Початок Руїни: поділ Гетьманщини на Правобережну й Лівобережну

Руїна — це період занепаду, розколу й громадянських війн у козацькій Україні, що тривав від кінця 50-х до 80-х років XVII століття. Хронологічні межі Руїни визначають по-різному; найчастіше в історіографії це 1657–1687 роки: від смерті гетьмана Богдана Хмельницького до обрання гетьманом Івана Мазепи. Програма НМТ розглядає цей період у темі 9 («Козацька Україна наприкінці 50 – 80-х рр. XVII ст.»). Саме в ці три десятиліття козацька держава, яка здобула величезні перемоги в Національно-визвольній війні, почала стрімко втрачати свої здобутки.

Внутрішні причини Руїни

Перша й найголовніша внутрішня причина — боротьба старшинських угруповань за гетьманську булаву. Богдан Хмельницький не залишив усталеного порядку передання влади, тому після його смерті кожен впливовий полковник чи осавул уважав себе гідним стати гетьманом. Старшина, яка за роки війни збагатилася й отримала маєтності, прагнула закріпити свої привілеї, а рядове козацтво й селяни, навпаки, вимагали рівності й справедливого розподілу земель. Це породжувало глибокі соціальні суперечності. До того ж Запорозька Січ часто виступала проти політики гетьманів, підтримуючи опозиційних кандидатів.

Зовнішні причини Руїни

Не менш руйнівними були зовнішні чинники. Московія, Річ Посполита, Османська імперія та Кримське ханство — кожна з цих держав прагнула підпорядкувати Україну своєму впливові. Гетьмани, не маючи достатньої власної військової сили, шукали опори в різних сусідів. Звідси — часта зміна «орієнтацій»: то на Москву, то на Варшаву, то на Стамбул. Кожна зміна союзника викликала розкол усередині козацтва й провокувала нову війну.

Наслідки Руїни

Наслідки виявилися катастрофічними. Козацька держава розкололася по Дніпру на дві частини — Правобережну й Лівобережну Гетьманщини. Правобережжя зазнало страшного спустошення й знелюднення через постійні війни. Автономія Лівобережжя дедалі більше обмежувалася Москвою. Значна частина здобутків Хмельниччини — територіальної цілісності, самостійної зовнішньої політики, виборності гетьмана — була втрачена.

Після поразки Івана Виговського та його втечі до Польщі постало питання про нового гетьмана. У жовтні 1659 року в Переяславі зібралася козацька рада, яка обрала гетьманом Юрія Хмельницького — молодшого сина Богдана Хмельницького. Юрієві було лише 18 років, він не мав ні досвіду, ні авторитету, тому реальна влада зосередилася в руках старшини, а ще більше — в руках московського воєводи Олексія Трубецького, чиє військо стояло під Переяславом.

Переяславські статті 1659 року

Саме в оточенні московських військ Юрій Хмельницький підписав нові договірні статті, які значно урізали автономію Гетьманщини порівняно з «Березневими статтями» 1654 року. Переяславські статті 1659 року передбачали:

• Московські воєводи з військовими гарнізонами розташовувалися в шести містах: Києві, Переяславі, Ніжині, Чернігові, Брацлаві й Умані.

• Гетьман не мав права без дозволу царя вести зовнішні зносини з іншими державами.

• Гетьман не міг самостійно вирушати у військові походи — щоразу потребував царського дозволу.

• Гетьмана обирали лише з дозволу царя; без царського указу раду скликати заборонялося.

Фактично ці статті перетворювали Гетьманщину на територію, підконтрольну московській адміністрації, і різко звужували владу гетьмана.

Чуднівська кампанія 1660 року й Слободищенський трактат

1660 року московське військо під командуванням воєводи Василя Шереметєва вирушило в похід проти поляків. Під Чудновом на Волині польсько-татарське військо оточило московську армію. Юрій Хмельницький із козацьким військом виступив на допомогу, але, не дійшовши до місця боїв, опинився в скрутному становищі. Не бажаючи гинути, він уклав із поляками Слободищенський трактат (жовтень 1660 року).

За Слободищенським трактатом Гетьманщина поверталася під владу Речі Посполитої на умовах, близьких до Гадяцького договору 1658 року. Однак була одна критична відмінність: пункт про створення Великого князівства Руського до трактату не ввійшов. Таким чином, українські землі мали залишитися просто частиною Польського королівства, без окремого політичного статусу.

Війна на Лівобережжі й зречення Юрія

Лівобережні полки не визнали Слободищенського трактату. У 1660–1663 роках на Лівобережжі тривала війна між прихильниками Москви й прихильниками Польщі. Наказним гетьманом Лівобережжя став Яким Сомко, який орієнтувався на Москву. Юрій Хмельницький, не зумівши втримати владу, в січні 1663 року зрікся булави й постригся в ченці під іменем Гедеона.

1663 рік став переломним в історії козацької України. Саме тоді Гетьманщина фактично розкололася на дві частини по Дніпру — Правобережну й Лівобережну, кожна зі своїм гетьманом і зовнішньополітичною орієнтацією.

Гетьман Правобережжя — Павло Тетеря

На початку 1663 року на Правобережжі гетьманом обрали Павла Тетерю (1663–1665). Тетеря був прихильником союзу з Річчю Посполитою, походив із шляхетської родини, служив писарем за Богдана Хмельницького й підтримував Гадяцький договір. Його влада поширювалася на правобережні полки — Київський, Білоцерківський, Брацлавський, Уманський та інші.

Ніжинська «Чорна рада» й гетьман Лівобережжя — Іван Брюховецький

У червні 1663 року в Ніжині відбулася козацька рада, яка ввійшла в історію під назвою «Чорна рада». Назва походить не від кольору прапорів чи трауру, а від участі «черні» — тобто рядових козаків і міщан, які на відміну від старшини становили основну масу учасників. За підтримки запорожців і Москви гетьманом Лівобережжя обрали колишнього кошового отамана Запорозької Січі Івана Брюховецького (1663–1668). Його суперників — наказного гетьмана Якима Сомка й ніжинського полковника Василя Золотаренка — за наказом Брюховецького стратили.

Фактичний розкол держави

Відтоді козацька держава існувала як дві окремі політичні одиниці:

Кожен із гетьманів прагнув об'єднати Україну під своєю булавою, що призводило до постійних конфліктів. 1663–1664 років король Ян Казимир разом із Тетерею здійснив похід на Лівобережжя, але він провалився через опір місцевого населення й запорожців. На Правобережжі спалахнули антипольські повстання, і 1665 року Тетеря, втративши підтримку, втік до Польщі.

1665 року Іван Брюховецький зробив крок, якого до нього не робив жоден гетьман: він сам поїхав до Москви, щоб особисто домовитися з царем. Там його прийняли з великою пишнотою, надали боярський титул і одружили з княжною (донькою князя Д. Долгорукова). Однак платою за ці милості стало підписання Московських статей — нового договору, який ще більше обмежив автономію Лівобережної Гетьманщини.

Зміст Московських статей 1665 року

Московські статті 1665 року запроваджували такі положення:

• Царські воєводи з військовими гарнізонами розташовувалися в усіх великих містах Лівобережжя: Києві, Чернігові, Переяславі, Ніжині, Полтаві, Кременчуці, Новгороді-Сіверському, Острі та Кодаку.

• Податки з міщан і селян збирали не козацькі урядовці, а царські воєводи, і надходили вони до царської скарбниці.

• Київського митрополита відтепер призначала Москва, а не обирав собор українського духовенства.

Це було найбільше обмеження автономії з часів «Березневих статей» 1654 року. Фактично Лівобережна Гетьманщина перетворювалася на звичайну провінцію Московського царства з власною військовою адміністрацією.

Наслідки: антимосковське повстання 1668 року

Московські статті викликали глибоке невдоволення серед козацтва й населення Лівобережжя. У 1668 році на Лівобережжі спалахнуло антимосковське повстання. Під час нього козаки, обурені поступками Брюховецького, убили свого гетьмана. Подальші події — спроби Петра Дорошенка об'єднати Гетьманщину — розглядаються в окремому юніті.

Стрічка гетьманів 1657–1668 років

Для успішного складання НМТ важливо запам'ятати послідовність гетьманів і пов'язані з ними документи:

Зверни увагу: Виговський — це Гадяцький договір, Ю. Хмельницький — Переяславські статті й Слободищенський трактат, Брюховецький — Московські статті. Ці пари «гетьман — документ» варто знати напам'ять.

Нижче розібрано чотири типові завдання НМТ на тему початку Руїни. Кожне з них ілюструє один із форматів, які трапляються в тесті.

Приклад 1. Відповідність «гетьман — документ»

Установи відповідність між гетьманом і документом, який він підписав.

Розв'язання. Зіставляємо кожного гетьмана з його ключовим договором. Іван Виговський уклав Гадяцький договір 1658 року — отже, 1 → Б. Юрій Хмельницький підписав Слободищенський трактат 1660 року — 2 → В. Іван Брюховецький підписав Московські статті 1665 року — 3 → А. Богдан Хмельницький уклав «Березневі статті» 1654 року — 4 → Г. Документ Д (Глухівські статті) зайвий — він належить гетьману Дем'янові Многогрішному (1669).

Відповідь: 1Б, 2В, 3А, 4Г.

Чому інші варіанти неправильні? Якби ти поставив 2 → А (Московські статті), то сплутав би Ю. Хмельницького з Брюховецьким. Якби 3 → В (Слободищенський трактат), то приписав би Брюховецькому документ, який уклав Ю. Хмельницький. Зайвий варіант Д — пастка для тих, хто плутає Брюховецького з Многогрішним.

Приклад 2. Послідовність подій

Розташуй події в хронологічній послідовності.

• А Ніжинська «Чорна рада»

• Б Слободищенський трактат

• В Московські статті

• Г Переяславські статті Ю. Хмельницького

Розв'язання. Визначаємо дати кожної події: Переяславські статті — жовтень 1659 р. (Г). Слободищенський трактат — жовтень 1660 р. (Б). Ніжинська «Чорна рада» — червень 1663 р. (А). Московські статті — 1665 р. (В). Отже, правильний порядок: Г → Б → А → В.

Відповідь: Г, Б, А, В.

Поширена помилка — ставити «Чорну раду» (1663) раніше за Слободищенський трактат (1660). Запам'ятай: спочатку Юрій Хмельницький підписує обидва документи (1659 і 1660), а вже потім, після його зречення, відбувається розкол 1663 року.

Приклад 3. Відповідність «умова — документ»

Установи відповідність між умовою та документом, який її запровадив.

Розв'язання. Умова 1 (воєводи в шести містах, заборона зовнішніх зносин) — це Переяславські статті 1659 р. → А. Умова 2 (повернення під владу Речі Посполитої без Великого князівства Руського) — це Слободищенський трактат → Б. Умова 3 (податки збирають царські воєводи) — це Московські статті → В. Умова 4 (Велике князівство Руське) — це Гадяцький договір → Г. Документ Д (Андрусівське перемир'я 1667 р.) зайвий — він закріпив поділ України по Дніпру на міжнародному рівні.

Відповідь: 1А, 2Б, 3В, 4Г.

Приклад 4. Послідовність за уривками

Розташуй події в хронологічній послідовності за описами.

• А «Гетьманич зрікся булави й пішов у ченці»

• Б «Під Чудновом оточено військо Шереметєва»

• В «Гетьман-боярин повернувся з Москви з новими статтями»

• Г «На раді в Переяславі знову обрано сина Богдана»

Розв'язання. Уривок Г описує обрання Юрія Хмельницького в Переяславі (жовтень 1659). Уривок Б — Чуднівську кампанію, після якої Юрій уклав Слободищенський трактат (1660). Уривок А — зречення Юрія й постриг у ченці (січень 1663). Уривок В — повернення Брюховецького з Москви після підписання Московських статей (1665). Правильний порядок: Г → Б → А → В.

Відповідь: Г, Б, А, В.

На НМТ тема початку Руїни перевіряється в різних форматах, і кілька поширених помилок можуть коштувати тобі балів. Розгляньмо їх.

• Вважати І. Брюховецького правобережним гетьманом. Це груба помилка. Іван Брюховецький — гетьман Лівобережжя (1663–1668), обраний на Ніжинській «Чорній раді». Правобережним гетьманом у той самий час був Павло Тетеря.

• Плутати Переяславські статті 1659 р. з Переяславською радою й «Березневими статтями» 1654 р. «Березневі статті» 1654 року підписував Богдан Хмельницький, а Переяславські статті 1659 року — Юрій Хмельницький. Це різні документи з різними умовами.

• Вважати, що Слободищенський трактат відновив Велике князівство Руське. Навпаки: саме цей пункт до нього не ввійшов. Гетьманщина поверталася під владу Речі Посполитої, але без окремого політичного статусу.

• Думати, що поділ 1663 р. закріпив міжнародний договір. Поділ 1663 року був фактичним — дві козацькі ради обрали різних гетьманів. Юридично розкол закріпило лише Андрусівське перемир'я 1667 року між Московією та Річчю Посполитою.

• Вважати «Чорну раду» радою старшини. Назва походить від участі «черні» — рядових козаків і міщан, а не від кольору чи трауру.

• Обмежувати Руїну лише 1663 роком. Руїна — це весь період кінця 50-х – 80-х років XVII ст. (1657–1687), а не лише рік розколу.

Юрій Хмельницький, Павло Тетеря й Іван Брюховецький — персоналії теми 9 програми НМТ. Поняття «Руїна» входить до переліку понять цієї теми. Програма вимагає пояснювати причини й наслідки Руїни та показувати на картосхемі території гетьманів Правобережної й Лівобережної України.

Формат завдань на відповідність (завдання 21–24)

Це чотири пари 1–4 → А–Д, де одна буква зайва. За кожну правильно встановлену пару дають 1 бал — максимум 4 бали. У демоваріанті НМТ-2026 траплялися пари «рік ↔ подія» й «подія ↔ наслідок». Для підготовки корисно тренувати відповідності «гетьман — документ» і «умова — документ».

Формат завдань на послідовність (завдання 25–27)

За правильно вибудований хронологічний ряд із чотирьох подій дають 3 бали. Якщо правильно визначено лише першу й останню події — 2 бали. Якщо правильно визначено лише одну з них (першу або останню) — 1 бал. У демоваріанті НМТ-2026 такі завдання побудовано на уривках джерел або плакатах, тож гетьмана доведеться впізнавати за описом його дій.

Як готуватися

У демоваріанті НМТ-2026 окремого завдання з теми 9 немає, але зміст НМТ визначає вся програма, тож тема може трапитися в будь-якій формі — як у завданнях на відповідність, так і на послідовність. Тому важливо знати не лише дати, а й зміст документів та вміти співвідносити гетьманів із їхніми діяннями.

• Руїна — доба розколу й громадянських війн 1657–1687 рр.: боротьба за булаву плюс втручання сусідів.

• 1659 — Переяславські статті Ю. Хмельницького обмежили автономію; 1660 — Слободищенський трактат повернув Гетьманщину під владу Речі Посполитої.

• 1663 — розкол: Правобережжя — П. Тетеря, Лівобережжя — І. Брюховецький (Ніжинська «Чорна рада»).

• 1665 — Московські статті Брюховецького: воєводи в усіх великих містах, податки — до царської скарбниці.

• Брюховецький — Лівобережжя, Тетеря — Правобережжя.