Нова Січ і ліквідація Запорозької Січі (1734–1775)

Після поразки шведсько-козацького війська під Полтавою 1709 р. запорожці, які підтримали гетьмана Івана Мазепу, опинилися в скрутному становищі. Російська імперія вважала їх зрадниками, тому вони мусили шукати притулку за межами її кордонів. Так почався період перебування запорозького козацтва під зверхністю кримського хана.

Кам'янська й Олешківська Січі (1709–1734)

Спочатку запорожці заснували Кам'янську Січ у пониззі Дніпра, але через постійну загрозу з боку російських військ змушені були перейти далі на південь. 1711 р. вони заснували Олешківську Січ на території, підконтрольній Кримському ханству (у гирлі Дніпра, поблизу сучасного міста Олешки на Херсонщині). Перебування під владою хана виявилося важким: хан обмежував права запорожців, забороняв будувати укріплення, залучав їх до своїх військових походів. Козаки не мали змоги вільно займатися господарством, а їхнє самоврядування постійно порушувалося.

1728 р. запорожці залишили Олешки й знову перенесли Січ на р. Кам'янку, але й там залишалися під зверхністю хана аж до 1734 р. Однак ідея відновлення Січі на рідних землях не згасала.

Повернення й заснування Нової (Підпільненської) Січі (1734)

1734 р. — ключова дата в історії Запорозької Січі. Російська імперія, готуючись до нової війни з Османською імперією, потребувала надійного прикордонного війська. Тому уряд імператриці Анни Іванівни уклав угоду із запорожцями: вони могли повернутися на свої землі й заснувати Січ під зверхністю Російської імперії.

Запорожці заснували Нову (Підпільненську) Січ на річці Підпільній, біля сучасного с. Покровське поблизу Нікополя на Дніпропетровщині. Це була вже не тимчасова фортеця, а добре укріплений козацький центр, який проіснував понад 40 років.

Умови угоди з Російською імперією

• Січ визнавала зверхність Російської імперії та зобов'язувалася нести прикордонну службу проти Кримського ханства й Османської імперії.

• Запорожці отримували щорічну грошову платню та провіант.

• За ними зберігалися самоврядування, власні суди, звичаї та право володіти землями — так званими Вольностями Війська Запорозького.

• Січ не мала права вести самостійну зовнішню політику, а кошового отамана затверджував російський уряд.

Таким чином, Нова Січ існувала як автономне утворення в складі Російської імперії. Запорожці зберегли свою військову організацію, але вже не були повністю незалежними, як за часів Чортомлицької Січі. Цей компроміс дозволив козацтву проіснувати ще чотири десятиліття.

Нова (Підпільненська) Січ мала чітко організовану систему влади, що поєднувала військову демократію з елементами станової ієрархії. Розуміння її устрою — одна з ключових вимог програми НМТ.

Кіш — вищий орган влади

Вищим органом влади на Січі був Кіш — військова адміністрація на чолі з кошовим отаманом. До складу Кошу входили:

• Військова (січова) рада — загальні збори козаків, які обирали кошового отамана, військову старшину та ухвалювали найважливіші рішення. У раді міг брати участь кожен козак.

• Кошовий отаман — найвища посадова особа, яка командувала військом, представляла Січ у зносинах з іноземними державами та головувала на раді.

• Військовий суддя — розглядав кримінальні й цивільні справи на Січі.

• Військовий писар — відповідав за діловодство, листування та зберігання військової печатки.

• Військовий осавул — стежив за порядком на Січі, виконував доручення кошового.

Курінна організація війська

Усе запорозьке військо поділялося на 38 куренів. Кожен курінь — це військовий підрозділ і водночас громада козаків, які спільно жили, харчувалися й воювали. Куренем керував курінний отаман, якого обирали козаки цього куреня. Назви куренів походили здебільшого від місцевостей, звідки походили козаки (наприклад, Канівський, Корсунський, Уманський), або від імен засновників.

Паланки — адміністративні округи

Вольності Війська Запорозького — величезна територія, що охоплювала сучасні Дніпропетровську, Запорізьку, Херсонську, Миколаївську області та частину Кіровоградщини, — поділялися на адміністративні округи, які називалися паланками. Спочатку їх було 5, згодом — 8. Кожну паланку очолював полковник, якому підпорядковувалися писар та осавул. Паланка відала господарськими, судовими й військовими справами на своїй території.

Зимівники — господарства запорожців

Поза Січчю, на території Вольностей, запорожці засновували зимівники — хутори-господарства, де жили переважно сімейні козаки. У зимівниках розвивали скотарство й конярство, землеробство, рибальство та бджільництво. Зимівники стали основою господарського життя Нової Січі. Згодом багато зимівників перетворилися на постійні поселення.

Торгівля та майнове розшарування

Січ вела активну торгівлю з Кримом, Польщею та Гетьманщиною. Особливо розвинулися чумацтво (перевезення солі з Криму), соляні й рибні промиси. Запорожці продавали рибу, сіль, худобу, шкіри, а купували зброю, тканини, хліб.

Водночас у середовищі козацтва зростала майнова нерівність. Заможна старшина (багаті козаки) зосереджувала в руках великі земельні угіддя, торгівлю й промисли. Натомість бідних козаків називали сірома — вони не мали власного господарства, служили за платню або наймитували в заможних. Соціальна напруга між старшиною й сіромами не раз призводила до заворушень.

Петро Калнишевський — одна з найвизначніших постатей в історії Запорозької Січі. Він був останнім кошовим отаманом, який очолював Січ у найдраматичніший період її існування.

Життєвий шлях і обрання кошовим

Петро Калнишевський народився близько 1691 р. на Полтавщині в козацькій родині. Завдяки освіті й організаторським здібностям він швидко здобув авторитет серед запорожців. Уперше його обрали кошовим отаманом 1762 р., а вдруге — 1765 р., після чого він безперервно очолював Січ до її ліквідації 1775 р. Таким чином, Калнишевський був останнім кошовим отаманом Запорозької Січі.

Господарська діяльність

Калнишевський багато зробив для розвитку господарства на Вольностях. Він заохочував хліборобство й заселення запорозьких земель, сприяв будівництву церков (зокрема, Покровської церкви на Січі). За його отаманства на Січі з'явилися муровані споруди, розвинулася торгівля.

Водночас Калнишевський мужньо обстоював запорозькі землі від захоплень Російською імперією. Він протестував проти створення на території Вольностей Нової Сербії, Слов'яносербії та Новоросійської губернії, посилав депутації до Петербурга, аби відстояти права козацтва.

Участь у російсько-турецькій війні 1768–1774 рр.

Під час російсько-турецької війни 1768–1774 рр. запорожці під проводом Калнишевського брали активну участь у бойових діях на боці Російської імперії. Вони здійснювали рейди в Крим, брали участь в облозі турецьких фортець. За військові заслуги імператриця Катерина II нагородила Калнишевського золотою медаллю з діамантами — надзвичайно висока відзнака для козацького отамана.

Арешт, заслання й канонізація

Попри заслуги перед імперією, 1775 р., після ліквідації Січі, Калнишевського заарештували. Його звинуватили в непокорі й ув'язнили в Соловецькому монастирі на півночі Росії. Там він провів понад 25 років — до 1801 р., коли новий імператор Олександр I помилував його. Однак на той час Калнишевський уже майже осліп і був дуже старим. Він помер 1803 р. у віці близько 112 років.

2008 р. Українська православна церква Київського патріархату прославила Петра Калнишевського в лику святих як святого праведного Петра Многострадального. Його постать символізує вірність козацьким ідеалам і трагічну долю Запорозької Січі.

Ліквідація Запорозької Січі 1775 р. стала однією з найтрагічніших подій в історії українського козацтва. Вона завершила понад два століття існування запорозької вольниці. Розгляньмо причини, перебіг і наслідки цього рішення російського уряду.

Причини ліквідації

Причин, які спонукали Катерину II знищити Січ, було кілька, і всі вони пов'язані з геополітичними та внутрішньополітичними змінами в Російській імперії.

• Утрата Січчю ролі прикордонного форпосту. Після Кючук-Кайнарджийського миру 1774 р., який завершив російсько-турецьку війну 1768–1774 рр., кордон Російської імперії відсунувся до Чорного моря. Кримське ханство стало васалом Росії, і Запорозька Січ перестала бути необхідною як прикордонна фортеця.

• Прагнення роздати запорозькі землі. Родючі землі Вольностей Війська Запорозького приваблювали російських поміщиків та іноземних колоністів. Імперія хотіла включити ці території до складу Новоросійської губернії й роздати їх у приватну власність.

• Січ — прихисток утікачів-кріпаків. Запорозька Січ традиційно була осередком волі, куди тікали селяни-кріпаки з усієї України. Для абсолютистської імперії Катерини II існування такого незалежного осередку було неприпустимим.

• Звинувачення в підтримці гайдамаків. Російський уряд звинувачував запорожців у підтримці гайдамацького руху, зокрема Коліївщини 1768 р., а також у заворушеннях сіроми (бідних козаків) на самій Січі.

Перебіг ліквідації

Ліквідація відбулася швидко й безкровно. 4 (15) червня 1775 р. російське військо під командуванням генерала Петра Текелі, яке поверталося з російсько-турецької війни, раптово оточило Січ. Запорожці не очікували нападу, адже щойно воювали пліч-о-пліч з російською армією.

Кошовий отаман Петро Калнишевський, щоб уникнути кровопролиття, наказав козакам здатися без бою. Січ була зайнята без жодного пострілу. Калнишевського, військового суддю Павла Головатого та військового писаря Івана Глобу заарештували й відправили в заслання.

3 (14) серпня 1775 р. імператриця Катерина II видала маніфест «Про знищення Запорозької Січі та приєднання її до Новоросійської губернії». Цей документ юридично оформив остаточну ліквідацію Запорозької Січі. Програмна дата для НМТ — 1775 р.; день і місяць маніфесту (3 (14) серпня) до програмних дат не входять.

Наслідки ліквідації

• Роздача запорозьких земель. Землі Вольностей Війська Запорозького включили до складу Новоросійської губернії. Їх роздавали російським поміщикам, іноземним колоністам (німцям, сербам, грекам) і чиновникам.

• Задунайська Січ. Частина запорожців (близько 5 тисяч) не захотіла підкорятися Російській імперії й пішла за Дунай, на територію Османської імперії. Там вони заснували Задунайську Січ, яка проіснувала до 1828 р.

• Чорноморське козацьке військо. Інша частина запорожців згодом (1787 р.) увійшла до складу Чорноморського козацького війська, яке брало участь у російсько-турецькій війні 1787–1791 рр. і згодом було переселене на Кубань (про це докладніше — в наступному курсі).

Ліквідація Запорозької Січі 1775 р. стала символом кінця козацької доби на півдні України. Вона показала, що Російська імперія не терпіла жодних автономних утворень на своїй території й прагнула повної уніфікації управління.

У цьому розділі розглянемо типові завдання НМТ на тему Нової Січі та її ліквідації. Кожен приклад супроводжується покроковим розв'язанням.

Приклад 1. Причини ліквідації Запорозької Січі (3 з 7)

Завдання: Які три причини ліквідації Запорозької Січі 1775 р.?

Покрокове розв'язання:

1. Згадаймо, що після Кючук-Кайнарджийського миру 1774 р. кордон Російської імперії відсунувся до Чорного моря, тож Січ утратила роль прикордонної фортеці.

2. Імперія прагнула роздати родючі запорозькі землі поміщикам і колоністам.

3. Січ була прихистком для втікачів-кріпаків, що суперечило абсолютистській політиці Катерини II.

4. Відкидаємо дистрактори: Полтавська битва (1709) — не пов'язана з ліквідацією Січі; «Великий згін» (1678–1679) — примусове переселення жителів Правобережжя на Лівобережжя за І. Самойловича, до ліквідації Січі стосунку не має; «Конституція» Орлика (1710) — конституційний проєкт, не причина ліквідації; другий поділ Речі Посполитої (1793) — відбувся пізніше.

Відповідь: утрата Січчю ролі прикордонного форпосту після виходу Росії до Чорного моря; прагнення роздати запорозькі землі поміщикам і колоністам; переховування на Січі втікачів-кріпаків.

Приклад 2. Що таке паланка? (вибір однієї відповіді)

Завдання: Що таке паланка в системі устрою Нової (Підпільненської) Січі?

Покрокове розв'язання:

1. Згадуємо визначення: паланка — адміністративно-територіальна округа, на яку поділялися Вольності Війська Запорозького.

2. Перевіряємо дистрактори: хутір-господарство запорожця — це зимівник; військовий підрозділ на чолі з курінним отаманом — це курінь; поселення з податковими пільгами на Слобожанщині — це слобода.

Відповідь: адміністративно-територіальна округа Нової Січі.

Приклад 3. Хто описаний в уривку? (вибір однієї відповіді)

«Останній кошовий, не бажаючи пролити християнської крові, наказав відчинити ворота генеральському війську, а сам поїхав на заслання до Соловків…»

Завдання: Про кого йдеться в уривку?

Покрокове розв'язання:

1. Ключові слова: «останній кошовий», «наказав відчинити ворота», «заслання до Соловків».

2. Згадуємо: останній кошовий отаман Запорозької Січі — Петро Калнишевський. Саме він наказав здатися без бою війську генерала Текелі 1775 р. і був засланий до Соловецького монастиря.

3. Перевіряємо дистрактори: І. Сірко — кошовий XVII ст., помер до 1709 р.; К. Гордієнко — кошовий часів Мазепи, пішов в Олешківську Січ; М. Залізняк — ватажок гайдамаків, не кошовий.

Відповідь: Петро Калнишевський.

Приклад 4. Поняття, пов'язані з Новою Січчю (3 з 7)

Завдання: Які три поняття пов'язані з Новою (Підпільненською) Січчю?

Покрокове розв'язання:

1. Згадуємо ключові поняття теми: паланка (адміністративна округа), зимівник (хутір-господарство), курінь (військовий підрозділ).

2. Відкидаємо дистрактори: воєводство — адміністративна одиниця Речі Посполитої; намісництво — адміністративна одиниця Російської імперії після ліквідації Січі; слобода — поселення з податковими пільгами на Слобожанщині; магістрат — орган міського самоврядування за Магдебурзьким правом.

Відповідь: паланка, зимівник, курінь.

Під час виконання завдань НМТ на цю тему учні часто припускаються типових помилок. Розгляньмо їх, щоб ви могли їх уникнути.

• Переплутати ліквідацію гетьманства (1764) і Запорозької Січі (1775). Це дві різні події: 1764 р. Катерина II скасувала гетьманство на Лівобережжі, а 1775 р. ліквідувала Запорозьку Січ. Запам'ятайте: гетьманство — 1764, Січ — 1775.

• Вважати П. Калнишевського гетьманом. Петро Калнишевський — останній кошовий отаман Запорозької Січі, а не гетьман. Останнім гетьманом України був Кирило Розумовський (до 1764 р.). Не плутайте ці посади.

• Плутати паланку (округа) із зимівником (хутір) і куренем (військовий підрозділ). Паланка — адміністративно-територіальна округа, зимівник — хутір-господарство, курінь — військовий підрозділ. Це три різні поняття, які часто плутають.

• Вважати, що запорожці 1775 р. чинили збройний опір. Насправді Січ здалася без бою. Калнишевський наказав відчинити ворота, щоб уникнути кровопролиття. Жодного пострілу не було.

• Плутати Нову (Підпільненську) Січ з Чортомлицькою (зруйнована 1709 р.) і Задунайською (після 1775 р.). Нова Січ (1734–1775) — це окрема сторінка історії. Чортомлицька Січ була зруйнована 1709 р., а Задунайська виникла після 1775 р. за Дунаєм.

• Думати, що Нова Січ підлягала Кримському ханству. З 1734 р. Нова Січ була під зверхністю Російської імперії, а не Кримського ханства. Під владою хана запорожці перебували з 1709–1711 до 1734 р. (Кам'янська й Олешківська Січі).

Тема «Нова Січ і ліквідація Запорозької Січі» належить до тем 10 і 11 програми НМТ з історії України. Розгляньмо, як саме її перевіряють.

Дати, які треба знати

• 1734 р. — заснування Нової (Підпільненської) Січі. Це дата теми 10 (Українські землі наприкінці XVII – у першій половині XVIII ст.).

• 1775 р. — остаточна ліквідація Запорозької Січі. Це дата теми 11 (Українські землі в другій половині XVIII ст.).

Персоналії

• Петро Калнишевський — останній кошовий отаман Запорозької Січі. Персоналія теми 11. Потрібно знати, що він очолював Січ у 1762 і 1765–1775 рр., був засланий до Соловецького монастиря.

• Петро Текелі — генерал російської армії, чиє військо оточило Січ 4 червня 1775 р.

Поняття теми 11

Програма НМТ вимагає знати й пояснювати такі поняття:

• Нова (Підпільненська) Січ — козацька фортеця на р. Підпільній (1734–1775).

• Паланка — адміністративно-територіальна округа Вольностей Війська Запорозького.

• Зимівник — хутір-господарство запорожця.

• Задунайська Січ — Січ, заснована запорожцями за Дунаєм після 1775 р.

Формати завдань

На НМТ тема перевіряється в кількох форматах:

• Завдання «3 з 7» (№ 28–30) — потрібно вибрати три правильні варіанти з семи. По 1 балу за кожен правильний варіант, максимум 3 бали. Типовий приклад — причини ліквідації Січі. Важливо не змішувати причини з наслідками.

• Завдання на відповідність «рік ↔ подія» (демо 2026, № 21) — потрібно зіставити роки (1734, 1775) з відповідними подіями. Треба чітко розрізняти: 1734 — заснування Нової Січі, 1775 — ліквідація Січі.

• Завдання з вибором однієї відповіді — можуть перевіряти знання понять (паланка, зимівник, курінь) або персоналій (Калнишевський).

Стратегія виконання

Під час виконання завдань звертай увагу на ключові дати (1734, 1775), посади (кошовий отаман, а не гетьман) і поняття (паланка — округа, зимівник — хутір, курінь — підрозділ). У завданнях «3 з 7» спочатку обери три безсумнівно правильні варіанти, а потім перевір, чи не залишилося серед решти правильного варіанта, який ти пропустив.

• 1734 р. — заснування Нової (Підпільненської) Січі під зверхністю Російської імперії.

• Військо поділялося на 38 куренів; Вольності — на паланки (спершу 5, згодом 8); зимівники — хутори сімейних козаків.

• Петро Калнишевський — останній кошовий отаман; заслання на Соловки.

• 1775 р. — військо генерала Петра Текелі зайняло Січ без бою; маніфест Катерини II про знищення Запорозької Січі.

• Причини ліквідації: вихід Росії до Чорного моря (Кючук-Кайнарджийський мир 1774 р.), прагнення роздати запорозькі землі поміщикам і колоністам, Січ як прихисток утікачів-кріпаків.

• Наслідки: роздача запорозьких земель, Задунайська Січ (за Дунаєм, під владою Османів), згодом Чорноморське козацьке військо.