Крим у незалежній Україні: АРК, Меджліс і повернення кримських татар

Під час Другої світової війни, 18–20 травня 1944 р., кримських татар депортували, а 30 червня 1945 р. Кримську АРСР перетворили на Кримську область у складі РРФСР. З 1945 р. Крим існував як область РРФСР, а в 1954 р. його передали до складу УРСР (ця подія докладно розглядається в курсі «Радянська Україна (1945–1985)»). Наприкінці 1980-х рр. в умовах перебудови в СРСР активізувалися рухи за відновлення автономії Криму та за право кримських татар повернутися на батьківщину.

Референдум 20 січня 1991 р.

20 січня 1991 р. у Кримській області відбувся референдум, на який винесли питання: «Чи ви за відновлення Кримської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки як суб’єкта Союзу РСР та учасника Союзного договору?». Понад 93 % учасників голосування підтримали відновлення автономії. Цей референдум став першим кроком до повернення Криму статусу автономної республіки.

Закон Верховної Ради УРСР від 12 лютого 1991 р.

12 лютого 1991 р. Верховна Рада УРСР ухвалила Закон «Про відновлення Кримської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки». Автономію відновили в межах Кримської області в складі УРСР. Важливо, що автономію створили за територіальним, а не національним принципом. Кримські татари наполягали на національному принципі, адже вони вважали Крим своєю історичною батьківщиною, однак українська влада обрала територіальний підхід, щоб уникнути міжнаціональних конфліктів.

II Курултай і створення Меджлісу (червень 1991 р.)

26–30 червня 1991 р. у Сімферополі відбувся II Курултай кримськотатарського народу — найвищий представницький орган кримських татар. Курултай ухвалив Декларацію про національний суверенітет кримськотатарського народу, у якій проголосив право народу на самовизначення на своїй історичній території — у Криму.

На Курултаї обрали Меджліс кримськотатарського народу — виконавчий орган, що мав представляти інтереси кримських татар у стосунках з державними органами України. Головою Меджлісу став Мустафа Джемілєв, а його заступником — Рефат Чубаров. Офіційного статусу органу державної влади Меджліс тоді не отримав — він діяв як громадська організація. Лише в 1999 р. членів Меджлісу включили до Ради представників кримськотатарського народу при Президентові України, що дало їм офіційний канал комунікації з центральною владою.

Депортація кримських татар у травні 1944 р. стала однією з найтрагічніших сторінок в історії українського Криму. Майже 200 тисяч осіб (за даними НКВС — близько 191 тис.), тобто весь кримськотатарський народ, примусово виселили до Середньої Азії, переважно до Узбекистану. Умови життя в засланні були надзвичайно важкими, але кримські татари зберегли свою ідентичність і прагнення повернутися на батьківщину.

Визнання депортації незаконною (14 листопада 1989 р.)

14 листопада 1989 р. Верховна Рада СРСР ухвалила Декларацію, якою визнала депортації народів (зокрема кримських татар) незаконними й злочинними. Це рішення відкрило шлях до масового повернення кримських татар на батьківщину. Уже наприкінці 1980-х — на початку 1990-х рр. тисячі родин почали повертатися до Криму з Узбекистану, Таджикистану, Казахстану та інших регіонів колишнього СРСР.

Масштаби повернення

За переписом населення 2001 р. в Україні проживало близько 250 тисяч кримських татар, що становило приблизно 12 % населення Автономної Республіки Крим. Для порівняння: в 1989 р. в Україні налічувалося лише близько 47 тисяч кримських татар. Таким чином, за 12 років кількість кримських татар у Криму зросла в кілька разів.

Проблеми, з якими зіткнулися репатріанти

Повернення на батьківщину виявилося надзвичайно складним процесом. Репатріанти стикнулися з низкою гострих проблем:

• Земля. Багато кримських татар, повернувшись, не мали законних підстав для отримання земельних ділянок. Це призводило до самозахоплень землі, які викликали протести з боку місцевого населення та конфлікти з владою.

• Житло. Люди селилися стихійно, утворюючи цілі селища без водопостачання, доріг, електрики та іншої інфраструктури. Державних програм облаштування репатріантів бракувало.

• Безробіття. Через відсутність житла й землі, а також через економічну кризу 1990-х рр., багато репатріантів не могли знайти роботу.

• Громадянство. Значна частина кримських татар, які повернулися після проголошення незалежності України в 1991 р., довго не могли отримати українське громадянство. Процедуру спростили лише наприкінці 1990-х рр. завдяки двостороннім угодам між Україною та Узбекистаном.

Державна підтримка та політичне представництво

Українська держава намагалася допомогти репатріантам. Були ухвалені державні програми облаштування кримських татар, які передбачали виділення коштів на будівництво житла, розвиток інфраструктури та створення робочих місць. У 1994 р. для кримських татар запровадили квоту в 14 місць у Верховній Раді Криму, що дало їм змогу впливати на прийняття рішень на регіональному рівні. Водночас напруженість у стосунках між кримськотатарською громадою та частиною проросійського населення Криму залишалася високою.

Після відновлення автономії Криму в 1991 р. частина місцевої політичної еліти, орієнтована на Росію, почала домагатися розширення повноважень автономії аж до виходу зі складу України. Цей рух отримав назву сепаратизм — прагнення відокремити частину території держави. У Криму 1990-х рр. сепаратизм підживлювали проросійські організації за підтримки політичних кіл Росії.

Конституція Криму 1992 р. і «Акт про державну самостійність»

У 1992 р. Верховна Рада Криму ухвалила Конституцію Республіки Крим, яка фактично проголошувала Крим незалежною державою в складі України. Того ж року кримський парламент ухвалив «Акт про державну самостійність Республіки Крим». Ці рішення суперечили Конституції України та загрожували територіальній цілісності держави. Під тиском Києва кримська влада скасувала Акт, а Верховна Рада України ухвалила закони, які чітко визначили статус автономії та розмежували повноваження між центральною та кримською владою.

Обрання Ю. Мєшкова «президентом Криму» (1994)

30 січня 1994 р. відбулися вибори «президента Республіки Крим». Перемогу здобув Юрій Мєшков, лідер проросійського блоку «Росія». Він узяв курс на зближення з Російською Федерацією, виступав за подвійне громадянство (українське та російське) та за перетворення Криму на незалежну державу. Мєшков постійно конфліктував не лише з Києвом, а й із кримським парламентом, що призвело до політичної кризи в самому Криму.

Подолання сепаратизму (березень 1995 р.)

Кульмінацією боротьби з сепаратизмом стало рішення Верховної Ради України від 17 березня 1995 р. Парламент скасував Конституцію Криму 1992 р. та посаду президента Криму. Ю. Мєшкова фактично усунули від влади. Сепаратистський проєкт провалився без кровопролиття — Україна продемонструвала здатність захищати свою територіальну цілісність правовими методами.

Після подолання сепаратизму в 1995 р. постало завдання законодавчо закріпити статус Криму в складі України. Це зробили на двох рівнях: у Конституції України 1996 р. та в Конституції Автономної Республіки Крим 1998 р.

АРК у Конституції України 1996 р.

Розділ X Конституції України 1996 р. визначає статус Автономної Республіки Крим. Ключові положення:

• АРК є невід’ємною складовою частиною України.

• Представницький орган АРК — Верховна Рада Автономної Республіки Крим.

• Уряд АРК — Рада міністрів Автономної Республіки Крим.

• Нормативні акти АРК не можуть суперечити Конституції та законам України.

• АРК не має власного громадянства, власної армії та не здійснює зовнішньої політики.

Конституція АРК 1998 р.

21 жовтня 1998 р. Верховна Рада АРК ухвалила Конституцію Автономної Республіки Крим. 23 грудня 1998 р. її затвердила Верховна Рада України. Конституція АРК підтвердила, що автономія є невід’ємною частиною України, діє в межах її Конституції та законів, не має власного громадянства, армії та зовнішньої політики. Таким чином, Крим отримав широкі повноваження в економічній, соціальній і культурній сферах, але залишився в складі унітарної України.

Севастополь — місто зі спеціальним статусом

Севастополь не входить до складу Автономної Республіки Крим. Він має спеціальний статус, визначений Конституцією України. У 1997 р. Україна та Росія уклали угоди, за якими Чорноморський флот Російської Федерації розміщувався в Севастополі на 20 років (ці угоди докладно розглядаються в юніті про зовнішню політику України).

Адміністративно-територіальний устрій України (тема 31)

За Конституцією України, адміністративно-територіальний устрій держави складається з 27 одиниць:

На картосхемі в завданнях НМТ потрібно впізнавати ці одиниці: 24 області, Автономну Республіку Крим, міста Київ і Севастополь. Крим розташований на півдні України, межує з Херсонською областю, омивається Чорним та Азовським морями.

У цьому розділі розглянемо типові завдання НМТ на тему Криму в незалежній Україні. Кожен приклад містить покрокове пояснення розв'язання.

Приклад 1. «3 з 7» — статус Криму за Конституцією 1996 р.

Завдання: Які три твердження характеризують статус Криму за Конституцією України 1996 р.?

Розв'язання: Згадаймо розділ X Конституції України. АРК — невід'ємна складова частина України. Вона має представницький орган — Верховну Раду АРК. Нормативні акти АРК не можуть суперечити Конституції та законам України. Водночас АРК не має власного громадянства, не є суб'єктом федерації, не здійснює власної зовнішньої політики, а Севастополь не входить до її складу.

Відповідь: АРК — невід'ємна складова частина України; має представницький орган — Верховну Раду АРК; її нормативні акти не можуть суперечити Конституції України.

Чому інші варіанти неправильні? «Крим має власне громадянство» — ні, громадянство єдине, українське. «Крим — суб'єкт федерації» — Україна унітарна держава, а не федерація. «Севастополь — частина АРК» — ні, це окреме місто зі спеціальним статусом. «АРК здійснює власну зовнішню політику» — зовнішня політика належить до відання центральної влади.

Приклад 2. Вибір однієї відповіді — подія 1995 р.

Завдання: Яка подія відбулася 1995 р.?

Розв'язання: 17 березня 1995 р. Верховна Рада України скасувала Конституцію Криму 1992 р. та посаду президента Криму. Інші події: референдум про відновлення Кримської АРСР відбувся 20 січня 1991 р.; II Курултай кримськотатарського народу — 26–30 червня 1991 р.; Конституцію АРК ухвалили 21 жовтня 1998 р.

Відповідь: Скасування Верховною Радою України Конституції Криму 1992 р. й посади президента Криму.

Приклад 3. Вибір однієї відповіді за картосхемою

Завдання (словесний опис картосхеми): На карті України заштриховано півострів на півдні держави. Окремим знаком позначено місто на його південному заході. Що позначено окремим знаком?

Розв'язання: Заштриховано Кримський півострів — Автономну Республіку Крим. Місто на південному заході півострова, позначене окремо від АРК, — це Севастополь, місто зі спеціальним статусом, яке не входить до складу АРК (як саме його позначено, звіряй із легендою картосхеми). Сімферополь — столиця АРК, він входить до її складу. Керч і Ялта — звичайні міста в складі АРК.

Відповідь: Севастополь, місто зі спеціальним статусом.

Приклад 4. «3 з 7» — проблеми кримських татар після повернення

Завдання: Які три проблеми постали перед кримськими татарами після повернення на батьківщину?

Розв'язання: Після масового повернення з 1989 р. репатріанти зіткнулися з браком житла (стихійні селища без інфраструктури), труднощами з отриманням землі (самозахоплення, протести) та проблемами з громадянством України (багато хто не міг його отримати до кінця 1990-х рр.).

Відповідь: брак житла; труднощі з отриманням землі; проблеми з громадянством України.

Чому інші варіанти неправильні? «Депортація до Середньої Азії» — це подія 1944 р., а не проблема після повернення. «Примусова колективізація» — стосується 1920–1930-х рр. «Операція «Вісла»» — примусове переселення українців 1947 р. з південно-східних земель Польщі на її північні й західні землі, а не проблема кримських татар. «Заборона повертатися до Криму за рішенням 1989 р.» — навпаки, рішення 1989 р. дозволило повернення.

На НМТ учні часто припускаються однотипних помилок через плутанину дат, понять і статусів. Ось найпоширеніші пастки цієї теми:

• Вважати, що Крим увійшов до складу України 1991 р. Насправді Кримська область була в складі УРСР з 1954 р., а 1991 р. відновили автономію Криму.

• Плутати референдум 20 січня 1991 р. (про відновлення автономії Криму) з референдумом 1 грудня 1991 р. (про незалежність України) і незаконним «референдумом» 16 березня 2014 р. (про приєднання Криму до Росії). Це три різні події з різними датами й різними питаннями.

• Вважати Севастополь частиною АРК. Насправді Севастополь — окреме місто зі спеціальним статусом, яке не входить до складу Автономної Республіки Крим.

• Вважати Меджліс органом державної влади. Меджліс — виконавчий орган Курултаю, тобто орган самоврядування кримськотатарського народу, а не державний орган України.

• Вважати, що кримські татари масово повернулися в 1950–1960-х рр. Масове повернення почалося лише наприкінці 1980-х рр., після визнання депортації незаконною в 1989 р.

• Вважати, що АРК має власне громадянство чи армію. За Конституцією України 1996 р. АРК є автономією в складі унітарної держави, тому не має ні власного громадянства, ні армії, ні зовнішньої політики.

Тема Криму в незалежній Україні входить до програми НМТ з історії України в межах тем 30 і 31.

• Тема 30 (1985–1991): змістові пункти «створення АРК», «Меджліс кримськотатарського народу (червень 1991 р.)».

• Тема 31 (1991–2004): змістові пункти «повернення кримських татар на батьківщину», «статус Криму».

• Картосхема теми 31: адміністративно-територіальні одиниці — 24 області, АРК, міста Київ і Севастополь.

Формати завдань:

• «3 з 7» (завдання 28–30 у тесті): до 3 балів, по 1 балу за кожну правильну відповідь. Такі завдання можуть перевіряти, зокрема, знання статусу АРК чи проблем, з якими зіткнулися кримські татари після повернення.

• Вибір однієї відповіді з чотирьох (завдання 1–20): 1 бал. Можливі варіанти: співвіднести подію з роком, упізнати адміністративно-територіальну одиницю на картосхемі.

• У демоваріанті 2026 р. картосхеми використано в завданнях 1, 4 і 16 (хоча вони стосуються інших тем).

Порада: зверни особливу увагу на дати — 20 січня 1991 р. (референдум), 12 лютого 1991 р. (закон про автономію), червень 1991 р. (Курултай і Меджліс), 30 січня 1994 р. (обрання Мєшкова), 17 березня 1995 р. (скасування Конституції Криму), 21 жовтня 1998 р. (Конституція АРК). Вони допомагають упорядкувати події історії Криму в хронологічних завданнях.

• 1991 р. — відновлено автономію Криму: референдум 20 січня, закон Верховної Ради УРСР 12 лютого.

• Червень 1991 р. — II Курултай кримськотатарського народу обрав Меджліс на чолі з М. Джемілєвим.

• З 1989 р. — масове повернення кримських татар на батьківщину; головні проблеми: земля, житло, громадянство.

• 1994 р. — Ю. Мєшков обраний «президентом Криму»; березень 1995 р. — Верховна Рада України скасувала Конституцію Криму 1992 р. і посаду президента.

• Конституція України 1996 р. (розділ X) і Конституція АРК 1998 р. закріпили статус Криму як автономії в складі унітарної України без власного громадянства, армії та зовнішньої політики.

• 27 адміністративно-територіальних одиниць України: 24 області, Автономна Республіка Крим, міста Київ і Севастополь (зі спеціальним статусом).