Революція 1848–1849 рр. на західноукраїнських землях

Революція — це докорінна зміна суспільного чи політичного ладу, яка відбувається швидко й за участю широких мас. Поняття «революція» входить до трьох понять теми 13 програми НМТ (разом із «будителями» та «Весною народів»). «Весна народів» — так називають хвилю революцій, що прокотилася Європою в 1848–1849 рр. Вона охопила Францію, німецькі й італійські держави, а також Австрійську імперію. Головні вимоги повсюди були схожі: ухвалення конституції, скасування феодальних порядків і визнання прав націй на самовизначення.

Початок революції в Австрійській імперії

У березні 1848 р. революція спалахнула у Відні. Студенти, робітники й міщани вийшли на вулиці, вимагаючи конституції та громадянських свобод. Під тиском повстання імператор (цісар) Фердинанд I звільнив канцлера Клеменса фон Меттерніха, який 30 років правив імперією. Цісар пообіцяв скликати парламент (рейхстаг) і дати конституцію. Ці події миттєво відгукнулися в усіх провінціях, зокрема в Галичині.

Скасування панщини в Галичині

22 квітня 1848 р. губернатор Галичини граф Франц Стадіон оголосив про скасування панщини, яке мало набрати чинності з 15 травня. Це сталося раніше, ніж у решті Австрійської імперії. Чому? Стадіон хотів випередити польських поміщиків, які готували власний проєкт реформи, і прихилити українських селян до австрійського уряду. Так він убивав двох зайців: послаблював польський вплив у Галичині й здобував лояльність селянства.

Умови скасування панщини були такими:

• Селяни отримали особисту свободу — вони більше не були прикріплені до землі й не мусили відробляти панщину.

• За ними закріпили ту землю, якою вони користувалися (наділи).

• Поміщикам виплатили компенсацію (викуп) — гроші надходили з державної скарбниці, а селяни потім сплачували податок на покриття цієї суми.

• Ліси й пасовища (так звані сервітути) лишилися власністю поміщиків. Селяни втратили право безплатно користуватися ними, що спричинило тривалу «сервітутну боротьбу».

На Буковині панщину скасували цісарським патентом 7 вересня 1848 р., а на Закарпатті — законами угорського сейму того самого року. Скрізь умови були подібними: особиста свобода, земля за викуп, сервітути в поміщиків.

Революційні події 1848 р. активізували політичне життя в Галичині. Одразу постало питання: чиї інтереси представлятиме нове керівництво краю — польські, українські чи австрійські?

Польські політичні центри

У квітні 1848 р. польські діячі у Львові створили Центральну (Народну) раду. Вона вимагала автономії Галичини як польського краю й не визнавала українців окремим народом. Частина ополяченої української шляхти, яка не бажала конфліктувати з поляками, утворила «Руський собор» — організацію, лояльну до польського руху. Українці, які хотіли власного представництва, опинилися перед вибором: підкоритися польській раді або створити власну організацію.

Утворення Головної руської ради

2 травня 1848 р. у Львові було створено Головну руську раду (ГРР) — першу українську політичну організацію в Галичині. Її головою став єпископ Григорій Яхимович. До складу ради ввійшли греко-католицьке духовенство та світська інтелігенція. На місцях постали десятки філій — «руських рад» у містах і містечках. ГРР діяла до 1851 р., коли після поразки революції її змусили саморозпуститися.

Відозва 10 травня 1848 року

10 травня 1848 р. ГРР оприлюднила відозву до українців Галичини. У ній проголошувалося, що русини Галичини є частиною великого 15-мільйонного українського народу, який живе також у Російській імперії. Головні вимоги ради:

• Поділ Галичини на Східну (українську) й Західну (польську) частини.

• Українська мова в школах і державних установах.

• Рівні права українців з поляками.

Ці вимоги стали програмою українського національного руху на десятиліття вперед.

«Зоря Галицька» — перша українська газета

15 травня 1848 р. у Львові вийшов перший номер газети «Зоря Галицька». Це була перша українська газета в Галичині, друкований орган Головної руської ради. Вона поширювала ідеї національного відродження, друкувала новини з життя українців, матеріали про історію та культуру. Газета виходила до 1857 р.

Збройні формування

Під час революції українці створили власні збройні загони. У містах діяла Руська національна гвардія. У 1849 р. сформували батальйон гірських стрільців, який мав охороняти карпатські перевали від угорських революційних військ. Це був перший досвід творення українських військових формувань у XIX ст.

Революція 1848 р. дала українцям Галичини й Буковини перший в історії досвід участі в загальноімперському парламенті. Це був важливий крок у формуванні політичної свідомості.

Вибори до австрійського рейхстагу

Улітку 1848 р. відбулися вибори до першого австрійського парламенту — рейхстагу, який засідав у Відні. Українські посли (депутати) з Галичини й Буковини були переважно селянами й священиками. Вони виступали проти викупу за панщину, вимагали поділу Галичини на українську й польську частини та рівноправності української мови. Для багатьох селян це була перша можливість заявити про свої потреби на державному рівні.

Кромержизький рейхстаг і октроювання конституції

У жовтні 1848 р. у Відні спалахнуло нове повстання, і рейхстаг перенесли до міста Кромержиж у Моравії. Там депутати продовжували працювати над конституцією. Однак у березні 1849 р. цісар розпустив рейхстаг і сам видав (октроював) конституцію, яка давала імператорові всю повноту влади. Для українців цей короткий період став першим досвідом парламентаризму — участі у виборах, роботі в комісіях, голосуванні за закони.

Кафедра української мови у Львівському університеті

1848 р. у Львівському університеті відкрили кафедру української (руської) мови й літератури. Її очолив Яків Головацький — один із діячів «Руської трійці», автор альманаху «Русалка Дністровая». Це було визнання української мови як предмета викладання й науки на університетському рівні.

Наслідки революції для західноукраїнських земель

Революція 1848–1849 рр. мала як позитивні, так і нереалізовані наслідки для українців:

• Скасування панщини й особистої залежності селян — найвагоміший соціальний здобуток.

• Поява першої української політичної організації — Головної руської ради.

• Перша українська газета «Зоря Галицька».

• Перший досвід участі у виборах і роботі парламенту.

• Відкриття кафедри української мови у Львівському університеті.

• Українців визнано окремим народом, але поділу Галичини не досягнуто.

• Після поразки революції посилився абсолютизм, ГРР саморозпустилася 1851 р.

Запам'ятай: поділ Галичини на українську й польську частини залишився нездійсненою вимогою. Не вважай, що ГРР домоглася цього.

Революційні події 1848–1849 рр. охопили не лише Галичину, а й Буковину та Закарпаття. У кожному регіоні вони мали свою специфіку.

Буковина: Лук'ян Кобилиця і селянський рух

На Буковині центральною постаттю революції став Лук'ян Кобилиця — ватажок гуцульського селянства. У 1848 р. його обрали послом (депутатом) до австрійського рейхстагу. У парламенті він виступав проти викупу за панщину й вимагав повернення селянам лісів і пасовищ (сервітутів). Повернувшись на Буковину, Кобилиця закликав селян не виконувати повинностей перед поміщиками й захоплювати панські ліси та пасовища. Його рух охопив значну частину краю.

Австрійська влада жорстоко придушила селянський рух 1848–1849 рр. Кобилицю заарештували, а згодом вислали під нагляд поліції до Гура-Гумора, де він помер 1851 р. 1849 р. з ініціативи місцевої, переважно румунської, верхівки Буковину відокремили від Галичини в окремий коронний край з центром у Чернівцях. Відтоді Буковина мала власне крайове управління.

Закарпаття: угорська революція і русини

Закарпаття входило до складу Угорського королівства в межах Австрійської імперії. Тому революційні події тут були пов'язані з угорською революцією 1848–1849 рр. під проводом Лайоша Кошута. Угорський сейм скасував панщину, але водночас посилив мадяризацію — насильницьке впровадження угорської мови й культури серед русинів (українців Закарпаття).

У 1849 р. угорську революцію придушили спільними силами австрійської та російської армій. Російські війська пройшли через Закарпаття, що спричинило додаткові страждання місцевого населення.

А. Добрянський і петиція 1849 року

Лідером закарпатських русинів у 1848–1849 рр. був Адольф Добрянський. У 1849 р. він очолив делегацію, яка подала австрійському цісареві петицію з вимогами: визнати русинів окремим народом, утворити окрему адміністративну одиницю для Закарпаття, запровадити українську мову в школах і установах. Ці вимоги були дуже подібні до вимог Головної руської ради в Галичині.

Після революції, у 1850 р., Олександр Духнович — відомий письменник і будитель — заснував Пряшівське літературне товариство, яке продовжило культурно-національну роботу серед закарпатських українців.

Приклад 1. Визначення організації за відозвою

Прочитайте уривок з історичного документа.

«Русини галицькі належать до великого руського (українського) народу, який говорить однією мовою й налічує 15 мільйонів людей. Сей народ споконвіку займає землі по обидва боки Карпат... Ми вимагаємо поділу Галичини на дві частини — східну (українську) й західну (польську)».

Яка організація ухвалила цей документ?

Розв'язання: В уривку йдеться про вимогу поділу Галичини, визнання українців окремим народом чисельністю 15 мільйонів. Це ключові положення відозви Головної руської ради від 10 травня 1848 р. «Руська трійця» діяла в 1830-х роках і не висувала політичних вимог. Кирило-Мефодіївське братство діяло в Києві (Російська імперія), а не в Галичині. Польська Центральна рада не визнавала українців окремим народом.

Відповідь: Головна руська рада.

Приклад 2. «3 з 7» — події революції 1848–1849 рр.

Які три події з перелічених відбулися на західноукраїнських землях під час революції 1848–1849 рр.?

• Скасування панщини в Галичині

• Видання альманаху «Русалка Дністровая»

• Утворення Головної руської ради

• Заснування товариства «Просвіта»

• Вихід газети «Зоря Галицька»

• Утворення Кирило-Мефодіївського братства

• Скасування кріпацтва маніфестом Олександра II

Розв'язання: До 1848–1849 рр. належать: скасування панщини в Галичині (22 квітня 1848 р.), утворення Головної руської ради (2 травня 1848 р.), вихід газети «Зоря Галицька» (15 травня 1848 р.). «Русалка Дністровая» вийшла 1837 р. «Просвіту» засновано 1868 р. Кирило-Мефодіївське братство діяло в Києві 1845–1847 рр. Кріпацтво в Російській імперії скасували 1861 р.

Відповідь: скасування панщини в Галичині, утворення Головної руської ради, вихід газети «Зоря Галицька».

Приклад 3. Діяч революції на Буковині

Хто з названих діячів був послом австрійського парламенту й очолив селянський рух на Буковині в 1848–1849 рр.?

• Олекса Довбуш

• Устим Кармалюк

• Лук'ян Кобилиця

• Адольф Добрянський

Розв'язання: Лук'ян Кобилиця — ватажок гуцульського селянства, обраний послом до австрійського рейхстагу 1848 р. Олекса Довбуш — ватажок опришків XVIII ст. (помер 1745 р.). Устим Кармалюк — ватажок селянського руху на Поділлі в Російській імперії (перша половина XIX ст.). Адольф Добрянський — лідер закарпатських русинів, а не буковинських.

Відповідь: Лук'ян Кобилиця.

Приклад 4. «3 з 7» — наслідки революції

Які три наслідки мала революція 1848–1849 рр. для західноукраїнських земель?

• Перша участь українців у виборах до парламенту

• Поділ Галичини на дві частини

• Відкриття кафедри української мови у Львівському університеті

• Утворення української держави

• Скасування панщини й особистої залежності селян

• Передача селянам лісів і пасовищ

• Розпад Австрійської імперії

Розв'язання: Справжні наслідки: перша участь українців у виборах до парламенту (досвід парламентаризму), відкриття кафедри української мови у Львівському університеті (1848 р., очолив Я. Головацький), скасування панщини й особистої залежності селян. Поділу Галичини не досягнуто — це нездійснена вимога. Української держави не утворено. Ліси й пасовища (сервітути) лишилися в поміщиків. Австрійська імперія розпалася лише 1918 р.

Відповідь: перша участь українців у виборах до парламенту, кафедра української мови у Львівському університеті, скасування панщини й особистої залежності селян.

• Вважати, що ГРР домоглася поділу Галичини. Насправді цю вимогу не виконали — Галичина залишилася єдиною адміністративною одиницею до 1918 р.

• Плутати скасування панщини в Галичині (квітень 1848 р.) зі скасуванням кріпацтва в Російській імперії (1861). Це різні події в різних державах, розділені 13 роками.

• Вважати, що селяни отримали ліси й пасовища безкоштовно. Насправді поміщикам сплатили компенсацію (викуп), а сервітути (ліси, пасовища) лишилися власністю поміщиків.

• Плутати Головну руську раду (українська організація, створена 2 травня 1848 р.) з польською Центральною радою (квітень 1848 р.) і з «Руським собором» (лояльна до поляків організація ополяченої шляхти).

• Плутати газету «Зоря Галицька» (1848) з альманахом «Русалка Дністровая» (1837). Перша — газета, друга — літературний альманах; різні роки й різні видання.

• Вважати Лук'яна Кобилицю опришком XVIII ст. Насправді він діяч 1840-х рр., посол австрійського парламенту 1848 р., а не ватажок гайдамаків чи опришків.

Тема «Революція 1848–1849 рр. на західноукраїнських землях» входить до теми 13 програми НМТ з історії України. У ній перевіряють:

• Дати: 1848 р. — скасування панщини в Галичині, утворення Головної руської ради, вихід газети «Зоря Галицька».

• Поняття: «революція» і «Весна народів».

• Персоналії: Лук'ян Кобилиця й Олександр Духнович — серед 6 персоналій теми 13.

• Діяльність Головної руської ради (1848–1851), досвід парламентаризму, перебіг національного руху 1848–1849 рр., політика Австрії та форми соціального протесту.

Формат завдань

У демоваріанті НМТ 2026 року тему 13 перевіряє завдання 9 — вибір однієї відповіді з чотирьох за уривком джерела. Таке завдання оцінюється в 1 бал.

Крім того, події 1848 р. можуть перевіряти у завданнях формату «3 з 7» (завдання 28–30). За кожен правильно вказаний варіант нараховують 1 бал, максимум — 3 бали за завдання.

Опорний ряд дат

Для успішного виконання завдань важливо розрізняти події в опорному ряду:

Порада: коли бачиш у завданні дату 1848 р., одразу згадуй три ключові події — скасування панщини, Головну руську раду, «Зорю Галицьку». Це допоможе не сплутати їх із подіями 1837 або 1868 років.

• «Весна народів» 1848–1849 рр. — революції в Європі, зокрема в Австрійській імперії.

• 22 квітня 1848 р. — скасування панщини в Галичині (з 15 травня) за викуп; сервітути лишилися в поміщиків.

• 2 травня 1848 р. — Головна руська рада (Г. Яхимович); 15 травня — «Зоря Галицька».

• Вимоги ГРР: визнання українців окремим народом, поділ Галичини, українська мова в школах і установах.

• Досвід парламентаризму: українські посли (селяни й священики) в рейхстазі 1848–1849 рр.; Л. Кобилиця — посол і ватажок селян Буковини.

• Закарпаття: А. Добрянський — петиція 1849 р. про права русинів.

• Наслідки: скасування панщини, політичний досвід, кафедра української мови (Я. Головацький); поділу Галичини не досягнуто.