Міжнародний поділ праці й міжнародна спеціалізація

Перш ніж говорити про те, як країни обмінюються товарами й послугами, треба розібратися з двома ключовими поняттями: світовий ринок і світове господарство. Їх часто плутають, хоча вони позначають різні явища.

Світовий ринок

Світовий ринок — це сфера обміну товарами й послугами між країнами. Він почав формуватися після Великих географічних відкриттів (кінець XV — середина XVII ст.), коли європейські мореплавці проклали торговельні шляхи між континентами. До того часу більшість товарів виробляли й споживали в межах однієї місцевості або держави. Відкриття Америки, морського шляху до Індії навколо Африки та вихід європейців у Тихий океан створили перші глобальні торговельні потоки: прянощі, шовк, дорогоцінні метали, цукор, тютюн почали перетинати океани. Саме тоді виникла потреба в єдиному просторі, де зустрічаються попит і пропозиція різних країн.

Світовий ринок не має єдиного географічного місця — це сукупність усіх угод купівлі-продажу, що перетинають державні кордони. Його головні учасники — експортери (продавці) та імпортери (покупці). Ціна на світовому ринку формується під впливом глобального попиту й пропозиції, а не лише внутрішніх умов однієї країни.

Світове господарство

Світове господарство (світова економіка) — це сукупність національних економік, пов'язаних міжнародним поділом праці, торгівлею, рухом капіталу, робочої сили й технологій. Якщо світовий ринок — це лише сфера обміну, то світове господарство охоплює все: виробництво, розподіл, обмін і споживання в глобальному масштабі.

Остаточно світове господарство сформувалося наприкінці XIX — на початку XX ст. Цьому сприяли три потужні чинники:

• Промислова революція — машинне виробництво дало змогу виготовляти товари в масштабах, що значно перевищують потреби однієї країни.

• Залізниці — зв'язали внутрішні регіони материків із морськими портами, здешевивши транспортування.

• Пароплави — зробили морські перевезення швидкими, регулярними й відносно дешевими.

Саме в цей період склалася система, за якої жодна національна економіка не може існувати ізольовано: країни залежать одна від одної в сировині, технологіях, капіталі й робочій силі.

Форми міжнародних економічних відносин

Зв'язки між національними економіками реалізуються через кілька основних форм:

Усі ці форми разом утворюють каркас світового господарства. Без них неможливий міжнародний поділ праці, якому присвячено наступний розділ.

У попередньому розділі ти дізнався/дізналася, що світове господарство — це система пов'язаних національних економік. А що саме їх пов'язує? Головний механізм — міжнародний поділ праці.

Міжнародний поділ праці (МПП)

Міжнародний поділ праці — це спеціалізація країн на виробництві певних товарів і послуг та обмін ними. Ідея проста: кожна країна виробляє те, що в неї виходить відносно дешевше, а потім обмінює надлишки на те, що інші країни виробляють краще.

Цю ідею вперше чітко сформулював англійський економіст Девід Рікардо 1817 року в теорії порівняльних переваг. Він довів, що навіть якщо одна країна виробляє все ефективніше за іншу, обом усе одно вигідно торгувати — кожна має зосередитися на тому, у чому її відносна перевага найбільша. Наприклад, якщо Португалія виробляє і вино, і сукно дешевше за Англію, але вино — набагато дешевше, а сукно — лише трохи, то Португалії вигідніше спеціалізуватися на вині, а Англії — на сукні. Обидві країни отримують більше товарів, ніж виробляли б поодинці.

Галузь міжнародної спеціалізації

Не кожна галузь економіки країни є галуззю міжнародної спеціалізації. Головна ознака: така галузь виробляє продукцію значно понад власні потреби країни, значну частку цієї продукції експортують, а сама країна має помітну частку світового експорту в цій галузі.

Галузь міжнародної спеціалізації — це виробництво, продукцію якого значною мірою експортують і яке забезпечує країні помітну частку світового ринку.

Наприклад, Нова Зеландія виробляє молочної продукції набагато більше, ніж споживає сама, — понад 90% її молочної продукції йде на експорт. Тому молочна промисловість — галузь міжнародної спеціалізації Нової Зеландії.

Спеціалізація території

Спеціалізація території — це зосередження певного виробництва в районі чи країні. Вона може бути як внутрішньодержавною (наприклад, Донбас спеціалізується на вугіллі, а Полтавщина — на сільському господарстві), так і міжнародною (країна спеціалізується на певному товарі для світового ринку).

Види міжнародного поділу праці

МПП розрізняють за глибиною спеціалізації. Ось три основні види:

Подетальний МПП особливо поширився в епоху глобалізації, коли транснаціональні корпорації (ТНК) розміщують різні стадії виробництва в різних країнах, щоб мінімізувати витрати. Це явище ти детальніше вивчиш у наступному уроці.

Чому одні країни експортують нафту, інші — мікрочипи, а треті — молочну продукцію? Відповідь залежить від чотирьох груп чинників: природних ресурсів, трудових ресурсів, технологій і капіталу, а також географічного положення. Розгляньмо кожен.

Природні ресурси й умови

Найочевидніший чинник: країна спеціалізується на тому, чим багата її територія. Великі поклади корисних копалин, родючі ґрунти, сприятливий клімат — усе це визначає, які товари країна може виробляти дешево й у великих обсягах.

• Нафта Саудівської Аравії — країна має одні з найбільших у світі доведених запасів нафти (більші лише у Венесуели), що зробило її провідним експортером.

• Мідь Чилі — Чилі володіє найбільшими запасами міді, на неї припадає майже чверть світового видобутку.

• Залізна руда Австралії — Австралія — один із найбільших у світі експортерів залізної руди завдяки багатим родовищам у Західній Австралії.

• Чай Кенії — вологий тропічний клімат і високогірні плантації створюють ідеальні умови для чаю.

• Молочна продукція Нової Зеландії — м'який океанічний клімат і просторі пасовища цілий рік дозволяють утримувати велику кількість молочної худоби.

Трудові ресурси

Країни з великою кількістю населення й низькою зарплатнею часто спеціалізуються на трудомістких виробництвах. Навпаки, країни з висококваліфікованою робочою силою спеціалізуються на складних, наукоємних продуктах.

Технології й капітал

Деякі країни не мають багатих природних ресурсів, але створили потужний технологічний і фінансовий потенціал. Вони спеціалізуються на високотехнологічній продукції, яка потребує великих інвестицій у дослідження й розробки.

• Мікрочипи Тайваню — компанія TSMC (Taiwan Semiconductor Manufacturing Company) є найбільшим у світі виробником напівпровідників. Тайвань не має власної сировини для чипів (кремній імпортують), але має передові технології й інженерні кадри.

• Автомобілі Німеччини — німецькі концерни (Volkswagen, BMW, Mercedes-Benz) лідирують завдяки багаторічним традиціям, інженерній школі й доступу до капіталу.

• Електроніка Південної Кореї — Samsung і LG стали світовими лідерами завдяки державній підтримці НДДКР і величезним інвестиціям.

Географічне положення

Розташування країни на перетині важливих торговельних шляхів, на узбережжі океану чи біля каналів може стати головним чинником її спеціалізації — насамперед у сфері транспорту й логістики.

• Сінгапур — розташований на Малаккській протоці, одному з найжвавіших морських шляхів світу. Завдяки цьому він став найбільшим портом-хабом Південно-Східної Азії.

• Панамський канал — саме географічне положення Панами (вузький перешийок між двома океанами) зробило країну центром транзитної торгівлі.

• Нідерланди — «ворота Європи»: порт Роттердам — найбільший морський порт Європи, через який проходить величезний обсяг вантажів. Нідерланди також спеціалізуються на квітникарстві й тепличному овочівництві, але їхня транспортна роль — наслідок вигідного положення в гирлі Рейну.

У реальності чинники часто діють разом. Наприклад, спеціалізація Сінгапуру пояснюється не лише положенням на протоці, а й кваліфікованою робочою силою та сприятливим податковим кліматом. Тому на НМТ тобі можуть запропонувати обрати кілька чинників одночасно.

Тепер, коли ти знаєш чинники, розгляньмо конкретні приклади країн і їхніх галузей міжнародної спеціалізації. Згрупуємо їх за секторами: паливо й сировина, сільське господарство, промисловість і послуги.

Паливо й сировина

Країни, багаті на корисні копалини, спеціалізуються на їхньому видобуванні й експорті.

Катар — один із трьох найбільших експортерів зрідженого природного газу в світі, разом із США й Австралією. Його газове родовище Північне — найбільше в світі.

Сільське господарство

Сприятливі природні умови визначають сільськогосподарську спеціалізацію багатьох країн.

Промисловість і послуги

Розвинені країни та нові індустріальні країни спеціалізуються на складній промисловій продукції та послугах.

Зверни увагу: Японія й Німеччина не мають значних запасів корисних копалин, але стали промисловими лідерами завдяки технологіям і кваліфікованим кадрам. Тайвань імпортує кремній для виробництва чипів — його перевага не в сировині, а в технологіях.

Місце України в міжнародному поділі праці ти вивчатимеш окремо в уроці про регіони України. Загалом Україна є значним експортером зернових, залізної руди, соняшникової олії й продукції чорної металургії.

Розгляньмо чотири типові завдання НМТ на тему міжнародного поділу праці. Кожне розв'яжемо крок за кроком.

Приклад 1. Країна — галузь міжнародної спеціалізації

Завдання: Виберіть три правильні пари «країна — галузь міжнародної спеціалізації».

• Катар — зріджений природний газ

• Нова Зеландія — молочна продукція

• Тайвань — мікрочипи

• Японія — видобування залізної руди

• Кенія — автомобілі

• Чилі — какао

• Бангладеш — авіабудування

Розв'язання:

1. Згадай, які країни на що спеціалізуються. Катар має найбільше газове родовище світу й експортує зріджений газ — це правильна пара.

2. Нова Зеландія відома молочними фермами — понад 90% молочної продукції експортують. Правильно.

3. Тайвань — світовий лідер із виробництва напівпровідників (TSMC). Правильно.

4. Японія не видобуває залізну руду в значних обсягах — вона імпортує сировину з Австралії та Бразилії. Хибно.

5. Кенія спеціалізується на чаї та квітах, а не на автомобілях. Хибно.

6. Чилі — світовий лідер із видобутку міді, а не какао (какао — Кот-д'Івуар, Гана). Хибно.

7. Бангладеш спеціалізується на пошитті одягу, а не на авіабудуванні. Хибно.

Відповідь: Катар — зріджений газ, Нова Зеландія — молочна продукція, Тайвань — мікрочипи.

Чому інші варіанти хибні? Японія імпортує залізну руду, а не видобуває. Кенія не має автомобільної промисловості. Чилі експортує мідь, а не какао. Бангладеш не будує літаки — там дешева робоча сила для текстилю.

Приклад 2. Чинник спеціалізації Бангладеш

Завдання: Яка умова найкраще пояснює спеціалізацію Бангладеш на пошитті одягу?

• Великі запаси нафти

• Численні дешеві трудові ресурси

• Високотехнологічні наукові центри

• Вихід до Середземного моря

Розв'язання: Бангладеш — одна з найбідніших країн світу з величезним населенням (понад 160 млн осіб) і низькою зарплатнею. Пошиття одягу — трудомістке виробництво, яке потребує багато робочих рук, але не потребує високої кваліфікації. Саме дешева праця робить Бангладеш конкурентоспроможним на світовому ринку одягу.

Відповідь: Численні дешеві трудові ресурси.

Чому інші варіанти хибні? Бангладеш не має значних запасів нафти. Наукових центрів світового рівня там немає. Бангладеш омивається Бенгальською затокою Індійського океану, а не Середземним морем.

Приклад 3. Визначення галузі міжнародної спеціалізації

Завдання: Яке визначення відповідає поняттю «галузь міжнародної спеціалізації»?

• Галузь, що забезпечує лише внутрішні потреби країни

• Найстаріша галузь економіки країни

• Галузь, продукцію якої значною мірою експортують і яка має помітну частку світового ринку

• Галузь із найбільшою кількістю зайнятих працівників

Розв'язання: Ключова ознака галузі міжнародної спеціалізації — вона виробляє продукцію значно понад власні потреби країни, і значну частку цієї продукції експортують. Крім того, країна має помітну частку світового експорту в цій галузі.

Відповідь: Галузь, продукцію якої значною мірою експортують і яка має помітну частку світового ринку.

Чому інші варіанти хибні? Галузь, що забезпечує лише внутрішні потреби, не є експортною. Найстаріша галузь може не експортувати продукцію. Галузь із найбільшою кількістю зайнятих може працювати на внутрішній ринок (наприклад, сфера послуг у великій країні).

Приклад 4. Чинники ролі Сінгапуру в МПП

Завдання: Які чинники пояснюють роль Сінгапуру в міжнародному поділі праці? Виберіть три правильні відповіді.

• Положення на Малаккській протоці

• Великий порт-хаб

• Кваліфікована праця

• Великі запаси залізних і мідних руд

• Родючі чорноземи

• Численне сільське населення

• Холодний клімат

Розв'язання: Сінгапур — місто-держава без значних природних ресурсів. Його успіх у МПП зумовлений:

1. Положенням на Малаккській протоці — одному з найжвавіших морських шляхів між Індійським і Тихим океанами.

2. Великим портом-хабом — Сінгапур є одним із найбільших контейнерних портів світу.

3. Кваліфікованою працею — країна інвестує в освіту, має висококваліфікованих фахівців у фінансах, логістиці, технологіях.

Відповідь: Положення на Малаккській протоці, великий порт-хаб, кваліфікована праця.

Чому інші варіанти хибні? Сінгапур не має запасів руд (дистрактор). Чорноземів немає — країна не сільськогосподарська. Сільського населення майже немає (урбанізація 100%). Клімат екваторіальний, а не холодний.

Ось п'ять типових помилок у завданнях на цю тему.

• Помилка 1. Вважають галуззю спеціалізації будь-яку велику галузь. Наприклад, у Німеччині автомобілебудування — велика галузь, але якщо вона працює переважно на внутрішній ринок, це не галузь міжнародної спеціалізації. Ознака саме в тому, що продукцію значною мірою експортують і країна має помітну частку світового ринку.

• Помилка 2. Приписують Японії чи Тайваню сировинну спеціалізацію. Японія не видобуває залізну руду чи нафту в значних обсягах — вона імпортує сировину. Тайвань імпортує кремній для чипів. Ці країни спеціалізуються на технологіях, а не на сировині.

• Помилка 3. Плутають Катар і Саудівську Аравію. Катар — один із найбільших експортерів зрідженого природного газу, Саудівська Аравія — нафти.

• Помилка 4. Пов'язують спеціалізацію тільки з природними ресурсами. У завданнях можуть запропонувати країни, чия спеціалізація зумовлена трудовими ресурсами (Бангладеш — одяг), технологіями (Тайвань — чипи) або географічним положенням (Сінгапур — порт). Не забувай про всі чотири групи чинників.

• Помилка 5. Плутають світовий ринок і світове господарство. Світовий ринок — це сфера обміну (купівля-продаж). Світове господарство — це сукупність національних економік, пов'язаних виробництвом, обміном, рухом капіталу й праці. Світове господарство ширше за світовий ринок.

Тема «Міжнародний поділ праці й міжнародна спеціалізація» входить до розділу 5.1.2 програми НМТ з географії. Вона охоплює поняття світового господарства, світового ринку, спеціалізації території та міжнародного поділу праці. Від тебе вимагають уміння називати ознаки поняття «міжнародний поділ праці».

Формат завдань

На НМТ ця тема перевіряється в двох форматах:

У завданнях формату «3 з 7» стимулом можуть бути не лише списки країн, а й короткі тексти (наприклад, заголовки публікацій), з яких треба визначити спеціалізацію країни.

Стратегія виконання

Щоб не помилитися, дотримуйся такого алгоритму:

1. Спершу назви головний ресурс чи перевагу країни. Подумай: чим ця країна відома? Які в неї є природні ресурси, яка робоча сила, яке положення?

2. Потім шукай галузь. Якщо країна багата на нафту — шукай нафтову галузь. Якщо має дешеву працю — трудомістке виробництво (одяг, взуття). Якщо має передові технології — високотехнологічну продукцію.

3. Перевір, чи продукція справді йде на експорт. Галузь міжнародної спеціалізації — це не просто велика галузь, а та, що працює значною мірою на зовнішній ринок.

Наприклад, якщо в завданні йдеться про Катар — згадай, що це газовий експортер (природний ресурс). Про Бангладеш — дешева робоча сила (трудовий ресурс). Про Тайвань — мікрочипи (технології). Про Сінгапур — порт на Малаккській протоці (географічне положення).

• Міжнародний поділ праці (МПП) — це спеціалізація країн на виробництві певних товарів і послуг та обмін ними. Кожна країна виробляє те, що в неї виходить відносно дешевше (теорія порівняльних переваг Д. Рікардо, 1817 р.).

• Галузь міжнародної спеціалізації — галузь, що виробляє продукцію значно понад власні потреби країни: її значною мірою експортують, а країна має помітну частку світового ринку.

• Ключові пари «країна — спеціалізація»: Катар — зріджений природний газ; Нова Зеландія — молочна продукція; Тайвань — мікрочипи; Чилі — мідь; Саудівська Аравія — нафта; Бангладеш — одяг; Індія — ІТ-послуги; Сінгапур — порт-хаб.

• Чотири групи чинників участі в МПП: природні ресурси (нафта, мідь, клімат), трудові ресурси (дешева чи кваліфікована праця), технології й капітал (чипи, автомобілі), географічне положення (порти, канали).

• Світовий ринок — сфера обміну товарами й послугами між країнами, почав формуватися з XVI ст. після Великих географічних відкриттів.

• Світове господарство — сукупність національних економік, пов'язаних МПП, торгівлею, рухом капіталу, робочої сили й технологій; остаточно сформувалося наприкінці XIX — на початку XX ст.

• Види МПП: міжгалузевий (сировина ↔ готові вироби), внутрішньогалузевий (різні моделі авто), подетальний (деталі й вузли — основа глобальних ланцюгів ТНК).