Безособові й називні речення

Безособові речення — це односкладні речення, у яких дія чи стан відбувається без діяча, і підмета в називному відмінку не може бути. Головний член такого речення називають безособовим присудком. Ти вже знаєш, що в означено-особових, неозначено-особових та узагальнено-особових реченнях діяч мислиться (хоча й не названий). У безособових реченнях діяча немає взагалі — ні названого, ні уявного.

Безособові дієслова

Головний член може бути виражений безособовим дієсловом — дієсловом, що не змінюється за особами й числами й уживається тільки в третій особі однини теперішнього або в формі середнього роду минулого часу. Такі дієслова називають явища природи, фізичні та психічні стани:

• Світає.

• Смеркало.

• Морозить.

• Вечоріє.

• Мені не спиться.

• Йому не щастить.

• Хочеться подорожувати.

Зверни увагу: слова «мені», «йому» в цих реченнях — це додатки в давальному відмінку, а не підмети. Підмета в називному відмінку тут немає й бути не може.

Особове дієслово в безособовому значенні

Дуже часто головний член безособового речення — це звичайне особове дієслово, ужите в безособовому значенні (у формі третьої особи однини або середнього роду минулого часу). Таке дієслово вказує на дію стихії, природи або невідомої сили:

• Пахне м’ятою.

• Вітром зірвало дах.

• Дорогу замело снігом.

• У вухах дзвенить.

• За вікном гримить.

У цих реченнях назва стихії чи знаряддя (вітром, снігом) стоїть в орудному відмінку — це додаток, а не підмет. Порівняй із двоскладним реченням, де є підмет у називному відмінку:

У лівій колонці немає підмета — дія відбувається сама по собі. У правій колонці є підмет (вітер, сніг, м’ята), який виконує дію.

Інфінітивні безособові речення

Головним членом безособового речення може бути й незалежний інфінітив. Такі конструкції називають інфінітивними реченнями. Вони виражають неминучість, бажаність або неможливість дії:

• Бути грозі!

• Не наздогнати тобі вітру.

• Нам не бачити сонця крізь хмари.

• Тобі вчитися й учитися.

В інфінітивних реченнях слова в давальному відмінку (тобі, нам) — це додатки, що вказують на особу, якої стосується дія, а не підмети.

У цьому розділі розглянемо ще дві групи безособових речень: ті, де головний член — форма на -но, -то, і ті, де головний член — слово категорії стану або заперечне слово немає / нема.

Форми на -но, -то

Головний член безособового речення може бути виражений безособовою формою на -но, -то, утвореною від дієслів минулого часу. Ця форма вказує на результат дії, виконаної неозначеним діячем:

• Роботу виконано.

• Двері зачинено.

• Лист написано вчасно.

• Хату побілено.

• Вікна помито.

У таких реченнях слово в знахідному відмінку (роботу, двері, лист, хату, вікна) — це додаток, а не підмет. Сама форма на -но, -то не змінюється й не має роду, числа чи особи.

Як не сплутати з двоскладним реченням?

Найпоширеніша помилка — плутати безособове речення з формою на -но, -то з двоскладним реченням, де присудок виражений дієприкметником (виконана, зачинені, написаний). Порівняй:

У лівій колонці слово в знахідному відмінку (роботу, двері, лист) — додаток, підмета немає. У правій колонці слово в називному відмінку (робота, двері, лист) — підмет, а дієприкметник (виконана, зачинені, написаний) — присудок, який узгоджується з підметом у роді й числі.

Детальніше про творення форм на -но, -то ти дізнаєшся в окремому уроці «Безособові дієслова та форми на -но, -то».

Слова категорії стану (присудкові прислівники)

Головний член безособового речення може бути виражений незмінним словом, що позначає стан природи, довкілля, фізичний або психічний стан людини. Такі слова називають словами категорії стану або присудковими прислівниками:

• треба, можна, необхідно, слід, варто, шкода, жаль

• видно, чути

• холодно, тепло, темно, сумно, весело, тихо, шумно

Приклади:

• Надворі холодно.

• Мені сумно.

• Треба поспішати.

• Звідси видно море.

• У хаті тепло й затишно.

• Варто подумати.

• Шкода минулого літа.

Пастка! У реченні «Надворі холодно» слово «надворі» — це обставина місця, а «холодно» — головний член. Це безособове речення, а не двоскладне. Не приймай обставину за підмет!

Заперечні слова немає, нема, не було, не буде

Ще один тип безособових речень — із заперечним словом немає (нема), не було, не буде, після якого іменник стоїть у родовому відмінку:

• Немає часу.

• Дощу не було цілий місяць.

• Не буде спокою.

• У місті нема світла.

• Немає в тебе совісті.

У цих реченнях слово в родовому відмінку (часу, дощу, спокою, світла, совісті) — це додаток, а не підмет. Підмета в називному відмінку немає.

Називні речення — це односкладні речення, у яких головний член виражений іменником (рідше займенником або кількісно-іменним сполученням) у називному відмінку. Таке речення стверджує наявність предмета чи явища в теперішньому часі.

Ознаки називного речення

Головна ознака називного речення — один головний член у формі підмета (Н. в.), який не потребує присудка. У називному реченні немає дії — воно лише називає предмет або явище:

• Осінь.

• Тиша.

• Ніч.

• Ось і школа.

• Яка краса!

• Перший сніг.

Називні речення можуть мати при собі лише означення (узгоджені й неузгоджені). Присудка в них немає й не може бути:

• Тиха зоряна ніч.

• Перший день канікул.

• Синє безхмарне небо.

• Ранкова свіжість.

Називне чи двоскладне неповне?

Найскладніше — відрізнити називне речення від двоскладного неповного, у якому пропущено присудок. Вирішальний критерій: чи є в реченні обставина місця або часу. Якщо є — речення двоскладне неповне, тому що обставина залежить від присудка, який пропущено, а не від іменника.

У лівій колонці — лише іменник у Н. в. без другорядних членів, крім можливих означень. У правій колонці є обставина (у саду, надворі, у лісі), яка вказує на місце, — отже, присудок пропущений (панує, настала, стоїть), і речення двоскладне неповне.

Де вживають називні речення

Називні речення дуже поширені в художніх описах, на початку текстів, у заголовках і театральних ремарках. Вони створюють ефект присутності, картинності:

• Зима. Мороз. Скрипучий сніг.

• Ніч. Тиша. Десь гавкають собаки.

• «Лісова пісня» (заголовок).

• Ранок. Сонце. Пташиний спів.

У таких текстах називні речення часто чергуються з двоскладними, створюючи динаміку опису.

Ти вже знаєш означено-особові, неозначено-особові та узагальнено-особові речення з попереднього уроку. Тепер, додавши безособові й називні, маєш повну картину односкладних речень. Розберімо, як їх не плутати.

Таблиця типів односкладних речень

Усі односкладні речення поділяють на дві великі групи за формою головного члена:

Алгоритм визначення

Щоб правильно визначити тип односкладного речення, скористайся таким алгоритмом:

1. Подивися, чи є в реченні підмет у називному відмінку. Якщо є — речення двоскладне (або називне — дивись далі).

2. Якщо підмета немає, спробуй його поставити. Чи можна додати підмет у Н. в. без зміни форми дієслова? Якщо ні — речення безособове.

3. Якщо головний член — іменник у Н. в. і в реченні немає присудка й обставин місця / часу — це називне речення.

4. Якщо дієслово має чітку особу (1-ша, 2-га або 3-тя множини) — це особове односкладне речення (означено-, неозначено- або узагальнено-особове).

Небезпечна пастка

Особливо уважно розрізняй неозначено-особові й безособові речення, коли дієслово стоїть у формі середнього роду минулого часу:

У першому випадку можна запитати «хто?» і відповісти «люди», у другому — «хто?» не працює, бо дія відбувається сама.

Розгляньмо чотири типові завдання на безособові й називні речення в форматі НМТ.

Приклад 1. Безособовим є речення

Завдання: визнач, яке з-поміж речень А–Д є безособовим.

• А Уночі дорогу замели.

• Б Уночі дорогу замело снігом.

• В Зимова ніч.

• Г Люблю зимову ніч.

• Д Узимку сидиш біля вогню і слухаєш хуртовину.

Розв’язання:

• А — неозначено-особове (дієслово в множині минулого часу «замели», діяли люди).

• Б — безособове (дієслово «замело» в безособовому значенні, підмета немає, «снігом» — додаток в Ор. в.).

• В — називне (іменник «ніч» у Н. в., присудка немає).

• Г — означено-особове (дієслово 1-ї особи однини «люблю»).

• Д — узагальнено-особове (дієслово 2-ї особи однини «сидиш», «слухаєш» узагальнює дію).

Відповідь: Б.

Чому не А? «Дорогу замели» — неозначено-особове, бо дієслово в множині вказує на неозначених діячів (людей). А в «дорогу замело» дієслово в однині середнього роду — безособове.

Приклад 2. Називним є речення

Завдання: визнач, яке з-поміж речень А–Д є називним.

• А У лісі перші проліски.

• Б Весняний ранок.

• В Ось і весна прийшла.

• Г Розвиднілося.

• Д Весною пахне.

Розв’язання:

• А — двоскладне неповне (є обставина «у лісі», пропущено присудок «з’явилися»).

• Б — називне (іменник «ранок» у Н. в., поширений означенням «весняний», присудка й обставин немає).

• В — двоскладне (підмет «весна», присудок «прийшла»).

• Г — безособове (безособове дієслово «розвиднілося»).

• Д — безособове (особове дієслово «пахне» в безособовому значенні).

Відповідь: Б.

Приклад 3. Односкладним безособовим є речення

Завдання: визнач, яке з-поміж речень А–Д є односкладним безособовим.

• А Надворі був холодний вітер.

• Б Надворі було холодно й вітряно.

• В Холодний вітер дув з півночі.

• Г Вікно зачинене.

• Д Зима холодна й вітряна.

Розв’язання:

• А — двоскладне (підмет «вітер», присудок «був»).

• Б — безособове (слова категорії стану «холодно», «вітряно»; «надворі» — обставина, підмета немає).

• В — двоскладне (підмет «вітер», присудок «дув»).

• Г — двоскладне (підмет «вікно», присудок «зачинене» — дієприкметник).

• Д — двоскладне (підмет «зима», присудок «холодна й вітряна»).

Відповідь: Б.

Приклад 4. Називне речення в міні-тексті

Завдання: прочитай текст. Яке з пронумерованих речень є називним?

(1) Вечоріло. (2) Надворі мело. (3) У хаті тепло. (4) Мати зачинила двері. (5) Ось і ніч.

• А (1)

• Б (2)

• В (3)

• Г (4)

• Д (5)

Розв’язання:

• (1) «Вечоріло» — безособове (безособове дієслово).

• (2) «Надворі мело» — безособове (особове дієслово «мело» в безособовому значенні).

• (3) «У хаті тепло» — безособове (слово категорії стану «тепло»).

• (4) «Мати зачинила двері» — двоскладне (підмет «мати», присудок «зачинила»).

• (5) «Ось і ніч» — називне (іменник «ніч» у Н. в., присудка й обставин немає, частка «ось» підсилює вказівку).

Відповідь: Д (5).

Розгляньмо найпоширеніші помилки, яких припускаються учні під час визначення безособових і називних речень.

• Вважають «Надворі холодно» двоскладним, беручи обставину за підмет. Насправді «надворі» — обставина місця, а «холодно» — головний член (слово категорії стану). Речення безособове.

• Плутають «Роботу виконано» (безособове, «роботу» — додаток у З. в.) з «Робота виконана» (двоскладне, «робота» — підмет у Н. в., «виконана» — дієприкметник-присудок). Запам’ятай: -о на кінці — безособове, -а / -е / -і — двоскладне.

• Вважають підметом слово в орудному відмінку: у реченні «Вітром зірвало дах» «вітром» — додаток, а не підмет. Підмета в Н. в. тут немає.

• Називають називним речення з обставиною: «У саду тиша» — двоскладне неповне (обставина «у саду» залежить від пропущеного присудка «панує», «стоїть»). Справжнє називне — просто «Тиша».

• Плутають «Дорогу замели» (неозначено-особове, діяли люди, дієслово в множині) з «Дорогу замело» (безособове, діяла стихія, дієслово в однині середнього роду).

• Вважають «Мені не спиться» двоскладним, беручи «мені» за підмет. «Мені» — додаток у давальному відмінку, підмета в реченні немає.

Відповідно до програми НМТ з української мови (підтема 5.2.3), безособові речення належать до групи односкладних речень з головним членом у формі присудка, а називні — до односкладних речень з головним членом у формі підмета. Від тебе вимагають «розпізнавати типи односкладних речень, визначати особливості кожного з типів».

У демоваріанті НМТ-2026 окремого завдання саме на безособові й називні речення немає. Однак уміння бачити, що в реченні немає підмета, знадобиться тобі в завданні 23, де потрібно визначити підмет у реченні з тексту (вибір однієї з п’яти варіантів, 1 бал). Уміння бачити, що в сусідніх реченнях підмета немає, допоможе не сплутати підмет із додатком чи обставиною.

Блок завдань 21–25 побудовано на матеріалі одного тексту. Тип речення іноді можна визначити лише з урахуванням сусідніх речень — особливо коли йдеться про неповні речення.

Стратегія виконання

• Спробуй поставити підмет у називному відмінку. Якщо його немає й не може бути — речення безособове.

• Якщо в реченні є лише іменник у Н. в., немає присудка й обставин місця / часу — це називне речення.

• Якщо є обставина (у саду, надворі, вночі) — перевір, чи не пропущено присудок. Таке речення може бути двоскладним неповним.

• Звертай увагу на закінчення: -но, -то — безособове; -на, -та, -не, -те — дієприкметник у двоскладному.

• Не плутай додаток в Ор. в. або Д. в. з підметом.

• Безособове речення не має й не може мати підмета в називному відмінку.

• Головний член безособового речення: безособове дієслово (світає, вечоріє, морозить), особове дієслово в безособовому значенні (пахне, замело, зірвало), форма на -но, -то (виконано, зачинено), слова категорії стану (треба, можна, холодно, сумно), заперечне немає / нема, інфінітив (бути грозі).

• Слово в орудному відмінку (вітром, снігом) чи давальному відмінку (мені, тобі) в безособовому реченні — додаток, а не підмет.

• Називне речення — це іменник (рідше займенник) у Н. в., що стверджує наявність предмета чи явища. Означення можливі, обставини — ні.

• «Робота виконана» — двоскладне речення (підмет + дієприкметник). «Роботу виконано» — безособове (додаток + форма на -но).

• Якщо в реченні є обставина місця чи часу (у саду, надворі), але немає присудка — це двоскладне неповне, а не називне речення.