Петро Дорошенко і протекторат Османської імперії

Петро Дорошенко (1627–1698) походив із давнього козацького роду: його дід Михайло Дорошенко був реєстровим гетьманом ще в 1620-х роках. Сам Петро Дорошенко брав участь у Національно-визвольній війні під проводом Богдана Хмельницького, був чигиринським полковником. У 1665 р. козацька рада обрала його гетьманом Правобережної Гетьманщини, а столицею залишився Чигирин.

Головною метою Дорошенка було об'єднати Правобережну й Лівобережну Гетьманщини в єдину державу, незалежну як від Речі Посполитої, так і від Московії. Він мріяв про українську державу в етнічних межах аж до Перемишля й Самбора на заході. Однак для реалізації цього задуму бракувало власних сил — потрібен був сильний зовнішній союзник, який би забезпечив військову підтримку.

Внутрішня політика

У внутрішній політиці Дорошенко провів кілька важливих змін. По-перше, він створив наймане сердюцьке військо — піхотні полки, які налічували до 20 тисяч вояків. Сердюки були незалежними від козацької старшини й підпорядковувалися особисто гетьманові, що зміцнювало його владу. По-друге, Дорошенко почав регулярно скликати старшинські ради замість загальних козацьких рад — це давало змогу ухвалювати рішення швидше й без зайвого галасу. По-третє, він дбав про православну церкву та заохочував заселення спустошених війнами земель Правобережжя.

Поштовх до пошуку союзника

Вирішальним поштовхом для Дорошенка стало Андрусівське перемир'я 1667 р. між Московією та Річчю Посполитою. Цим договором дві держави поділили українські землі без жодної участі козаків: Лівобережжя закріплювалося за Московією, Правобережжя — за Річчю Посполитою. Дорошенко зрозумів, що ні Москва, ні Польща не визнають права України на самостійність, і вирішив шукати підтримки в Османської імперії — на той час наймогутнішої держави Східної Європи.

У 1668 р. на Лівобережжі спалахнуло антимосковське повстання. Лівобережний гетьман Іван Брюховецький, який до того слухняно виконував волю Москви, раптом спробував скинути московську владу, але козаки не пробачили йому попередніх поступок. Дорошенко скористався моментом: з військом перейшов Дніпро й рушив на Лівобережжя.

Коли Дорошенко наблизився, лівобережні козаки вбили Брюховецького, а Дорошенка проголосили гетьманом обох берегів Дніпра. Так уперше після розколу 1663 р. Гетьманщина знову була об'єднана.

Чому об'єднання не втрималося?

Об'єднання протрималося лише кілька місяців. Щойно Дорошенко пішов на Лівобережжя, польське військо почало наступ на Правобережжя. Гетьман мусив терміново повертатися, щоб захистити власну територію. На Лівобережжі він залишив наказним гетьманом чернігівського полковника Дем'яна Многогрішного.

Многогрішний, однак, не збирався підкорятися Дорошенкові. У 1669 р. він перейшов під зверхність Москви, уклавши Глухівські статті (ця тема докладно розглядається в наступному юніті). Так Лівобережжя знову відокремилося від Правобережжя.

Суперники Дорошенка на Правобережжі

Тим часом на Правобережжі в Дорошенка з'явилися серйозні конкуренти. Запорозьке козацтво й Кримське ханство висунули свого ставленика — Петра Суховія, якого проголосили гетьманом. Річ Посполита, своєю чергою, підтримала Михайла Ханенка. Дорошенкові доводилося боротися одразу на кілька фронтів: проти поляків, проти власних суперників-козаків і проти татарських набігів.

У березні 1669 р. в Корсуні відбулася козацька рада, яка ухвалила рішення, що змінило долю Правобережної Гетьманщини: прийняти протекторат Османської імперії. Це була спроба Дорошенка знайти сильного союзника, який захистив би Україну від зазіхань Речі Посполитої та Московії. Саме 1669 рік є програмовою датою теми 9 НМТ.

Умови Корсунської угоди

Дорошенко домігся надзвичайно вигідних умов протекторату. По-перше, султан визнавав Україну в її етнічних межах — тобто всі українські землі, які козаки вважали своїми. По-друге, Гетьманщина не сплачувала Османській імперії жодної данини. По-третє, гетьман обирався довічно, а султан лише затверджував його — тобто внутрішнє життя залишалося повністю в руках козаків. По-четверте, турки й татари не мали права втручатися у внутрішні справи Гетьманщини, брати ясир (полонених) чи будувати мечеті на українській землі. Натомість султан зобов'язувався надавати військову допомогу.

Що таке протекторат?

Протекторат — це форма міжнародної залежності, за якої сильніша держава бере слабшу під свій захист (протекцію) і контролює її зовнішню політику, але не втручається у внутрішні справи. Це не те саме, що повне підданство або анексія: слабша держава зберігає власне самоврядування, свій устрій і закони. Саме такої форми залежності домагався Дорошенко — щоб мати військову підтримку султана, але не втратити козацької автономії.

Для порівняння: ще 1651 р. Богдан Хмельницький також приймав протекторат османського султана, але тоді реальної військової допомоги не отримав. Дорошенко сподівався, що його угода буде дієвішою.

У 1672 р. об'єднане османсько-татарсько-козацьке військо взяло Кам'янець-Подільський — найміцнішу фортецю Поділля. Після цього Османська імперія й Річ Посполита уклали Бучацький мирний договір. Його головна умова: Подільське воєводство відходило до Османської імперії. Брацлавщина й південна Київщина залишалися під владою Дорошенка, але під протекторатом султана. Річ Посполита зобов'язувалася сплачувати Туреччині щорічну данину.

Втрата підтримки й зречення

У 1674 р. лівобережний гетьман Іван Самойлович разом із московським військом Григорія Ромодановського рушили на Правобережжя. Дорошенко знову покликав на допомогу турків. Османське військо прийшло, але замість захисту населення знищило Ладижин та Умань — міста, які відмовилися коритися Дорошенкові. Ці криваві події остаточно підірвали авторитет гетьмана: населення Правобережжя масово переселялося на Лівобережжя або тікало на Слобожанщину.

У вересні 1676 р. московсько-козацьке військо обложило Чигирин. Дорошенко, втративши підтримку й не маючи сил оборонятися, зрікся булави. Він передав клейноди (гетьманські символи влади) Іванові Самойловичу. Так закінчилося його гетьманування.

Подальша доля Дорошенка

Після зречення Дорошенка вивезли до Росії. У 1679–1682 рр. він навіть був воєводою у Вятці. Решту життя провів у селі Ярополче під Москвою, де й помер 1698 р. Він не загинув у бою, як багато інших гетьманів, а дожив віку на чужині.

Оцінка діяльності

Історики оцінюють Дорошенка неоднозначно. З одного боку, він був щирим прихильником соборної незалежної України й провів важливі внутрішні реформи. З іншого боку, його союз з Османською імперією обернувся трагедією: турецькі погроми, втрата Поділля, знелюднення Правобережжя. Саме період його гетьманування часто називають «занепадом Правобережжя», коли край через постійні війни майже знелюднів.

Приклад 1. «3 з 7» — події, пов'язані з гетьманством П. Дорошенка

Завдання: Які три події пов'язані з гетьманством Петра Дорошенка?

Крок 1. Згадай основні віхи гетьманування Дорошенка (1665–1676): створення сердюцьких полків, об'єднання обох берегів 1668 р., Корсунська угода 1669 р. про протекторат Османської імперії, Бучацький мир 1672 р., зречення 1676 р.

Крок 2. Відкинь події, що стосуються інших гетьманів: Гадяцький договір (Виговський, 1658), Конотопська битва (Виговський, 1659), Глухівські статті (Многогрішний, 1669), «Великий згін» (Самойлович, 1678–1679).

Крок 3. Обери три правильні варіанти: прийняття протекторату Османської імперії (1669), короткочасне об'єднання обох берегів (1668), створення сердюцьких полків.

Відповідь: три події з переліку — протекторат Османської імперії, об'єднання 1668 р., сердюцькі полки.

Приклад 2. Вибір однієї відповіді за уривком джерела

Завдання: Прочитай уривок. «Гетьман, щоб звільнити обидва береги від ляхів і Москви, прийняв оборону султана, та яничари спустошили Умань і Ладижин…» Про якого гетьмана йдеться?

Крок 1. Зверни увагу на ключові слова: «оборону султана» — це протекторат Османської імперії; «спустошили Умань і Ладижин» — турецькі погроми 1674 р.

Крок 2. Зістав з іншими гетьманами: І. Виговський орієнтувався на Річ Посполиту (Гадяцький договір), І. Брюховецький — на Москву, Д. Многогрішний теж перейшов під Москву (Глухівські статті). Лише Дорошенко прийняв протекторат султана.

Відповідь: Петро Дорошенко.

Приклад 3. Вибір однієї відповіді — наслідок Бучацького миру

Завдання: Який наслідок мав Бучацький мир 1672 р.?

Крок 1. Згадай умови Бучацького миру: договір між Османською імперією та Річчю Посполитою після взяття Кам'янця-Подільського.

Крок 2. Головна умова: Подільське воєводство відійшло до Османської імперії. Брацлавщина й південна Київщина залишилися Дорошенкові під протекторатом султана.

Крок 3. Перевір дистрактори: Київ перейшов під владу Москви на два роки — це Андрусівське перемир'я 1667 р.; Лівобережжя відійшло до Московії — це теж Андрусівське перемир'я; землі між Дніпром і Бугом оголошено незаселеними — це «Великий згін» 1678–1679 рр.

Відповідь: Подільське воєводство відійшло до Османської імперії.

Приклад 4. «3 з 7» — наслідки османської орієнтації П. Дорошенка

Завдання: Які три наслідки мала османська орієнтація Петра Дорошенка?

Крок 1. Проаналізуй, до чого призвів союз з Османською імперією: турецькі війська, приходячи на допомогу, грабували й знищували міста (Ладижин, Умань); Подільське воєводство відійшло до Туреччини; населення втратило довіру до гетьмана й масово переселялося.

Крок 2. Обери три правильні варіанти: втрата Поділля, спустошення Правобережжя турецькими походами, втрата гетьманом підтримки населення.

Крок 3. Відкинь дистрактори: ліквідація Запорозької Січі (1775, зовсім інший період), полковий устрій на Слобожанщині (не пов'язано з Дорошенком), підпорядкування Київської митрополії Москві (1686, «Вічний мир»), утворення Великого князівства Руського (Гадяцький договір 1658 р.).

Відповідь: втрата Поділля, спустошення Правобережжя, втрата гетьманом підтримки.

• Приписувати Дорошенкові Гадяцький договір. Насправді Гадяцький договір 1658 р. уклав Іван Виговський з Річчю Посполитою. Дорошенко орієнтувався на Османську імперію, а не на Польщу.

• Плутати два документи 1669 р.: Корсунську угоду Дорошенка (протекторат султана, Правобережжя) і Глухівські статті Многогрішного (Москва, Лівобережжя). Обидва договори укладено 1669 р., але вони стосуються різних гетьманів і різних протекторів.

• Вважати Бучацький мир договором Туреччини з Москвою. Насправді Бучацький мир 1672 р. уклали Османська імперія й Річ Посполита. Московія не брала участі в цьому договорі.

• Думати, що об'єднання 1668 р. було тривалим. Воно протрималося лише кілька місяців — Дорошенко мусив повернутися на Правобережжя через наступ поляків, а Многогрішний перейшов під Москву.

• Вважати, що Дорошенко загинув у бою. Насправді 1676 р. він зрікся булави в Чигирині, був вивезений до Росії, служив воєводою у Вятці й помер 1698 р. у селі Ярополче під Москвою.

• Думати, що протекторат означав повне підданство Османській імперії. За умовами Корсунської угоди султан лише затверджував гетьмана й надавав військову допомогу, не втручаючись у внутрішні справи Гетьманщини.

На НМТ з історії України тема «Петро Дорошенко і протекторат Османської імперії» входить до теми 9 програми. Ось що варто знати про формат перевірки:

• 1669 рік — Корсунська угода, протекторат Османської імперії над Правобережною Гетьманщиною. Це дата теми 9 програми НМТ, яку треба знати обов'язково.

• Петро Дорошенко — одна з 9 персоналій теми 9. Його прізвище в програмі підкреслене, що означає: можуть запропонувати портрет для візуального розпізнавання. У демонстраційному варіанті НМТ 2026 року завдання 30 — це «3 з 7» про біографію діяча за фото (хоча там інший історичний період).

• Завдання типу «3 з 7» (завдання 28–30 у тесті): по 1 балу за кожен із трьох правильних варіантів, максимум 3 бали. Важливо вміти відрізняти ознаки діяльності Дорошенка від діянь інших гетьманів Руїни — Виговського, Брюховецького, Многогрішного, Самойловича.

• Завдання з вибором однієї відповіді (завдання 1–20) — 1 бал. Тут можуть перевіряти знання дат, договорів, наслідків подій.

• Програма НМТ вимагає вміти показувати на картосхемі території під контролем Османської імперії, Речі Посполитої й Московії в другій половині XVII ст. Зверни увагу на Подільське воєводство, яке відійшло до Туреччини за Бучацьким миром.

• Петро Дорошенко — гетьман Правобережної Гетьманщини у 1665–1676 рр., його метою була соборна незалежна Україна в етнічних межах.

• 1668 р. — короткочасне об'єднання обох берегів Дніпра після загибелі Івана Брюховецького; об'єднання протрималося кілька місяців.

• 1669 р. — Корсунська угода: Правобережна Гетьманщина прийняла протекторат Османської імперії (програмова дата НМТ).

• 1672 р. — Бучацький мир: Подільське воєводство відійшло до Османської імперії, Брацлавщина й південна Київщина — під протекторатом султана.

• 1676 р. — зречення Дорошенка в Чигирині на користь лівобережного гетьмана Івана Самойловича; подальше життя в Росії, смерть 1698 р.

• Ціна османської орієнтації — турецькі погроми (Ладижин, Умань), втрата Поділля, масове переселення населення й занепад Правобережжя.