Валуєвський циркуляр (1863) та Емський указ (1876)

У січні 1863 р. у Королівстві Польському та на західних землях колишньої Речі Посполитої спалахнуло польське національно-визвольне повстання. Навесні 1863 р. повстанські загони діяли й на Правобережжі (Волинь, Київщина), хоча українські селяни їх не підтримали. Російський уряд одразу запідозрив українофілів у зв'язках із повстанцями. Консервативна преса, зокрема московський публіцист Михайло Катков, звинувачувала українських діячів у «сепаратизмі» та «польській інтризі». Владу особливо тривожили два факти: поява українських букварів для недільних шкіл і підготовка перекладу Євангелія, який здійснював Пантелеймон Морачевський.

18 (30) липня 1863 р. міністр внутрішніх справ Російської імперії Петро Валуєв розіслав таємний циркуляр цензурним комітетам. Документ забороняв друкувати українською мовою навчальні книжки, релігійну літературу та будь-які книжки для початкового читання народу. Єдине, що дозволялося, — це «твори красного письменства», тобто художня література. Циркуляр був таємним — його не опублікували офіційно, але цензори отримали чітку інструкцію.

Найвідомішою тезою цього документа стали слова про те, що окремої «малоросійської» мови «не було, немає і бути не може», а те, що нею називають, — це нібито та сама російська мова, лише «зіпсована польським впливом». Цією фразою Валуєв заперечував саме право української мови на існування. Хоча циркуляр задумували як тимчасовий захід, його фактично застосовували й надалі. Кількість українських видань у Російській імперії різко скоротилася, а 1876 р. заборони посилили Емським указом.

«Ніякої окремої малоросійської мови не було, немає і бути не може, і наріччя їхнє, уживане простолюдом, є та сама російська мова, тільки зіпсована польським впливом» — із циркуляра П. Валуєва, 1863 р.

Зверни увагу: Валуєвський циркуляр не забороняв української мови взагалі — він лишав дозвіл на художню літературу. Однак саме освітні й релігійні книжки були головним інструментом поширення грамотності серед селян, тому удар припав на найважливішу ділянку. Підготовлений Морачевським переклад Євангелія тоді так і не дозволили видати — він побачив світ лише 1906 р.

Після 1863 р. український рух не згас, а перейшов до культурницької праці. Громадівці видавали наукові праці, збирали фольклор, готували українські підручники. Це знову викликало підозри влади. У 1875 р. голова Київської археографічної комісії (колишній помічник попечителя Київського навчального округу) Михайло Юзефович подав до уряду донос, у якому звинуватив українофілів у «пропаганді», що нібито загрожує цілісності імперії. Для розгляду цього доносу створили спеціальну нараду, яка підготувала проєкт репресивних заходів.

18 (30) травня 1876 р. імператор Олександр II, перебуваючи на лікуванні в німецькому курортному місті Бад-Емс, підписав таємний указ, який історики називають Емським. Цей документ був значно жорсткішим за циркуляр 1863 р. Він забороняв:

• ввозити з-за кордону без спеціального дозволу будь-які українські книжки, брошури, листівки;

• друкувати в межах Російської імперії українські оригінальні твори й переклади — виняток становили лише історичні документи та художня література, але друкувати їх дозволялося тільки в російському правописі (так званій «ярижці») й з окремого дозволу цензури;

• ставити театральні вистави українською мовою;

• влаштовувати публічні читання українською;

• друкувати тексти до нот українською мовою.

Наслідки указу були негайними й жорсткими. Південно-Західний відділ Російського географічного товариства в Києві — осередок українських науковців — закрили. Газету «Киевский телеграф», яку редагували громадівці, також ліквідували. Указ наказував вислати з України Михайла Драгоманова (його звільнили з Київського університету ще 1875 р., а на початку 1876 р. він виїхав за кордон) і Павла Чубинського, автора слів майбутнього гімну «Ще не вмерла Україна». Учителів, запідозрених в українофільстві, масово переводили на роботу в російські губернії.

Важливо: Емський указ, як і Валуєвський циркуляр, був таємним — його не публікували в офіційних збірниках законів. Однак цензура й поліція виконували його неухильно.

На НМТ тобі можуть запропонувати уривок історичного документа й попросити визначити, чи це Валуєвський циркуляр, чи Емський указ. Щоб не помилитися, запам'ятай три головні відмінності: автор, форма документа й перелік заборон.

Обидва документи були проявом політики русифікації — системи заходів, спрямованих на те, щоб перетворити українців на частину «єдиного російського народу». Обидва були таємними й офіційно не публікувалися. Однак Емський указ пішов значно далі: він перекрив не лише друк, а й сцену, музику, імпорт книжок — тобто майже всі сфери публічного вжитку української мови.

Порада для тесту: коли бачиш в уривку згадку про «наріччя» або фразу «не було, немає і бути не може» — це Валуєвський циркуляр. Коли йдеться про заборону ввезення книжок, вистав або текстів до нот — це Емський указ. Також звертай увагу, хто видав документ: міністр (циркуляр) чи імператор (указ).

Емський указ завдав потужного удару по українському рухові в Російській імперії, але не знищив його. Найважливішим наслідком стало перенесення видавничої діяльності до Галичини, яка перебувала в складі Австро-Угорщини. Наддніпрянські автори почали друкувати свої твори у Львові, де виходив журнал «Правда». Галичину дедалі частіше називали «українським П'ємонтом» — за аналогією з італійським П'ємонтом, який став центром об'єднання Італії.

Михайло Драгоманов 1876 р. емігрував до Женеви (Швейцарія) й заснував там видавництво, де друкував журнал «Громада» та інші українські видання. Ці книжки нелегально переправляли через кордон до Російської імперії. Самі громадівці в Україні перейшли до напівлегальної культурницької праці: збирали фольклор, вели наукові дослідження, уникаючи прямої політичної діяльності.

У 1881 р. настали часткові послаблення. Уряд дозволив друкувати українські словники й ставити українські театральні вистави — але з дозволу губернаторів. Це відкрило шлях для театру корифеїв (М. Кропивницький, М. Садовський, П. Саксаганський). Однак правопис лишався російським («ярижка»), а згодом додалися нові обмеження: заборонили переклади з російської мови українською й дитячі книжки.

Емський указ фактично втратив силу під час революції 1905 р., коли в Російській імперії постала українська преса (газети «Рада», «Громадська думка») й почали виходити українські книжки. Однак заборони 1863 і 1876 років відкинули розвиток української мови, освіти й книговидання на десятиліття. Тисячі людей залишилися неписьменними рідною мовою, а інтелігенція змушена була творити в умовах постійного тиску.

Приклад 1. Вибір однієї відповіді

Прочитай уривок з історичного документа:

«...дозволити друкувати лише твори красного письменства, а книг духовного змісту й навчальних для простого народу не пропускати...»

Який це документ?

• А) Валуєвський циркуляр 1863 р.

• Б) Емський указ 1876 р.

• В) Маніфест 19 лютого 1861 р.

• Г) Положення про земські установи 1864 р.

Розв'язання: В уривку згадано «красне письменство» (художня література), «книги духовного змісту» (релігійна література) й «навчальні для простого народу». Саме такий поділ — дозволити художню, заборонити навчальну й релігійну — містить Валуєвський циркуляр 1863 р. Емський указ забороняв значно більше, зокрема ввезення книжок і вистави. Маніфест 1861 р. стосувався скасування кріпацтва, а Положення 1864 р. — земської реформи.

Відповідь: А) Валуєвський циркуляр 1863 р.

Чому інші варіанти неправильні: Б) Емський указ — він забороняв ввезення книжок, вистави й тексти до нот, а не лише навчальну й релігійну літературу; В) Маніфест 1861 р. — про особисту свободу селян, не про мовні заборони; Г) Положення 1864 р. — про виборні земські установи, не про цензуру.

Приклад 2. Відповідність (логічні пари)

Установи відповідність між документами та їхнім змістом.

1 Валуєвський циркуляр — ?

2 Емський указ — ?

3 Маніфест 1861 р. — ?

4 Положення 1864 р. — ?

А) Заборона ввезення українських книжок, вистав і текстів до нот

Б) Особиста свобода селян

В) Заборона навчальних і релігійних книжок українською

Г) Виборні земські установи

Д) Загальна військова повинність

Розв'язання: 1 — В (циркуляр 1863 р. забороняв навчальну й релігійну літературу); 2 — А (указ 1876 р. забороняв ввезення книжок, вистави й тексти до нот); 3 — Б (маніфест 1861 р. дарував особисту свободу селянам); 4 — Г (Положення 1864 р. запроваджувало виборні земства). Варіант Д («загальна військова повинність») — зайвий, він стосується військової реформи 1874 р.

Відповідь: 1-В, 2-А, 3-Б, 4-Г.

Приклад 3. Вибір однієї відповіді

Що стало безпосереднім наслідком Емського указу 1876 р.?

• А) Заснування «Просвіти» у Львові

• Б) Закриття Південно-Західного відділу РГТ

• В) Скасування кріпацтва

• Г) Відкриття Новоросійського університету

Розв'язання: Емський указ передбачав репресії проти українських установ. Південно-Західний відділ Російського географічного товариства в Києві закрили одразу після указу. «Просвіта» у Львові (А) виникла 1868 р., до указу. Скасування кріпацтва (В) — 1861 р. Новоросійський університет (Г) відкрили 1865 р. в Одесі.

Відповідь: Б) Закриття Південно-Західного відділу РГТ.

Приклад 4. Відповідність (логічні пари)

Установи відповідність між діячами та їхньою роллю в подіях 1863–1876 рр.

1 Петро Валуєв — ?

2 Олександр II — ?

3 Михайло Юзефович — ?

4 Михайло Драгоманов — ?

А) Підписав указ у Бад-Емсі

Б) Автор циркуляра 1863 р.

В) Ініціатор доносу, що передував Емському указу

Г) 1876 р. емігрував до Женеви

Д) Видавав газету «Терджиман»

Розв'язання: П. Валуєв — міністр, який видав циркуляр 1863 р. (Б). Олександр II — імператор, який підписав Емський указ (А). М. Юзефович — автор доносу на українофілів (В). М. Драгоманов 1876 р. емігрував до Женеви (Г). Варіант Д («видавав газету «Терджиман») — зайвий, це про І. Гаспринського, кримськотатарського діяча.

Відповідь: 1-Б, 2-А, 3-В, 4-Г.

• Плутати авторів документів. Циркуляр 1863 р. видав міністр внутрішніх справ Петро Валуєв, а Емський указ 1876 р. підписав імператор Олександр II. Запам'ятай: циркуляр — міністерський документ, указ — імператорський.

• Плутати роки 1863 і 1876. Валуєвський циркуляр пов'язаний із польським повстанням 1863 р., а не з повстанням 1830–1831 рр. Емський указ — 1876 р., а не 1863.

• Вважати, що Валуєвський циркуляр заборонив художню літературу. Навпаки: циркуляр дозволяв «твори красного письменства». Заборонив він навчальну, релігійну й популярну для народу літературу. Обмежив художню літературу лише Емський указ — дозволив її друкувати тільки в російському правописі («ярижці»).

• Вважати, що Емський указ діяв у Галичині. Ні, указ стосувався лише території Російської імперії. Саме тому українські видання перенесли до Львова, який був у складі Австро-Угорщини.

• Вважати, що Емський указ стосувався лише книжок. Він забороняв також театральні вистави, публічні читання й друкування текстів до нот українською мовою. Це була комплексна заборона на публічне вживання української мови.

• Вважати «ярижку» українським правописом. «Ярижка» — це запис українських слів за російськими правилами читання й написання (наприклад, «малороссійское нарѣчіе»). Справжній український фонетичний правопис — «кулішівка», яку влада якраз і переслідувала.

Дата 1863 р. (Валуєвський циркуляр) і 1876 р. (Емський указ) — це 2 з 4 обов'язкових дат теми 15 програми НМТ. Програма вимагає вміти пояснювати національну політику Російської імперії та наслідки Валуєвського циркуляра й Емського указу.

У демонстраційному варіанті НМТ 2026 року завдання з уривком історичного джерела чи документа становлять 8 із 30 завдань. Тему 15 безпосередньо перевіряє завдання 10 — це вибір однієї відповіді з чотирьох, яке оцінюється в 1 бал.

Окремий формат — завдання на відповідність (логічні пари), які йдуть під номерами 21–24. У кожному такому завданні дано 4 позиції ліворуч (1–4) і 5 варіантів праворуч (А–Д), один із яких зайвий. Кожна правильно встановлена пара дає 1 бал, максимум — 4 бали за завдання. У демоваріанті 2026 трапляються пари «уривок джерела ↔ політична сила» й «подія ↔ наслідок».

Стратегія роботи з уривком документа:

• Шукай ключові слова: «наріччя», «не було, немає і бути не може», «книги для початкового читання народу» — це Валуєвський циркуляр 1863 р.

• Шукай «ввезення з-за кордону», «сценічні вистави», «тексти до нот» — це Емський указ 1876 р.

• Звертай увагу на посаду автора: міністр (циркуляр) чи імператор (указ).

• Пам'ятай, що обидва документи були таємними — ця ознака не допоможе їх розрізнити.

• 1863 р. — Валуєвський циркуляр (автор — міністр внутрішніх справ П. Валуєв): заборона друкувати українською навчальну, релігійну літературу й книжки для початкового читання народу. Дозволено лише художню літературу.

• «Не було, немає і бути не може» — ключова теза Валуєвського циркуляра, якою заперечувалося існування української мови.

• 1876 р. — Емський указ (підписав імператор Олександр II у Бад-Емсі): заборона ввезення українських книжок з-за кордону, друку (крім історичних документів і художньої літератури в «ярижці»), вистав, публічних читань і текстів до нот.

• Наслідки Емського указу: закриття Південно-Західного відділу РГТ і газети «Киевский телеграф», висилка П. Чубинського й наказ вислати М. Драгоманова (звільненого з університету ще 1875 р.), перенесення українських видань до Галичини, еміграція М. Драгоманова до Женеви.

• 1881 р. — часткові послаблення: дозволено друкувати словники й ставити вистави з дозволу губернаторів. Фактично заборони втратили силу під час революції 1905 р.