Напад Німеччини на СРСР і оборонні бої 1941–1942 рр.

18 грудня 1940 р. Адольф Гітлер підписав директиву № 21, яка отримала назву план «Барбаросса». Це був військовий план блискавичного нападу на Радянський Союз. Його головна ідея — бліцкриг: розгромити Червону армію за кілька місяців, ще до настання зими 1941 р., і вийти на лінію Архангельськ — Астрахань. Для цього створювали три групи армій: «Північ» мала наступати на Ленінград, «Центр» — на Москву, а «Південь» — на Україну з головним ударом на Київ. Командувачем групи армій «Південь» призначили генерал-фельдмаршала Герда фон Рундштедта.

Україна посідала особливе місце в нацистських планах. Її розглядали як джерело хліба, вугілля Донбасу, промислових ресурсів і як «життєвий простір» для німецької колонізації. Саме тому головний удар на півдні спрямовували на захоплення Києва, Лівобережжя й Донбасу.

22 червня 1941 р. — початок війни

На світанку 22 червня 1941 р. Німеччина без оголошення війни напала на СРСР. Люфтваффе завдали масованих бомбардувань Києва, Житомира, Львова, Одеси та інших міст. Разом із Німеччиною у війну вступила Румунія, а наприкінці червня — Угорщина. На території України оборону тримали два фронти: Південно-Західний (командувач — генерал-полковник Михайло Кирпонос) і Південний. Хоча саме в Київському особливому військовому окрузі було зосереджено найбільше радянських військ, їх не встигли вчасно привести в бойову готовність через заборону Й. Сталіна піддаватися на «провокації».

Уже в перші дні війни на території України розгорнулися запеклі оборонні бої. Найбільші з них визначили хід війни на південному напрямку.

Танкова битва Дубно — Луцьк — Броди (23–29 червня 1941)

Це була одна з найбільших танкових битв початкового періоду війни. Радянські механізовані корпуси завдали контрудару в районі Дубно, Луцька й Бродів. Вони не змогли розгромити ворога через неузгодженість дій, відсутність панування в повітрі й проблеми з постачанням. Однак цей контрудар на кілька днів затримав наступ групи армій «Південь» на Київ.

Уманський «котел» (липень — серпень 1941)

30 червня 1941 р. вермахт зайняв Львів. У липні — серпні німецькі війська оточили 6-ту і 12-ту радянські армії під Уманню. Це оточення отримало назву Уманський «котел». Сотні тисяч червоноармійців потрапили в полон.

Оборона Києва (7 липня — 26 вересня 1941)

Оборона столиці України тривала понад два місяці. Й. Сталін особисто заборонив вчасно відвести війська з Києва, побоюючись політичних наслідків. 19 вересня 1941 р. вермахт захопив Київ. На схід від міста в оточення потрапили основні сили Південно-Західного фронту. Командувач фронту генерал-полковник М. Кирпонос загинув. У полон потрапили сотні тисяч бійців — це була одна з найбільших поразок Червоної армії.

Оборона Одеси (5 серпня — 16 жовтня 1941)

Одеса оборонялася 73 дні. Місто було блоковане з суші, але гарнізон отримував постачання морем. 16 жовтня 1941 р. радянські війська евакуювали морем до Криму. Оборона Одеси скувала значні сили противника й затримала його просування на схід.

Осінь 1941 р.: втрата Лівобережжя й Донбасу

Восени 1941 р. вермахт захопив Лівобережжя й більшу частину Донбасу. 24 жовтня 1941 р. впав Харків. Німецькі війська прорвалися в Крим, де розпочалася оборона Севастополя.

1942 рік став роком завершення окупації всієї території України. Ключовою подією цього періоду була оборона Севастополя.

Оборона Севастополя (30 жовтня 1941 — 4 липня 1942)

Оборона головної бази Чорноморського флоту тривала близько 250 днів — з 30 жовтня 1941 р. до 4 липня 1942 р. Радянський гарнізон і моряки мужньо обороняли місто, але після виснажливої облоги й потужного штурму Севастополь упав. У полон потрапили десятки тисяч захисників.

Провал наступу під Харковом (травень 1942)

У травні 1942 р. Червона армія спробувала перейти в наступ під Харковом, але зазнала важкої поразки. Радянські війська потрапили в оточення біля Барвінкового. Одночасно відбулася поразка на Керченському півострові, що відкрило вермахту шлях до Севастополя.

Окупація всієї України (22 липня 1942)

Улітку 1942 р. вермахт розгорнув наступ на Сталінград і Кавказ. 22 липня 1942 р. німецькі війська захопили місто Свердловськ на Ворошиловградщині (нині — Луганська область). Це означало, що вся територія Української РСР опинилася під нацистською окупацією.

Опорний ряд для запам'ятовування послідовності: 22.06.1941 напад → червень 1941 Дубно — Луцьк — Броди → 19.09.1941 Київ → 16.10.1941 Одеса → 04.07.1942 Севастополь → 22.07.1942 окупація всієї України.

З перших днів війни радянське керівництво вжило надзвичайних заходів для мобілізації ресурсів і організації опору.

Мобілізаційні заходи

23 червня 1941 р. в СРСР оголосили загальну мобілізацію. До армії призивали чоловіків 1905–1918 років народження. Створювали народне ополчення — добровільні формування з цивільного населення, які допомагали обороняти міста. Діяли винищувальні батальйони для боротьби з диверсантами й парашутистами. На підступах до міст будували оборонні рубежі. 30 червня 1941 р. утворили Державний комітет оборони (ДКО) на чолі з Й. Сталіним — надзвичайний орган, який зосередив усю повноту влади в країні.

Евакуація на схід

Радянська влада організувала масштабну евакуацію промислових підприємств, матеріальних цінностей і населення на схід — на Урал, до Сибіру й Середньої Азії. З України вивезли понад 550 великих підприємств разом із робітниками й спеціалістами. Академію наук УРСР евакуювали до Уфи. Вивозили також зерно й худобу. Однак багато чого не встигли вивезти через швидке просування вермахту.

Тактика «випаленої землі»

3 липня 1941 р. у своїй промові Й. Сталін проголосив тактику «випаленої землі». Її суть — знищувати все, що не можна вивезти, щоб воно не дісталося ворогові. Підривали заводи, шахти, електростанції, палили склади зерна й посіви на полях.

Злочини комуністичного режиму

Реалізація тактики «випаленої землі» призвела до трагічних наслідків для мирного населення. 18 серпня 1941 р. радянські сапери підірвали греблю ДніпроГЕСу. Це спричинило затоплення прибережних районів, загинули мирні жителі й червоноармійці. З 24 вересня 1941 р. в окупованому Києві почали вибухати радянські міни, закладені на Хрещатику. Вибухи спричинили масштабні пожежі в центрі міста, загинуло багато людей.

Важливо: тактику «випаленої землі» в 1941 р. проводила саме радянська влада, а не нацисти. Це був свідомий крок комуністичного режиму, який часто призводив до жертв серед мирного населення.

Поразки Червоної армії в 1941–1942 рр. мали комплекс причин. Їх можна поділити на військові, політичні, переваги вермахту й суспільний контекст.

Військові причини

Репресії 1937–1938 рр. позбавили Червону армію досвідчених командирів. Були розстріляні або ув'язнені тисячі офіцерів, зокрема вищого командного складу. Їхнє місце посіли менш досвідчені кадри. Армія перебувала в стадії переозброєння й реорганізації, що послабило її боєздатність. Керівництво переоцінювало наступальні можливості й недостатньо готувалося до оборони. Системи зв'язку й управління військами були недосконалими, що призводило до втрати керованості в бою.

Політичні причини

Й. Сталін ігнорував численні попередження радянської розвідки про підготовку Німеччини до нападу. Він не дозволив вчасно привести війська в бойову готовність, побоюючись спровокувати війну. Категоричні заборони відступати призводили до того, що цілі армії потрапляли в оточення — як під Києвом і Уманню.

Переваги вермахту

Німецька армія мала значні переваги: раптовість нападу, бойовий досвід, здобутий у війнах 1939–1941 рр. у Польщі та Західній Європі, ініціативу на полі бою, уміння зосереджувати сили на напрямках головного удару й панування в повітрі.

Суспільний контекст

Колективізація, Голодомор 1932–1933 рр. і масовий терор 1930-х років вплинули на неоднакове ставлення населення до радянського режиму. В західних областях, приєднаних у 1939–1940 рр., радянізація супроводжувалася репресіями й депортаціями, що також не сприяло підтримці влади. Водночас масовий полон червоноармійців часто був наслідком оточення, втрати постачання й фізичного виснаження, а не свідомого небажання воювати чи підтримки окупантів.

Розгляньмо типові завдання НМТ з цієї теми.

Приклад 1. Послідовність подій

Завдання: Розташуйте події в хронологічній послідовності.

• А — захоплення вермахтом Києва

• Б — танкова битва в районі Дубно — Луцьк — Броди

• В — завершення оборони Севастополя

• Г — завершення оборони Одеси

Розв'язання: Спершу визнач найранішу подію — танкова битва Дубно — Луцьк — Броди (23–29 червня 1941). Далі — захоплення Києва (19 вересня 1941). Потім — завершення оборони Одеси (16 жовтня 1941). Найпізніша — завершення оборони Севастополя (4 липня 1942).

Відповідь: Б, А, Г, В.

Пастка: деякі помилково вважають, що Одеса впала раніше за Київ. Насправді Київ захопили 19 вересня, а Одеса трималася до 16 жовтня 1941 р.

Приклад 2. Що передбачав план «Барбаросса»?

Завдання: Що передбачав план «Барбаросса»?

• Ключ: розгром Червоної армії блискавичною війною за кілька місяців.

• Дистрактор: колонізацію й германізацію окупованих земель — це план «Ост», а не «Барбаросса».

• Дистрактор: поділ Польщі між Німеччиною й СРСР — це пакт Молотова–Ріббентропа 1939 р.

• Дистрактор: висадку союзників у Франції — це подія 1944 р., не пов'язана з планом «Барбаросса».

Приклад 3. Тактика «випаленої землі»

Завдання: Перед відступом радянських військ наказано спалити зерно й підірвати шахтний копер, щоб вони не дісталися ворогові. Визначте тактику.

• Ключ: «випаленої землі» — знищення майна, яке не можна вивезти.

• Дистрактор: «рейкова війна» — це партизанські дії на залізницях у 1943 р.

• Дистрактор: «новий порядок» — це нацистський окупаційний режим.

• Дистрактор: бліцкриг — це німецька тактика блискавичної війни.

Приклад 4. Причини поразок Червоної армії

Завдання: Що було однією з причин поразок Червоної армії в 1941 р.?

• Ключ: репресії командних кадрів 1937–1938 рр.

• Дистрактор: відкриття другого фронту союзниками — відбулося лише в 1944 р.

• Дистрактор: відсутність у СРСР танків і літаків — насправді СРСР мав багато техніки, але вона була застарілою або неосвоєною.

• Дистрактор: одностайна підтримка радянської влади населенням західних областей — насправді ставлення було неоднаковим через репресії 1939–1941 рр.

Приклад 5. Завдання за картосхемою

Завдання: На картосхемі лінія фронту на серпень — жовтень 1941 р., у кільці облоги — порт між лиманами Дністра й Південного Бугу. Яке місто, що оборонялося 73 дні, позначено на картосхемі?

• Ключ: Одеса — порт між лиманами Дністра й Південного Бугу, оборонялася 73 дні.

• Дистрактор: Севастополь — оборонявся 250 днів, розташований у Криму.

• Дистрактор: Миколаїв — не мав 73-денної облоги.

• Дистрактор: Херсон — не мав 73-денної облоги.

• Плутати 22 червня 1941 р. (напад Німеччини на СРСР) з 1 вересня 1939 р. (початок Другої світової війни). Запам'ятай: 1 вересня 1939 — початок Другої світової, 22 червня 1941 — початок німецько-радянської війни.

• Вважати, що Київ захопили в перші дні війни. Насправді оборона Києва тривала з 7 липня, і місто впало лише 19 вересня 1941 р.

• Плутати оборону Одеси (73 дні, до 16 жовтня 1941 р.) й оборону Севастополя (близько 250 днів, до 4 липня 1942 р.). Одеса впала раніше, хоча її оборона була коротшою.

• Плутати план «Барбаросса» (військовий план нападу на СРСР) з планом «Ост» (план колонізації та германізації окупованих земель). «Барбаросса» — про війну, «Ост» — про те, що робити після перемоги.

• Пояснювати поразки Червоної армії лише раптовістю нападу, забуваючи про репресії командирів, прорахунки Й. Сталіна й неоднакове ставлення населення до радянського режиму.

• Вважати, що «випалену землю» в 1941 р. влаштовували нацисти. Насправді в 1941 р. цю тактику проводила радянська влада, знищуючи власне майно перед відступом.

Матеріал цього юніта входить до теми 26 програми НМТ з історії України. На іспиті перевіряють:

• дату 22 червня 1941 р. — напад Німеччини на СРСР;

• поняття: план «Барбаросса», «випалена земля»;

• уміння пояснювати причини поразок Червоної армії 1941–1942 рр.;

• змістові пункти: початок німецько-радянської війни, бойові дії 1941–1942 рр., відступ Червоної армії, мобілізаційні заходи, злочини комуністичного режиму.

Формати завдань

Послідовність (завдання 25–27): потрібно розташувати 4 події в хронологічному порядку. Оцінювання: 3 бали за весь правильний ряд, 2 бали — за правильні першу й останню події, 1 бал — лише за одну з них. Стратегія: спершу визнач найранішу й найпізнішу події — це дасть мінімум 2 бали.

Вибір однієї відповіді з чотирьох (завдання 1–20) — 1 бал. У демоваріанті НМТ 2026 року завдання 16 — за картосхемою з теми 26, тому вчися визначати міста й події за картосхемами.

• 22 червня 1941 р. — напад Німеччини на СРСР за планом «Барбаросса»; на Україну наступала група армій «Південь».

• 23–29 червня 1941 р. — танкова битва Дубно — Луцьк — Броди; 19 вересня 1941 р. — захоплення Києва й оточення Південно-Західного фронту.

• Оборона Одеси тривала 73 дні (до 16 жовтня 1941 р.), оборона Севастополя — до 4 липня 1942 р.

• 22 липня 1942 р. окупацію всієї України завершено захопленням Свердловська на Ворошиловградщині.

• Мобілізація (з 23 червня 1941), створення ДКО (30 червня 1941), евакуація понад 550 підприємств на схід.

• Тактика «випаленої землі»: підрив ДніпроГЕСу (18 серпня 1941), вибухи на Хрещатику (з 24 вересня 1941).

• Причини поразок: репресії командирів, прорахунки Й. Сталіна, раптовість нападу, досвід вермахту, недоліки управління, зв'язку й постачання.