Відновлення православної ієрархії 1620 р. і реформи Петра Могили

Берестейська унія 1596 р. кардинально змінила релігійну ситуацію в Речі Посполитій. Король і уряд визнавали лише уніатську (греко-католицьку) церковну ієрархію. Православні єпископи, які не прийняли унію, втрачали державний захист. Коли вони помирали, їхні кафедри передавали уніатам. Напередодні 1620 р. православним належала фактично лише одна єпископська кафедра — Львівська, яку обіймав Єремія Тисаровський, що не приєднався до унії.

Уніати мали підтримку королівської влади та частини магнатів, однак не стали більшістю населення. Більшість українців залишалися православними, але без власної вищої ієрархії вони не могли висвячувати нових священників, захищати храми й маєтки від переходу до уніатів. Розгорілася боротьба за храми, монастирі, церковні маєтки й парафії.

Хто боронив православ'я?

Православну церкву підтримували:

• братства — Львівське, Київське, Луцьке та інші, які засновували школи, друкарні, видавали полемічні твори;

• міщани — міське населення, що фінансувало братства й храми;

• частина православної шляхти, зокрема князь Костянтин-Василь Острозький;

• козацтво — з початку XVII ст. дедалі активніше виступало на захист православ'я.

Полемічна література стала важливою зброєю. Православні автори (Іван Вишенський, Мелетій Смотрицький, Захарія Копистенський) писали твори на захист православ'я, звинувачуючи уніатів у відступництві. Уніатські автори (Іпатій Потій, Йосафат Кунцевич) відповідали, доводячи законність унії. Ця полеміка тривала десятиліттями й формувала релігійну свідомість українців.

Таким чином, після 1596 р. православна церква опинилася в напівлегальному становищі: без визнаної державою ієрархії, але з активною підтримкою братств, міщан, шляхти й козаків. Вихід із цієї кризи став можливим завдяки відновленню православної ієрархії 1620 р.

У 1620 р. до Києва прибув єрусалимський патріарх Феофан III, який повертався з Москви. Його візит став ключовим для відновлення православної ієрархії в Україні. Патріарх погодився висвятити нових православних єпископів, але потребував захисту, оскільки король Сигізмунд III перешкоджав будь-яким спробам відновити православну ієрархію.

Охорону патріарха забезпечив гетьман Війська Запорозького Петро Конашевич-Сагайдачний. Під прикриттям козаків Феофан III висвятив:

• Йова Борецького — на київського митрополита;

• Мелетія Смотрицького — на полоцького архієпископа;

• ще кількох єпископів на інші кафедри.

Йов Борецький — перший митрополит відновленої ієрархії

Йов Борецький (до чернецтва — Іван) був видатним освітнім діячем. Він працював ректором Львівської братської школи, а згодом — Київської братської школи (майбутньої Києво-Могилянської колегії). У 1620–1631 рр. він став митрополитом Київським. 1621 р. він написав «Протестацію» — документ, у якому обґрунтував законність висвячення православних ієрархів згідно з канонічним правом.

Реакція влади й роль Сагайдачного

Король Сигізмунд III не визнав нових православних ієрархів і наказав їх арештувати. Він вважав висвячення незаконним, оскільки воно відбулося без згоди короля. Однак Сагайдачний активно домагався визнання, нагадуючи владі про заслуги козаків у Хотинській битві 1621 р., де вони врятували Річ Посполиту від поразки. Завдяки козацькій підтримці нові ієрархи уникли переслідування.

Значення події

• Православна церква в Україні знову мала повну ієрархію — митрополита й єпископів.

• Київ утвердився як духовний центр українського православ'я.

• Зміцнів союз козацтва з православною церквою — козаки стали головними захисниками православ'я.

• Було створено передумови для легалізації православної церкви в 1632 р.

1632 р. став переломним для православної церкви в Речі Посполитій. Після смерті короля Сигізмунда III відбулися вибори нового монарха. Православна шляхта й духовенство скористалися моментом, щоб домогтися легалізації своєї церкви. Під час елекційного сейму (виборів короля) було ухвалено «Пункти для заспокоєння руського народу» — документ, який новообраний король Владислав IV зобов'язався виконувати.

Зміст «Пунктів»

Документ передбачав:

• легалізацію православної ієрархії — визнання Київської митрополії, а також Львівської, Луцької, Перемишльської та Мстиславської єпархій;

• право православних вільно будувати храми, засновувати школи, друкарні й братства;

• повернення частини храмів і монастирів, які раніше перейшли до уніатів, зокрема Софійського собору в Києві.

Відмінність від подій 1620 р.

Важливо розуміти різницю між двома подіями. У 1620 р. православну ієрархію висвятили без згоди короля — це був канонічний, але не державний акт. Владислав IV у 1632 р. визнав цю ієрархію державно, тобто надав православній церкві легальний статус. Відтоді православна церква в Речі Посполитій діяла законно, хоча суперечки з уніатами за храми й маєтки тривали й далі.

Обрання Петра Могили митрополитом

Того ж 1632 р. православні обрали нового київського митрополита. Ним став Петро Могила, який з 1627 р. був архімандритом Києво-Печерської лаври. Його кандидатуру підтримали як духовенство, так і шляхта. Владислав IV затвердив обрання, і 1633 р. Петро Могила став митрополитом Київським, Галицьким і всієї Русі.

Запам'ятай: 1620 р. — висвячення ієрархії без дозволу влади; 1632 р. — легалізація цієї ієрархії державою. Це дві різні події — не плутай їх.

Петро Могила (1596–1647) — одна з найвизначніших постатей української історії XVII ст. Він народився в сім'ї молдавського господаря Симеона Могили, навчався у Львівській братській школі, а згодом — у західноєвропейських університетах. 1621 р. брав участь у Хотинській битві на боці Речі Посполитої. 1627 р. став архімандритом Києво-Печерської лаври, а 1633 р. — київським митрополитом. Його діяльність охоплювала церковну, освітню та культурну сфери й отримала назву «могилянська доба».

Церковна дисципліна

Петро Могила розпочав із наведення порядку в церкві. Він особисто перевіряв освіченість священиків — тих, хто не вмів читати або не знав основ віровчення, усував від служіння. Запровадив візитації (ревізії) парафій, щоб контролювати дотримання церковних правил. Для управління єпархією та здійснення церковного суду він заснував Київську консисторію — постійний адміністративний орган при митрополиті.

Богословські праці

Найважливішою богословською працею Петра Могили стало «Православне сповідання віри» — систематичний виклад основ православного віровчення. Його схвалив Київський собор 1640 р., а згодом — усі східні патріархи. Це був перший повний катехізис православної церкви, який використовували в усьому православному світі.

1646 р. Петро Могила видав «Требник» — збірник чинів усіх церковних обрядів (хрещення, вінчання, похорон тощо), адаптований до місцевих українських звичаїв. «Требник» став основою для богослужіння в українських єпархіях на століття вперед. 1644 р. він опублікував полемічний твір «Літос», спрямований проти уніатів.

Відбудова київських святинь

Митрополит доклав величезних зусиль для відновлення давніх київських храмів. Він відбудував Софійський собор, який перебував у занедбаному стані, та церкву Спаса на Берестові. Провів розкопки решток Десятинної церкви — першого мурованого храму Київської Русі. Ці роботи заклали основи церковної археології в Україні.

Сукупність цих реформ дала підстави називати період 1630–1640-х рр. «могилянською добою» — часом піднесення православної церкви, освіти й культури в Україні. (Києво-Могилянська колегія, заснована Петром Могилою, розглядається в окремому юніті.)

Приклад 1. Відповідність «діяч — внесок»

Установіть відповідність між діячем та його внеском.

1 Йов БорецькийА охорона патріарха Феофана під час висвячення православної ієрархії

2 Петро МогилаБ перший митрополит відновленої православної ієрархії (1620)

3 Петро Конашевич-СагайдачнийВ «Православне сповідання віри»

4 Мелетій СмотрицькийГ «Тренос»

Д «Антиризис»

Розв'язання: 1 — Б (Йов Борецький — перший митрополит відновленої ієрархії 1620 р.); 2 — В (Петро Могила — автор «Православного сповідання віри»); 3 — А (Сагайдачний забезпечив охорону патріарха Феофана); 4 — Г (Мелетій Смотрицький — автор полемічного твору «Тренос»). Варіант Д («Антиризис») — зайвий, це твір іншого автора (Іпатія Потія), що не належить до цього переліку.

Приклад 2. Вибір однієї відповіді

Легалізацію православної ієрархії в Речі Посполитій закріпив документ:

• А) Берестейська унія (1596)

• Б) «Пункти для заспокоєння руського народу» (1632)

• В) «Ординація Війська Запорозького реєстрового» (1638)

• Г) Куруківська угода (1625)

Розв'язання: Правильна відповідь — Б. «Пункти для заспокоєння руського народу» 1632 р. легалізували православну ієрархію, визнали Київську митрополію та чотири єпархії, повернули частину храмів. Чому інші варіанти неправильні: А) Берестейська унія 1596 р., навпаки, ліквідувала православну ієрархію, створивши уніатську церкву; В) «Ординація» 1638 р. обмежувала права козацтва, а не стосувалася церкви; Г) Куруківська угода 1625 р. регулювала козацький реєстр, а не церковні справи.

Приклад 3. Вибір однієї відповіді

«Цей митрополит перевіряв освіченість священиків, заснував консисторію, видав «Требник» і відбудував Софійський собор у Києві». Про кого йдеться?

• А) Йов Борецький

• Б) Петро Могила

• В) Іпатій Потій

• Г) Єлисей Плетенецький

Розв'язання: Правильна відповідь — Б (Петро Могила). Саме він запровадив перевірку освіти священиків, заснував Київську консисторію, видав «Требник» (1646) і відбудував Софійський собор. Чому інші неправильні: А) Йов Борецький був митрополитом у 1620–1631 рр., але не проводив таких реформ — він відомий «Протестацією»; В) Іпатій Потій — уніатський митрополит, один з ініціаторів Берестейської унії; Г) Єлисей Плетенецький — архімандрит Києво-Печерської лаври, заснував друкарню, але не був митрополитом.

Приклад 4. Вибір однієї відповіді

Відновлення православної церковної ієрархії відбулося в:

• А) 1596 р.

• Б) 1620 р.

• В) 1632 р.

• Г) 1648 р.

Розв'язання: Правильна відповідь — Б (1620 р.). Саме 1620 р. єрусалимський патріарх Феофан III висвятив Йова Борецького на митрополита та інших єпископів. Розбір пасток: А) 1596 р. — рік Берестейської унії, коли православну ієрархію, навпаки, ліквідували; В) 1632 р. — рік легалізації православної ієрархії «Пунктами для заспокоєння руського народу», а не її відновлення; Г) 1648 р. — початок Національно-визвольної війни під проводом Б. Хмельницького.

• Переплутати 1620 р. (відновлення ієрархії) і 1596 р. (Берестейська унія). Запам'ятай: 1596 р. — унія ліквідувала православну ієрархію; 1620 р. — ієрархію відновили.

• Плутати висвячення ієрархії (1620) з її легалізацією (1632). 1620 р. — канонічне висвячення без згоди короля; 1632 р. — державне визнання «Пунктами для заспокоєння руського народу».

• Вважати, що ієрархію висвятив константинопольський патріарх. Насправді це зробив єрусалимський патріарх Феофан III, який повертався з Москви через Київ.

• Плутати Йова Борецького (митрополит з 1620 р.) з Петром Могилою (митрополит з 1633 р.). Борецький — перший митрополит відновленої ієрархії; Могила — реформатор, що прийшов після легалізації.

• Вважати, що «Пункти для заспокоєння руського народу» дав Сигізмунд III. Насправді на них погодився Владислав IV після смерті Сигізмунда III.

• Приписувати Петру Могилі заснування Острозької академії. Острозьку академію заснував князь Костянтин-Василь Острозький наприкінці XVI ст., а Петро Могила заснував Києво-Могилянську колегію.

Тема «Відновлення православної ієрархії 1620 р. і реформи Петра Могили» належить до теми 7 програми НМТ з історії України. Ось що варто знати про формат перевірки:

• Дата 1632 р. («Пункти для заспокоєння руського народу») є обов'язковою датою теми 7 програми НМТ.

• Йов Борецький і Петро Могила входять до переліку 5 персоналій теми 7. Петро Могила підкреслений у програмі — це означає, що можливе візуальне розпізнавання його портрета.

• Програма НМТ вимагає характеризувати становище православної й греко-католицької церков після 1596 р., а також відновлення вищої православної ієрархії 1620 р.

• Завдання на відповідність (21–24 у тесті НМТ) можуть пропонувати, зокрема, пари «діяч — внесок». Кожна правильна пара дає 1 бал, максимум — 4 бали. Зайвий варіант може належати діячеві іншої доби.

• У демоваріанті НМТ 2026 року завдань безпосередньо з теми 7 немає, однак готуватися слід за вимогами програми — тема може з'явитися в основній сесії.

Порада: зверни особливу увагу на розрізнення трьох дат — 1596 р. (Берестейська унія), 1620 р. (відновлення ієрархії) та 1632 р. (легалізація). Їх легко сплутати, тож тримай у пам'яті всі три.

• Після 1596 р. православна ієрархія була поза законом — король визнавав лише уніатську церкву.

• 1620 р. — єрусалимський патріарх Феофан III під охороною козаків Петра Сагайдачного висвятив митрополита Йова Борецького та інших єпископів, відновивши православну ієрархію.

• 1632 р. — «Пункти для заспокоєння руського народу», ухвалені королем Владиславом IV, легалізували православну церкву в Речі Посполитій.

• Петро Могила — митрополит у 1633–1647 рр., реформатор: запровадив церковну дисципліну, заснував консисторію, створив «Православне сповідання віри» та «Требник».

• Відбудова Софійського собору, церкви Спаса на Берестові й розкопки Десятинної церкви — «могилянська доба» в історії української церкви.