Жалкі (кишковопорожнинні): гідра, медузи, коралові поліпи

Жалкі, або кишковопорожнинні (Coelenterata, Cnidaria), — це тип водних, переважно морських, багатоклітинних тварин. Вони з'явилися на Землі понад 500 мільйонів років тому й належать до справжніх багатоклітинних (Eumetazoa). У прісних водоймах України — ставках, озерах, повільних річках — поширена гідра (Hydra). Жалкі мають дві життєві форми: поліп (прикріплена) і медуза (вільноплавальна). В одних видів (гідра, актинії) існує лише поліп, в інших (аврелія) чергуються обидві форми.

Двошарова будова тіла

Стінка тіла жалких утворена двома шарами клітин: зовнішнім — ектодермою, і внутрішнім — ентодермою. Між ними розташована мезоглея — драглиста неклітинна пластинка. У гідри мезоглея тонка, а в медуз вона товста й драглиста, що надає їм характерної форми парасольки. Жалкі — перша група тварин зі справжніми тканинами. Двошаровими їх називають тому, що стінка тіла утворена двома шарами клітин — ектодермою й ентодермою. Важливо не плутати мезоглею з третім зародковим листком (мезодермою): у жалких мезодерми немає.

Радіальна симетрія

Тіло жалких має радіальну (променеву) симетрію: через поздовжню вісь можна провести кілька площин симетрії. Навколо рота розташований віночок щупалець. Така будова дозволяє тварині однаково сприймати подразники й ловити здобич з будь-якого боку. Це вигідно для прикріпленого або повільно плаваючого способу життя.

Кишкова порожнина й травлення

Усередині тіла жалких міститься кишкова порожнина, яка має лише один отвір — рот. Крізь нього їжа потрапляє всередину, і крізь нього ж виходять неперетравлені рештки. Анального отвору немає. Травлення відбувається двома способами: порожнинне (ферменти, що виділяються залозистими клітинами ентодерми, розщеплюють їжу в кишковій порожнині) і внутрішньоклітинне (клітини ентодерми захоплюють дрібні часточки їжі й перетравлюють їх у травних вакуолях).

Жалкі клітини

Жалкі клітини (кнідоцити) — унікальна особливість типу, яка й дала йому назву. Кожна така клітина містить капсулу з отрутою, у якій спірально закручена жалка нитка. Ззовні стирчить чутливий волосок (кнідоциль). Від дотику до волоска нитка миттєво викидається назовні, встромляється в тіло жертви чи ворога й уприскує отруту. Після спрацювання жалка клітина гине, і на її місці з проміжних клітин утворюється нова. Найбільше жалких клітин зосереджено на щупальцях.

Нервова система

Нервова система жалких — дифузна (сітчаста). Нервові клітини з відростками розташовані в ектодермі й утворюють сітку, яка пронизує все тіло. Центрального мозку чи нервових вузлів немає. Подразнення поширюється на всі боки, тому тварина реагує на стимул усім тілом — наприклад, гідра від дотику стискається в грудочку.

Поліп і медуза — дві форми існування

Деякі жалкі (наприклад, аврелія) мають чергування поколінь: із заплідненого яйця розвивається личинка, яка осідає на дно й утворює поліпа, а поліп потім відділяє молодих медуз. Інші (гідра, актинії, коралові поліпи) існують лише в формі поліпа.

Гідра — типовий представник жалких, якого вивчають у шкільному курсі зоології. Її тіло має вигляд видовженого мішечка завдовжки 5–15 мм. Нижній кінець тіла — підошва — слугує для прикріплення до водних рослин або інших предметів. На протилежному кінці розташований ротовий отвір, оточений віночком із 5–12 щупалець. Гідра може повільно пересуватися: «крокуючи» (прикріплюючись то щупальцями, то підошвою) або перекидаючись.

Клітини ектодерми

Ектодерма (зовнішній шар) гідри містить кілька типів клітин:

• Епітеліально-м'язові клітини — виконують покривну функцію. У їхній основі є поздовжні м'язові волоконця, завдяки яким тіло гідри скорочується й видовжується.

• Жалкі клітини (кнідоцити) — зосереджені переважно на щупальцях. Вони одноразові: після викидання жалкої нитки клітина гине. На її місці з проміжних клітин утворюється нова.

• Нервові клітини — мають відростки, які контактують між собою, утворюючи дифузну нервову сітку. Вони сприймають подразнення й передають збудження м'язовим волоконцям.

• Проміжні клітини (інтерстиціальні) — дрібні недиференційовані клітини, здатні перетворюватися на будь-який інший тип клітин гідри: жалкі, статеві, нервові, епітеліально-м'язові. Саме завдяки проміжним клітинам відбуваються регенерація й брунькування.

Клітини ентодерми

Ентодерма (внутрішній шар) вистеляє кишкову порожнину й містить такі клітини:

• Травно-м'язові клітини — мають джгутики й здатні утворювати несправжні ніжки (псевдоподії). Джгутики створюють струм води, що підганяє частинки їжі, а псевдоподії захоплюють їх. Усередині клітини їжа перетравлюється в травних вакуолях (внутрішньоклітинне травлення). Поперечні м'язові волоконця в основі цих клітин забезпечують скорочення тіла.

• Залозисті клітини — виділяють травні ферменти в кишкову порожнину, де вони розщеплюють їжу (порожнинне травлення).

Таблиця: клітина гідри та її функція

Запам'ятай: жалкі клітини розташовані в ектодермі (на щупальцях), а залозисті — в ентодермі. Їх часто плутають, але функції в них зовсім різні: жалкі — для нападу й захисту, залозисті — для травлення.

Гідра — типовий хижак. Вона живиться дрібними водними тваринами: дафніями, циклопами, інфузоріями, личинками комарів. Щупальця з жалкими клітинами вбивають або паралізують здобич, після чого гідра проштовхує її крізь рот у кишкову порожнину. Травлення починається в порожнині (під дією ферментів залозистих клітин), а завершується всередині травно-м'язових клітин (у вакуолях). Неперетравлені рештки викидаються назад крізь рот.

Дихання й виділення

Спеціальних органів дихання й виділення в гідри немає. Газообмін (поглинання кисню й виділення вуглекислого газу) відбувається всією поверхнею тіла. Так само через поверхню тіла видаляються продукти обміну речовин. Завдяки малим розмірам і тонкій стінці тіла дифузія газів іде достатньо швидко.

Рефлекси

Нервова система гідри забезпечує прості рефлекси. На дотик або хімічний подразник гідра миттєво стискає щупальця й тіло в грудочку. Це захисна реакція. Якщо подразник діє постійно, гідра може переповзти на інше місце.

Регенерація

Гідра має надзвичайну здатність до регенерації. Якщо розрізати гідру на кілька частин, із кожної частини за кілька днів відновиться ціла тварина. Це відбувається завдяки проміжним клітинам, які активно діляться й диференціюються в усі необхідні типи клітин. Регенерація — не лише відновлення втрачених частин, а й спосіб нестатевого розмноження в деяких умовах.

Нестатеве розмноження — брунькування

Улітку, за сприятливих умов, гідра розмножується нестатевим способом — брунькуванням. На тілі гідри утворюється невеликий горбик (брунька), який поступово росте. На бруньці формуються щупальця й ротовий отвір. Коли молода гідра стає самостійною, вона відокремлюється від материнського організму. Колоній гідра не утворює — кожна особина живе окремо.

Статеве розмноження

Восени, коли температура води знижується, гідра переходить до статевого розмноження. Більшість видів гідри — гермафродити (в одній особини утворюються і сперматозоїди, і яйцеклітини), хоча в деяких видів статі роздільні. Статеві клітини розвиваються з проміжних клітин ектодерми. Сперматозоїди формуються в горбках ближче до ротового кінця, а яйцеклітини — ближче до підошви. Сперматозоїди виходять у воду, запліднюють яйцеклітину іншої гідри (перехресне запліднення).

Запліднена яйцеклітина (зигота) вкривається щільною захисною оболонкою й опускається на дно. Доросла гідра восени гине. Зигота зимує, а навесні з неї без стадії личинки розвивається молода гідра. Таким чином, статеве розмноження забезпечує переживання несприятливих умов (зими) й розселення.

Окрім гідри, до типу жалких належать медузи, актинії та коралові поліпи. Розгляньмо найважливіших представників, які можуть трапитися в завданнях НМТ.

Аврелія (вухаста медуза)

Аврелія (Aurelia aurita) — найпоширеніша медуза Чорного й Азовського морів. Її тіло — прозора парасолька діаметром до 40 см. По краю парасольки розташовані короткі щупальця. З нижнього боку звисають чотири ротові лопаті. Крізь прозоре тіло добре видно чотири підковоподібні статеві залози. Чотири довгі ротові лопаті нагадують вуха — звідси назва «вухаста медуза». Аврелія безпечна для людини: її жалкі клітини не пробивають шкіру.

Коренерот

Коренерот (Rhizostoma pulmo) — велика медуза, що також живе в Чорному морі. Її парасолька сягає 60 см у діаметрі. На відміну від аврелії, коренерот не має щупалець по краю парасольки. Його ротові лопаті товсті й зрослі між собою, нагадують коріння — звідси назва. Жалкі клітини коренерота здатні обпекти людину, викликаючи подразнення шкіри.

Як рухаються медузи

Медузи рухаються реактивним способом: м'язи парасольки скорочуються, виштовхуючи воду з-під неї, і тіло рухається в протилежному напрямку. По краю парасольки розташовані органи чуття: вічка (світлочутливі клітини) й статоцисти (органи рівноваги). Медузи — роздільностатеві тварини: існують особини чоловічої й жіночої статі.

Чергування поколінь в аврелії

Для аврелії характерне чергування поколінь (метагенез):

Доросла медуза (статеве покоління) утворює сперматозоїди та яйцеклітини. З заплідненого яйця розвивається вільноплавальна личинка — планула, вкрита війками. Планула осідає на дно й перетворюється на поліпа. Поліп (нестатеве покоління) росте й починає поперечно ділитися (стробіляція), утворюючи стопку дисків. Від поліпа відокремлюються молоді медузи (ефіри), які виростають у дорослих медуз. Таким чином, у життєвому циклі аврелії чергуються статеве покоління (медуза) й нестатеве (поліп).

Актинії

Актинії (морські анемони) — великі одиночні поліпи без скелета. Вони мають яскраво забарвлені щупальця, що нагадують квіти. Актинії можуть повільно пересуватися на підошві. Стадії медузи в них немає — вони існують лише як поліпи. Живуть актинії переважно в теплих морях, зокрема в Чорному морі.

Мадрепорові корали

Мадрепорові корали (Scleractinia) — колонії дрібних поліпів, які виділяють зовнішній вапняний скелет (CaCO₃). Кожен поліп сидить у чашечці скелета. Поліпи розмножуються брунькуванням, утворюючи величезні колонії. Коли поліпи відмирають, їхні вапняні скелети залишаються. Тисячоліттями скелети накопичуються й утворюють коралові рифи й атоли. У клітинах поліпів живуть одноклітинні водорості-симбіонти (зооксантели), які забезпечують корали органічними речовинами. Тому корали ростуть лише на освітленій глибині (до 50 м) у теплих (температура води не нижче +20 °C) мілководних морях із чистою солоною водою.

Значення жалких

Медузи слугують їжею для багатьох риб і морських черепах. Коралові рифи — одні з найбагатших екосистем Землі: вони є середовищем життя для чверті всіх морських видів, захищають береги від руйнівної дії хвиль і є джерелом цінних біологічних ресурсів. Водночас надмірний вилов риби, забруднення океану й глобальне потепління призводять до знебарвлення й загибелі коралів.

Розгляньмо типові завдання НМТ на тему жалких. Кожен приклад супроводжується покроковим розв'язанням.

Приклад 1. Вибір однієї відповіді

Завдання: Які клітини гідри забезпечують утворення нових клітин під час регенерації?

Розв'язання: Регенерація — відновлення втрачених частин тіла. У гідри вона відбувається завдяки проміжним (інтерстиціальним) клітинам, які здатні ділитися й диференціюватися в будь-який тип клітин.

Відповідь: проміжні клітини.

Чому інші варіанти неправильні: жалкі клітини — одноразові, слугують для нападу й захисту; залозисті клітини виділяють травні ферменти; епітеліально-м'язові клітини виконують покривну функцію й забезпечують скорочення тіла. Жоден із цих типів не дає початок новим клітинам.

Приклад 2. Логічні пари

Завдання: Установи відповідність між типом клітини гідри (1–4) та її функцією (А–Д).

Розв'язання: Жалка клітина → напад і захист (А). Залозиста клітина → виділення травних ферментів (Б). Травно-м'язова клітина → внутрішньоклітинне травлення (В). Нервова клітина → сприйняття подразнень (Г). Варіант Д (утворення всіх інших типів клітин) — функція проміжних клітин, тому він зайвий.

Відповідь: 1–А, 2–Б, 3–В, 4–Г.

Приклад 3. Вибір трьох відповідей із трьох груп

Завдання: Визнач ознаки аврелії (вухастої медузи) у кожній із трьох груп.

Розв'язання: Аврелія — медуза (група 1 → варіант 2). Медузи рухаються реактивно, скорочуючи парасольку (група 2 → варіант 1). Для аврелії характерне чергування поколінь: статеве покоління (медуза) змінюється нестатевим (поліп) (група 3 → варіант 2).

Відповідь: 2, 1, 2.

Приклад 4. Два судження учнів

Завдання: Олег сказав: «Неперетравлені рештки гідра виводить крізь анальний отвір». Софія сказала: «Мадрепорові корали утворюють рифи завдяки вапняному скелету». Хто має рацію?

Розв'язання: Олег помиляється: у гідри немає анального отвору, неперетравлені рештки виходять крізь рот. Софія має рацію: мадрепорові корали виділяють вапняний скелет (CaCO₃), який накопичується й утворює рифи.

Відповідь: лише Софія.

Приклад 5. Ознака, що відрізняє медузу від поліпа

Завдання: Яка ознака відрізняє медузу від поліпа?

Розв'язання: Медуза — вільноплавальна форма, її рот звернений униз, а мезоглея товста й драглиста. Поліп прикріплений до субстрату, рот звернений угору, мезоглея тонка.

Відповідь: вільно плаває, рот звернений униз, мезоглея товста.

Чому інші варіанти неправильні: «має три зародкові листки» — жалкі двошарові, мезодерми немає ні в поліпа, ні в медузи; «має анальний отвір» — у жалких один отвір (рот); «має двобічну симетрію» — жалкі мають радіальну симетрію.

• Вважають, що в гідри є анальний отвір. Насправді неперетравлені рештки виходять крізь рот — кишкова порожнина має лише один отвір.

• Вважають мезоглею третім шаром клітин (мезодермою). Мезоглея — драглиста неклітинна пластинка між ектодермою й ентодермою. Жалкі — двошарові тварини, мезодерми в них немає.

• Приписують медузам двобічну симетрію чи головний мозок. Усі жалкі мають радіальну симетрію, а нервова система в них дифузна (сітчаста), без центральних органів.

• Вважають, що коралові поліпи й актинії мають стадію медузи. Вони існують лише як поліпи. Стадія медузи характерна для аврелії та інших сцифоїдних.

• Плутають жалкі клітини із залозистими. Жалкі клітини розташовані в ектодермі (на щупальцях) і слугують для нападу й захисту. Залозисті клітини — в ентодермі, виділяють травні ферменти.

• Вважають, що гідра розмножується лише брунькуванням. Улітку гідра справді брунькується, але восени переходить до статевого розмноження. Зимує не доросла гідра, а зигота.

• Плутають актинію з мадрепоровими коралами. Актинія — одиночний поліп без скелета, з яскравими щупальцями. Мадрепорові корали — колонії дрібних поліпів із вапняним скелетом.

Тема «Жалкі (кишковопорожнинні)» входить до теми 3.14 програми НМТ з біології. Програма вимагає знати типовий об'єкт — гідру, розрізняти медуз і поліпів, а також візуально розпізнавати аврелію, коренерота, актинію та мадрепорові корали.

Ознаки двошарових тварин, радіальна симетрія й дифузна нервова система (тема 3.12) є базою для порівняння жалких з іншими групами безхребетних — плоскими, круглими й кільчастими червами.

У демонстраційному варіанті НМТ 2026 року тема 3.14 є основною в таких завданнях:

• Завдання № 14–16 — група за однією інфографікою: два твердження, читання даних, два судження учнів.

• Логічні пари № 27 — завдання на відповідність із зображеннями А–Д.

Окрім того, у тесті є завдання № 29–30 на вибір трьох відповідей із трьох груп (по 1 балу за групу, до 3 балів). У демоваріанті 2026 року вони стосувалися інших тем, але цю форму варто вміти виконувати й для жалких.

Стратегія виконання: спершу визнач, про яку форму йде мова — поліп чи медуза. Для цього зверни увагу на положення рота (угору чи вниз) і спосіб життя (прикріплений чи вільноплавальний). Потім добирай решту ознак: тип симетрії, будову стінки тіла, спосіб травлення, тип клітин.

• Жалкі — двошарові тварини (ектодерма, ентодерма, між ними мезоглея) з радіальною симетрією.

• Кишкова порожнина з одним отвором — ротом; травлення порожнинне й внутрішньоклітинне.

• Жалкі клітини — знаряддя нападу й захисту; нервова система дифузна (сітчаста).

• Проміжні клітини гідри забезпечують регенерацію й брунькування.

• Гідра брунькується влітку, восени розмножується статево; зимує зигота.

• Поліп прикріплений, рот угору; медуза плаває, рот униз.

• Аврелія чергує покоління медузи (статеве) й поліпа (нестатеве).

• Мадрепорові корали — колонії з вапняним скелетом, що утворюють рифи.