Українське питання в планах воюючих держав

Перша світова війна (1914–1918 рр.) стала першим у світовій історії збройним конфліктом, у який було втягнуто більшість провідних держав світу. Саме тому її називають світовою війною — це війна, у якій беруть участь держави з різних континентів, а бойові дії охоплюють значну частину земної кулі. Головною причиною війни була боротьба великих держав за переділ світу й сфер впливу: Німеччина прагнула переглянути колоніальний поділ на свою користь, Австро-Угорщина — утвердитися на Балканах, а Росія — захистити свої інтереси в Чорноморському регіоні й на слов'янських землях.

Військово-політичні блоки

Напередодні війни в Європі сформувалися два ворожі блоки. Антанта (від фр. entente — «згода») об'єднувала Велику Британію, Францію та Російську імперію. Згодом до неї приєдналися Італія, США, Японія та інші держави. Центральні держави (відомі також як Четверний союз) складалися з Німеччини, Австро-Угорщини, Османської імперії та Болгарії.

Привід до війни

28 червня 1914 р. в Сараєві (Боснія) сербський студент Гаврило Принцип убив спадкоємця австро-угорського престолу ерцгерцога Франца Фердинанда. Цей постріл став приводом для війни. 28 липня 1914 р. Австро-Угорщина оголосила війну Сербії. 1 серпня Німеччина оголосила війну Росії, а 6 серпня Австро-Угорщина — Росії. Ланцюгова реакція союзницьких зобов'язань утягнула в конфлікт усю Європу.

Українські землі на лінії фронту

Українські землі опинилися розділеними між двома ворожими імперіями. Наддніпрянщина (території в межах Російської імперії) належала до Антанти, а Східна Галичина, Північна Буковина й Закарпаття — до Австро-Угорщини, тобто до Центральних держав. Саме через українські землі пролягла лінія Східного фронту — одного з головних театрів воєнних дій. Українці опинилися по обидва боки фронту й мусили воювати один проти одного.

Плани Російської імперії

Російська імперія розглядала війну як зручну нагоду завершити «збирання руських земель». Її головною метою було приєднати Східну Галичину, Північну Буковину й Закарпаття, які в офіційній пропаганді називали «споконвічними руськими землями». Російське керівництво вважало Галичину «українським П'ємонтом» — осередком українського національного руху, який треба знищити, щоб не допустити поширення «мазепинства» на Наддніпрянщину.

У серпні 1914 р. верховний головнокомандувач російської армії великий князь Микола Миколайович видав відозву до «русского народа» Австро-Угорщини. У ній він закликав «звільнити» Галичину й «возз'єднати» її з Росією. Ця відозва не визнавала існування окремого українського народу — галичан трактували як частину «єдиної руської народності», яку треба повернути під скіпетр російського царя.

Плани Австро-Угорщини

Австро-Угорщина, зі свого боку, прагнула не лише втримати Галичину й Буковину, а й приєднати Волинь і Поділля — українські землі, що входили до складу Російської імперії. Таким чином вона сподівалася послабити Росію й розширити власні володіння. Українське питання Австро-Угорщина використовувала як інструмент боротьби проти Росії: вона дозволяла діяльність українських організацій у Галичині, але не обіцяла українцям створення власної держави. Галичина, попри значну українську більшість, залишалася під польською адміністрацією, що викликало невдоволення українського населення.

Українське питання — це проблема самовизначення українського народу, розділеного між двома імперіями. До 1914 р. воно залишалося внутрішньою справою Росії та Австро-Угорщини. Однак Перша світова війна перетворила його на міжнародну проблему: кожна з воюючих держав намагалася використати українців у власних інтересах.

Позиція Німеччини

Німеччина, головний супротивник Росії, розробила власний план щодо українських земель. Її стратегія полягала в тому, щоб відокремити Україну від Росії, тим самим послабити свого східного супротивника. Відокремлена Україна мала стати залежною від Німеччини державою — джерелом хліба, вугілля й руди, необхідних для ведення війни. Ідею відокремлення України активно обстоював німецький публіцист Пауль Рорбах, який писав про необхідність створити «незалежну Україну» під німецьким впливом.

Важливо: Німеччина не прагнула справжньої незалежності України. Вона хотіла перетворити українські землі на залежну від себе територію — джерело ресурсів і важіль тиску на Росію.

Позиція Антанти

Країни Антанти — Велика Британія та Франція — розглядали українське питання зовсім інакше. Вони вважали його внутрішньою справою Російської імперії й не підтримували українських вимог. Головна причина: Росія була їхньою союзницею, і будь-яка підтримка українського руху могла послабити її зсередини, що було невигідно Антанті. Тому західні демократії не обіцяли українцям ні автономії, ні незалежності.

Висновок

Жодна з воюючих держав не планувала створення незалежної України. Кожна прагнула використати українські землі й українське питання у власних інтересах: Росія — приєднати західноукраїнські землі, Австро-Угорщина — розширитися на Волинь і Поділля, Німеччина — відірвати Україну від Росії й поставити під свій контроль, а Антанта — ігнорувати українські прагнення, щоб не послаблювати союзницю Росію.

Мобілізація 1914 року

Мобілізація — це призов військовозобов'язаних до армії й переведення господарства на воєнний лад. У 1914 р. обидві імперії — Російська й Австро-Угорська — провели загальну мобілізацію. Українці, які становили значний відсоток населення обох держав, масово потрапили до армій. Загалом у російській армії служило близько 3,5 млн українців, а в австро-угорській — близько 250 тис. Це означало, що українці воювали один проти одного: брат міг опинитися в російській армії, а його брат — в австро-угорській. Саме тому Першу світову війну називають братовбивчою для українців.

Українські військові формування

У російській армії окремих українських національних частин до 1917 р. не існувало. Українців розподіляли по звичайних підрозділах без урахування національності. Натомість в австро-угорській армії була створена єдина українська національна формація — Легіон Українських січових стрільців (УСС). Він був сформований з добровольців-галичан і став символом української боротьби в роки війни.

Політичні надії українців

Українські політичні сили по-різному оцінювали війну й пов'язували з нею різні надії. Галицькі українці, які перебували під владою Австро-Угорщини, сподівалися на поразку Росії, оскільки саме Російська імперія була головним ворогом українського руху в Галичині. Натомість більшість наддніпрянських українських політичних сил (у Російській імперії) заявила про лояльність Російській імперії, сподіваючись, що перемога Росії принесе українцям поступки в національному питанні.

Приклад 1. Завдання «3 з 7» — плани воюючих держав щодо України 1914 р.

Завдання: Виберіть три правильні твердження, які характеризують плани воюючих держав щодо українських земель на початку Першої світової війни.

• Антанта обіцяла визнати незалежну Україну після перемоги

• Росія планувала приєднати Східну Галичину й Північну Буковину

• Австро-Угорщина прагнула приєднати Волинь і Поділля

• Росія планувала надати Наддніпрянщині широку автономію

• Німеччина хотіла відокремити Україну від Росії

• Австро-Угорщина збиралася передати Галичину Росії

• Велика Британія вимагала створення української армії

Розв'язання: Згадаймо, які територіальні претензії мала кожна держава. Росія прагнула приєднати Східну Галичину й Північну Буковину — це твердження 2 правильне. Австро-Угорщина хотіла приєднати Волинь і Поділля — твердження 3 правильне. Німеччина планувала відокремити Україну від Росії — твердження 5 правильне. Решта тверджень хибні: Антанта не обіцяла незалежної України (1), Росія не планувала автономії Наддніпрянщини (4), Австро-Угорщина не збиралася віддавати Галичину (6), Британія не вимагала української армії (7).

Відповідь: 2, 3, 5.

Приклад 2. Визначення держави за уривком заяви

Завдання: Прочитайте уривок і визначте, позицію якої держави він відображає.

«Галичина — це споконвічна руська земля. Настав час з'єднати її з великою Руссю й викорінити мазепинство, яке розкладає єдиний руський народ».

• Австро-Угорщина

• Німеччина

• Російська імперія

• Велика Британія

Розв'язання: Ключові маркери в уривку — «споконвічна руська земля», «з'єднати з великою Руссю», «викорінити мазепинство». Саме Російська імперія називала Галичину «споконвічною руською землею» й закликала «возз'єднати» її з Росією. Термін «мазепинство» використовувала російська пропаганда для позначення українського національного руху, який вона прагнула знищити. Австро-Угорщина не називала Галичину «руською землею» — вона володіла нею. Німеччина не претендувала на Галичину. Велика Британія не втручалася в це питання.

Відповідь: Російська імперія.

Приклад 3. Визначення держави за уривком — Німеччина

Завдання: Прочитайте уривок і визначте, чию позицію він відображає.

«Відокремлена від Росії Україна під нашим впливом дасть нам хліб і руду й назавжди послабить Росію».

• Франція

• Німеччина

• Російська імперія

• Сербія

Розв'язання: Уривок містить три ключові ідеї: відокремлення України від Росії, перетворення її на джерело ресурсів (хліб, руда) та послаблення Росії. Саме Німеччина розробляла план відокремлення України від Росії, щоб отримати доступ до українських ресурсів і послабити свого супротивника. Франція, навпаки, була союзницею Росії й не підтримувала відокремлення України. Російська імперія не хотіла відокремлювати Україну від себе. Сербія не мала таких планів.

Відповідь: Німеччина.

Приклад 4. Чому війна братовбивча для українців?

Завдання: Чому Першу світову війну називають братовбивчою для українців?

• Війна почалася через конфлікт українських політичних партій

• Україна воювала проти Польщі

• Українці воювали в арміях обох ворожих блоків

• Українські землі увійшли до складу Четверного союзу

Розв'язання: Українські землі були розділені між Російською та Австро-Угорською імперіями, які опинилися в різних ворожих блоках. Після загальної мобілізації 1914 р. близько 3,5 млн українців потрапили до російської армії, а близько 250 тис. — до австро-угорської. Таким чином українці воювали один проти одного — брат проти брата. Інші варіанти хибні: війна почалася через убивство в Сараєві, а не через конфлікт українських партій; Україна не була окремою державою й не воювала проти Польщі; українські землі не входили до Четверного союзу — вони були поділені між двома блоками.

Відповідь: Українці воювали в арміях обох ворожих блоків.

• Вважати Австро-Угорщину членом Антанти. Насправді Австро-Угорщина належала до Центральних держав (Четверного союзу), а Росія — до Антанти. Запам'ятай: Росія й Австро-Угорщина воювали по різні боки.

• Приписувати Австро-Угорщині чи Німеччині намір створити незалежну Україну. Жодна держава не планувала справжньої незалежності України. Вони лише використовували українське питання як інструмент боротьби проти Росії.

• Переплутати територіальні претензії. Галичину, Буковину й Закарпаття хотіла приєднати Росія, а Волинь і Поділля — Австро-Угорщина. Не міняй їх місцями!

• Вважати, що Антанта підтримувала українців. Велика Британія та Франція вважали українське питання внутрішньою справою Росії й не підтримували українських вимог, щоб не послаблювати союзницю.

• Переоцінювати кількість українців в австро-угорській армії. В австро-угорській армії служило близько 250 тис. українців — це сотні тисяч, але значно менше, ніж у російській армії (близько 3,5 млн).

• Датувати початок Першої світової війни 1 вересня. Це дата початку Другої світової війни (1939 р.). Перша світова почалася 28 липня 1914 р., коли Австро-Угорщина оголосила війну Сербії.

Тема 20 програми НМТ з історії України містить чотири поняття, серед яких «світова війна» й «мобілізація». Зміст теми починається з України в геополітичних планах країн Антанти й Центральних держав і називає українців в арміях воюючих держав.

У демоваріанті НМТ-2026 тему 20 перевіряють два завдання. Завдання 12 — вибір однієї відповіді з чотирьох за уривком документа (1 бал). Завдання 22 — відповідність «уривок джерела ↔ політична сила» (логічні пари). Крім того, завдання типу «3 з 7» (завдання 28–30 у тесті) дають по 1 балу за кожен із трьох правильних варіантів, до 3 балів.

Плани держав розрізняй за територіями, на які вони претендували. Стратегія для роботи з уривком: шукай назви територій і оцінку українського руху. «Споконвічні руські землі» вказують на Росію, а ідея відокремлення України від Росії — на Німеччину.

• Перша світова війна тривала з 1914 до 1918 р. Основними блоками були Антанта (Велика Британія, Франція, Росія) та Центральні держави, відомі як Четверний союз (Німеччина, Австро-Угорщина, Османська імперія, Болгарія).

• Російська імперія планувала приєднати Східну Галичину, Північну Буковину й Закарпаття, називаючи їх «споконвічними руськими землями».

• Австро-Угорщина прагнула втримати Галичину й Буковину та приєднати Волинь і Поділля.

• Німеччина хотіла відокремити Україну від Росії, щоб послабити її й отримати джерело хліба, вугілля й руди.

• Антанта (Велика Британія, Франція) вважала українське питання внутрішньою справою Росії й не підтримувала українців.

• У російській армії служило близько 3,5 млн українців, в австро-угорській — близько 250 тис. Українці воювали один проти одного — війна була братовбивчою.

• Жодна з воюючих держав не планувала створення незалежної України — кожна використовувала українське питання у власних інтересах.