Підрядні з’ясувальні речення

Підрядна з'ясувальна частина — це така підрядна частина складнопідрядного речення, яка розкриває (пояснює, доповнює) зміст певного слова в головній частині. Це слово називають пояснюваним. З'ясувальна частина відповідає на питання відмінків, найчастіше непрямих: родового (кого? чого?), давального (кому? чому?), знахідного (кого? що?; з прийменником про — про кого? про що?), орудного (ким? чим?), місцевого (на кому? на чому?); інколи й називного (хто? що?), як-от: Відомо (що?), що… Найчастіше це питання що? чого? про що?.

Пояснюване слово обов'язково має значення мовлення, думки, почуття, сприймання або волевиявлення. Саме за цією ознакою ми розуміємо, що підрядна частина не просто додає якусь інформацію, а розкриває зміст того, про що йдеться в головній частині.

Які слова може пояснювати з'ясувальна частина

З'ясувальна частина пояснює:

• дієслова зі значенням мовлення, думки, почуття, сприймання, волевиявлення: сказати, повідомити, думати, знати, пам'ятати, бачити, чути, відчувати, хотіти, просити, боятися. Наприклад: Ми дізналися (про що?), що завтра не буде уроків.

• прикметники: радий, певен, упевнений, згоден. Наприклад: Я певен (у чому?), що ти впораєшся із завданням.

• прислівники й слова стану (безособові предикативи): відомо, видно, чутно, шкода. Наприклад: Відомо (що?), що мова постійно розвивається.

• іменники зі значенням мовлення, думки, почуття: думка, звістка, новина, надія, бажання, питання. Наприклад: Нас потішила новина (яка? / про що?), що бібліотека знову працює.

Вказівне слово те в головній частині

У головній частині іноді буває вказівне слово те в непрямому відмінку. Воно ніби «підготовлює» місце для з'ясувальної частини й підсилює зв'язок між частинами:

• Він розповів про те, що бачив у горах.

• Ми думали над тим, як розв'язати задачу.

• Я виходив із того, що всі матеріали вже готові.

Позиція з'ясувальної частини в реченні

Здебільшого з'ясувальна частина стоїть після головної. Це природний порядок: спочатку слово, яке потребує пояснення, а потім саме пояснення. Однак можливий і зворотний порядок — з'ясувальна частина перед головною. Таке розташування увиразнює зміст підрядної частини:

• Що він не прийде, я знав заздалегідь. (Пор.: Я знав заздалегідь, що він не прийде.)

Запам'ятай: з'ясувальна частина відповідає на питання відмінка (здебільшого непрямого). Якщо підрядна частина відповідає на питання який? чий? — це означальна частина, а не з'ясувальна.

З'ясувальна частина приєднується до головної за допомогою сполучників або сполучних слів. Розрізняти їх важливо, тому що сполучник не є членом речення, а сполучне слово — є. Це впливає на синтаксичний розбір і допомагає не помилитися у визначенні виду підрядної частини.

Сполучники з'ясувальної частини

Сполучники що, щоб, як, ніби (наче, мов), чи — це службові слова, які лише приєднують підрядну частину, але самі не є її членами. Розгляньмо приклади:

• Я знаю, що ти прийдеш. (сполучник що)

• Мама попросила, щоб я купив хліба. (сполучник щоб)

• Ми бачили, як сходило сонце. (сполучник як)

• Здавалося, ніби час зупинився. (сполучник ніби)

• Не знаю, чи встигну на потяг. (сполучник чи)

Зверни увагу: сполучники ніби, наче, мов є синонімічними. У з'ясувальній частині вони вказують на непевність, припущення, сумнів щодо того, про що йдеться.

Сполучні слова з'ясувальної частини

Сполучні слова хто, що, який, чий, де, куди, звідки, коли, як, чому, навіщо, скільки — це повнозначні слова, які є членами підрядної частини. Вони одночасно приєднують підрядну частину й виконують синтаксичну роль у ній:

• Скажи, хто тобі допоміг. (хто — підмет)

• Я знаю, де він живе. (де — обставина місця)

• Цікаво, скільки коштує квиток. (скільки — додаток або обставина)

• Поясни, чому ти так вирішив. (чому — обставина причини)

• Він запитав, коли почнеться вистава. (коли — обставина часу)

Непряме питання з чи

Частина зі сполучником чи передає непряме питання — те, яке в прямій мові мало б форму питального речення:

• Мене запитали, чи прочитав я книжку.

• Не знаю, чи він прийде, чи залишиться вдома. (повторюваний чи… чи передає вибір)

Що — сполучник чи сполучне слово?

У з'ясувальній частині що може виступати в двох ролях. Щоб розрізнити, спробуй замінити що на слово який або поставити до нього питання відмінка:

У другому прикладі що виконує роль додатка в підрядній частині, тому це сполучне слово. Якщо сумніваєшся, постав питання від присудка підрядної частини: читаєш (що?) — отже, що є членом речення.

Найскладніше в темі з'ясувальних частин — не сплутати їх з іншими видами підрядних, які мають ті самі сполучники або сполучні слова. Головне правило: вид підрядної частини визначає не сполучне слово, а питання, яке ми ставимо від пояснюваного слова в головній частині.

З'ясувальна чи обставинна?

Найпоширеніша пастка — сполучні слова де, куди, коли, звідки. Якщо підрядна частина пояснює дієслово зі значенням знання, пам'яті, запитання (знати, пам'ятати, питати, розуміти), то вона з'ясувальна, навіть якщо всередині неї є обставина місця чи часу:

У першому прикладі де входить до з'ясувальної частини як її член (обставина), але вся частина відповідає на питання що?, тому вона з'ясувальна. У другому прикладі де — сполучне слово, а частина відповідає на питання де?, тому вона обставинна місця.

З'ясувальна чи мети?

Сполучник щоб може приєднувати як з'ясувальну частину, так і частину мети. Розрізнити їх допомагає значення пояснюваного слова:

• Якщо щоб стоїть після дієслова зі значенням бажання, прохання, наказу, вимоги, мрії (хотіти, просити, наказати, вимагати, мріяти) — це з'ясувальна частина: Я хочу (чого?), щоб ти прийшов.

• Якщо щоб стоїть після дієслова руху або конкретної дії (прийти, зробити, написати, вивчити) — це частина мети: Я прийшов (навіщо? з якою метою?), щоб ми разом повторили тему.

З'ясувальна чи порівняльна?

Сполучники ніби, наче, мов теж можуть уводити різні види підрядних частин. Ключ — значення пояснюваного слова:

• Після слів здавалося, почувалося, снилося, ввижалося — з'ясувальна: Мені здавалося, ніби хтось кличе. (здавалося що? — ніби хтось кличе)

• Якщо ж уся ситуація головної частини порівнюється з іншою ситуацією — порівняльна: Ліс шумів, ніби десь далеко гуло море. (шумів як? — ніби гуло море)

З'ясувальна чи означальна після іменника?

Особливої уваги потребують речення, де підрядна частина стоїть після іменника зі значенням мовлення чи думки (думка, новина, звістка, надія). Тут що може бути як сполучником (з'ясувальна частина), так і сполучним словом у ролі який (означальна частина):

У першому прикладі що не можна замінити на який, а підрядна частина розкриває зміст іменника думка — це з'ясувальна частина. У другому прикладі що = яка, і частина відповідає на питання яка? — це означальна частина.

Запам'ятай: ніколи не визначай вид підрядної частини лише за сполучником або сполучним словом. Завжди став питання від пояснюваного слова в головній частині.

Розгляньмо кілька типових завдань НМТ, щоб закріпити вміння розпізнавати з'ясувальні частини й не потрапляти в пастки.

Приклад 1. Визнач вид підрядної частини

Завдання: Визнач вид підрядної частини в реченні «Я знаю, де він живе». Варіанти відповіді: А — означальна, Б — з'ясувальна, В — місця, Г — часу, Д — умови.

Розв'язання крок за кроком:

1. Знаходимо головну частину: Я знаю. Підрядна частина: де він живе.

2. Визначаємо слово, яке пояснює підрядна частина: це дієслово знаю (значення знання).

3. Ставимо питання від цього слова: знаю (що?) де він живе.

4. Питання що? — це питання знахідного відмінка (непрямий відмінок).

5. Висновок: підрядна частина з'ясувальна.

Відповідь: Б — з'ясувальна.

Чому інші варіанти неправильні:

• Варіант В (місця) — найпоширеніша пастка. Учень бачить сполучне слово де й одразу думає «обставина місця». Але вид підрядної частини визначає питання від головної частини, а не синтаксична роль сполучного слова всередині підрядної. Тут питання що?, а не де?.

• Варіант А (означальна) — не підходить, бо питання який? не ставиться.

• Варіант Г (часу) — питання коли? не ставиться.

• Варіант Д (умови) — питання за якої умови? не ставиться.

Приклад 2. Знайди речення із з'ясувальною частиною

Завдання: Підрядну з'ясувальну частину має речення:

• А) Ми вийшли раніше, щоб батьки не хвилювалися.

• Б) Мама попросила, щоб ми не поверталися пізно.

• В) Ми прийшли до парку, де грав оркестр.

• Г) Коли стемніло, ми повернулися.

• Д) Сніг падав так густо, що не було видно дороги.

Розв'язання: аналізуємо кожне речення.

• А) Ми вийшли раніше (навіщо? з якою метою?), щоб батьки не хвилювалися — частина мети (пояснює дієслово руху вийшли).

• Б) Мама попросила (про що? чого?), щоб ми не поверталися пізно — з'ясувальна частина (пояснює дієслово прохання попросила).

• В) Ми прийшли до парку (якого?), де грав оркестр — означальна частина (пояснює іменник парку).

• Г) Коли стемніло, ми повернулися (коли?) — частина часу.

• Д) Сніг падав так густо (наскільки? якою мірою?), що не було видно дороги — частина ступеня.

Відповідь: Б.

Приклад 3. Логічні пари

Завдання: Установи відповідність між реченнями (1–4) і видами підрядних частин (А–Д).

Розв'язання:

1. Речення 1: здавалося (що?) ніби хтось стоїть — з'ясувальна. Ключ: слово здавалося потребує пояснення змісту. → А.

2. Речення 2: вітер вив (як? подібно до чого?) ніби хтось плакав — порівняльна. Тут немає слова зі значенням сприймання, є лише порівняння двох ситуацій. → Б.

3. Речення 3: повторюю правило (навіщо? з якою метою?) щоб ти запам'ятав — мети. Дієслово повторюю позначає конкретну дію, а не бажання чи прохання. → В.

4. Речення 4: знайшли місце (яке?) де можна поставити намет — означальна. Пояснює іменник місце. → Г.

Відповідь: 1А, 2Б, 3В, 4Г. Буква Д (часу) — зайва.

Приклад 4. З'ясувальна частина пояснює іменник

Завдання: З'ясувальна частина пояснює іменник у реченні:

• А) Новина, що надійшла вранці, всіх потішила.

• Б) Нас потішила новина, що бібліотека знову працює.

• В) Ми зраділи, що бібліотека працює.

• Г) Відомо, що бібліотека працює щодня.

• Д) Я впевнений, що бібліотека працює.

Розв'язання: нам потрібне речення, де з'ясувальна частина пояснює саме іменник, а не дієслово, прикметник чи слово стану.

• А) Новина (яка?), що надійшла вранці — означальна частина (що = яка, вказує на ознаку предмета).

• Б) Новина (про що? / яка саме?), що бібліотека знову працює — з'ясувальна частина, що розкриває зміст іменника новина. що не замінюється на яка.

• В) Ми зраділи (чому?), що бібліотека працює — з'ясувальна, але пояснює дієслово зраділи, а не іменник.

• Г) Відомо (що?), що бібліотека працює — з'ясувальна, але пояснює слово стану відомо.

• Д) Я впевнений (у чому?), що бібліотека працює — з'ясувальна, але пояснює прикметник впевнений.

Відповідь: Б.

• Визначають вид за сполучним словом, а не за питанням. Побачивши де, одразу кажуть «місця», побачивши коли — «часу». Однак у реченні «Я знаю, де він живе» підрядна частина з'ясувальна, бо пояснює дієслово знати (знаю що?). Правильно: завжди став питання від пояснюваного слова в головній частині.

• Вважають кожну частину зі щоб частиною мети. Це груба помилка. Якщо щоб стоїть після дієслова бажання, прохання, наказу (хотіти, просити, наказати, мріяти), то це з'ясувальна частина: «Я хочу, щоб ти прийшов» — хочу (чого?) — з'ясувальна. Частина мети буває після дієслів руху й конкретної дії: «Я прийшов, щоб допомогти» — прийшов (навіщо?) — мети.

• Вважають частину з ніби після здавалося порівняльною. Насправді після слів здавалося, почувалося, снилося ніби вводить з'ясувальну частину, бо ці слова потребують розкриття змісту сприймання. Порівняльна частина з ніби порівнює дві ситуації без такого слова: «Ліс шумів, ніби гуло море».

• Плутають з'ясувальну частину після іменника з означальною. У реченні «Новина, що бібліотека працює, всіх потішила» що не замінюється на яка, а частина розкриває зміст іменника — це з'ясувальна частина. У реченні «Новина, що надійшла вранці, всіх потішила» що = яка, частина відповідає на питання яка? — означальна.

• Вважають що в з'ясувальній частині завжди сполучником. Це не так. У реченні «Скажи, що ти читаєш» що виконує роль додатка в підрядній частині (читаєш що?), тому це сполучне слово. Перевірка: постав питання від присудка підрядної частини.

Програма НМТ з української мови передбачає вивчення підрядних з'ясувальних речень у межах підтеми 5.2.5.2 «Складнопідрядне речення». З'ясувальні названо серед основних видів підрядних частин, які потрібно вміти визначати. Вимога програми — «розпізнавати складнопідрядні речення, визначати їхню будову (зокрема з кількома підрядними), основні види підрядних частин».

У демоваріанті НМТ-2026 уміння аналізувати складнопідрядне речення знадобиться у двох завданнях:

• Завдання 28 — синтаксична синонімія: член або зворот простого речення потрібно співвіднести з підрядною частиною складного речення.

• Завдання 29 — тип речення (просте ускладнене, складносурядне, складнопідрядне, безсполучникове, з різними видами зв'язку); складнопідрядне речення — лише одна з пар.

Обидва завдання мають формат «логічні пари»: чотири речення (1–4) потрібно співвіднести з п'ятьма варіантами відповідей (А–Д). За кожну правильно встановлену пару нараховують 1 бал, тобто максимум — 4 бали. Одна буква серед варіантів А–Д лишається зайвою.

Стратегія виконання

• Знайди в головній частині слово, яке пояснює підрядна частина. Це може бути дієслово (сказати, знати, хотіти), прикметник (радий, певен), слово стану (відомо, шкода) або іменник (думка, новина).

• Постав від цього слова питання до підрядної частини. Якщо питання непрямого відмінка (що? чого? про що? чим?) — це з'ясувальна частина.

• Для сполучників щоб і ніби окремо перевір значення пояснюваного слова: щоб після хотіти, просити, наказати — з'ясувальна; щоб після дієслів руху — мети. Ніби після здавалося — з'ясувальна; ніби в порівнянні двох ситуацій — порівняльна.

• Якщо підрядна частина стоїть після іменника, перевір, чи можна замінити що на який. Можна — означальна; не можна — з'ясувальна.

• З'ясувальна частина розкриває зміст слова мовлення, думки, почуття, сприймання або волевиявлення в головній частині.

• Питання — відмінкові, здебільшого непрямих відмінків: що? чого? про що? чим? (найчастіше що?).

• Засоби зв'язку: сполучники що, щоб, як, ніби (наче, мов), чи; сполучні слова хто, що, який, де, коли, чому, куди, звідки, скільки.

• Вид визначає питання від пояснюваного слова, а не сполучне слово: знаю (що?), де він живе — з'ясувальна.

• Хочу, щоб… — з'ясувальна; прийшов, щоб… — мети.

• Здавалося, ніби… — з'ясувальна; ліс шумів, ніби… — порівняльна.

• Після іменника: що не замінюється на який — з'ясувальна; що = який — означальна.

• Що в з'ясувальній частині може бути сполучником (не член речення) і сполучним словом (член речення).