Вибори 1990 р. і Декларація про державний суверенітет України

4 березня 1990 року в Українській РСР відбулися вибори до Верховної Ради УРСР і місцевих рад. Це були перші альтернативні вибори до Верховної Ради УРСР: на одне депутатське місце могли претендувати кілька кандидатів (альтернативні вибори народних депутатів СРСР відбулися в республіці ще в березні 1989 р.). Явка виборців сягнула майже 85 %. Повторні голосування в окремих округах тривали до квітня 1990 р.

Демократичний блок — широка коаліція, до якої увійшли Народний Рух України, Українська Гельсінська спілка, «Зелений світ», Товариство української мови ім. Т. Шевченка, «Меморіал» та інші організації, — здобув майже чверть мандатів. Найбільшого успіху демократи досягли в західних областях: у Львівській, Івано-Франківській і Тернопільській вони отримали більшість у місцевих радах. Головою Львівської обласної ради обрали В'ячеслава Чорновола — відомого дисидента й лідера Руху.

У новообраній Верховній Раді сформувалися два основні політичні табори. Комуністична більшість, яка налічувала близько 239 депутатів, дістала неофіційну назву «група 239». Її лідером став Олександр Мороз. Опозицію становила Народна рада — фракція, утворена депутатами Демократичного блоку. Головою Народної ради обрали академіка Ігоря Юхновського.

15 травня 1990 року розпочала роботу перша сесія Верховної Ради XII скликання (згодом її назвуть Верховною Радою України I скликання). У червні 1990 року головою Верховної Ради обрали першого секретаря ЦК КПУ Володимира Івашка, однак уже в липні він перейшов на посаду заступника Генерального секретаря ЦК КПРС у Москві. 23 липня 1990 року новим головою Верховної Ради став Леонід Кравчук, який до того був другим секретарем ЦК КПУ, але поступово перейшов на позиції підтримки державного суверенітету України.

До середини 1990 року криза союзного центру в СРСР досягла критичної межі. Республіки одна за одною ухвалювали декларації про державний суверенітет, що дістало назву «парад суверенітетів». Першою декларацію про суверенітет ухвалила Естонська РСР ще 16 листопада 1988 року, а 12 червня 1990 року таку декларацію ухвалила Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка (РРФСР), що прискорило «парад суверенітетів». В Україні на ухваленні власної декларації наполягали Народна рада й учасники масових мітингів у Києві.

16 липня 1990 року Верховна Рада УРСР ухвалила Декларацію про державний суверенітет України. Результат голосування був переконливим: 355 голосів «за» і лише 4 — «проти». Показово, що за документ проголосувала не лише опозиційна Народна рада, а й комуністична більшість — «група 239». Це свідчило про те, що ідея суверенітету набула широкої підтримки в суспільстві.

Державний суверенітет — це «верховенство, самостійність, повнота і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах» (з преамбули Декларації).

16 липня оголосили святковим днем. Перший День незалежності України відзначали саме 16 липня 1991 року. Однак після ухвалення Акта проголошення незалежності 24 серпня 1991 року свято перенесли на 24 серпня. Від 1992 року День незалежності України відзначають 24 серпня.

Декларація про державний суверенітет України складається з десяти розділів: самовизначення української нації, народовладдя, державна влада, громадянство, територіальне верховенство, економічна самостійність, екологічна безпека, культурний розвиток, зовнішня і внутрішня безпека, міжнародні відносини. Розгляньмо найважливіші з них.

Державна влада й територіальне верховенство

Декларація проголошувала поділ державної влади на законодавчу, виконавчу й судову. На території Української РСР мали верховенство Конституція й закони УРСР. Установлювалося власне громадянство УРСР, при цьому кожен громадянин міг зберегти також громадянство СРСР. Територія республіки в існуючих кордонах визнавалася недоторканною.

Економічна самостійність

Україна отримувала право на власні банківську (включно із зовнішньоекономічним банком), цінову, фінансову, митну й податкову системи, а також на державний бюджет. Окремо зазначалося: «а при необхідності» Україна може запровадити власну грошову одиницю.

Безпека й нейтральність

Декларація закріплювала право України на власні Збройні Сили, внутрішні війська й органи державної безпеки. Ключовим положенням став намір стати в майбутньому постійно нейтральною державою, що не бере участі у військових блоках. Україна заявила про три неядерні принципи: не приймати, не виробляти і не набувати ядерної зброї.

Культура й міжнародні відносини

Документ передбачав національно-культурне відродження, функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя та гарантії прав національних меншин. У міжнародній площині Українська РСР проголошувалася суб'єктом міжнародного права, який безпосередньо зноситься з іншими державами.

Одна з найпоширеніших помилок — вважати, що Декларація про державний суверенітет 1990 року проголосила вихід України зі складу СРСР. Насправді документ цього не робив. У тексті прямо зазначено: «Принципи Декларації про суверенітет України використовуються для укладання союзного договору». Тобто Декларація була програмою державотворення всередині оновленого Союзу, а не актом відокремлення.

Декларацію позиціонували як «основу для нової Конституції, законів України». Її положення втілювали поступово, уже після проголошення незалежності. Закони про громадянство, Збройні Сили та власну валюту ухвалили в 1991–1996 роках.

Суверенітет — верховенство й самостійність влади на своїй території. Незалежність — повна державна самостійність поза будь-якою іншою державою.

24 серпня 1991 року Верховна Рада УРСР ухвалила Акт проголошення незалежності України. Він починався словами «Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в зв'язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року…», а слова «здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України» стоять у його преамбулі далі. Акт проголосив «незалежність України та створення самостійної української держави — УКРАЇНИ» і, на відміну від Декларації, означав вихід зі складу СРСР.

Як розрізняти уривки двох документів

На НМТ тобі можуть запропонувати уривки й попросити визначити, який із документів цитовано. Орієнтуйся на ключові маркери:

Назва «Українська РСР» трапляється в обох документах: Акт ухвалила «Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки». Тому орієнтуйся на зміст, а не на назву республіки.

Приклад 1. Розпізнавання документа за уривком

Прочитай уривок і визнач, який документ цитовано.

«…Українська РСР урочисто проголошує про свій намір стати в майбутньому постійно нейтральною державою, яка не бере участі у військових блоках…»

Варіанти відповіді: А) Акт проголошення незалежності України (1991); Б) Декларація про державний суверенітет України (1990); В) Конституція України (1996); Г) Конституція УРСР (1978).

Розв'язання: Фраза «намір стати нейтральною державою» — пряме положення Декларації про державний суверенітет. Назва «Українська РСР» сама по собі не вирішальна, бо трапляється і в Акті 1991 р. Акт говорить про «смертельну небезпеку» й «самостійну українську державу — УКРАЇНУ» і не містить згадок про нейтралітет. Конституція 1996 р. — основний закон незалежної держави, а Конституція 1978 р. — радянська.

Відповідь: Б — Декларація про державний суверенітет України (1990).

Приклад 2. Три положення Декларації (завдання «3 з 7»)

Які три положення містить Декларація про державний суверенітет України?

Серед запропонованих варіантів обери три правильні: 1) поділ державної влади на законодавчу, виконавчу й судову; 2) вихід України зі складу СРСР; 3) право на власні Збройні Сили; 4) запровадження посади Президента; 5) три неядерні принципи; 6) надання українській мові статусу державної; 7) відновлення автономії Криму.

Розв'язання: У Декларації 1990 р. справді є положення про поділ влади (1), право на власні Збройні Сили (3) і три неядерні принципи (5). Вихід зі складу СРСР (2) Декларація не проголошувала — це зробив Акт 1991 р. Посади Президента (4) в Декларації немає — її запровадили в липні 1991 р. Статус державної українська мова отримала за законом 1989 р., а в Декларації йшлося про її функціонування в усіх сферах. Автономію Криму (7) відновили в 1991 р., а Декларація про це не згадує.

Відповідь: 1, 3, 5.

Приклад 3. Парламентська опозиція 1990 р.

Як називалася парламентська опозиція у Верховній Раді УРСР 1990 року?

Варіанти: А) «група 239»; Б) Народна рада; В) Народний Рух України; Г) Українська Гельсінська спілка.

Розв'язання: Демократичний блок був виборчою коаліцією, а в парламенті його депутати утворили фракцію — Народну раду на чолі з І. Юхновським. «Група 239» — це комуністична більшість, а не опозиція. Народний Рух України й Українська Гельсінська спілка — громадські організації, а не парламентські фракції.

Відповідь: Б — Народна рада.

Приклад 4. Спільне між Декларацією 1990 р. і Актом 1991 р.

Що було спільним для Декларації про державний суверенітет (1990) і Акта проголошення незалежності (1991)?

Варіанти: А) обидва проголосили вихід зі складу СРСР; Б) обидва затвердили на всеукраїнському референдумі; В) обидва підготувала «група 239»; Г) обидва ухвалила Верховна Рада УРСР.

Розв'язання: Обидва документи ухвалила Верховна Рада УРСР (Г). Вихід зі складу СРСР проголосив лише Акт 1991 р., а Декларація передбачала укладення союзного договору (А — хибне). На референдумі затвердили тільки Акт 1991 р. (1 грудня 1991 р.), Декларацію на референдум не виносили (Б — хибне). «Група 239» — комуністична більшість, яка голосувала за Декларацію, але не готувала жодного з документів (В — хибне).

Відповідь: Г — обидва ухвалила Верховна Рада УРСР.

• Плутати Декларацію про державний суверенітет (16 липня 1990) з Актом проголошення незалежності (24 серпня 1991). Запам'ятай: Декларація — програма державотворення всередині СРСР, Акт — проголошення незалежної держави.

• Вважати, що Декларація проголосила вихід зі складу СРСР. Насправді вона передбачала укладення нового союзного договору. Вихід із СРСР проголосив Акт 1991 року.

• Приписувати Декларації положення, яких у ній немає: посаду Президента (запроваджено в липні 1991 р.), статус української мови як державної (закон 1989 р.), автономію Криму (відновлено 1991 р.).

• Вважати, що Декларацію ухвалили лише депутати-демократи. За неї проголосувала й комуністична більшість — 355 голосів «за» при 4 «проти».

• Плутати «групу 239» (комуністична більшість, лідер — О. Мороз) з Народною радою (опозиція, лідер — І. Юхновський).

• Вважати, що за Декларацією Україна одразу отримала власну армію й валюту. Документ лише закріпив право на них; закони про Збройні Сили й грошову одиницю ухвалили пізніше.

Тема 30 програми НМТ охоплює події 1985–1991 років. У межах цієї теми перевіряють знання дат: березень 1990 — перші альтернативні вибори до Верховної Ради УРСР, 16 липня 1990 — Декларація про державний суверенітет України. Також оцінюють уміння пояснювати зміст Декларації й Акта проголошення незалежності та розрізняти поняття «суверенітет» і «незалежність».

Формати завдань:

• Вибір однієї відповіді з чотирьох (завдання 1–20) — 1 бал. У демоваріанті 2026 року 8 завдань із 30 побудовано на уривках джерел чи документів. Тобі можуть дати цитату з Декларації й попросити назвати документ або дату.

• «3 з 7» (завдання 28–30) — обери три правильні положення Декларації серед семи варіантів. 1 бал за кожну правильну позицію, максимум 3 бали. Стратегія: викреслюй те, чого 1990 року ще не було — посаду Президента (1991), гривню й Конституцію (1996).

• Послідовність (завдання 25–27) — у демоваріанті 2026 року завдання 27 пропонує чотири уривки документів тем 28, 29 і 30. Декларацію 1990 р. став перед Актом 1991 р., орієнтуючись на зміст.

• Березень 1990 — перші альтернативні вибори до Верховної Ради УРСР (явка майже 85 %).

• У парламенті — «група 239» (комуністична більшість, лідер О. Мороз) і Народна рада (опозиція, лідер І. Юхновський).

• 16 липня 1990 — Декларація про державний суверенітет України: 355 голосів «за», 4 — «проти».

• Основні положення: поділ влади, власне громадянство, власна банківська система, право на армію й валюту, нейтральність, три неядерні принципи.

• Декларація не проголошувала виходу з СРСР — це зробив Акт проголошення незалежності 24 серпня 1991 р.

• Суверенітет — верховенство влади на своїй території; незалежність — повна державна самостійність.