Правопис суфіксів прикметників -ев-, -єв-, -ов-, -ин-, -їн-

Відносні прикметники в українській мові часто творяться від іменників за допомогою суфікса -ов-. Основне правило просте: якщо основа твірного іменника закінчується на твердий приголосний, то пишемо -ов- незалежно від того, на який склад падає наголос у прикметнику.

Як визначити твердість кінцевого приголосного

Твердість чи м’якість кінцевого приголосного визначають за формою твірного слова, а не за звучанням самого прикметника. Візьми іменник у формі родового відмінка однини: якщо кінцевий приголосний залишається твердим (не пом’якшується), то основа тверда.

Зверни увагу: наголос у цих прикметниках може бути різним — дубо́вий, берегови́й, степови́й, кла́совий, — але суфікс завжди -ов-.

Коли основа не тверда

Якщо твірний іменник має в кінці м’який приголосний (ситець [си́тец’], вишня [ви́шн’а]), шиплячий (груша, овочі) або голосний, то правило твердої основи не працює — там діє інше правило, яке залежить від наголосу. Про це — в наступному розділі.

Запам’ятай: після твердого приголосного завжди пишемо -ов-: дубовий, степовий, садовий, буковий, липовий, класовий, береговий. Наголос на вибір суфікса не впливає.

Коли основа твірного іменника закінчується на м’який приголосний, шиплячий (ж, ч, ш, щ) або й, вибір суфікса залежить від наголосу в прикметнику. Це найважливіше правило цього уроку.

Правило: наголос на основі — -ев- (-єв-)

Якщо наголос падає на основу (зокрема на сам суфікс), після м’якого приголосного, шиплячого та й пишемо -ев- (а після голосного, де є позначає [й], та після подовженого м’якого [т’] у слові життєвий — -єв-). Наприклад: гру́ша — гру́шевий (наголос на корені), си́тець — си́тцевий (наголос на корені), ви́шня — вишне́вий (наголос на суфіксі), свине́ць — свинце́вий, о́вочі — овоче́вий, життя́ — життє́вий, алюмі́ній — алюмі́нієвий.

Правило: наголос на закінченні — -ов- (-йов-, -ьов-)

Якщо наголос падає на закінчення (тобто на -ий), після тих самих приголосних пишемо -ов- (а після й — -йов-, після м’якого — -ьов-). Наприклад: бій — бойови́й, край — крайови́й, гроші — грошови́й, дощ — дощови́й, ключ — ключови́й, поле — польови́й.

Пара з різним наголосом

Деякі слова можуть мати два варіанти наголосу, і тоді обидва варіанти написання нормативні. Найвідоміший приклад — життє́вий (наголос на суфіксі, тому -єв-) і життьови́й (наголос на закінченні, тому -ьов-). Обидва слова правильні, але вживаються в різних стилях мовлення.

Алгоритм перевірки

1. Визнач твірне слово (іменник, від якого утворено прикметник).

2. Подивись на кінцевий приголосний основи твірного слова: він твердий, м’який, шиплячий чи й?

3. Якщо твердий — пиши -ов- (правило з попереднього розділу).

4. Якщо м’який, шиплячий або й — постав наголос у прикметнику.

5. Наголос на основі → -ев- (-єв-): грушевий, ситцевий, вишневий.

6. Наголос на закінченні -ий → -ов- (-йов-, -ьов-): бойовий, грошовий, польовий.

Ключовий момент: саме наголос розрізняє пари на зразок гру́шевий (наголос на корені → -ев-) і грошови́й (наголос на -ий → -ов-), хоч в обох словах перед суфіксом той самий звук ш.

Присвійні прикметники відповідають на питання «чий?» і вказують на належність особі або тварині. В українській мові їх творять за допомогою суфіксів -ин- (-їн-) та -ів- (-їв-). У цьому розділі зосередимося на суфіксах -ин- і -їн-, які вживають переважно від іменників I відміни.

Суфікс -ин- після приголосного

Від іменників I відміни, основа яких закінчується на приголосний, присвійні прикметники творимо за допомогою суфікса -ин-. Наприклад: мама — мамин, сестра — сестрин, Олена — Оленин, Галя — Галин, бабуся — бабусин, Микола — Миколин, дядина — дядинин.

Суфікс -їн- після голосного

Якщо основа іменника I відміни закінчується на голосний (фактично на [й]), то пишемо -їн-. Це стосується імен жіночого роду на -ія, -я: Марія — Маріїн, Зоя — Зоїн, Надія — Надіїн, Софія — Софіїн. Порівняй: Ганна — Ганнин (суфікс -ин-, бо основа закінчується на приголосний). Зверни увагу: після голосного пишемо саме ї, а не и.

Чергування г, к, х перед -ин-

Перед суфіксом -ин- кінцеві приголосні основи г, к, х закономірно чергуються з ж, ч, ш. Це обов’язкове правило, ігнорування якого — одна з найпоширеніших помилок.

Зверни увагу на слово доччин: після чергування к → ч маємо збіг двох ч (дочк-а → доччин), тому пишемо подвоєння. А в слові тітчин чергування к → ч дає сполучення тч (тітк-а → тітчин), подвоєння тут немає.

Суфікс -ів- (-їв-) від іменників II відміни

Від іменників II відміни (чоловічого та середнього роду) присвійні прикметники мають суфікс -ів- (-їв- після голосного): батько — батьків, Андрій — Андріїв, Петро — Петрів, Іван — Іванів. Їх відмінювання належить до теми «Відмінювання прикметників: тверда й м’яка групи». Ці суфікси не плутай із -ин- (-їн-), які вживаються від іменників I відміни.

Прикметники від назв тварин і птахів

Суфікси -ин- (-їн-) трапляються також у прикметниках, утворених від назв тварин і птахів: орлиний, лебединий, голубиний, солов’їний, звіриний, качиний. У цих словах пишеться одне н (правило подвоєння н у прикметниках — окрема тема). Зверни увагу: солов’їний має суфікс -їн- після голосного (основа солов’ї-).

Запам’ятай: -ин- після приголосного (мамин, сестрин, Галин), -їн- після голосного (Маріїн, Зоїн). Перед -ин- г, к, х обов’язково чергуються з ж, ч, ш: Ольжин, Наталчин, свекрушин.

У цьому розділі розв’яжемо типові завдання НМТ на суфікси прикметників. Кожен приклад має формат вибору однієї правильної відповіді з чотирьох (А–Г).

Приклад 1. У якому рядку в усіх словах на місці пропуску пишемо е?

А. свинц..вий, бой..вий, овоч..вий

Б. овоч..вий, грош..вий, вишн..вий

В. берег..вий, груш..вий, свинц..вий

Г. груш..вий, ситц..вий, вишн..вий

Розв’язання. Перевіряємо кожне слово за алгоритмом: визначаємо твірне слово, кінець основи й наголос.

• А: свинцевий (свинець — м’який ц’, наголос на суфіксі → -ев-), бойовий (бій — й, наголос на -ий → -ов-), овочевий (овочі — ч, наголос на суфіксі → -ев-). Бойовий — о, тому рядок хибний.

• Б: овочевий (е), грошовий (гроші — ш, наголос на -ий → -ов-), вишневий (вишня — м’який н’, наголос на суфіксі → -ев-). Грошовий — о, тому рядок хибний.

• В: береговий (берег — твердий г → -ов-), грушевий (груша — ш, наголос на корені → -ев-), свинцевий (е). Береговий — о, тому рядок хибний.

• Г: грушевий (е), ситцевий (ситець — м’який ц’, наголос на корені → -ев-), вишневий (е). Усі три слова мають е.

Відповідь: Г.

Приклад 2. У якому рядку в усіх словах на місці пропуску пишемо о?

А. ключ..вий, груш..вий, дуб..вий

Б. грош..вий, овоч..вий, берег..вий

В. бой..вий, свинц..вий, клас..вий

Г. бой..вий, дощ..вий, степ..вий

Розв’язання.

• А: ключовий (ключ — ч, наголос на -ий → -ов-), грушевий (груша — ш, наголос на корені → -ев-), дубовий (дуб — твердий → -ов-). Грушевий — е, тому рядок хибний.

• Б: грошовий (о), овочевий (овочі — ч, наголос на суфіксі → -ев-), береговий (о). Овочевий — е, тому рядок хибний.

• В: бойовий (о), свинцевий (свинець — м’який ц’, наголос на суфіксі → -ев-), класовий (клас — твердий → -ов-). Свинцевий — е, тому рядок хибний.

• Г: бойовий (о), дощовий (дощ — щ, наголос на -ий → -ов-), степовий (степ — твердий → -ов-). Усі три слова мають о.

Відповідь: Г.

Приклад 3. Правильно утворено всі присвійні прикметники в рядку

А. Ольгин, Зоїн, мамин

Б. Галин, Маріін, тітчин

В. доччин, свекрушин, Наталкин

Г. Ольжин, Маріїн, сестрин, Наталчин

Розв’язання.

• А: Ольгин — помилка, треба Ольжин (г → ж перед -ин-). Зоїн — правильно (Зоя — голосний → -їн-). Мамин — правильно. Рядок хибний через Ольгин.

• Б: Галин — правильно (Галя — приголосний → -ин-). Маріін — помилка, треба Маріїн (після голосного пишемо ї). Тітчин — правильно. Рядок хибний через Маріін.

• В: доччин — правильно (дочка, к → ч + ч). Свекрушин — правильно (свекруха, х → ш). Наталкин — помилка, треба Наталчин (к → ч). Рядок хибний через Наталкин.

• Г: Ольжин (г → ж), Маріїн (голосний → -їн-), сестрин (приголосний → -ин-), Наталчин (к → ч). Усі слова правильні.

Відповідь: Г.

Приклад 4. Правильно розподілено прикметники на групи за суфіксом у варіанті

А. -ев-: грушевий, ситцевий, вишневий; -ов-: бойовий, дощовий, береговий

Б. -ев-: бойовий, грушевий, вишневий; -ов-: дощовий, береговий, ситцевий

В. -ев-: грушевий, ситцевий, овочевий; -ов-: бойовий, грошовий, вишневий

Г. -ев-: грушевий, вишневий, грошовий; -ов-: бойовий, дощовий, береговий

Розв’язання. Перевіряємо кожен варіант.

• А: грушевий (наголос на корені → -ев-), ситцевий (наголос на корені → -ев-), вишневий (наголос на суфіксі → -ев-); бойовий (наголос на -ий → -ов-), дощовий (наголос на -ий → -ов-), береговий (твердий г → -ов-). Усі слова розподілено правильно.

• Б: бойовий у групі -ев- — помилка (наголос на -ий → -ов-).

• В: вишневий у групі -ов- — помилка (наголос на суфіксі → -ев-).

• Г: грошовий у групі -ев- — помилка (наголос на -ий → -ов-).

Відповідь: А.

• «грушовий», «ситцовий», «вишньовий» — помилка: пишуть -ов- після м’якого чи шиплячого, коли наголос на основі. Правильно: грушевий, ситцевий, вишневий. Запам’ятай: після м’якого, шиплячого та й наголос на основі дає -ев- (-єв-).

• «боєвий», «грошевий», «дощевий» — помилка: пишуть -ев- там, де наголос на закінченні. Правильно: бойовий, грошовий, дощовий. Наголос на -ий завжди вимагає -ов- (-йов-, -ьов-).

• Визначають м’якість за звучанням прикметника, а не за твірним словом. Наприклад, пишуть «ситцовий» замість ситцевий, тому що в прикметнику звук [ц] твердий. Але твірне слово ситець має м’який [ц’], тому потрібно застосовувати правило для м’якого приголосного. Завжди перевіряй за твірним іменником!

• «Ольгин», «Наталкин», «свекрухин» — помилка: не чергують г — ж, к — ч, х — ш перед суфіксом -ин-. Правильно: Ольжин, Наталчин, свекрушин. Чергування обов’язкове!

• «Маріін», «Зоін» — помилка: пропускають ї після голосного. Правильно: Маріїн, Зоїн. Після голосного (основа на [й]) пишемо -їн-, а не -ин-.

Програма НМТ з української мови передбачає в розділі 1 «Фонетика. Графіка. Орфоепія. Орфографія» тему «Правопис префіксів і суфіксів». У вимогах зазначено: «розпізнавати вивчені орфограми, правильно писати слова з ними». Це означає, що на тестуванні можуть перевірити вміння обирати суфікс -ов- чи -ев- (-єв-) у відносних прикметниках і суфікс -ин- чи -їн- у присвійних прикметниках.

Завдання 1–8 демоваріанта НМТ-2026 належать до розділу 1. Вони мають формат вибору однієї правильної відповіді з чотирьох (А–Г), за які можна отримати 0 або 1 бал. У демоваріанті 2026 року суфікси прикметників перевіряє завдання 5 (там ішлося про суфікс -зьк- у прикметнику від географічної назви). Окремого завдання саме на -ев-, -ов-, -ин- у демо 2026 не було, але це не означає, що воно не може з’явитися в інших варіантах.

Стратегія виконання

• Для кожного прикметника назви твірне слово (іменник, від якого він утворений).

• Визнач, твердий, м’який чи шиплячий кінцевий приголосний основи твірного слова.

• Якщо основа тверда — пиши -ов- (наголос не має значення).

• Якщо основа м’яка, шипляча або на й — постав наголос у прикметнику: на основі → -ев- (-єв-), на закінченні -ий → -ов- (-йов-, -ьов-).

• Для присвійних прикметників перевір чергування г, к, х → ж, ч, ш перед -ин-.

• Пам’ятай: одне хибне слово робить увесь рядок хибним. Якщо в рядку хоча б одне слово написане неправильно, цей варіант відповіді не підходить.

• Після твердого приголосного — -ов-: дубовий, степовий, садовий, класовий. Наголос не впливає.

• Після м’якого, шиплячого (ж, ч, ш, щ) та й: наголос на основі — -ев- (-єв-): грушевий, ситцевий, вишневий, життєвий.

• Після м’якого, шиплячого та й: наголос на закінченні -ий — -ов- (-йов-, -ьов-): бойовий, грошовий, дощовий, польовий.

• Присвійні прикметники: -ин- після приголосного (мамин, сестрин, Галин), -їн- після голосного (Маріїн, Зоїн, Надіїн).

• Перед -ин- г, к, х чергуються з ж, ч, ш: Ольжин, Наталчин, свекрушин.

• Одне хибне слово в рядку робить увесь рядок хибним — перевіряй кожне слово окремо.