Гайдамацький рух і Коліївщина 1768 року

Слово «гайдамака» походить із тюркських мов і первісно означало «гнати, переслідувати». В історії України гайдамаками називають учасників збройного народно-визвольного руху на Правобережжі в XVIII столітті, починаючи з 1730-х років. Цей рух охопив Київщину, Брацлавщину, Поділля та Волинь — землі, що після Андрусівського перемир'я 1667 року залишилися під владою Речі Посполитої.

Причини виникнення гайдамацького руху

Після 1714 року на Правобережжі відновилося магнатське землеволодіння. Польські магнати повертали собі маєтки, які були спустошені під час попередніх воєн. Вони закликали селян заселяти ці землі, обіцяючи пільгові роки — так звані «слободи». Однак щойно пільговий період закінчувався, на селян поширювалася панщина, яка постійно зростала. До цього додавалося свавілля шляхти й орендарів — часто євреїв або дрібної шляхти, які винаймали в магнатів право збирати податки й чинити суд. Орендарі нерідко вимагали від селян відробітку навіть у свята й використовували тілесні покарання.

Не менш важливою причиною став релігійний тиск. Після укладення Берестейської унії 1596 року на Правобережжі активно насаджували греко-католицизм. Православне населення зазнавало утисків: закривали православні храми, примушували священників переходити в унію, обмежували права православних міщан. У XVIII столітті цей тиск посилився, особливо після того, як у 1720 році Замойський синод остаточно закріпив унійний курс.

На Правобережжі не існувало козацького стану, який міг би захистити населення від сваволі шляхти. Козацтво на Лівобережжі поступово втрачало свої права, а на Правобережжі його ліквідували 1713 р., після Прутського миру. Тому селяни не мали іншого виходу, окрім як братися за зброю.

Склад учасників і способи боротьби

До гайдамацьких загонів входили селяни, міщани, запорожці, наймити, а також представники нижчого православного духовенства. Загони були невеликими, діяли швидко й несподівано: нападали на маєтки шляхти, орендарів, лихварів, спалювали їх, забирали майно й роздавали його бідним. Гайдамаки не мали єдиного центру командування — кожен загін обирав свого ватажка. Основними базами гайдамаків були Запорозька Січ (де вони могли сховатися й дістати зброю) та лісові масиви Правобережжя, найвідоміший із яких — Холодний Яр на Черкащині.

Гайдамацький рух не був одноразовим спалахом. Упродовж XVIII століття на Правобережжі відбулося кілька великих повстань, найзначніші з яких припали на 1734 і 1750 роки. Вони стали провісниками найбільшого повстання — Коліївщини 1768 року.

Повстання 1734 року під проводом Верлана

У 1733 році почалася війна за польську спадщину. Російська імперія підтримувала кандидатуру Августа III на польський престол і ввела свої війська на територію Речі Посполитої. Це створило сприятливі умови для виступу гайдамаків. Навесні 1734 року сотник надвірних козаків (приватного війська магната) на ім'я Верлан підняв повстання на Брацлавщині. До нього приєдналися тисячі селян і міщан. Повстанці захопили багато міст і сіл, рух охопив Брацлавщину, Поділля та Волинь. Однак польські війська за підтримки російських загонів жорстоко придушили повстання. Верлан зник безвісти, а його прибічників стратили.

Повстання 1750 року

Нове піднесення гайдамацького руху припало на 1750 рік. Повстанці знову захопили низку міст на Київщині та Брацлавщині. Цього разу рух був ще більш організованим: гайдамаки діяли злагоджено, нападали на шляхетські маєтки, знищували орендні контракти й боргові записи. Однак і це повстання не мало єдиного проводу й чіткої програми. Польські війська за підтримки російських знову придушили виступ.

Характер гайдамацького руху

Гайдамацький рух мав потрійний характер. По-перше, він був антикріпосницьким — селяни боролися проти панщини, податків і сваволі шляхти. По-друге, національно-визвольним — українське населення Правобережжя виступало проти польського панування. По-третє, релігійним — православні повстанці чинили опір насадженню унії та католицизму. Запорозька Січ підтримувала гайдамаків, даючи їм притулок і зброю, але офіційно не вступала у відкритий конфлікт із Річчю Посполитою. Чіткої політичної програми чи єдиного лідера гайдамацький рух не мав, що й стало однією з причин його поразок.

Коліївщина — найбільше гайдамацьке повстання XVIII століття. Назва походить від слова «колії» — так називали повстанців, які «кололи» (вбивали) шляхту списами. Саме це повстання 1768 року стало кульмінацією гайдамацького руху й водночас його трагічним фіналом.

Передумови повстання

У 1768 році польська шляхта, невдоволена реформами короля Станіслава Августа Понятовського та посиленням російського впливу в Речі Посполитій, утворила Барську конфедерацію. Конфедерати виступали проти короля, захищали «золоті вольності» шляхти й водночас чинили насильство над православним населенням. Вони руйнували православні церкви, вбивали священників, примушували селян переходити в унію. Саме ці події стали безпосередньою іскрою, що запалила полум'я Коліївщини.

Серед православного населення ширилися чутки про так звану «Золоту грамоту» — нібито таємний наказ російської імператриці Катерини II, яка закликала православних повставати проти шляхти. Насправді жодної такої грамоти не існувало — це була фальшивка, пущена в народ, імовірно, ченцями Мотронинського монастиря або запорожцями. Однак чутки спрацювали: селяни повірили, що Росія підтримує їхню боротьбу.

Початок повстання: Максим Залізняк

У травні 1768 року запорожець Максим Залізняк, який перебував у Мотронинському монастирі (на території сучасної Черкащини), підняв повстання в Холодному Яру. Він зібрав загін із кількох сотень чоловіків, і повстанці обрали його полковником. Повстанці швидко захопили Жаботин, Смілу, Черкаси, Корсунь, Канів, Лисянку та інші міста. Скрізь вони знищували шляхетські маєтки, вбивали шляхту, орендарів і уніатських священників, палили боргові записи.

Іван Гонта та здобуття Умані

У червні 1768 року до повстанців приєднався Іван Гонта — сотник надвірних козаків магната Францішека Салезія Потоцького. Гонта командував приватною вартою в місті Умань, яке належало Потоцькому. Він перейшов на бік Залізняка, і об'єднані сили повстанців здобули Умань — одну з найбільших фортець Правобережжя. В Умані сталася кривава різанина: за різними оцінками, загинуло від кількох тисяч до понад 20 тисяч поляків, євреїв та уніатів. Жертвами ставали не лише шляхтичі, а й мирне населення. Варто пам'ятати, що й конфедерати чинили не менш жорстокі розправи над православними.

Після здобуття Умані Залізняка проголосили гетьманом, а Гонту — уманським полковником. Повстання охопило величезну територію: Київщину, Брацлавщину, частину Поділля й Волині. Здавалося, що ніщо не зупинить гайдамаків.

Успіхи гайдамаків викликали тривогу не лише в Польщі, а й у Російській імперії. Катерина II побоювалася, що повстання перекинеться на Лівобережну Україну, де селяни також страждали від кріпацтва. Тому російський уряд вирішив допомогти Польщі придушити Коліївщину.

Арешт ватажків і придушення повстання

Наприкінці червня 1768 року російський загін під командуванням генерала Кречетникова підступно заарештував Максима Залізняка та Івана Гонту. Росіяни запросили ватажків на переговори нібито для обговорення подальших дій, а коли ті прибули — схопили їх. Повстання, втративши керівників, швидко згасло. Російські та польські війська спільно придушили рештки гайдамацьких загонів.

Страти ватажків

Подальша доля ватажків була трагічною. Івана Гонту як підданого Речі Посполитої видали полякам. Його катували й стратили біля села Серби (на території сучасної Вінниччини) — за однією з версій, з нього здерли шкіру живцем, а потім четвертували. Максима Залізняка, оскільки він був підданим Російської імперії (запорожець), покарали батогами й заслали на каторгу до Нерчинська в Сибір. Подальша його доля невідома. У Кодні на Житомирщині польський суд стратив сотні учасників повстання — їх вішали, четвертували, саджали на палі.

Наслідки Коліївщини

Коліївщина мала кілька важливих наслідків. По-перше, гайдамацький рух було розгромлено, і він більше не відновлювався в таких масштабах. По-друге, польська шляхта посилила кріпацтво на Правобережжі, побоюючись нових виступів. По-третє, напад гайдамаків на турецьке містечко Балту (на кордоні з Молдавією) став приводом для Османської імперії оголосити війну Росії. Так розпочалася російсько-турецька війна 1768–1774 років, яка завершилася Кючук-Кайнарджийським миром і виходом Росії до Чорного моря.

Пам'ять про Коліївщину

Коліївщина стала символом боротьби українського народу проти соціального, національного й релігійного гніту. Найвідоміший художній твір про ці події — поема Тараса Шевченка «Гайдамаки», написана 1841 року. Важливо пам'ятати: це літературний твір XIX століття, а не історичне джерело 1768 року. Шевченко змалював події романтизовано, з акцентом на героїзм повстанців, але не ставив собі за мету документальну точність. Тому на НМТ поему «Гайдамаки» слід розглядати як пам'ятку культури, а не як історичне свідчення.

Розгляньмо кілька типових завдань, які можуть трапитися на НМТ з теми гайдамацького руху та Коліївщини. Кожне завдання супроводжується покроковим розв'язанням.

Приклад 1. Відповідність «ватажок — рух чи подія»

Установіть відповідність між ватажком і рухом чи подією, з якою він пов'язаний.

1 Максим Залізняк 2 Іван Гонта 3 Олекса Довбуш 4 Семен Палій

А опришківський рух у Карпатах Б повстання на Правобережжі 1702–1704 рр. В початок Коліївщини в Холодному Яру Г здобуття Умані 1768 р. Д ліквідація Запорозької Січі

Розв'язання: Максим Залізняк розпочав Коліївщину в Холодному Яру біля Мотронинського монастиря — отже, 1В. Іван Гонта уславився здобуттям Умані в червні 1768 року — 2Г. Олекса Довбуш — ватажок опришків, які діяли в Карпатах у 1730–1740-х роках — 3А. Семен Палій очолював повстання на Правобережжі 1702–1704 років — 4Б. Варіант Д (ліквідація Запорозької Січі) зайвий.

Відповідь: 1В, 2Г, 3А, 4Б.

Приклад 2. Вибір однієї відповіді: передумови Коліївщини

Що стало безпосередньою передумовою Коліївщини 1768 року?

• Ліквідація Запорозької Січі

• Закріпачення селян Лівобережжя

• Насильство Барської конфедерації над православними та чутки про «Золоту грамоту»

• Другий поділ Речі Посполитої

Розв'язання: Безпосередньою передумовою Коліївщини стало насильство, яке чинили учасники Барської конфедерації над православним населенням, а також поширення чуток про «Золоту грамоту» Катерини II, яка нібито закликала до повстання. Ліквідація Січі відбулася 1775 року — після Коліївщини. Закріпачення селян Лівобережжя не пов'язане безпосередньо з подіями на Правобережжі. Другий поділ Речі Посполитої відбувся 1793 року.

Відповідь: насильство Барської конфедерації над православними та чутки про «Золоту грамоту».

Приклад 3. Вибір однієї відповіді за уривком

«…з-під Мотронинського монастиря рушили повстанці, а ватажком обрали колишнього запорожця, і незабаром перед ними відчинила ворота Умань…»

Про яку подію йдеться в уривку?

• Повстання Семена Палія

• Опришківський рух

• Коліївщина 1768 року

• Повстання Верлана 1734 року

Розв'язання: Ключові маркери в уривку — «Мотронинський монастир», «колишній запорожець» (Максим Залізняк) і «Умань». Саме з-під Мотронинського монастиря в Холодному Яру Залізняк розпочав Коліївщину в травні 1768 року, а в червні повстанці здобули Умань. Повстання С. Палія (1702–1704) не пов'язане з Мотронинським монастирем. Опришківський рух діяв у Карпатах. Повстання Верлана (1734) відбувалося на Брацлавщині.

Відповідь: Коліївщина 1768 року.

Приклад 4. Відповідність «поняття — зміст»

Установіть відповідність між поняттям і його змістом.

1 гайдамака 2 Коліївщина 3 Барська конфедерація 4 надвірні козаки

А найбільше гайдамацьке повстання 1768 р. Б учасник збройного руху на Правобережжі XVIII ст. В союз шляхти проти короля й російського впливу Г приватне військо магната Д учасник збройного руху в Карпатах

Розв'язання: Гайдамака — учасник збройного руху на Правобережжі XVIII ст. (1Б). Коліївщина — найбільше гайдамацьке повстання 1768 р. (2А). Барська конфедерація — союз польської шляхти, утворений 1768 р. проти короля Станіслава Августа й російського впливу (3В). Надвірні козаки — приватне військо магната, яке охороняло маєтки (4Г). Варіант Д (учасник збройного руху в Карпатах) — це опришок, а не гайдамака.

Відповідь: 1Б, 2А, 3В, 4Г.

• Плутати гайдамаків (Правобережжя) з опришками (Карпати). Гайдамаки діяли на Київщині, Брацлавщині, Поділлі, Волині, а опришки — у Карпатах (Галичина, Закарпаття, Буковина). Їхні ватажки теж різні: гайдамаків очолювали Залізняк, Гонта, Верлан; опришків — Олекса Довбуш.

• Вважати, що Коліївщину придушили лише поляки. Насправді повстання придушили спільно російські й польські війська. Саме російський загін підступно заарештував Залізняка й Гонту.

• Вважати Івана Гонту запорожцем, що почав повстання. Повстання розпочав Максим Залізняк — запорожець. Гонта був сотником надвірних козаків магната Потоцького й приєднався до повстанців уже під час облоги Умані.

• Сприймати поему Тараса Шевченка «Гайдамаки» як історичне джерело 1768 року. Це літературний твір, написаний 1841 року. Шевченко романтизував події, тому поему слід розглядати як пам'ятку культури, а не як документ доби.

• Плутати Коліївщину (1768) з повстанням Семена Палія (1702–1704) чи Верлана (1734). Це різні повстання з різними ватажками й у різний час. Палій діяв на початку XVIII ст., Верлан — у 1734 р., Коліївщина — 1768 р.

• Вважати, що Коліївщина відбувалася на Лівобережжі. Повстання охопило Правобережну Україну — землі, що належали Речі Посполитій. Лівобережжя входило до складу Російської імперії, і повстання туди не поширилося.

Тема гайдамацького руху та Коліївщини належить до теми 11 програми НМТ з історії України («Українські землі в другій половині XVIII ст.»). Ось що варто знати про формат перевірки.

• Дата 1768 рік — це рік Коліївщини. Її можуть перевіряти в завданнях на хронологічну послідовність або у виборі однієї відповіді.

• Персоналії теми: Максим Залізняк та Іван Гонта. Їхні імена можуть фігурувати в завданнях на відповідність (завдання 21–24) — чотири ватажки й п'ять варіантів, до 4 балів, по 1 балу за кожну правильну пару.

• Поняття програми: «гайдамака», «Коліївщина», «опришок»; для розуміння теми корисно знати також «Барська конфедерація» і «надвірні козаки». Їх можуть перевіряти в завданнях на відповідність або у виборі однієї відповіді.

• Програма НМТ вимагає вміти показувати на картосхемі райони гайдамацького й опришківського рухів. Гайдамаки — Правобережжя (Київщина, Брацлавщина, Поділля, Волинь), опришки — Карпати.

• У завданнях на відповідність ватажків різних рухів XVIII ст. розводять за регіоном і часом: Залізняк (Коліївщина, 1768), Гонта (Умань, 1768), Довбуш (опришки, Карпати), Палій (повстання 1702–1704).

• Вибір однієї відповіді (завдання 1–20) — 1 бал. У демонстраційному варіанті НМТ 2026 року завдання 8 стосувалося теми 11.

• Гайдамаки — повстанці Правобережжя XVIII ст., які боролися проти кріпацтва, шляхетського свавілля й релігійних утисків.

• Великі гайдамацькі повстання: 1734 р. (Верлан), 1750 р., 1768 р. (Коліївщина).

• Коліївщина 1768 р. — найбільше повстання. Розпочав Максим Залізняк у Холодному Яру біля Мотронинського монастиря.

• Іван Гонта — сотник надвірних козаків, який приєднався до повстанців і допоміг здобути Умань.

• Повстання придушили спільно російські й польські війська. Залізняка заслали до Сибіру, Гонту стратили поляки.

• Страти учасників відбулися в Кодні (Житомирщина) та біля с. Серби.

• Напад гайдамаків на турецьку Балту став приводом до російсько-турецької війни 1768–1774 рр.

• Поема Т. Шевченка «Гайдамаки» (1841) — літературний твір про повстання, а не історичне джерело.