Культура й духовне життя 1920-х рр.: «Березіль», ВАПЛІТЕ, антирелігійна кампанія

1920-ті роки стали часом бурхливого літературного життя в УСРР. Після революції й громадянської війни українська культура отримала — у межах радянської системи — простір для розвитку завдяки політиці українізації. У літературі виникло кілька організацій, що представляли різні ідейно-естетичні напрями.

Літературні організації 1920-х рр.

1922 року постало літературне угруповання «Плуг», яке об'єднало селянських письменників. Його очолював Сергій Пилипенко. «Плуг» орієнтувався на масового читача з села, пропагував «просвітянщину» — спрощену, доступну літературу. 1923 року виник «Гарт» — об'єднання пролетарських письменників на чолі з Василем Елланом-Блакитним. Він ставив за мету створення «пролетарської» літератури.

На противагу масовим організаціям існувала група неокласиків — Микола Зеров, Максим Рильський, Павло Филипович, Михайло Драй-Хмара, Освальд Бургардт (псевдонім Юрій Клен). Вони орієнтувалися на високу європейську культуру, античну спадщину, досконалість форми. Ще одним напрямом були футуристи на чолі з Михайлем Семенком, які експериментували з формою, ламали традиційні канони.

Літературна дискусія 1925–1928 рр.

Найяскравішою подією культурного життя стала літературна дискусія 1925–1928 років. Її ініціював Микола Хвильовий — талановитий письменник і публіцист. Суперечка точилася навколо питання: яким шляхом має розвиватися українська література — як масова, спрощена («просвітянщина») чи як високохудожня, орієнтована на найкращі європейські зразки?

Хвильовий виступив із серією памфлетів: «Камо грядеши?» (1925), «Думки проти течії» (1926), «Україна чи Малоросія?» (1926). У них він сформулював два гасла, які стали символами дискусії. Перше — «Геть від Москви!» — означало відмову від орієнтації української культури на російську як на зразок. Хвильовий закликав українських письменників не копіювати російську літературу, а шукати власний шлях. Друге гасло — «психологічна Європа» — означало орієнтацію на європейську культуру, її динамізм, інтелектуалізм і критичне мислення. Важливо розуміти: це не заклик до еміграції, а вимога рівнятися на європейські культурні стандарти.

ВАПЛІТЕ — Вільна академія пролетарської літератури

1925 року в Харкові, тодішній столиці УСРР, було створено ВАПЛІТЕ — Вільну академію пролетарської літератури. До її складу ввійшли Микола Хвильовий, Микола Яловий, Микола Куліш, Павло Тичина, Юрій Яновський, Юрій Смолич, Михайло Йогансен та інші. ВАПЛІТЕ видавала власний журнал «Вапліте». Організація прагнула до високої художньої якості, європейського рівня літератури, вільної від ідеологічного тиску.

Однак радянська влада не могла терпіти такої незалежності. У 1928 році під потужним тиском ВАПЛІТЕ змусили «самоліквідуватися». Це стало передвісником майбутнього згортання українізації й розгрому української інтелігенції, відомого як «Розстріляне відродження».

1920-ті роки стали часом сміливих мистецьких експериментів. У театрі, кінематографі й малярстві з'явилися новатори, які вивели українську культуру на європейський рівень.

Театр «Березіль» Леся Курбаса

1922 року в Києві режисер Лесь Курбас заснував театр «Березіль». Це був експериментальний, «інтелектуальний» театр, що ламав традиційні уявлення про сценічне мистецтво. Курбас прагнув створити театр високої ідеї, де актор — не просто виконавець, а мислитель. Він використовував ритм, пластику, умовні декорації, синтез мистецтв. 1926 року театр переїхав до Харкова — тодішньої столиці УСРР.

Вершиною творчості «Березоля» стали вистави за п'єсами Миколи Куліша — одного з найяскравіших драматургів 1920-х рр. Серед них — «Народний Малахій» (сатира на радянську дійсність), «Мина Мазайло» (комедія про українізацію та зміну прізвищ), «Маклена Граса» (драма про класову боротьбу). Ці вистави поєднували глибокий зміст із новаторською формою.

Кіно Олександра Довженка

Українське кіно 1920-х років розвивалося під егідою ВУФКУ — Всеукраїнського фотокіноуправління. Діяли Одеська кінофабрика, а з 1928 року — Київська. Саме на Київській кінофабриці розкрився талант Олександра Довженка — режисера, який став класиком світового кінематографа.

Довженко створив три програмні фільми: «Звенигора» (1928) — поетичне кіно про історію України; «Арсенал» (1929) — про події революції та повстання київських арсенальців; «Земля» (1930) — фільм про колективізацію, який став вершиною світового німого кіно. 1958 року на Всесвітній виставці в Брюсселі «Землю» визнали одним із 12 найкращих фільмів усіх часів і народів. Це найвище міжнародне визнання українського кінематографа.

Бойчукісти — монументальний живопис

У 1920-х роках в Україні діяла школа монументального живопису, заснована Михайлом Бойчуком при Київському художньому інституті. Її представників називають бойчукістами. Вони створювали фрески й розписи для громадських будівель — театрів, клубів, вокзалів. Їхній стиль поєднував традиції візантійського мистецтва, давньоруської ікони й українського народного малярства. Серед учнів Бойчука — Іван Падалка, Василь Седляр, Оксана Павленко.

На відміну від бойчукістів, які працювали в техніці фрески й монументального живопису, Василь Касіян був майстром графіки (гравюри, офорту). Це важливо запам'ятати для тесту: бойчукісти — монументальний живопис, Касіян — графіка.

Програма НМТ з історії України передбачає знання кількох пам'яток культури 1920-х років. Їх можуть показати на фото або описати словесно. Розгляньмо кожну з них.

Держпром — символ конструктивізму

Будівля Держпрому (Будинок державної промисловості) у Харкові споруджена в 1925–1928 роках. Архітектори — Сергій Серафимов, Сергій Кравець, Марк Фельгер. Це одна з найвідоміших пам'яток конструктивізму — архітектурного стилю, що панував у 1920-х рр. Конструктивізм характеризується простими геометричними об'ємами, використанням бетону й скла, відсутністю декору. Держпром — один із перших хмарочосів у СРСР, зведений у тодішній столиці УСРР.

Як розпізнати Держпром на фото: це кілька сірих бетонних корпусів різної висоти, з'єднаних між собою надземними переходами. Жодних ліпнин, колон, архітектурних прикрас — лише чіткі геометричні форми. Запам'ятайте: Держпром — у Харкові, а не в Києві.

Василь Касіян — майстер графіки

Василь Касіян — український графік, уродженець Покуття (Галичина). Навчався в Празі, а з 1927 року працював в УСРР. Його програмні роботи — «Гуцул з квіткою» та «Карпатська мати». Обидві мають західноукраїнські, гуцульські мотиви. Касіян працював у техніці гравюри та офорту — це чорно-біла графіка. На тесті роботи Касіяна легко впізнати: чорно-біле зображення, гуцульська тематика, гравюрний штрих.

Федір Кричевський — триптих «Життя»

Федір Кричевський — видатний український живописець, один із засновників Української академії мистецтв. Його головний твір 1920-х років — триптих «Життя» (1925–1927), що складається з трьох частин: «Любов», «Родина», «Повернення». Триптих зображує селянське життя: народний одяг, яскравий декоративний колорит, монументальні постаті. На тесті триптих Кричевського впізнають за трьома полотнами із селянськими постатями в національному одязі.

Дати створення пам'яток знати не обов'язково. Головне — упізнати їх за описом або зображенням і співвіднести з автором.

Більшовицька ідеологія ґрунтувалася на войовничому атеїзмі. Релігію більшовики вважали «опіумом для народу» і прагнули її знищити. В УСРР антирелігійна кампанія набула особливо жорстоких форм.

Вилучення церковних цінностей (1922)

1922 року, під час голоду, радянська влада організувала масове вилучення церковних цінностей. Формально — для допомоги голодуючим, насправді — для фінансування держави й ослаблення церкви. Віряни чинили опір, але його жорстоко придушували. Священиків і активних парафіян засуджували, багатьох розстрілювали. Це був перший масштабний удар по церкві в радянській Україні.

Закриття храмів і «Спілка безбожників»

Упродовж 1920-х років влада закривала й руйнувала храми, забороняла релігійне виховання дітей, переслідувала священиків. 1925 року була створена «Спілка безбожників» (з 1929 року — «Спілка войовничих безбожників»). Це масова організація, що вела антирелігійну пропаганду: видавала журнали, читала лекції, влаштовувала «антирелігійні свята». Влада також використовувала тактику «розділяй і володарюй»: тимчасово підтримувала «обновленців» — рух за реформу православної церкви, щоб розколоти Російську православну церкву зсередини.

Ліквідація Української автокефальної православної церкви (УАПЦ)

УАПЦ була утворена 1921 року. Її очолив митрополит Василь Липківський. Церква стала символом українського церковного відродження — богослужіння велося українською мовою, вона була незалежною від Москви. Однак радянська влада не могла терпіти такої незалежності. 1927 року під тиском ДПУ митрополита Липківського усунули. 1930 року УАПЦ звинуватили у зв'язках зі «Спілкою визволення України» (СВУ) — вигаданою організацією, яку інкримінували українській інтелігенції. Під цим приводом церкву змусили «самоліквідуватися».

Запам'ятайте хронологію: 1921 — утворення УАПЦ, 1930 — її примусова ліквідація. Не плутайте ці дати.

Розгляньмо типові завдання НМТ на тему культури 1920-х років. Кожен приклад супроводжується покроковим розв'язанням.

Приклад 1. Відповідність «митець — твір чи установа»

Завдання: установіть відповідність між митцем і твором чи установою.

1 Лесь Курбас 2 Олександр Довженко 3 Федір Кричевський 4 Микола Хвильовий

А театр «Березіль» Б фільм «Земля» В триптих «Життя» Г памфлет «Думки проти течії» Д картина «Бій Богуна з Чарнецьким під Монастирищем в 1653 р.»

Розв'язання: Лесь Курбас — засновник і режисер театру «Березіль» (1 — А). Олександр Довженко — режисер фільму «Земля» (2 — Б). Федір Кричевський — автор триптиха «Життя» (3 — В). Микола Хвильовий — автор памфлета «Думки проти течії» (4 — Г). Варіант Д — зайвий, це картина Миколи Самокиша, яка не належить до 1920-х років.

Відповідь: 1-А, 2-Б, 3-В, 4-Г.

Приклад 2. Розпізнавання пам'ятки за описом

Завдання: «На фото зображено велетенську будівлю із сірих бетонних корпусів різної висоти, з'єднаних надземними переходами, без жодного декору. Яку пам'ятку зображено?»

Варіанти відповідей: А) будівля Верховної Ради УРСР у Києві Б) Михайлівський Золотоверхий собор В) ДніпроГЕС Г) Держпром у Харкові

Розв'язання: Опис точно відповідає Держпрому — пам'ятці конструктивізму в Харкові. Будівля Верховної Ради має колони й класичний стиль. Михайлівський собор — давньоруська архітектура з куполами. ДніпроГЕС — гідроелектростанція, а не будівля з корпусами й переходами.

Відповідь: Г) Держпром у Харкові.

Приклад 3. Гасло літературної дискусії

Завдання: «Хто під час літературної дискусії 1925–1928 рр. висунув гасло «Геть від Москви!»?»

Варіанти відповідей: А) М. Волобуєв Б) О. Шумський В) М. Скрипник Г) М. Хвильовий

Розв'язання: Гасло «Геть від Москви!» належить Миколі Хвильовому. Він закликав українську літературу відмовитися від орієнтації на російську культуру й рівнятися на європейську. Михайло Волобуєв відомий економічною працею «До проблеми української економіки». Олександр Шумський — нарком освіти, прихильник українізації. Микола Скрипник — нарком освіти після Шумського.

Відповідь: Г) М. Хвильовий.

Приклад 4. Прояви антирелігійної кампанії

Завдання: «Що було проявом антирелігійної кампанії 1920-х рр.?»

Варіанти відповідей: А) утворення УАПЦ 1921 року Б) скликання Всеукраїнського православного собору 1918 року В) відкриття Київського художнього інституту Г) вилучення церковних цінностей 1922 року

Розв'язання: Вилучення церковних цінностей 1922 року — один із головних проявів антирелігійної кампанії. Утворення УАПЦ (1921) — навпаки, акт українського церковного відродження, яке влада згодом знищила. Всеукраїнський православний церковний собор 1918 року (сесії в січні й червні — липні) відбувався за УНР і Гетьманату, до встановлення радянської влади. Відкриття Київського художнього інституту — подія культурного, а не антирелігійного характеру.

Відповідь: Г) вилучення церковних цінностей 1922 року.

• Плутати «Березіль» (1922) з «Молодим театром» Л. Курбаса (1917). Перший — театр 1920-х років, другий — доби Української революції. Л. Курбас — персоналія програми (тема 24); у завданнях його можуть пов'язувати з театром «Березіль».

• Вважати Держпром київською будівлею. Насправді Держпром — у Харкові, який був столицею УСРР у 1920-х роках.

• Переносити ліквідацію УАПЦ на 1921 рік. 1921 — утворення УАПЦ, а 1930 — її примусова «самоліквідація».

• Плутати фільми О. Довженка 1920-х років («Звенигора», «Арсенал», «Земля») з фільмом «Щорс» (1939). «Щорс» — пізніший, сталінський фільм.

• Плутати В. Касіяна (графіка, гравюра) з бойчукістами (монументальний живопис, фрески). Це різні види мистецтва.

• Вважати «психологічну Європу» закликом емігрувати. Насправді це орієнтація культури на європейські цінності, а не фізичний переїзд.

Матеріал цього юніта належить до теми 23 програми НМТ з історії України. Ось що варто знати про формат перевірки.

• Пам'ятки теми 23: роботи В. Касіяна «Гуцул з квіткою» та «Карпатська мати», триптих Ф. Кричевського «Життя», будівля Держпрому. Дати створення пам'яток знати не обов'язково.

• Персоналія М. Хвильовий — обов'язкова для теми 23. Його гасла «Геть від Москви!» і «психологічна Європа» можуть перевіряти в завданнях на вибір однієї відповіді.

• О. Довженко — персоналія теми 24, підкреслена в програмі. Може пропонуватися для візуального розпізнавання (кадри з фільмів).

• Завдання 1–20 тесту — вибір однієї відповіді з чотирьох, 1 бал. Серед них можуть бути завдання за фото пам'ятки чи репродукцією. У демоваріанті 2026 року фото пам'ятки мають завдання 6 і 17 (інших тем).

• Завдання 21–24 — на встановлення відповідності (4 × 5, одна буква зайва, до 4 балів). Відповідність «митець — твір» — можливий, але не гарантований тип. Саме такий формат ми розібрали в Прикладі 1.

• Літературна дискусія 1925–1928 рр.: М. Хвильовий, гасла «Геть від Москви!» і «психологічна Європа», ВАПЛІТЕ (1925–1928, Харків).

• Театр «Березіль» Л. Курбаса (1922, Київ; з 1926 — Харків); вистави за п'єсами М. Куліша «Народний Малахій», «Мина Мазайло», «Маклена Граса».

• Кіно О. Довженка: «Звенигора» (1928), «Арсенал» (1929), «Земля» (1930) — у 1958 р. визнана одним із 12 найкращих фільмів світу.

• Бойчукісти — школа монументального живопису М. Бойчука (фрески, розписи, поєднання візантійського стилю, ікони й народного малярства).

• Пам'ятки: Держпром у Харкові (конструктивізм, 1925–1928), гравюри В. Касіяна («Гуцул з квіткою», «Карпатська мати»), триптих Ф. Кричевського «Життя» (1925–1927).

• Антирелігійна кампанія: вилучення церковних цінностей (1922), закриття храмів, «Спілка безбожників», ліквідація УАПЦ (1930).