Граматична основа, порядок слів і види речень

Граматична основа — це головні члени речення, навколо яких будується все висловлювання. У двоскладному реченні основа складається з підмета й присудка: Сніг падає. Підмет називає того, хто виконує дію або про кого йде мова (сніг), а присудок називає дію або стан (падає). В односкладному реченні граматична основа — це лише один головний член: Світає. (присудок) або Зима. (підмет). Усі інші слова в реченні — другорядні члени; вони пояснюють головні або інші другорядні члени.

За кількістю граматичних основ речення поділяють на прості й складні. Просте речення має одну граматичну основу: Надворі падав сніг. Складне речення має дві або більше граматичних основ: Надворі падав сніг, і діти ліпили сніговика. Тут перша основа — сніг падав, друга — діти ліпили. Кожна частина складного речення має власну граматичну основу.

Однорідні присудки — не окремі основи

Найпоширеніша помилка — вважати кожен однорідний присудок окремою граматичною основою. Якщо в реченні кілька присудків при одному підметі, це все ще одна граматична основа, а отже, речення залишається простим. Порівняй:

Алгоритм визначення кількості основ:

1. Знайди всі дієслова-присудки в реченні.

2. Для кожного присудка знайди його підмет (хто? що? виконує дію).

3. Якщо кілька присудків мають спільний підмет — це одна основа.

4. Якщо присудки мають різні підмети — це різні основи, речення складне.

Застосуймо алгоритм: у реченні «Вітер ущух і розігнав хмари» два присудки — ущух і розігнав. Обидва відповідають на питання від підмета вітер (вітер що зробив? ущух; вітер що зробив? розігнав). Підмет спільний — одна основа, речення просте. А в реченні «Вітер ущух, і над лісом з’явився місяць» присудки ущух і з’явився мають різні підмети (вітер; місяць) — дві основи, речення складне.

Кожне речення має певну мету: ми можемо повідомляти інформацію, запитувати про щось або спонукати до дії. За метою висловлювання речення поділяють на три види.

Важливо: мету речення визначають за змістом, а не за розділовим знаком у кінці. Спонукальне речення може закінчуватися крапкою: «Зачиніть, будь ласка, двері.» — це спонукальне речення (прохання), хоча в кінці крапка. І навпаки, знак оклику не робить речення спонукальним: «Яка чудова ніч!» — це розповідне речення, яке просто вимовляють із підсиленою емоцією.

Риторичне запитання

Окремий випадок — риторичне запитання. За формою це питальне речення, але воно не потребує відповіді, бо відповідь очевидна: «Хто ж не любить рідного краю?». Таке речення залишається питальним за метою висловлювання, хоча фактично воно стверджує думку.

Емоційне забарвлення: окличні й неокличні

За емоційним забарвленням речення бувають окличні (вимовляємо з підсиленою емоцією, у кінці ставимо знак оклику або поєднання ?!) і неокличні (звичайна інтонація, у кінці крапка або знак питання). Це окрема класифікація, незалежна від мети висловлювання. Окличним може бути речення будь-якого виду:

Отже, коли в завданні просять знайти «питальне окличне речення», шукай речення, яке одночасно містить запитання (за змістом) і вимовляється з підсиленою емоцією. Наприклад: «Невже ти забув?!» — питальне (містить запитання) й окличне (емоційне підсилення, знак ?!).

За складом граматичної основи речення поділяють на двоскладні й односкладні. Двоскладне речення має обидва головні члени — підмет і присудок: Весна прийшла. Односкладне речення має лише один головний член — або підмет, або присудок: Смеркає. (присудок), Люблю весну. (присудок), Ніч. (підмет). Типи односкладних речень (означено-особові, неозначено-особові, узагальнено-особові, безособові, називні) ви вивчатимете в окремих уроках — тут важливо навчитися відрізняти односкладне речення від двоскладного.

Поширені й непоширені речення

За наявністю другорядних членів речення бувають непоширені (складаються лише з граматичної основи) і поширені (мають хоча б один другорядний член). Порівняй:

Зверни увагу: другорядні члени (означення, додатки, обставини) не роблять речення ускладненим. Ускладненим речення стає тоді, коли в ньому є однорідні члени, звертання, вставні слова або відокремлені члени — ці теми ви опрацьовуватимете в розділі «Просте ускладнене речення».

Повні й неповні речення

Програма НМТ передбачає ще дві класифікації простого речення: повні й неповні (окремий урок) та ускладнені (уроки розділу «Просте ускладнене речення»). Поки що запам’ятай: неповне речення — це таке, у якому пропущено якийсь член, але його легко відновити з контексту. Не плутай односкладні речення з неповними: «Світає.» — односкладне (присудок), а «Я — до школи.» — неповне (пропущено присудок піду).

Схема класифікації простого речення

Ця схема показує, що одне й те саме речення можна класифікувати за кількома ознаками одночасно. Наприклад: «Малі діти весело граються на подвір’ї!» — розповідне (мета), окличне (емоція), двоскладне (основа: діти граються), поширене (є другорядні члени), повне, неускладнене.

В українській мові слова в реченні можуть розташовуватися в прямому або зворотному порядку. Прямий порядок — це звичайне, нейтральне розташування членів речення:

Зворотний порядок слів, або інверсія, — це навмисна перестановка членів речення, яка логічно чи емоційно виділяє певне слово. Наприклад: «Вийшло з-за хмари сонце яскраве» — присудок вийшло стоїть перед підметом сонце, а означення яскраве — після іменника. Інверсія створює художній ефект, підкреслює дію або ознаку.

Де вживають інверсію

Інверсія найчастіше трапляється в художньому й розмовному мовленні. У науковому й офіційно-діловому стилях переважає прямий порядок слів, оскільки він забезпечує чіткість і нейтральність викладу. Порівняй:

Інверсія може змінювати синтаксичну роль

У парі «Прийшла весна» — «Весна прийшла» перестановка зберігає граматичну основу весна прийшла, просто змінюється порядок слів. Але це не універсальне правило. Порівняй: «Тиха ніч» — це називне речення (підмет ніч з означенням тиха), а «Ніч тиха» — двоскладне речення з іменним присудком (ніч — підмет, тиха — присудок). Після перестановки завжди перевіряй синтаксичні ролі слів.

Розгляньмо типові завдання НМТ, які перевіряють уміння визначати граматичну основу, порядок слів і види речень.

Приклад 1. Питальним окличним складним є речення

Завдання: вибери речення, яке одночасно є питальним (за метою), окличним (за емоційним забарвленням) і складним (має дві граматичні основи).

• А) Як сяють сьогодні зорі!

• Б) Чи бачиш ти ці зорі?

• В) Подивись, як сяють зорі!

• Г) Ти бачиш, як сяють зорі?

• Д) Невже ти не бачиш, як сяють зорі?!

Розв’язання:

1. Визначаємо мету кожного речення за змістом.

2. Визначаємо емоційне забарвлення (окличне — якщо є підсилена емоція, знак ! або ?!).

3. Визначаємо кількість граматичних основ.

4. Шукаємо варіант, де збігаються всі три ознаки.

Відповідь: Д. Чому інші неправильні? А — розповідне, а не питальне; Б — неокличне й просте; В — спонукальне, а не питальне; Г — неокличне.

Приклад 2. Складним є речення

Завдання: вибери речення, яке має дві або більше граматичних основ.

• А) Вітер ущух і розігнав хмари.

• Б) Над лісом, освітленим місяцем, тихо шелестів вітер.

• В) Легкий вітер ледь ворушив листя.

• Г) Після дощу ліс стояв тихий і свіжий.

• Д) Вітер ущух, і над лісом з’явився місяць.

Розв’язання: знаходимо граматичні основи в кожному варіанті.

• А: вітер ущух, (вітер) розігнав — 1 основа (однорідні присудки при спільному підметі) → просте.

• Б: вітер шелестів — 1 основа → просте (ускладнене відокремленим означенням, але просте).

• В: вітер ворушив — 1 основа → просте.

• Г: ліс стояв — 1 основа → просте.

• Д: вітер ущух; місяць з’явився — 2 основи → складне.

Відповідь: Д. Найпоширеніша помилка — вибрати варіант А, де два присудки при одному підметі. Пам’ятай: однорідні присудки не утворюють окремих основ.

Приклад 3. Спонукальним є речення

Завдання: вибери спонукальне речення (виражає наказ, прохання, пораду, заклик).

• А) Як цікаво ти розповідаєш про подорож!

• Б) Ти розкажеш мені про подорож?

• В) Мені дуже хочеться почути про твою подорож.

• Г) Подорож мені запам’ятається надовго!

• Д) Розкажи мені, будь ласка, про свою подорож.

Розв’язання: визначаємо мету за змістом, ігноруючи розділові знаки.

• А: повідомляє, як цікаво розповідаєш → розповідне (окличне).

• Б: містить запитання → питальне.

• В: повідомляє про бажання → розповідне.

• Г: повідомляє, що запам’ятається → розповідне (окличне).

• Д: виражає прохання (розкажи, будь ласка) → спонукальне, хоча в кінці крапка.

Відповідь: Д. Пастка: варіант А має знак оклику, але це не спонукальне речення, а розповідне окличне. Варіант Д має крапку в кінці, але за змістом це прохання — спонукальне речення.

Приклад 4. Зворотний порядок слів ужито в реченні

Завдання: вибери речення, у якому порушено прямий порядок слів (інверсія).

• А) Зелений гай шумить над річкою.

• Б) Діти швидко біжать до школи.

• В) Старий дуб росте біля хати.

• Г) Учні уважно читають нову книжку.

• Д) Вийшло з-за хмари сонце яскраве.

Розв’язання: перевіряємо порядок членів речення в кожному варіанті.

• А: означення (зелений) перед іменником, підмет (гай) перед присудком (шумить) — прямий порядок.

• Б: підмет (діти) перед присудком (біжать), обставина (швидко) перед дієсловом — прямий порядок.

• В: означення (старий) перед іменником, підмет (дуб) перед присудком (росте) — прямий порядок.

• Г: підмет (учні) перед присудком (читають), обставина (уважно) перед дієсловом, означення (нову) перед іменником — прямий порядок.

• Д: присудок (вийшло) перед підметом (сонце), означення (яскраве) після іменника — зворотний порядок (інверсія).

Відповідь: Д. Інверсія тут виділяє дію (вийшло) та ознаку (яскраве), створюючи художній ефект.

На НМТ з української мови учні часто припускаються однотипних помилок. Ось найпоширеніші пастки, яких варто уникати.

• Визначають мету за розділовим знаком. Вважають речення «Зачиніть, будь ласка, вікно.» розповідним, бо в кінці крапка. Насправді це спонукальне речення (прохання). Мета визначається за змістом, а не за знаком.

• Вважають знак оклику ознакою спонукального речення. «Яка чудова ніч!» — це розповідне окличне речення, а не спонукальне. Воно повідомляє про факт (ніч чудова), просто з емоцією.

• Рахують однорідні присудки як окремі основи. Речення «Діти вибігли й почали гратися» називають складним, хоча це просте речення з однорідними присудками при спільному підметі.

• Вважають речення з одним головним членом неповним. «Світає.», «Люблю весну.» — це односкладні речення, а не неповні. Неповне речення — це таке, де пропущений член легко відновити з контексту (наприклад, «Я — до школи» замість «Я йду до школи»).

• Плутають поширене речення з ускладненим. Другорядні члени (означення, додатки, обставини) роблять речення поширеним, але не ускладненим. Ускладненим речення стає лише тоді, коли має однорідні члени, звертання, вставні слова або відокремлені члени.

• Вважають зворотний порядок слів помилкою. Інверсія — це нормативний стилістичний засіб, який виділяє слово логічно чи емоційно. Вона широко вживана в художньому й розмовному мовленні.

Програма НМТ з української мови (підтема 5.2) передбачає, що ти маєш знати види речень:

• за метою висловлювання (розповідні, питальні, спонукальні);

• за емоційним забарвленням (окличні й неокличні);

• за будовою (прості й складні);

• за складом граматичної основи (двоскладні й односкладні);

• за наявністю другорядних членів (непоширені й поширені);

• порядок слів у реченні (прямий і зворотний).

У демоваріанті НМТ-2026 окремого завдання на види речень за метою немає. Однак кількість граматичних основ треба визначити в завданні 29 — це завдання на логічні пари, де потрібно розрізнити просте ускладнене, складносурядне, складнопідрядне та безсполучникове речення. За це завдання можна отримати від 0 до 4 балів.

Блок завдань 21–25 побудовано на матеріалі тексту. У завданнях 22–25 аналізують речення з цього тексту, і знайти граматичну основу — перший крок до правильної відповіді.

Стратегія виконання

1. Спочатку знайди всі граматичні основи в кожному варіанті відповіді.

2. Потім перевір мету висловлювання за змістом (не за розділовим знаком).

3. Визнач емоційне забарвлення (окличне / неокличне).

4. Якщо варіант має кілька ознак (наприклад, питальне окличне складне), він правильний лише тоді, коли збігаються всі ознаки.

• Граматична основа — підмет і присудок (у двоскладному реченні) або один головний член (в односкладному).

• Одна граматична основа — просте речення; дві й більше — складне.

• Однорідні присудки при спільному підметі не утворюють окремих основ — речення залишається простим.

• За метою висловлювання речення бувають розповідні, питальні й спонукальні.

• За емоційним забарвленням — окличні й неокличні. Це дві незалежні класифікації: будь-яке речення за метою може бути окличним або неокличним.

• Мету визначаємо за змістом, а не за знаком у кінці речення.

• Двоскладні речення мають підмет і присудок; односкладні — один головний член.

• Поширені речення мають другорядні члени; непоширені складаються лише з граматичної основи.

• Прямий порядок слів: підмет → присудок, означення → іменник, додаток після керівного слова.

• Інверсія (зворотний порядок) — нормативний стилістичний засіб, який виділяє слово.