Святослав Завойовник: походи і зовнішня політика

Святослав Ігорович — син Ігоря й Ольги. Князем він став ще дитиною, після загибелі батька 945 р., але державою тоді керувала мати. Самостійно Святослав діяв приблизно з 964 р. і до загибелі 972 р. Майже все його князювання — безперервні походи, тому сучасники й нащадки пам’ятають його передусім як князя-воїна.

Про Святослава розповідають два головні незалежні джерела — руське й візантійське, і обидва варто вміти впізнавати за уривком.

«Повість минулих літ» під 964 р. малює ідеального дружинного вождя. Переказ близький до тексту такий: князь легко ходив у походах, як пардус (барс), і воював багато; возів за собою не возив, котла не мав і м’яса не варив, а, тонко нарізавши конину, чи звірину, чи яловичину, пік на вуглях; шатра не мав, а стелив пітник і клав сідло під голову; такими ж були й усі його воїни. І посилав він до інших країн, кажучи: «Хочу на вас іти». Ця формула — чесне попередження ворога про війну — стала «візитівкою» князя; у переказах її часто скорочують до «Іду на ви».

Візантійський історик Лев Диякон (кінець X ст.) описав зовнішність Святослава під час його зустрічі з імператором Іоанном Цимісхієм на березі Дунаю 971 р. Князь середнього зросту, з густими бровами й світлими очима, кирпатий, без бороди, з довгими густими вусами. Голову поголено, лише з одного боку звисає пасмо волосся — ознака знатного роду. У вусі — золота сережка з рубіном між двома перлинами. Одяг білий, від вбрання воїнів відрізняється лише чистотою. На зустріч князь прибув у човні й веслував нарівні з усіма.

Святослав лишився язичником. Коли мати вмовляла його охреститися, він, за літописом, відповів, що з нього сміятиметься дружина. Для дружини він був своїм: ділив із нею побут, здобич і ризик. Це й пояснює, чому державні справи князь охоче залишав матері, а згодом — синам.

Першим напрямком походів став схід. Тут Русі протистояв Хозарський (Хазарський) каганат — держава тюркських кочових і напівкочових племен у пониззі Волги й Дону зі столицею Ітиль. Він контролював Волзький торговий шлях і збирав данину з частини східних слов’ян.

• 964 р. Святослав пішов на Оку й Волгу й натрапив на в’ятичів. На запитання, кому вони платять данину, ті відповіли: хозарам, по шелягу від рала. Князь звільнив їх від хозарської залежності, а 966 р. наклав на в’ятичів власну данину.

• 965 р. Руське військо розгромило хозарського кагана й здобуло фортецю Саркел (Білу Вежу) на Дону. За арабськими джерелами, руси спустошили також столицю каганату Ітиль і місто Семендер на Каспії, а на Волзі — землі Волзької Булгарії та буртасів. Арабські автори датують цей погром 968–969 рр., тож хронологію східних походів історики реконструюють по-різному.

• Потім Святослав рушив на Північний Кавказ і переміг ясів (аланів, предків осетинів) і касогів (адигів).

Наслідки східних походів:

1. Хозарський каганат так і не оговтався від погрому й невдовзі зник з політичної карти.

2. Русь звільнила східнослов’янські землі від хозарської данини й вийшла до Приазов’я. Згодом на Таманському півострові виникло руське Тмутороканське князівство.

3. Зворотний бік: Хозарія була буфером, який стримував рух кочовиків зі сходу. Печеніги кочували в причорноморських степах уже з кінця IX ст., але після падіння каганату степ остаточно став відкритим для печенігів, а згодом і для нових кочовиків — торків і половців. Уже 968 р. печеніги обложили Київ, а 972 р. вбили самого Святослава.

Другий напрямок — Балкани. Візантійський імператор Никифор II Фока воював із Дунайською Болгарією й вирішив чужими руками послабити суперника. Він надіслав до Святослава посла — херсонеського патриція Калокіра — з великим дарунком золота й закликом іти на болгар.

968 р. — перший балканський похід (літопис подає його під 967 р.). Святослав розбив болгар і, за літописом, здобув 80 міст по Дунаю, а осів у Переяславці на Дунаї, збираючи данину з греків. Того ж року печеніги вперше обложили Київ, де з онуками була Ольга. Місто врятував хитрий юнак, який переплив Дніпро, удаючи печеніга, що шукає коня, і покликав на допомогу воєводу Претича. Святослав примчав із Дунаю й відігнав кочовиків. Кияни дорікнули князеві: «Ти, княже, чужої землі шукаєш і про неї дбаєш, а свою покинув».

969 р. Князь заявив, що не любить сидіти в Києві й хоче жити в Переяславці, бо там «середина землі» його: туди сходяться всі блага — від греків золото, паволоки, вина й овочі, від чехів і угрів срібло й коні, з Русі хутро, віск, мед і челядь. Того ж року померла Ольга. Перед новим походом Святослав розподілив землі між синами: Ярополк — у Києві, Олег — у древлян, Володимир — у Новгороді.

969–971 рр. — другий балканський похід і війна з Візантією. Святослав знову опанував Болгарію, здобув її столицю Преслав і рушив на Візантію. Літопис описує перемогу, візантійці пишуть про свою перемогу під Аркадіополем (970). Саме в цій війні, за літописом, князь сказав воїнам: «Не посоромимо землі Руської, а ляжемо кістьми тут, бо мертві сорому не мають».

971 р. Новий імператор Іоанн Цимісхій перейшов у наступ, здобув Преслав і близько трьох місяців облягав руське військо у фортеці Доростол на Дунаї. Після кровопролитних боїв сторони уклали мир: Святослав залишав Болгарію й зобов’язувався не нападати на Візантію, Корсунську землю й Болгарію, а візантійці пропускали його військо й давали хліб.

972 р. Повертаючись Дніпром, князь зимував у гирлі річки на Білобережжі, де через голод кінська голова коштувала пів гривні. Навесні біля дніпровських порогів на нього напали печеніги хана Курі. Святослав загинув, а з його черепа хан, за переказом, зробив окуту чашу. Воєвода Свенельд, який пішов суходолом, повернувся до Києва з рештою війська.

За вісім років походів Святослав пройшов від Оки й Волги до Кавказу та від Дніпра до Балкан. Для НМТ корисно тримати в голові не лише перелік походів, а й їхній підсумок.

Здобутки:

• Русь звільнила в’ятичів від хозарської данини й приєднала їх до своїх данників.

• Хозарський каганат, давній суперник Русі, зник, а руський вплив сягнув Приазов’я й Тамані.

• Русь стала вагомим гравцем у великій політиці: Візантія спершу залучала Святослава як союзника, а потім воювала з ним як із небезпечним суперником.

Втрати й прорахунки:

• Балканський проєкт — перенести осідок на Дунай — провалився після поразки під Доростолом.

• Після розгрому Хозарії печеніги дістали вільний доступ до руських кордонів.

• Постійні походи виснажували сили, а Київ лишався без князя й війська. Облога 968 р. це яскраво показала.

• Роздача земель синам без чітких правил спадкування незабаром обернулася війною між ними: Ярополк і Олег воювали 977 р., а 980 р. Київ здобув Володимир.

Як оцінюють історики. Одні бачать у Святославі видатного полководця, який розширив вплив Русі від Волги до Дунаю й прагнув створити велику державу з центром на Балканах. Інші наголошують, що князь більше дбав про війну й здобич, ніж про внутрішній устрій. Ще літописець устами киян дорікав йому, що він «чужої землі шукає». Сама «Повість минулих літ» захоплюється його мужністю, але й не приховує ціни походів.

Отже, образ Святослава — це образ ватажка дружинної доби. Держава за його правління трималася радше на силі зброї й особистому авторитеті князя, ніж на чітко налагодженому управлінні. Внутрішню розбудову Русі — нову віру, адміністрацію, оборонні лінії проти печенігів — довелося проводити його синові Володимиру.

Чотири завдання: уривок літопису, відповідність «рік — подія», умови миру і картосхема.

Приклад 1. Портрет за літописом

Завдання. «Возів за собою не возив, ні котла, м’яса не варив, а, тонко нарізавши конину чи звірину, пік на вуглях і їв; шатра не мав, а стелив пітник і сідло клав у головах. Такими ж були й усі його воїни». Про якого князя йдеться?

1. Перед нами портрет вождя, що живе походами нарівні з дружиною. Так «Повість минулих літ» під 964 р. описує Святослава.

2. Той самий опис продовжується відомою формулою попередження ворогів про війну.

3. Відповідь: Святослав.

Олег і Ігор теж були войовничими, але літопис не малює їх такими «спартанськими» рисами. Володимира Великого, навпаки, пам’ятають бенкетами для дружини й киян.

Приклад 2. Відповідність «рік — подія»

Завдання. Роки: 1) 965; 2) 968; 3) 971; 4) 972. Події: А — загибель князя біля дніпровських порогів; Б — облога Києва печенігами; В — розгром Хозарського каганату; Г — облога Доростола візантійцями; Д — повстання древлян.

1. 965 → В: східний похід, Саркел.

2. 968 → Б: князь на Дунаї, Київ в облозі.

3. 971 → Г: Доростол, мир з Іоанном Цимісхієм.

4. 972 → А: засідка печенігів на порогах.

5. Д — повстання древлян (945) — зайва подія.

Відповідь: 1–В, 2–Б, 3–Г, 4–А.

Приклад 3. Умови миру 971 р.

Завдання. Що передбачав мир, який Святослав уклав з Іоанном Цимісхієм після облоги Доростола?

1. Облога завершилася для русів важко: сили вичерпалися, прориву не вдалося досягти. Отже, умови диктувала Візантія.

2. Святослав залишав Болгарію й зобов’язувався не нападати на Візантію, Корсунську землю й Болгарію.

3. Візантійці пропускали руське військо додому й давали йому хліб.

Відповідь: вихід русів з Болгарії й відмова від війни з Візантією. Не плутай ці умови з договором 907 р. про безмитну торгівлю: тоді переможцем був Олег, і вигоду отримала Русь.

Приклад 4. Картосхема походів

Завдання. На картосхемі стрілки ведуть від Києва на північний схід до Оки й Волги, на південний схід до Дону й Північного Кавказу, а також на південний захід до Дунаю. Походи якого князя позначено?

1. Волга й Дон — хозари; Кавказ — яси й касоги; Дунай — Болгарія.

2. Лише один князь воював і на сході, і на Балканах — Святослав.

3. Походи Олега й Ігоря картосхема показала б морськими шляхами до Константинополя, а не суходолом до Волги й Кавказу.

Відповідь: Святослав.

• Хто розгромив Хозарію. Олег лише заборонив сіверянам і радимичам платити данину хозарам. Розгромив Хозарський каганат (965) Святослав.

• Переяславець на Дунаї й Переяслав. Переяславець — місто на Дунаї (Болгарія), де Святослав хотів мати «середину землі». Переяслав на річці Трубіж — руське місто, центр Переяславської землі.

• Доростол і Корсунь. Під Доростолом (971) візантійці облягали Святослава. Корсунь (Херсонес) у Криму обложив і здобув Володимир (988) — ця облога пов’язана з хрещенням.

• Хто вбив Святослава. Печеніги хана Курі біля дніпровських порогів (972), а не хозари чи половці. Половці вперше підійшли до кордонів Русі лише 1055 р., а перший їхній набіг літопис фіксує 1061 р.

• «Святослав охрестився». Ні, він лишився язичником і відмовився хреститися, бо боявся глузування дружини.

• Облоги Києва 968 і 1036 рр. Обидві — печенізькі. 968 р. місто обороняла Ольга з онуками до повернення Святослава; 1036 р. печенігів остаточно розгромив Ярослав Мудрий.

Святослав — одна з 17 персоналій теми 3, а «походи Святослава» прямо названо серед об’єктів картосхеми теми. Окремих дат про Святослава програма не містить, тому головне — вміти впізнати князя та його походи:

• Вибір однієї відповіді (№ 1–20, 1 бал): уривок літопису («Хочу на вас іти», «мертві сорому не мають») або опис Лева Диякона — визначити князя; картосхема з напрямками походів; наслідок розгрому Хозарії.

• Відповідність (№ 21–24, до 4 балів): «князь — діяльність» (Святослав як правильна пара або як зайвий варіант), «пункт на карті — подія».

• Послідовність (№ 25–27, до 3 балів): події X ст. в ряду з 882, 944, 988 рр.: облога Доростола логічно стоїть між договором Ігоря й хрещенням Русі.

Порада: у завданні з уривком шукай «маркери». Дунай, Доростол, Переяславець, Хозарія, Саркел, печеніги на порогах — майже напевно Святослав. Константинополь, щит на брамі, договори про торгівлю — Олег або Ігор. Одиночний вибір з уривком розв’язується за 1–1,5 хвилини, якщо маркер упізнано з першого прочитання.

• Святослав Ігорович — князь-воїн; самостійно діяв приблизно з 964 р. до загибелі 972 р.

• Східні походи: в’ятичі (964–966), розгром Хозарського каганату й Саркела (965), яси й касоги на Кавказі.

• Балканські походи: 968 р. — Дунайська Болгарія й Переяславець; 969–971 рр. — війна з Візантією.

• 971 р. — облога Доростола імператором Іоанном Цимісхієм і мир з Візантією.

• 972 р. — загибель від печенігів хана Курі біля дніпровських порогів.

• Розгром Хозарії відкрив степ печенігам: 968 р. вони вперше обложили Київ.

• Святослав лишився язичником; землі розділив між синами Ярополком, Олегом і Володимиром.