Історичні постаті НМТ: Україна 1921–1945 рр.

У цьому розділі ти познайомишся з п'ятьма ключовими постатями, які очолювали радянську Україну в 1920–1930-х роках. Запам'ятай не лише їхні посади, а й те, яку політику кожен із них провадив. У переліку персоналій програми НМТ із них названо лише О. Шумського, але знання всіх п'ятьох допоможе зрозуміти контекст завдань.

Християн Раковський (1873–1941)

Християн Раковський обіймав посаду голови Раднаркому УСРР у 1919–1923 роках. Він був противником сталінського плану «автономізації», який передбачав включення радянських республік до складу Російської РФСР на правах автономій. Натомість Раковський відстоював ширші права республік і федеративний устрій. Через цю позицію його усунули з посади, а згодом він став жертвою сталінських репресій.

Олександр Шумський (1890–1946)

Олександр Шумський був наркомом освіти УСРР у 1924–1927 роках. Він активно провадив політику українізації — розширення вжитку української мови в освіті, науці, державних установах. Однак його звинуватили в «націоналістичному ухилі», який дістав назву «шумськізм». Шумського відсторонили від посади, а пізніше репресували.

Микола Скрипник (1872–1933)

Микола Скрипник змінив Шумського на посаді наркома освіти й перебував на ній у 1927–1933 роках. Він продовжив українізацію, а найвідоміший його внесок — харківський («скрипниківський») правопис 1928 року, який закріпив норми української мови. Однак із посиленням сталінського тиску Скрипника звинуватили в «націоналізмі», і 1933 року він покінчив життя самогубством.

Павло Постишев (1887–1939)

Павло Постишев прибув в Україну 1933 року як секретар ЦК КП(б)У (1933–1937). Його головним завданням було згортання українізації та організація масового терору. Саме Постишев очолив кампанію переслідування «націоналістичних ухилів» у культурі й освіті. Важливо не плутати його з Шумським або Скрипником: Постишев не провадив українізацію, а навпаки — нищив її.

Станіслав Косіор (1889–1939)

Станіслав Косіор очолював ЦК КП(б)У в 1928–1938 роках. Він є одним з організаторів Голодомору 1932–1933 років, оскільки особисто контролював виконання планів хлібозаготівель, які призвели до масового голоду. 1938 року Косіора заарештували, а 1939 року розстріляли як «ворога народу».

Межа юніта: події індустріалізації, колективізації й Голодомору детально розглянуто в юніті «Ключові дати НМТ: Україна 1921–1945 рр.». Тут ми зосереджуємося на тому, яку роль відігравала кожна людина.

Термін «розстріляне відродження» позначає покоління українських митців, письменників і науковців 1920–1930-х років, які створили яскраві твори в умовах радянської влади, але згодом були знищені сталінськими репресіями. Більшість із них загинули в 1937–1938 роках. На НМТ ці постаті перевіряють через відповідність «діяч — твір» або «діяч — організація».

Микола Хвильовий (1893–1933)

Микола Хвильовий — письменник-прозаїк, засновник літературної організації ВАПЛІТЕ (Вільна академія пролетарської літератури) у 1925 році. Він ініціював літературну дискусію 1925–1928 років, у якій проголосив гасла «Геть від Москви!» і «психологічна Європа». Хвильовий закликав орієнтуватися на західноєвропейську культуру, а не на російську. 1933 року, не витримавши тиску влади, він наклав на себе руки.

Михайло Волобуєв (1903–1972)

Михайло Волобуєв — економіст, автор статті «До проблеми української економіки» (1928). У ній він доводив, що Україна — окремий економічний організм, який у складі Російської імперії перебував у становищі колонії, і що цю залежність треба подолати. Його ідеї суперечили офіційній радянській доктрині, тому Волобуєва звинуватили в «націоналізмі» й репресували.

Лесь Курбас (1887–1937) і Микола Куліш (1892–1937)

Лесь Курбас — режисер-новатор, засновник театру «Березіль» (1922, Київ; з 1926 р. — у Харкові). Він експериментував із формою вистави, поєднував різні види мистецтва. Микола Куліш — драматург, автор п'єс «Мина Мазайло» (1929) та «Народний Малахій» (1928). Курбаса заарештували 1933 року, Куліша — 1934 року; обох розстріляли 1937 року в урочищі Сандармох у Карелії.

Олександр Довженко (1894–1956)

Олександр Довженко — кінорежисер, сценарист і письменник, світова слава українського кінематографа. Його найвідоміші фільми: «Звенигора» (1927), «Арсенал» (1929) і «Земля» (1930). Стрічка «Земля» ввійшла до списку найкращих фільмів світу. Довженко — одна з п'яти підкреслених постатей програми НМТ, яку треба впізнавати за портретом.

Михайло Бойчук (1882–1937)

Михайло Бойчук — художник-монументаліст, засновник школи «бойчукістів». Він розписував громадські будівлі в стилі, що поєднував візантійську традицію з українським народним малярством. 1937 року Бойчука розстріляли, а його твори знищили.

Казимир Малевич (1879–1935)

Казимир Малевич — художник-авангардист, творець супрематизму, автор знаменитого «Чорного квадрата». У 1928–1930 роках він викладав у Київському художньому інституті, вплинувши на ціле покоління українських митців. Його творчість зазнала переслідувань з боку радянської влади.

Міжвоєнна доба на західноукраїнських землях (Галичина, Волинь, Буковина, Закарпаття) позначена боротьбою українців за свої права в складі Польщі, Румунії та Чехословаччини. Тут діяли різні політичні сили — від націоналістів до демократів. На НМТ ці постаті перевіряють через відповідність «діяч — організація» та «діяч — подія».

Євген Коновалець (1891–1938)

Євген Коновалець — командир Січових стрільців (1918–1919), керівник Української військової організації (УВО), створеної 1920 року, і перший голова Організації українських націоналістів (ОУН), заснованої 1929 року. Коновалець очолював ОУН до 1938 року. Його вбив агент НКВС Павло Судоплатов у Роттердамі 1938 року. Коновалець — одна з п'яти підкреслених постатей, яку треба впізнавати за портретом.

Степан Бандера (1909–1959)

Степан Бандера — крайовий провідник ОУН, засуджений на Варшавському (1935) та Львівському (1936) процесах за революційну діяльність. Після розколу ОУН 1940 року очолив ОУН(б) — бандерівську фракцію. 1941 року заарештований нацистами, 1942–1944 роки провів у концтаборі Заксенгаузен. Убитий агентом КДБ у Мюнхені 1959 року. Бандера — підкреслена постать для візуального розпізнавання.

Андрій Мельник (1890–1964)

Андрій Мельник став головою ОУН після загибелі Є. Коновальця (1938). Після розколу 1940 року очолив ОУН(м) — мельниківську фракцію, яка дотримувалася поміркованішої тактики порівняно з ОУН(б).

Василь Мудрий (1893–1966)

Василь Мудрий — голова Українського національно-демократичного об'єднання (УНДО), найбільшої української партії в Польщі. Він обіймав посаду віце-маршалка польського сейму. Мудрий підтримував політику «нормалізації» 1935 року — тимчасового порозуміння з польською владою.

Володимир Залозецький-Сас (1884–1969)

Володимир Залозецький-Сас — голова Української національної партії на Буковині (1927), яка діяла в складі Румунії. Він боровся за права українців на Буковині.

Августин Волошин (1874–1945)

Августин Волошин — греко-католицький священик і педагог, прем'єр автономного уряду Підкарпатської Русі в складі Чехословаччини. 15 березня 1939 року він проголосив незалежність Карпатської України й став її президентом. Держава проіснувала лише кілька днів — її захопила Угорщина. Волошин — підкреслена постать для візуального розпізнавання.

Андрей Шептицький (1865–1944)

Андрей Шептицький — митрополит Української греко-католицької церкви, моральний авторитет краю. У роки нацистської окупації він рятував євреїв, зокрема переховував їх у монастирях. Його діяльність — приклад гуманізму в найтрагічніші часи.

Друга світова війна (1939–1945) стала переломним моментом в історії України. На її теренах розгорнулися різні рухи — від визвольної боротьби ОУН і УПА до радянського партизанського руху, а українці воювали на всіх фронтах. У цьому розділі ти познайомишся з 12 постатями, які можуть з'явитися в завданнях НМТ.

Ярослав Стецько (1912–1986) і Роман Шухевич (1907–1950)

Ярослав Стецько — діяч ОУН(б), який 30 червня 1941 року у Львові проголосив Акт відновлення Української Держави. За це його заарештували нацисти й ув'язнили в концтаборі Заксенгаузен. Роман Шухевич — головнокомандувач Української повстанської армії (УПА) з 1943 року. Він загинув 1950 року в селі Білогорща біля Львова в перестрілці з військами МДБ. Шухевич — підкреслена постать для візуального розпізнавання.

Тарас Бульба-Боровець (1908–1981) і Кирило Осьмак (1890–1960)

Тарас Бульба-Боровець — організатор «Поліської Січі» (1941), яку згодом назвав Українською повстанською армією (УПА). Його формування діяло на Поліссі й Волині. Важливо: це не та УПА, яку очолював Р. Шухевич, — Бульба-Боровець діяв окремо. Кирило Осьмак — голова Української головної визвольної ради (УГВР), створеної 1944 року як політичний провід українського визвольного руху.

Олена Теліга (1906–1942) та Іван Багряний (1906–1963)

Олена Теліга — поетеса, член ОУН(м). У роки нацистської окупації Києва вона продовжувала літературну й громадську діяльність. 1942 року її розстріляли нацисти в Бабиному Яру. Іван Багряний — письменник, автор роману «Тигролови». Після війни він емігрував і брав активну участь у діяльності української діаспори.

Сидір Ковпак (1887–1967), Іван Кожедуб (1920–1991) та Амет-Хан Султан (1920–1971)

Сидір Ковпак — командир радянського партизанського з'єднання, яке здійснило Карпатський рейд 1943 року. Його загін діяв у тилу німецьких військ. Іван Кожедуб — льотчик-винищувач, тричі Герой Радянського Союзу, найрезультативніший ас радянської авіації (62 збиті літаки). Амет-Хан Султан — кримськотатарський льотчик-ас, двічі Герой Радянського Союзу, збив 30 літаків особисто й 19 у групі.

Олексій Берест (1919–1970), Василь Порик (1921–1944) та Костянтин Дерев'янко (1904–1954)

Олексій Берест — молодший лейтенант, який очолював групу, що встановила прапор над Рейхстагом у травні 1945 року. Василь Порик — учасник руху Опору у Франції, командир радянського партизанського загону на французькій території, страчений нацистами 1944 року. Костянтин Дерев'янко — генерал-лейтенант, який 2 вересня 1945 року від СРСР підписав акт капітуляції Японії на борту американського лінкора «Міссурі».

У програмі НМТ з історії України п'ять постатей періоду 1921–1945 рр. підкреслено — це означає, що їх можуть подати на тесті у вигляді портрета (фото) для впізнавання. Ти маєш знати не лише ім'я, а й ключову подію чи організацію, з якою пов'язана ця людина.

П'ять підкреслених постатей: Олександр Довженко, Євген Коновалець, Августин Волошин, Степан Бандера, Роман Шухевич.

Картка «діяч — організація — рік»

Схожі пари: як не заплутатися

Деякі постаті дуже схожі за посадою або сферою діяльності. Ось пари, які найчастіше плутають:

• О. Шумський і М. Скрипник — обидва були наркомами освіти УСРР і провадили українізацію. Шумський — 1924–1927, Скрипник — 1927–1933. Скрипник дав назву правопису 1928 року.

• С. Бандера й А. Мельник — після розколу ОУН 1940 року Бандера очолив ОУН(б), Мельник — ОУН(м). Першим головою ОУН був Є. Коновалець.

• Т. Бульба-Боровець і Р. Шухевич — обидва командували формуваннями, які називалися УПА, але це різні організації. Бульба-Боровець створив «Поліську Січ» (1941), Шухевич очолив УПА (1943), що виросла з ОУН(б).

• С. Ковпак і Р. Шухевич — Ковпак командував радянським партизанським з'єднанням, Шухевич — Українською повстанською армією. Це різні, часто ворожі сили.

Як упізнати за портретом?

На НМТ портрет подають разом із біографічним описом, але без імені. Опорний факт (організація, посада, твір) важливіший за риси обличчя. Наприклад, опис «греко-католицький священик, президент Карпатської України» одразу вказує на А. Волошина, а «командир Січових стрільців, перший голова ОУН» — на Є. Коновальця.

У цьому розділі ми покроково розв'яжемо чотири типові завдання НМТ на тему історичних постатей 1921–1945 рр.

Приклад 1. Відповідність «діяч — організація»

Завдання: Установи відповідність між діячем та організацією, яку він очолював або з якою пов'язаний.

Розв'язання:

1 — Г: Є. Коновалець створив УВО (1920) і став першим головою ОУН (1929).

2 — А: В. Мудрий очолював УНДО — найбільшу українську партію в Польщі.

3 — Б: М. Хвильовий заснував ВАПЛІТЕ (1925) — літературну організацію.

4 — В: Т. Бульба-Боровець організував «Поліську Січ» (1941), яку згодом назвав УПА.

Варіант Д (театр «Березіль») — зайвий, він пов'язаний з Л. Курбасом.

Відповідь: 1 — Г, 2 — А, 3 — Б, 4 — В.

Чому інші варіанти неправильні: УНДО не пов'язане з Коновальцем (той очолював УВО/ОУН). ВАПЛІТЕ — літературна організація, а не політична партія. «Поліська Січ» — збройне формування Бульби-Боровця, не пов'язане з Хвильовим. Театр «Березіль» — зайвий, це справа Курбаса.

Приклад 2. Вибір однієї відповіді за портретом і біографією

Завдання: Розглянь портрет (словесний опис) і біографічні дані. Про кого йдеться? «Греко-католицький священик і педагог, прем'єр автономного уряду Підкарпатської Русі, президент Карпатської України (15 березня 1939 р.)».

Варіанти відповіді:

• А. Шептицький

• Є. Коновалець

• В. Залозецький-Сас

• А. Волошин

Розв'язання: Ключові слова — «греко-католицький священик», «президент Карпатської України». Це однозначно вказує на Августина Волошина.

Чому інші неправильні: А. Шептицький — митрополит УГКЦ, але не президент. Є. Коновалець — військовий і політик, а не священик. В. Залозецький-Сас — голова партії на Буковині, не пов'язаний з Карпатською Україною.

Відповідь: А. Волошин.

Приклад 3. Відповідність «діяч — подія»

Завдання: Установи відповідність між діячем та історичною подією.

Розв'язання:

1 — В: Я. Стецько проголосив Акт відновлення Української Держави 30 червня 1941 р.

2 — Б: С. Ковпак командував радянським партизанським з'єднанням, яке здійснило Карпатський рейд 1943 р.

3 — А: К. Дерев'янко підписав акт капітуляції Японії 2 вересня 1945 р.

4 — Г: О. Берест очолював групу, що встановила прапор над Рейхстагом.

Варіант Д (створення УГВР) — зайвий, він пов'язаний з К. Осьмаком.

Відповідь: 1 — В, 2 — Б, 3 — А, 4 — Г.

Чому інші варіанти неправильні: Стецько не пов'язаний з капітуляцією Японії чи Карпатським рейдом. Ковпак не підписував акт капітуляції. Дерев'янко не встановлював прапор над Рейхстагом. Берест не проголошував Акт 1941 р.

Приклад 4. Вибір однієї відповіді

Завдання: Хто з наркомів освіти провадив українізацію в 1927–1933 рр. і дав неофіційну назву правопису 1928 року?

• О. Шумський

• П. Постишев

• Х. Раковський

• М. Скрипник

Розв'язання: Правопис 1928 року називають «скрипниківським» (або харківським) — на честь Миколи Скрипника, який був наркомом освіти в 1927–1933 рр.

Чому інші неправильні: О. Шумський був наркомом освіти раніше (1924–1927), правопис не пов'язаний з ним. П. Постишев — секретар ЦК КП(б)У, який згортав українізацію. Х. Раковський — голова Раднаркому, не нарком освіти.

Відповідь: М. Скрипник.

• Плутати О. Шумського (нарком освіти 1924–1927) з М. Скрипником (1927–1933). Обидва провадили українізацію, але Скрипник пов'язаний з правописом 1928 року, а Шумський — з «шумськізмом». Запам'ятай: Шумський — перший, Скрипник — другий.

• Вважати С. Бандеру першим головою ОУН. Насправді першим головою ОУН був Є. Коновалець (1929–1938). Після нього — А. Мельник (1938–1940). Бандера очолив ОУН(б) після розколу 1940 року.

• Плутати «Поліську Січ» Т. Бульби-Боровця з УПА під проводом Р. Шухевича. Бульба-Боровець створив «Поліську Січ» 1941 року, яку назвав УПА. Шухевич очолив УПА, що виросла з ОУН(б), у 1943 році. Це різні формування.

• Приписувати П. Постишеву українізацію. Постишев прибув в Україну 1933 року саме для згортання українізації й організації терору. Він — антипод Шумського й Скрипника.

• Плутати О. Довженка (кіно «Земля») з Л. Курбасом (театр «Березіль»). Довженко — кінорежисер, Курбас — театральний режисер. Довженко — підкреслена постать, Курбас — ні.

• Вважати С. Ковпака командиром УПА. Ковпак очолював радянське партизанське з'єднання, яке здійснило Карпатський рейд 1943 року. УПА очолював Р. Шухевич. Це різні, часто ворожі сили.

На НМТ з історії України історичні постаті періоду 1921–1945 рр. перевіряють у кількох форматах завдань. Ось що варто знати:

• Завдання 30 (демоваріант 2026) — вибір трьох відповідей із семи про біографію діяча за фото (теми 29–30), 0–3 бали. Така сама форма можлива для підкреслених постатей 1921–1945 рр. — тобто О. Довженка, Є. Коновальця, А. Волошина, С. Бандери, Р. Шухевича.

• Завдання 21–24 — відповідність 4 × 5: одна буква зайва, по 1 балу за пару. Персоналії можуть трапитися й у таких парах, але в демоваріанті 2026 року їх перевіряють завдання 11 і 30.

• У демоваріанті 2026 серед варіантів відповіді трапляється КПЗУ — організація, якої немає в переліках програми. Це означає, що діячів і організації треба знати разом, а не окремо.

• Програма НМТ: у темах 23–26 — 24 персоналії (3 + 4 + 4 + 13), з них 5 підкреслено для візуального розпізнавання.

Порада: готуючись, складай таблицю «діяч — організація — подія — рік» для кожної з 24 постатей. Це допоможе швидко орієнтуватися в завданнях на відповідність.

• УСРР: Раковський (голова Раднаркому, противник «автономізації»), Шумський (нарком освіти 1924–1927, українізація, «шумськізм»), Скрипник (нарком освіти 1927–1933, правопис 1928 р.), Постишев (секретар ЦК, згортання українізації, терор), Косіор (очільник ЦК, організатор Голодомору).

• Культура: Хвильовий (ВАПЛІТЕ, гасло «Геть від Москви!»), Волобуєв (економіст, стаття 1928 р.), Курбас (театр «Березіль»), Куліш («Мина Мазайло», «Народний Малахій»), Довженко (кіно «Земля»), Бойчук (монументаліст, бойчукісти), Малевич (супрематизм, «Чорний квадрат»).

• Західні землі: Коновалець (УВО 1920, ОУН 1929), Бандера (ОУН(б) 1940), Мельник (ОУН(м) 1940), Мудрий (УНДО), Залозецький-Сас (партія на Буковині), Волошин (Карпатська Україна 1939), Шептицький (митрополит УГКЦ, рятував євреїв).

• Друга світова: Стецько (Акт 30 червня 1941 р.), Шухевич (головнокомандувач УПА), Бульба-Боровець («Поліська Січ»), Осьмак (УГВР), Теліга (поетеса, розстріл у Бабиному Яру), Багряний («Тигролови»), Ковпак (Карпатський рейд), Кожедуб (тричі Герой), Амет-Хан Султан (двічі Герой), Берест (прапор над Рейхстагом), Порик (рух Опору у Франції), Дерев'янко (капітуляція Японії).

• Підкреслені (візуальне розпізнавання): О. Довженко, Є. Коновалець, А. Волошин, С. Бандера, Р. Шухевич.