сельви має три основні групи наслідків: (1) зникнення видів — руйнується середовище існування тисяч видів рослин і тварин; (2) ерозія та виснаження бідних ґрунтів — без лісу тонкий родючий шар змивається дощами; (3) додаткові викиди вуглекислого газу — дерева, які спалюють або залишають гнити, вивільняють накопичений вуглець.

Відповідь: зникнення видів; ерозія бідних ґрунтів; додаткові викиди вуглекислого газу.

Чому решта тверджень хибні: родючість ґрунтів не зростає, а падає — ґрунти сельви бідні; опади над Амазонією не збільшуються, а можуть зменшитися через порушення вологообігу; льодовики Анд не розширюються, а тануть через глобальне потепління; солоність Атлантики не знижується від вирубування лісу.

• Вважають найсухішим місцем материка Патагонію чи Гран-Чако, а не Атакаму. Насправді Атакама — одна з найсухіших пустель світу (кілька міліметрів опадів на рік), тоді як Патагонія — напівпустеля з більшою кількістю опадів.

• Пов'язують Атакаму з теплою течією чи з вологими вітрами з Тихого океану. Насправді уздовж західного берега проходить холодна Перуанська течія, яка охолоджує повітря й запобігає утворенню хмар. Вітри з Тихого океану не приносять дощів, бо холодна течія блокує випаровування.

• Плутають льянос, кампос і пампу. Запам'ятай: льянос і кампос — савани (льянос — трав'янисті на півночі, кампос — чагарникові на Бразильському плоскогір'ї), а пампа — субтропічний степ на півдні.

• Плутають Анхель (найвищий водоспад світу, ≈ 979 м, у Венесуелі) з Ігуасу (широка система каскадів завширшки ≈ 2,7 км на кордоні Бразилії й Аргентини). Анхель — рекордсмен за висотою, Ігуасу — за шириною.

• Вважають, що західні схили Анд вологіші на всій їхній протяжності. Насправді в тропіках вологіші східні схили (туди дмуть пасати з Атлантики), а в помірних широтах — західні (туди дмуть західні вітри з Тихого океану).

• Вважають ґрунти сельви родючими, бо ліс пишний. Насправді червоно-жовті фералітні ґрунти бідні на поживні речовини — майже всі вони містяться в біомасі дерев. Після вирубування лісу родючість швидко втрачається.

Тема клімату, вод і природних зон Південної Америки входить до розділу 2.2.3 програми НМТ з географії. Програма передбачає знання кліматичних поясів і типів клімату, найбільших річок і озер, природних зон, висотної поясності в Андах, змін природи людиною та сучасних екологічних проблем.

Уміння, які перевіряють: пояснювати широтну зональність і висотну поясність в Андах, порівнювати кліматичні пояси й природні зони Африки, Австралії та Південної Америки.

У демоваріанті НМТ 2026 року до карт Південної Америки поставлено кластер завдань 6–8 (вибір однієї відповіді з чотирьох, по 1 балу) про тектоніку й рельєф. Клімат і зони материка перевіряють тими самими формами — завданнями з вибором однієї правильної відповіді.

Завдання 25–30 — це завдання з вибором трьох правильних відповідей із семи запропонованих. За кожен правильно вказаний варіант нараховують 1 бал. У таких завданнях можуть перевіряти твердження про річку, природну зону чи наслідки діяльності людини.

Стратегія виконання

Для завдань про природну зону чи кліматичний пояс поєднуй три ознаки: широту (екваторіальні, тропічні, помірні), бік материка (у тропіках вологіший схід, у помірних широтах — захід) і висоту місцевості. Наприклад, якщо в завданні йдеться про посушливу територію на заході в тропіках — це Атакама; про вологі ліси в екваторіальних широтах — сельва; про степи в субтропіках на південному сході — пампа.

• Південна Америка — найвологіший материк: екваторіальні широти й пасати з Атлантики.

• Атакама — холодна Перуанська течія, бар'єр Анд і пояс високого тиску.

• Амазонка — найповноводніша річка світу з найбільшим басейном.

• Анхель — найвищий водоспад, Тітікака — найбільше високогірне судноплавне озеро.

• Сельва — екваторіальні ліси, льянос і кампос — савани, пампа — степ.

• Висотна поясність Анд найповніша біля екватора.

• Вирубування сельви — зникнення видів, ерозія ґрунтів, викиди вуглекислого газу.