Історичні постаті НМТ: Україна 1900–1921 рр.

Період 1900–1914 років — час кристалізації українського національного руху. Саме тоді з’явилися перші політичні партії, що відкрито проголосили незалежність України, розгорнулася меценатська діяльність, а в Галичині виникли масові спортивно-пожежні товариства, які готували молодь до майбутньої боротьби. У цьому розділі ти познайомишся з сімома ключовими постатями, які визначили обличчя українського руху до початку Першої світової війни.

Микола Міхновський — перший ідеолог самостійництва

Микола Міхновський (1873–1924) — харківський адвокат і політичний діяч, який першим в українській політичній думці сформулював гасло «Самостійна Україна». 1900 року він видав однойменну брошуру, де обґрунтував право українців на власну незалежну державу. 1902 року Міхновський заснував Українську народну партію (УНП), а 1903 року написав її програмний документ — «Десять заповідей УНП». Перша заповідь проголошувала: «Одна, єдина, нероздільна, від Карпат аж до Кавказу самостійна, вільна, демократична Україна — республіка робочих людей»; серед заповідей — гасло «Україна для українців!». Міхновський був ідеологом самостійництва — течії, що вимагала повної політичної незалежності, а не автономії в складі Російської імперії.

Євген Чикаленко — меценат і видавець

Євген Чикаленко (1861–1929) — заможний землевласник із Херсонщини, який вклав значні особисті кошти в українську справу. Він був одним із засновників Товариства українських поступовців (ТУП) — надпартійної організації, що об’єднувала українських діячів у Російській імперії. Найбільша його заслуга — видання щоденної газети «Рада» (1906–1914), яка стала головним українським друкованим органом у Наддніпрянщині. Чикаленко також підтримував коштами багатьох письменників і науковців.

В’ячеслав Липинський — історик і ідеолог гетьманства

В’ячеслав Липинський (1882–1931) — історик, політичний мислитель, родом із Волині. Він розробив консервативну концепцію української державності, обґрунтував необхідність сильної влади — гетьманства. Його головна праця — «Україна на переломі» (1920). Липинський вважав, що державу має будувати національна аристократія, а не маси. 1918 року, за Гетьманату Павла Скоропадського, він став послом Української Держави у Відні.

Борис Грінченко — укладач словника

Борис Грінченко (1863–1910) — письменник, педагог, лексикограф. Його найвагоміший внесок — чотиритомний «Словарь української мови» (1907–1909), який зафіксував живу народну лексику і став основою для всіх наступних українських словників. Грінченко також був головою київської «Просвіти» — культурно-освітнього товариства, що поширювало українську мову й літературу.

Андрей Шептицький — митрополит-меценат

Андрей Шептицький (1865–1944) — митрополит Української греко-католицької церкви з 1900 року. Він був не лише духовним лідером, а й великим меценатом: заснував Національний музей у Львові (1905), підтримував українських митців, письменників і науковців. Його резиденція в митрополичих палатах стала осередком українського культурного життя Галичини. Шептицький — одна з 11 підкреслених постатей програми НМТ, яку треба впізнавати за портретом (архієрейське вбрання) і біографією.

Іван Боберський і Кирило Трильовський — організатори молоді

Іван Боберський (1873–1947) — голова (1908–1918) і провідний організатор руханково-спортивного товариства «Сокіл-Батько» у Львові. Він запровадив систему фізичного виховання, що поєднувала гімнастику з національним вихованням. Кирило Трильовський (1864–1941) 1900 року заснував товариство «Січ» — пожежно-гімнастичну організацію, яка готувала українську молодь до військової справи. «Січовики» носили однострої, вивчали стрільбу й тактику, що згодом стало базою для формування Легіону Українських січових стрільців.

Перша світова війна (1914–1918) розколола українців по лінії фронту: наддніпрянці воювали в російській армії, галичани — в австрійській. Однак саме в цей час українські політики Галичини створили координаційні структури, а з українських добровольців сформувався Легіон Українських січових стрільців (УСС). Тут ти дізнаєшся про п’ятьох діячів, що діяли в цей період.

Кость Левицький — голова Головної української ради

Кость Левицький (1859–1941) — адвокат, політичний діяч Галичини. У серпні 1914 року він очолив Головну українську раду (ГУР) — представницький орган українців Австро-Угорщини, який координував політичну діяльність на початку війни. 1915 року ГУР реорганізовано в Загальну українську раду (ЗУР) у Відні — Левицький став її головою. Він також брав участь у формуванні Легіону УСС. Левицький — підкреслена постать програми НМТ. Важливо пам’ятати, що пізніше, у 1918–1919 роках, він очолив перший уряд ЗУНР (Державний секретаріат).

Дмитро Донцов і Андрій Жук — Союз визволення України

Дмитро Донцов (1883–1973) і Андрій Жук (1880–1968) у 1914 році заснували Союз визволення України (СВУ) — організацію, що діяла при австрійській підтримці. СВУ вів пропаганду серед українців, які потрапили в полон до австрійців із російської армії, видавав листівки й газети, формував національну свідомість. Донцов згодом став ідеологом інтегрального націоналізму, його книга «Націоналізм» (1926) вплинула на покоління діячів ОУН. Донцов — підкреслена постать програми НМТ. Не плутай його з К. Левицьким: Донцов не очолював ГУР, він був одним із засновників СВУ.

Михайло Галущинський — командант УСС

Михайло Галущинський (1878–1931) — педагог, діяч «Просвіти», один із командантів Легіону Українських січових стрільців. УСС брали участь у боях на Маківці (1915) та Лисоні (1916). Галущинський командував стрільцями на різних ділянках фронту, а після війни повернувся до культурно-освітньої роботи. Детальний бойовий шлях УСС на картосхемі розібрано в юніті про історичну карту; тут важливо запам’ятати Галущинського як одного з командантів Легіону.

Василь Вишиваний (Вільгельм Габсбург) — ерцгерцог-українофіл

Василь Вишиваний — псевдонім ерцгерцога Вільгельма Габсбурга (1895–1948), представника австрійської імператорської родини. Він захопився українською культурою, вивчив українську мову, носив вишиванку. 1918 року командував групою військ, до якої входив Легіон УСС, і підтримував українську справу. Після розпаду Австро-Угорщини він намагався допомогти ЗУНР, згодом жив в еміграції. Помер 1948 року в Лук’янівській в’язниці в Києві після викрадення радянськими спецслужбами у Відні.

Лютнева революція 1917 року в Росії відкрила вікно можливостей для українського руху. У Києві постала Українська Центральна Рада (УЦР), яка за рік пройшла шлях від автономістських вимог до проголошення незалежності. Паралельно в Криму розгорнувся національний рух кримських татар. У цьому розділі — п’ять постатей, що визначали події 1917–1918 років.

Михайло Грушевський — голова Центральної Ради

Михайло Грушевський (1866–1934) — найвидатніший український історик, автор багатотомної «Історії України-Руси». У березні 1917 року його обрали головою Української Центральної Ради. Грушевський керував УЦР до квітня 1918 року, коли німецька окупаційна влада розігнала Раду й поставила гетьмана Скоропадського. Саме Грушевський був автором IV Універсалу (22 січня 1918 р.), який проголосив повну незалежність УНР. Він — підкреслена постать програми НМТ, яку впізнають за портретом (цивільний одяг ученого, характерна борода) і фактом: голова УЦР, історик.

Володимир Винниченко — голова уряду

Володимир Винниченко (1880–1951) — письменник і політик, член Української соціал-демократичної робітничої партії. У 1917 році він очолив Генеральний секретаріат — перший український уряд. Після гетьманського перевороту Винниченко став першим головою Директорії (листопад 1918 – лютий 1919). Він — підкреслена постать програми НМТ. Важливо не плутати: Грушевський очолював УЦР (парламент), а Винниченко — Генеральний секретаріат (уряд) і згодом Директорію.

Сергій Єфремов — заступник голови УЦР

Сергій Єфремов (1876–1939) — літературознавець, політичний діяч, лідер Української партії соціалістів-федералістів. Він був заступником голови Української Центральної Ради (М. Грушевського). Єфремов виступав за федеративний устрій із Росією, але після проголошення незалежності підтримав IV Універсал. У 1920-х роках працював в Академії наук, загинув у сталінських таборах.

Петро Болбочан — похід на Крим

Петро Болбочан (1883–1919) — полковник армії УНР. Навесні 1918 року, після підписання Берестейського миру, він очолив Кримську групу Армії УНР (з частин Запорізького корпусу), яка вирушила на Крим, щоб установити контроль УНР над півостровом. Болбочан зайняв Джанкой і Сімферополь, але через німецьке втручання змушений був відступити. Згодом він брав участь в обороні від більшовиків, а 1919 року був розстріляний за наказом командування УНР за звинуваченням у заколоті.

Номан Челебіджихан — лідер кримськотатарської революції

Номан Челебіджихан (1885–1918) — кримськотатарський політичний і релігійний діяч. У 1917 році він був одним із організаторів Курултаю (всекримського з’їзду) кримських татар, який проголосив Кримську Народну Республіку. Челебіджихан став головою першого уряду (Директорії) цієї республіки. Він також автор гімну кримських татар «Я присягнувся» («Ant etkenmen»). У лютому 1918 року більшовики захопили його в полон і стратили, скинувши в Чорне море. Челебіджихан — одна з найяскравіших постатей національного руху кримських татар.

Друга половина 1918 року — 1921 рік — найдраматичніший період Української революції. Змінилися три форми державності: Гетьманат, Директорія УНР і Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР). Паралельно тривала збройна боротьба з більшовиками, білими, поляками й анархістами. У цьому розділі — дев’ять постатей, які визначали події 1918–1921 років.

Павло Скоропадський — гетьман Української Держави

Павло Скоропадський (1873–1945) — генерал російської армії, нащадок гетьманського роду. 29 квітня 1918 року за підтримки німецької окупаційної влади він проголосив себе гетьманом Української Держави. Його правління тривало до 14 грудня 1918 року. За Гетьманату було створено Українську академію наук, відкрито українські університети; проєкт аграрної реформи підготували, але не здійснили. Скоропадський — підкреслена постать програми НМТ, яку впізнають за військовим одностроєм і фактом: гетьман 1918 року.

Володимир Вернадський — президент Академії наук

Володимир Вернадський (1863–1945) — видатний учений-природознавець, засновник геохімії та біогеохімії. У листопаді 1918 року він став першим президентом Української академії наук (УАН), створеної за Гетьманату Скоропадського. Вернадський — підкреслена постать програми НМТ. На портреті — цивільний одяг ученого, характерна борода.

Дмитро Дорошенко — міністр закордонних справ

Дмитро Дорошенко (1882–1951) — історик, політичний діяч. У 1918 році він обіймав посаду міністра закордонних справ Української Держави. Дорошенко представляв Україну на міжнародній арені, намагався домогтися визнання Української Держави. Після падіння Гетьманату він відійшов від політики й зайнявся науковою роботою.

Симон Петлюра — головний отаман

Симон Петлюра (1879–1926) — головний отаман військ УНР, голова Директорії з лютого 1919 року. Він очолював збройну боротьбу УНР проти більшовиків і поляків. У квітні 1920 року підписав Варшавську угоду з Польщею, яка передбачала спільний похід на Київ. Після поразки емігрував до Парижа, де 1926 року був убитий агентом радянських спецслужб. Петлюра — підкреслена постать програми НМТ, на портреті — військовий однострій (френч, кашкет), коротка зачіска, без вусів.

Євген Петрушевич і Кость Левицький — лідери ЗУНР

Євген Петрушевич (1863–1940) — президент Української Національної Ради ЗУНР. 9 червня 1919 року, на початку Чортківської офензиви, він отримав повноваження диктатора ЗУНР; у липні 1919 р. УГА відступила за Збруч. Петрушевич — підкреслена постать програми НМТ. Кость Левицький (якого ти вже знаєш із розділу про Першу світову) у листопаді 1918 року очолив перший уряд ЗУНР — Державний секретаріат. Отже, Левицький діяв і в Першій світовій, і в ЗУНР.

Дмитро Вітовський — Листопадовий зрив

Дмитро Вітовський (1887–1919) — полковник, керівник Листопадового зриву 1918 року у Львові. У ніч на 1 листопада 1918 року українські військові під його командуванням захопили владу у Львові, що привело до проголошення ЗУНР. Важливо не плутати: Листопадовий зрив очолив Вітовський, а не Петрушевич.

Михайло Омелянович-Павленко і Юрій Тютюнник — зимові походи

Михайло Омелянович-Павленко (1878–1952) — командувач Української Галицької армії (УГА), а згодом — Першого Зимового походу (грудень 1919 – травень 1920), коли Армія УНР пройшла рейдом тилами більшовиків. Юрій Тютюнник (1891–1930) — командувач Другого Зимового походу (листопад 1921 року), який завершився трагічною поразкою під Базаром. Не плутай: Перший похід — Омелянович-Павленко, Другий — Тютюнник.

Нестор Махно — анархістський отаман

Нестор Махно (1888–1934) — отаман анархістської повстанської армії, що діяла на півдні України з центром у Гуляйполі. Його військо воювало то проти білих (Денікіна), то проти більшовиків, то разом із Червоною армією. Махно — підкреслена постать програми НМТ. Його впізнають за фактом: отаман анархістів, Гуляйполе.

Українська революція 1917–1921 років супроводжувалася не лише політичними й військовими змінами, а й культурним відродженням. З’явилися державна символіка, національна музика, театр, церква. У цьому розділі — шість діячів культури й церкви, а також перелік 11 підкреслених постатей програми НМТ, які треба впізнавати за портретом і біографією.

Георгій Нарбут — творець державної символіки

Георгій Нарбут (1886–1920) — графік, один із найяскравіших українських митців початку ХХ століття. Він створив малу державну печатку й проєкт великого герба Української Держави, банкноти й поштові марки УНР. Програмна пам’ятка — його ілюстрація «Еней та його військо» до «Енеїди» Івана Котляревського. Нарбут помер 1920 року від тифу.

Михайло Бойчук — школа монументального мистецтва

Михайло Бойчук (1882–1937) — художник-монументаліст, засновник школи монументального мистецтва, відомої як «бойчукізм». Його учні (бойчукісти) розписували громадські будівлі в Києві, Львові, Харкові. Бойчук поєднував традиції українського іконопису з модерними формами. У 1937 році його розстріляли в часі сталінських репресій.

Василь Липківський — митрополит УАПЦ

Василь Липківський (1864–1937) — священник, у 1921 році обраний митрополитом Української автокефальної православної церкви (УАПЦ). Він очолив процес відокремлення української церкви від Московського патріархату. Липківського не слід плутати з В’ячеславом Липинським (історик, ідеолог гетьманства) — прізвища схожі, але це різні люди.

Олександр Кошиць — диригент Української республіканської капели

Олександр Кошиць (1875–1944) — хоровий диригент, композитор. У 1919 році він створив Українську республіканську капелу, яка гастролювала Європою й Америкою, знайомлячи світ з українською музикою. Саме завдяки Кошицю «Щедрик» Миколи Леонтовича почули за кордоном.

Микола Леонтович — автор «Щедрика»

Микола Леонтович (1877–1921) — композитор, хоровий диригент. Його найвідоміша обробка — народна пісня «Щедрик», яка після адаптації стала всесвітньо відомою як «Carol of the Bells». Леонтовича вбили 1921 року за нез’ясованих обставин.

Лесь Курбас — режисер-новатор

Лесь Курбас (1887–1937) — режисер, актор, засновник «Молодого театру» в Києві (1917). Він експериментував із формою, 1922 року заснував мистецьке об’єднання й театр «Березіль». Курбас вважається основоположником українського модерного театру. У 1937 році його розстріляли.

11 підкреслених постатей: як упізнавати

Програма НМТ підкреслює 11 постатей тем 18–22, які можуть бути в завданні з фото. Ось вони:

Порада: на НМТ ім’я діяча під фото не подають. Підкреслених у програмі діячів треба впізнавати за портретом, тож запам’ятай їхній вигляд разом з опорним фактом біографії; решту діячів упізнаєш за описом діяльності в умові завдання.

У цьому розділі ми розв’яжемо чотири типові завдання НМТ на тему історичних постатей 1900–1921 років. Кожен приклад супроводжується покроковим поясненням.

Приклад 1. Відповідність «діяч — посада»

Установи відповідність між діячем і посадою, яку він обіймав.

Розв’язання: М. Грушевський — голова УЦР (В). В. Винниченко — голова Генерального секретаріату (А). Є. Петрушевич — президент Української Національної Ради ЗУНР (Г). В. Вернадський — перший президент УАН (Б). Варіант Д (гетьман) — зайвий, це посада П. Скоропадського.

Відповідь: 1–В, 2–А, 3–Г, 4–Б.

Приклад 2. Вибір однієї відповіді за біографією

На фото — чоловік у цивільному одязі, інтелігентного вигляду. Про нього відомо: автор брошури «Самостійна Україна» (1900), засновник Української народної партії (1902), автор «Десяти заповідей». Хто це?

• А. Євген Чикаленко

• Б. Микола Міхновський

• В. Дмитро Донцов

• Г. В’ячеслав Липинський

Розв’язання: брошура «Самостійна Україна» і заснування УНП — це Микола Міхновський. Є. Чикаленко — меценат і видавець «Ради», не писав такої брошури. Д. Донцов — засновник СВУ, ідеолог націоналізму, але не автор «Самостійної України». В. Липинський — історик, ідеолог гетьманства.

Відповідь: Б. Микола Міхновський.

Приклад 3. Відповідність «діяч — подія»

Установи відповідність між діячем і подією, з якою він пов’язаний.

Розв’язання: Д. Вітовський — Листопадовий зрив (В). П. Болбочан — похід на Крим (Г). М. Омелянович-Павленко — Перший Зимовий похід (А). Ю. Тютюнник — Другий Зимовий похід (Б). Бій під Крутами (Д) — зайвий, його пов’язують із студентами й гімназистами, а не з цими діячами.

Відповідь: 1–В, 2–Г, 3–А, 4–Б.

Приклад 4. Вибір однієї відповіді за описом

Кримськотатарський політичний і релігійний діяч, один з організаторів Курултаю (1917), голова першого уряду Кримської Народної Республіки, автор гімну «Я присягнувся». Хто це?

• А. Ісмаїл Гаспринський

• Б. Номан Челебіджихан

• В. Петро Болбочан

• Г. Сергій Єфремов

Розв’язання: Курултай, Кримська Народна Республіка, гімн «Я присягнувся» — це Номан Челебіджихан. І. Гаспринський — діяч XIX ст., видавець «Терджимана». П. Болбочан — український полковник, який ходив на Крим. С. Єфремов — заступник голови УЦР.

Відповідь: Б. Номан Челебіджихан.

Ось шість типових пасток, пов’язаних зі схожістю прізвищ і плутаниною посад.

• Плутати В. Липинського (історик, ідеолог гетьманства) з В. Липківським (митрополит УАПЦ). Прізвища майже однакові, але це різні люди. Липинський — політичний мислитель, посол у Відні; Липківський — церковний діяч, митрополит.

• Вважати В. Винниченка головою УЦР. Насправді Українську Центральну Раду очолював М. Грушевський. Винниченко був головою Генерального секретаріату (уряду) і згодом — головою Директорії.

• Вважати Є. Петрушевича керівником Листопадового зриву. Листопадовий зрив у Львові 1 листопада 1918 року очолив Д. Вітовський. Петрушевич був президентом ЗУНР, але не командував військовою операцією.

• Плутати Перший Зимовий похід (М. Омелянович-Павленко) з Другим (Ю. Тютюнник). Перший відбувся 1919–1920 рр., Другий — 1921 р. і завершився поразкою під Базаром.

• Вважати К. Левицького лише діячем Першої світової війни. Він справді очолював ГУР і ЗУР, але в 1918–1919 роках також став головою першого уряду ЗУНР (Державного секретаріату).

• Приписувати Д. Донцову керівництво Головною українською радою. ГУР очолював К. Левицький. Донцов був одним із засновників Союзу визволення України (СВУ), а згодом став ідеологом інтегрального націоналізму.

Завдання на історичні постаті в НМТ з історії України можуть мати різні формати. Ось як саме перевіряють знання персоналій тем 18–22.

• Завдання 1–20 — вибір однієї відповіді з чотирьох (1 бал). Наприклад, за портретом і біографічним описом треба обрати ім’я діяча.

• Завдання 21–24 — відповідність 4 × 5 (0–4 бали). Одна буква зайва. Наприклад, установити відповідність між діячами та посадами або подіями.

• У демоваріанті 2026 завдання 22 — відповідність «уривок джерела ↔ політична сила» (тема 20, побічно 18), 0–4 бали. Політичну силу треба впізнати за змістом уривка, що потребує знання діяльності конкретних осіб.

• У демоваріанті 2026 завдання 30 — вибір трьох відповідей із семи про біографію діяча за фото (теми 29–30), 0–3 бали. Та сама форма можлива для підкреслених постатей 1900–1921 рр.

• Програма НМТ: у темах 18–22 — 24 персоналії, з них 11 підкреслено — їх можуть запропонувати для візуального розпізнавання (за портретом); знати треба всі 24 персоналії. Найбільше — 8 — у темі 22 (1918–1921).

Стратегія: для завдань на відповідність спочатку знайди діяча, якого знаєш найкраще, і прибери зайву букву. Для завдань із фото — зіставляй портрет з описом біографії в умові: ім’я під фото не подають.

Тут зібрано відповіді на найпоширеніші запитання, які виникають під час вивчення історичних постатей 1900–1921 років.

Короткий перелік ключових постатей періоду 1900–1921 років для швидкого повторення перед НМТ.

• 1900–1914: М. Міхновський (самостійник, УНП), Є. Чикаленко (меценат, «Рада»), В. Липинський (історик, ідеолог гетьманства), Б. Грінченко (словник), А. Шептицький (митрополит УГКЦ), І. Боберський («Сокіл»), К. Трильовський («Січ»).

• Перша світова: К. Левицький (ГУР, ЗУР), Д. Донцов і А. Жук (СВУ), М. Галущинський (УСС), В. Вишиваний (ерцгерцог-українофіл).

• 1917–1918: М. Грушевський (голова УЦР), В. Винниченко (Генеральний секретаріат), С. Єфремов (заступник голови УЦР), П. Болбочан (похід на Крим), Н. Челебіджихан (Курултай, Кримська Народна Республіка).

• 1918–1921: П. Скоропадський (гетьман), В. Вернадський (президент УАН), Д. Дорошенко (міністр закордонних справ), С. Петлюра (головний отаман), Є. Петрушевич (президент ЗУНР), Д. Вітовський (Листопадовий зрив), М. Омелянович-Павленко (Перший Зимовий похід), Ю. Тютюнник (Другий Зимовий похід), Н. Махно (анархістська армія).

• Культура й церква: Г. Нарбут (графік, банкноти й марки УНР), М. Бойчук (бойчукісти), В. Липківський (митрополит УАПЦ), О. Кошиць (Українська республіканська капела), М. Леонтович («Щедрик»), Л. Курбас («Молодий театр»).

• 11 підкреслених постатей упізнаємо за портретом і опорним фактом біографії: М. Міхновський, А. Шептицький, К. Левицький, Д. Донцов, М. Грушевський, В. Винниченко, П. Скоропадський, Є. Петрушевич, С. Петлюра, Н. Махно, В. Вернадський.