Президентства Л. Кравчука і Л. Кучми

5 грудня 1991 р. Леонід Кравчук склав присягу Президента України. Він став першим главою незалежної Української держави. Його президентство тривало до липня 1994 р. і припало на найскладніший період становлення державних інститутів, економічної кризи та політичної нестабільності.

Творення інститутів влади

За часів Л. Кравчука розпочалося формування виконавчої вертикалі. Було створено Кабінет Міністрів України як центральний орган виконавчої влади, запроваджено інститут представників Президента в областях. Відбувалося становлення власних Збройних сил, Державного кордону та митної служби. Докладно ці процеси розглянуто в окремому юніті «Державотворення: Збройні сили, символи, громадянство».

Уряди В. Фокіна та Л. Кучми

Першим Прем'єр-міністром незалежної України став Вітольд Фокін (жовтень 1990 — жовтень 1992). Його уряд не зміг зупинити економічного спаду, і в жовтні 1992 р. Верховна Рада затвердила на посаді Прем'єр-міністра Леоніда Кучму — генерального директора Південного машинобудівного заводу з Дніпропетровська.

Л. Кучма на посаді Прем'єр-міністра (жовтень 1992 — вересень 1993) вимагав від Верховної Ради надання йому надзвичайних повноважень для проведення економічних реформ. Це спричинило конфлікт як із Президентом Л. Кравчуком, так і з парламентом. У вересні 1993 р. Л. Кучма подав у відставку.

Політична криза 1993 р. і дострокові вибори

1993 рік став піком економічної кризи: гіперінфляція сягала тисяч відсотків, виробництво стрімко падало. У червні 1993 р. шахтарі Донбасу розпочали масштабний страйк. Вони вимагали не лише підвищення зарплат, а й проведення всеукраїнського референдуму про довіру Президентові та Верховній Раді.

Під тиском страйкарів та опозиції Верховна Рада ухвалила рішення про дострокові вибори: парламентські — у березні 1994 р., президентські — у червні 1994 р. Це був перший в історії незалежної України випадок, коли влада поступилася тиску вулиці й погодилася на дострокове переобрання.

Зовнішня політика Л. Кравчука

На зовнішньополітичній арені Л. Кравчук відомий насамперед підписанням Біловезьких угод (грудень 1991 р.), які юридично оформили припинення існування СРСР. Також він узяв курс на відмову України від ядерної зброї, що завершилося підписанням Тристоронньої заяви Президентів України, США та Росії в січні 1994 р. Докладно ці питання розглянуто в юнітах про незалежність і зовнішню політику.

1994 рік став переломним у політичній історії незалежної України. У березні–квітні відбулися дострокові вибори до Верховної Ради II скликання, а в червні–липні — дострокові вибори Президента.

Дострокові вибори до Верховної Ради (березень–квітень 1994)

На виборах до Верховної Ради II скликання найбільше місць здобули Комуністична партія України (КПУ) та інші ліві сили. Головою Верховної Ради став лідер Соціалістичної партії України (СПУ) Олександр Мороз. Це засвідчило високий рівень невдоволення населення соціально-економічним становищем.

Дострокові вибори Президента (червень–липень 1994)

26 червня 1994 р. відбувся перший тур дострокових виборів Президента. Жоден із кандидатів не набрав понад 50 % голосів, тому 10 липня 1994 р. провели другий тур. У ньому Леонід Кучма здобув понад 52 % голосів, а чинний Президент Леонід Кравчук — близько 45 %. Це була перша в історії України мирна зміна глави держави через вибори.

19 липня 1994 р. відбулася інавгурація Л. Кучми. Він став другим Президентом України.

Леонід Кучма: шлях до президентства

Леонід Кучма — підкреслена персоналія програми НМТ. За фахом інженер-ракетник, він тривалий час працював генеральним директором Південного машинобудівного заводу в Дніпропетровську (виробництво ракетно-космічної техніки). У 1992–1993 рр. обіймав посаду Прем'єр-міністра України, а в 1994–2004 рр. — Президента України.

Конституційний договір 1995 р.

8 червня 1995 р. між Верховною Радою та Президентом було підписано Конституційний договір. Його підписали Президент Л. Кучма та Голова Верховної Ради О. Мороз. Договір розмежував повноваження між гілками влади до ухвалення нової Конституції та суттєво посилив виконавчу владу Президента.

28 червня 1996 р. Верховна Рада ухвалила Конституцію України — Основний Закон незалежної держави. Докладно цю подію розглянуто в окремому юніті «Конституція України 1996 року».

У 1990-х роках в Україні сформувалася багатопартійна система, однак вона мала низку особливостей, які відрізняли її від сталих демократій Заходу.

Особливості багатопартійності (тема 31)

По-перше, в Україні виникли десятки дрібних партій, які часто групувалися навколо конкретних лідерів, а не навколо чітких ідеологічних програм. По-друге, зв'язок партій із виборцями був слабким — більшість громадян голосувала не за партійні програми, а за особистості. По-третє, політичний спектр чітко поділявся на три табори: лівих, центр і національних демократів.

Ліві партії

Найвпливовішою лівою силою була Комуністична партія України (КПУ), відновлена 1993 р. після заборони 1991 р. Її лідер — Петро Симоненко. КПУ здобула найбільше місць на виборах до Верховної Ради 1994 і 1998 рр. Соціалістична партія України (СПУ) на чолі з Олександром Морозом також мала значну підтримку, особливо в сільських регіонах.

Національні демократи

До національно-демократичного табору належали Народний Рух України (НРУ) на чолі з В'ячеславом Чорноволом, Українська республіканська партія (УРП) та інші. Вони виступали за прискорення реформ, зміцнення державності та інтеграцію в європейські структури.

Партії влади

Центристський спектр заповнювали так звані «партії влади» — політичні сили, які створювали або підтримували чинні посадовці для збереження впливу на ухвалення рішень і розподіл ресурсів. Успіх таких партій залежав не від ідеології, а від адміністративного ресурсу — можливості використовувати державні важелі для перемоги на виборах.

Вибори 1998 р. за змішаною системою

1998 р. вперше в історії України вибори до Верховної Ради відбулися за змішаною (мажоритарно-пропорційною) системою. Половину депутатів (225) обирали за партійними списками з 4-відсотковим прохідним бар'єром, а половину — в мажоритарних округах. Ця система діяла до 2004 р.

14 листопада 1999 р. Леонід Кучма був переобраний на другий термін. У другому турі він переміг лідера КПУ Петра Симоненка. Другий термін Л. Кучми позначився як економічним зростанням, так і гострими політичними кризами.

Уряд В. Ющенка та економічне зростання

У грудні 1999 р. Прем'єр-міністром став Віктор Ющенко, який очолював Національний банк України. Його уряд (грудень 1999 — квітень 2001) розпочав економічні реформи, і з 2000 р. вперше з часу проголошення незалежності економіка України почала зростати.

Референдум 2000 р. про повноваження Президента

16 квітня 2000 р. відбувся всеукраїнський референдум, на який винесли питання про розширення повноважень Президента, зокрема право розпускати Верховну Раду. Більшість учасників підтримали пропозицію, однак Верховна Рада так і не втілила результати референдуму в законодавство.

Касетний скандал

16 вересня 2000 р. зник журналіст Георгій Гонгадзе — засновник інтернет-видання «Українська правда», яке критикувало владу. У листопаді 2000 р. у Київській області знайшли його обезголовлене тіло.

28 листопада 2000 р. лідер СПУ Олександр Мороз оприлюднив аудіозаписи, зроблені майором охорони Миколою Мельниченком у кабінеті Президента. На записах, за твердженням Мельниченка, було чути, як Л. Кучма віддає розпорядження, пов'язані зі зникненням Гонгадзе. Ця подія отримала назву «касетний скандал».

Акція «Україна без Кучми»

У грудні 2000 р. — березні 2001 р. в Києві тривала масова акція протесту «Україна без Кучми». Учасники розбили наметове містечко на Хрещатику та вимагали відставки Президента. 9 березня 2001 р. відбулися сутички протестувальників із міліцією.

У квітні 2001 р. Верховна Рада відправила у відставку уряд В. Ющенка. На парламентських виборах 2002 р. блок «Наша Україна» (лідер — В. Ющенко) здобув перемогу за партійними списками. У 2002–2004 рр. тривали протести «Повстань, Україно!».

Прем'єр-міністром у 2002–2004 рр. став Віктор Янукович, якого Л. Кучма просував як свого наступника. Вибори 2004 р. та Помаранчева революція — окремий юніт курсу.

Приклад 1. Відповідність «Президент — подія його каденції»

У завданні на відповідність (тип завдань 21–24 НМТ) потрібно зіставити Президентів України з подіями, що відбулися під час їхньої каденції.

Ліві елементи: 1 — Леонід Кравчук, 2 — Леонід Кучма, 3 — Віктор Ющенко, 4 — Віктор Янукович.

Праві елементи: А — підписання Біловезьких угод, Б — ухвалення Конституції України, В — вступ України до СОТ, Г — «Харківські угоди», Д — ухвалення Акта проголошення незалежності.

Розв'язання: Л. Кравчук підписав Біловезькі угоди в грудні 1991 р. — ключ 1А. Конституцію ухвалили 1996 р., коли Президентом був Л. Кучма — ключ 2Б. Україна вступила до СОТ 2008 р. за Президента В. Ющенка — ключ 3В. «Харківські угоди» 2010 р. підписав В. Янукович — ключ 4Г. Елемент Д — зайвий, оскільки Акт проголошення незалежності ухвалила Верховна Рада 24 серпня 1991 р., ще до обрання першого Президента.

Приклад 2. Послідовність подій

Розташуйте події в хронологічній послідовності: А — Конституційний договір між Верховною Радою і Президентом, Б — обрання Л. Кучми Президентом, В — акція «Україна без Кучми», Г — ухвалення Конституції України.

Розв'язання: Першою подією є обрання Л. Кучми Президентом (липень 1994 р.) — Б. Далі — Конституційний договір (червень 1995 р.) — А. Потім — ухвалення Конституції (червень 1996 р.) — Г. Найпізніша подія — акція «Україна без Кучми» (грудень 2000 — березень 2001 р.) — В. Правильна послідовність: Б, А, Г, В.

Приклад 3. Відповідність «поняття — зміст»

Зіставте поняття з їхнім змістом: 1 — Конституційний договір, 2 — «касетний скандал», 3 — змішана виборча система, 4 — партія влади.

Варіанти змісту: А — розмежування повноважень до ухвалення Конституції, Б — оприлюднення записів із кабінету Президента, В — половина депутатів за списками, половина в округах, Г — партія чинних посадовців, Д — вибори лише за партійними списками.

Розв'язання: Конституційний договір (1995) розмежував повноваження — ключ 1А. «Касетний скандал» — оприлюднення записів Мельниченка — ключ 2Б. Змішана система — половина за списками, половина в округах — ключ 3В. Партія влади — партія чинних посадовців — ключ 4Г. Елемент Д — зайвий (вибори лише за списками — це пропорційна система, яку запровадили пізніше).

Приклад 4. Послідовність за описами подій

Розташуйте події в хронологічній послідовності: А — дострокові вибори Президента, на яких Л. Кравчук поступився Л. Кучмі, Б — зникнення журналіста Г. Гонгадзе, В — страйк шахтарів Донбасу з вимогою референдуму про довіру владі, Г — референдум про розширення повноважень Президента.

Розв'язання: Найраніша подія — страйк шахтарів Донбасу (червень 1993 р.) — В. Далі — дострокові вибори Президента (липень 1994 р.) — А. Потім — референдум про розширення повноважень Президента (квітень 2000 р.) — Г. Найпізніша — зникнення Г. Гонгадзе (вересень 2000 р.) — Б. Правильна послідовність: В, А, Г, Б.

• Плутати Конституційний договір (1995) з Конституцією (1996). Запам'ятай: договір — це тимчасова угода між Президентом і Верховною Радою, а Конституція — Основний Закон, ухвалений парламентом.

• Вважати Л. Кучму першим Президентом України. Насправді першим Президентом був Л. Кравчук (1991–1994), а Л. Кучма — другим (1994–2004).

• Вважати, що Л. Кучма став Президентом 1996 р. Його обрали в липні 1994 р., а переобрали на другий термін у листопаді 1999 р.

• Вважати «касетний скандал» подією 2004 р. Насправді він вибухнув у листопаді 2000 р., коли О. Мороз оприлюднив записи М. Мельниченка.

• Приписувати В. Ющенку посаду Президента у 2000–2001 рр. Тоді він був Прем'єр-міністром, а Президентом його обрали лише на переголосуванні 26 грудня 2004 р. (інавгурація — 23 січня 2005 р.).

• Вважати дострокові вибори 1994 р. лише президентськими. Насправді переобрали й Верховну Раду (березень–квітень 1994 р.), і Президента (червень–липень 1994 р.).

Тема президентств Л. Кравчука і Л. Кучми належить до теми 31 програми НМТ з історії України. Зверни увагу на такі ключові моменти.

• Дата: липень 1994 р. — обрання Л. Кучми Президентом. Це опорна дата, яку варто запам'ятати.

• Персоналія: Л. Кучма — підкреслений у програмі, тому може пропонуватися для візуального розпізнавання (портрет).

• Змістові пункти: суспільно-політичне життя, особливості формування багатопартійності, рухи протесту на початку 2000-х рр.

• Формат завдання 21–24 (відповідність): «Президент — подія». 1 бал за кожну правильну пару, до 4 балів. Одна буква з п'яти — зайва.

• Формат завдання 25–27 (послідовність): 3 бали за весь правильно вибудуваний ряд, 2 бали — за правильні першу й останню події, 1 бал — лише за одну з них. Опорний ряд: 1991 — 1994 — 1996 — 2004.

• У демоваріанті 2026 р. завдання 20 — вибір однієї відповіді з теми 31, а завдання 24 — відповідність «поняття ↔ період», що охоплює й теми 31–32.

• Л. Кравчук (1991–1994): творення інститутів влади, економічна й політична криза 1993 р., дострокові вибори 1994 р.

• 10 липня 1994 — обрання Л. Кучми Президентом, перша мирна зміна глави держави на виборах.

• 1995 — Конституційний договір, 1996 — ухвалення Конституції України.

• 1999 — переобрання Л. Кучми на другий термін; 2000 — референдум про розширення повноважень Президента.

• 2000 — «касетний скандал» (зникнення Г. Гонгадзе, записи М. Мельниченка) і акція «Україна без Кучми» (грудень 2000 — березень 2001).

• Багатопартійність 1990-х рр.: багато дрібних партій навколо лідерів, найсильніша — КПУ (П. Симоненко), «партії влади» з опорою на адміністративний ресурс.