Відміни й групи іменників

Усі змінювані іменники української мови належать до однієї з чотирьох відмін. Відміна — це тип відмінювання, тобто сукупність закінчень, які іменник має в різних відмінках. Щоб визначити відміну, потрібно знати рід іменника та його закінчення в називному відмінку однини.

I відміна

До I відміни належать іменники жіночого, чоловічого й спільного роду із закінченням -а (-я) в називному відмінку однини.

• Жіночий рід: вода, земля, надія, книга, стіна, пісня

• Чоловічий рід: Микола, Ілля, Сава, суддя, воєвода

• Спільний рід: сирота, каліка, листоноша, нечепура

II відміна

До II відміни належать:

• іменники чоловічого роду з нульовим закінченням: стіл, кінь, край, дуб, сад, учитель

• іменники чоловічого роду на -о: батько, Петро, Дмитро, Павло

• іменники середнього роду на -о, -е, -я: вікно, поле, життя, знання, море, село, місто

Важливо: іменники середнього роду на -я належать до II відміни лише тоді, коли в непрямих відмінках не з'являються суфікси -ат-, -ят-, -ен-. Слова на кшталт життя, знання, подвір'я — це II відміна. А слова теля, курча, ім'я — це IV відміна.

III відміна

До III відміни належать іменники жіночого роду з нульовим закінченням в називному відмінку однини. А також слово мати.

• Жіночий рід з нульовим закінченням: ніч, радість, любов, сіль, мідь, осінь, тінь, вісь, піч, річ, доповідь, відповідь, честь, гордість

• Слово мати: мати — матері, матір'ю (III відміна)

IV відміна

До IV відміни належать іменники середнього роду на -а, -я, які в непрямих відмінках мають суфікси -ат-, -ят- або -ен-.

• Суфікс -ят-: теля — теляти, гусеня — гусеняти, вовченя — вовченяти, хлоп'я — хлоп'яти, дитя — дитяти

• Суфікс -ат- (після шиплячих): курча — курчати, лоша — лошати

• Суфікс -ен-: ім'я — імені, плем'я — племені, вим'я — вимені, сім'я — сімені (насіння), тім'я — тімені

Алгоритм визначення відміни

Якщо перед тобою слово й потрібно визначити його відміну, виконай три кроки:

1. Визнач рід іменника.

2. Подивись на закінчення в називному відмінку однини.

3. Якщо іменник середнього роду на -а, -я — утвори форму родового відмінка і перевір, чи з'являються суфікси -ат-, -ят-, -ен-.

Іменники I та II відмін поділяються на три групи — тверду, м'яку й мішану. Група визначається за кінцевим приголосним основи (тобто тієї частини слова, до якої додаються закінчення). Саме група підказує, яке саме закінчення потрібно писати в тому чи тому відмінку.

Тверда група

До твердої групи належать іменники, основа яких закінчується на твердий приголосний (крім шиплячих ж, ч, ш, щ, дж).

• I відміна, тверда: вода (вод-), книга (книг-), риба (риб-), хата (хат-)

• II відміна, тверда: дуб (дуб-), батько (батьк-), вікно (вікн-), село (сел-)

М'яка група

До м'якої групи належать іменники, основа яких закінчується на м'який приголосний або на й.

• I відміна, м'яка: земля (земл'-), пісня (пісн'-), надія (надій-), доля (дол'-)

• II відміна, м'яка: кінь (кін'-), край (край-), учитель (учител'-), поле (пол'-), життя (житт'-)

Мішана група

До мішаної групи належать іменники, основа яких закінчується на шиплячий приголосний — ж, ч, ш, щ, дж.

• I відміна, мішана: груша (груш-), межа (меж-), круча (круч-), сажа (саж-), площа (площ-)

• II відміна, мішана: ніж (нож-), товариш (товариш-), ключ (ключ-), плече (плеч-), дощ (дощ-)

Підказка: шиплячі приголосні — це ж, ч, ш, щ, дж. Якщо основа закінчується на один із них, іменник належить до мішаної групи, навіть якщо в називному відмінку закінчення -а чи -е.

Іменники на -р: перевірка за орудним відмінком

Іменники на -р можуть належати як до твердої, так і до м'якої групи. За закінченням у називному відмінку це не визначити, тому групу перевіряють за формою орудного відмінка однини (для назв осіб — також кличного):

Як бачиш, тверда група має в орудному відмінку закінчення -ом, а м'яка — -ем. А от закінчення родового відмінка (-а чи -у) від групи не залежить: його обирають за значенням слова (комара, хутора, але сиру, двору).

Чому група важлива: приклад з орудним відмінком

Група іменника визначає, яке закінчення він матиме в непрямих відмінках. Поглянь, як змінюються закінчення орудного відмінка однини іменників I відміни залежно від групи:

Отже, знаючи групу, ти безпомилково обереш правильне закінчення в завданнях на відмінювання іменників.

Окрім основних правил, є кілька важливих нюансів, які часто трапляються в тестових завданнях.

III і IV відміни на групи не поділяються

Пам'ятай: поділ на тверду, м'яку й мішану групи є лише для I та II відмін. Іменники III та IV відмін мають свої особливості відмінювання, але на групи не поділяються.

Незмінювані іменники та іменники лише множини

Деякі іменники взагалі не належать до жодної відміни. Це дві категорії:

• Незмінювані іменники — вони не змінюються за відмінками: кенгуру, таксі, пальто, метро, радіо, журі, меню, кафе, депо, ательє.

• Іменники лише множини — вони не мають форми однини, тому в них не можна визначити ні роду, ні закінчення однини: ножиці, двері, окуляри, штани, ворота, канікули, дріжджі, висівки, Чернівці.

Поширена помилка: слово «ножиці» намагаються віднести до якоїсь відміни. Пам'ятай: «ножиці» (іменник лише множини, pluralia tantum) не належить до жодної відміни.

Слово «мати» — III відміна

Слово мати — єдиний іменник III відміни, який у непрямих відмінках має суфікс -ер-:

• Н. в.: мати

• Р. в.: матері

• Д. в.: матері

• З. в.: матір

• Ор. в.: матір'ю

• М. в.: (на) матері

• Кл. в.: мати

Незважаючи на суфікс -ер-, це саме III відміна, а не IV.

Чоловічі імена та прізвища

Для чоловічих імен і прізвищ діє таке правило:

• Чоловічі імена на -о (Петро, Дмитро, Павло) належать до II відміни.

• Чоловічі імена на -а, -я (Микола, Сава, Ілля) належать до I відміни.

• Прізвища на -енко (Шевченко, Костенко, Коваленко) належать до II відміни: Шевченко — Шевченка, Шевченкові.

Як не сплутати II і IV відміни: життя vs теля

Найпідступніший випадок — іменники середнього роду на -я. Їх можна сплутати, бо за формою називного відмінка вони однакові. Перевірка — родовий відмінок:

Запам'ятай: життя, знання, подвір'я, змагання, питання — це II відміна, бо в родовому відмінку немає суфіксів -ат-, -ят-, -ен-. А теля, курча, лоша, ім'я, плем'я — IV відміна, бо в родовому відмінку ці суфікси з'являються.

Розв'яжемо кілька типових завдань на визначення відміни й групи іменників. Кожне завдання має формат, близький до НМТ: вибір однієї правильної відповіді з п'яти.

Приклад 1. До II відміни належать усі іменники рядка

Завдання: До II відміни належать усі іменники рядка

• А) Микола, стіл, вікно

• Б) батько, поле, життя

• В) курча, кінь, море

• Г) ніч, край, село

• Д) ім'я, сон, серце

Розв'язання:

• А) Микола — I відміна (ч. р., закінчення -а), стіл — II (ч. р., нульове), вікно — II (с. р., -о). Не всі — II.

• Б) батько — II (ч. р., -о), поле — II (с. р., -е), життя — II (с. р., -я, в Р. в. — життя, без -ят-). Усі три — II відміна!

• В) курча — IV (с. р., -а, в Р. в. — курчати), кінь — II (ч. р., нульове), море — II (с. р., -е). Курча — IV.

• Г) ніч — III (ж. р., нульове), край — II (ч. р., нульове), село — II (с. р., -о). Ніч — III.

• Д) ім'я — IV (с. р., -я, в Р. в. — імені), сон — II (ч. р., нульове), серце — II (с. р., -е). Ім'я — IV.

Відповідь: Б.

Приклад 2. Іменником IV відміни є

Завдання: Іменником IV відміни є

• А) знання

• Б) подвір'я

• В) лоша

• Г) земля

• Д) ніч

Розв'язання:

• А) знання — с. р., -я, Р. в. — знання (без -ят-). Це II відміна.

• Б) подвір'я — с. р., -я, Р. в. — подвір'я (без -ят-). Це II відміна.

• В) лоша — с. р., -а, Р. в. — лошати (суфікс -ат-). Це IV відміна!

• Г) земля — ж. р., -я. Це I відміна.

• Д) ніч — ж. р., нульове закінчення. Це III відміна.

Відповідь: В.

Приклад 3. До мішаної групи належать усі іменники рядка

Завдання: До мішаної групи належать усі іменники рядка

• А) вода, ніж, круча

• Б) земля, межа, ключ

• В) груша, товариш, плече

• Г) кінь, товариш, груша

• Д) дуб, плече, межа

Розв'язання: група визначається за кінцевим приголосним основи. Мішана — це основа на шиплячий (ж, ч, ш, щ, дж).

• А) вода — основа вод (тверда), ніж — основа нож (мішана), круча — основа круч (мішана). Не всі.

• Б) земля — основа земл (м'яка), межа — основа меж (мішана), ключ — основа ключ (мішана). Не всі.

• В) груша — основа груш (мішана), товариш — основа товариш (мішана), плече — основа плеч (мішана). Усі три — мішана!

• Г) кінь — основа кін (м'яка), товариш — основа товариш (мішана), груша — основа груш (мішана). Не всі.

• Д) дуб — основа дуб (тверда), плече — основа плеч (мішана), межа — основа меж (мішана). Не всі.

Відповідь: В.

Приклад 4. Не належить до жодної відміни іменник

Завдання: Не належить до жодної відміни іменник

• А) мати

• Б) ножиці

• В) ім'я

• Г) Микола

• Д) життя

Розв'язання:

• А) мати — III відміна як виняток (ж. р., закінчення -и, у непрямих відмінках -ер-).

• Б) ножиці — іменник лише множини (pluralia tantum). Не має форми однини, тому не належить до жодної відміни!

• В) ім'я — с. р., -я, Р. в. — імені (суфікс -ен-). IV відміна.

• Г) Микола — ч. р., -а. I відміна.

• Д) життя — с. р., -я, Р. в. — життя (без -ят-). II відміна.

Відповідь: Б.

Підготовка до НМТ — це не лише знання правил, а й уміння бачити пастки. Ось найпоширеніші помилки, яких припускаються учні під час визначення відміни й групи іменників.

• Помилка 1. Відносять Миколу, Іллю до II відміни, бо це чоловічий рід. Вирішує закінчення — якщо іменник має -а (-я), то це I відміна, незалежно від роду. Імена Микола, Ілля, Сава, суддя — I відміна.

• Помилка 2. Вважають життя, знання, подвір'я іменниками IV відміни через закінчення -я. У непрямих відмінках ці слова не мають суфіксів -ат-, -ят-, -ен- (життя — життя, знання — знання), тому вони — II відміна.

• Помилка 3. Відносять ніч, радість, любов до II відміни через нульове закінчення. Нульове закінчення — недостатня ознака. Потрібен рід: жіночий рід з нульовим закінченням — це III відміна, а не II.

• Помилка 4. Визначають групу за закінченням, а не за кінцевим приголосним основи. Груша має закінчення -а, але основа груш- закінчується на шиплячий ш, тому це мішана група, а не тверда.

• Помилка 5. Шукають відміну в незмінюваних іменниках (кенгуру, таксі, пальто, метро) та іменниках лише множини (ножиці, двері, окуляри, штани). Ці слова до жодної відміни не належать.

• Помилка 6. Забувають, що мати — III відміна. Через суфікс -ер- у непрямих відмінках (матері, матір'ю) дехто помилково відносить його до IV відміни. Але мати — III відміна як виняток (ж. р., закінчення -и).

Знання відмін і груп іменників — це не самоціль, а інструмент для виконання тестових завдань НМТ. У програмі НМТ з української мови ця тема входить до підтеми 4.1: у змісті зазначено «відмінювання іменників», а у вимогах — «правильно відмінювати іменники, відрізняти правильні форми від помилкових». Розділ 1 програми додає «правопис відмінкових закінчень іменників».

У демоваріанті НМТ-2026 тему відмін і груп перевіряють два завдання:

• Завдання 17 — закінчення родового відмінка однини іменників чоловічого роду (вибір однієї з п'яти, 1 бал). Закінчення -а (-я) чи -у (-ю) тут обирають за значенням іменника, а група визначає лише варіант закінчення: -а чи -я, -у чи -ю.

• Завдання 18 — граматична помилка в родовому відмінку множини (вибір однієї з п'яти, 1 бал). Для цього завдання теж потрібно вміти визначати відміну.

Окремого завдання на кшталт «визначте відміну іменника» в демоваріанті 2026 немає. Відміна й група — це інструмент для вибору правильного закінчення, а не самостійна перевірка. Тому на НМТ ти не побачиш прямого запитання «до якої відміни належить слово», але мусиш уміти це визначати, щоб обрати правильне закінчення.

Стратегія виконання: коли в завданні дано рядок слів і потрібно знайти правильне закінчення або виявити помилку, для кожного слова в рядку назви собі:

1. рід іменника;

2. закінчення в називному відмінку однини;

3. для середнього роду — форму родового відмінка (теля — теляти, життя — життя);

4. за родом і закінченням — відміну;

5. для I та II відмін — кінцевий приголосний основи, щоб визначити групу.

Такий покроковий аналіз займає кілька секунд, але дає змогу уникнути помилок і впевнено обрати правильну відповідь.

• I відміна — іменники на -а (-я) жіночого, чоловічого й спільного роду.

• II відміна — чоловічий рід з нульовим закінченням і на -о, середній рід на -о, -е, -я (без -ат-, -ят-).

• III відміна — жіночий рід з нульовим закінченням і слово мати.

• IV відміна — середній рід із суфіксами -ат-, -ят-, -ен- у непрямих відмінках.

• Групи I і II відмін — тверда, м'яка, мішана — визначаються за кінцевим приголосним основи.

• Мішана група — основа на шиплячий (ж, ч, ш, щ, дж).

• Незмінювані іменники й іменники лише множини до відмін не належать.

• Алгоритм: рід → закінчення Н. в. → для с. р. на -а, -я — форма Р. в. (теля — теляти, життя — життя).