Означено-, неозначено- та узагальнено-особові речення

Речення в українській мові поділяють на двоскладні й односкладні. Двоскладне речення має граматичну основу з двох головних членів — підмета й присудка: «Осінній парк зустрів нас тишею». Односкладне речення має лише один головний член, і другого за будовою не потрібно — його не «бракує», він не пропущений, а просто не передбачений структурою.

Головний член односкладного речення може бути у формі присудка або у формі підмета. Якщо головний член — це дієслово в особовій формі, то таке речення належить до особових (означено-особових, неозначено-особових, узагальнено-особових) або безособових. Якщо головний член виражений іменником у називному відмінку — це називне речення.

У реченнях, які ми розглядаємо в цьому уроці, головний член — дієслово в особовій формі. Залежно від того, чи діяч зрозумілий із закінчення дієслова, чи він невідомий, чи узагальнений, розрізняють три типи особових односкладних речень.

Зверни увагу: безособові й називні речення — тема окремого уроку. Тут ми зосередимося на трьох типах особових односкладних речень: означено-особових, неозначено-особових та узагальнено-особових.

Означено-особове речення — це односкладне речення, у якому головний член виражений дієсловом 1-ї або 2-ї особи однини чи множини теперішнього або майбутнього часу дійсного способу або дієсловом наказового способу. Діяч (я, ти, ми, ви) зрозумілий із закінчення дієслова, тому підмет не потрібен.

Форми дієслова в означено-особових реченнях

Розгляньмо конкретні форми:

• 1-ша особа однини теперішнього часу: «Люблю весну» (я люблю); «Пишу листа» (я пишу).

• 1-ша особа множини майбутнього часу: «Підемо в ліс» (ми підемо); «Заспіваємо разом» (ми заспіваємо).

• 2-га особа однини теперішнього часу: «Чуєш спів солов’я?» (ти чуєш); «Бачиш зорю?» (ти бачиш).

• Наказовий спосіб: «Прочитай вірш» (ти прочитай); «Ходімо разом» (ми ходімо); «Бережіть природу» (ви бережіть).

У всіх цих прикладах можна підставити займенник (я, ти, ми, ви), але він не потрібен, бо закінчення дієслова вже вказує на особу. Саме тому такі речення називають означено-особовими — діяч означений (конкретний) через форму дієслова.

Важлива пастка: дієслово минулого часу

Дієслово минулого часу в українській мові не має особових закінчень — воно змінюється за родами (чоловічий, жіночий, середній) і числами, але не за особами. Тому речення без підмета з дієсловом минулого часу однини, як-от «Прийшов додому пізно» або «Сіла біля вікна», не є означено-особовими. Це неповні двоскладні речення, у яких підмет пропущений, але його можна відновити з контексту (Він прийшов додому пізно; Вона сіла біля вікна).

Порівняй: «Прийшов додому пізно» — неповне двоскладне (підмет пропущений, але мається на увазі конкретна особа — він або вона). А «Прийду додому пізно» — означено-особове (1-ша особа однини, я прийду). Різниця в тому, що в другому випадку закінчення дієслова вказує на особу, а в першому — ні.

Означено-особові речення дуже поширені в розмовному мовленні, у художніх текстах, у зверненнях і закликах. Вони роблять мовлення динамічним і природним, адже не потрібно щоразу повторювати займенник.

Неозначено-особове речення — це односкладне речення, у якому головний член виражений дієсловом 3-ї особи множини теперішнього чи майбутнього часу або формою множини минулого часу. Діяч у таких реченнях невідомий або неважливий, увагу зосереджено на самій дії.

Форми дієслова в неозначено-особових реченнях

• 3-тя особа множини теперішнього часу: «Про це пишуть у газетах»; «У селі будують школу»; «Стукають у двері».

• 3-тя особа множини майбутнього часу: «Про це напишуть у газетах»; «Школу збудують до осені».

• Множина минулого часу: «Мене запросили на свято»; «Хату пофарбували навесні»; «Нагороду вручили в урочистій атмосфері».

У цих реченнях ми не знаємо, хто саме виконує дію, або це не має значення. Важливо, що дію виконують якісь люди — неозначена множина діячів. Не варто штучно підставляти займенник «вони»: у неозначено-особовому реченні діяч навмисно не названий, і речення не вважається неповним.

Як відрізнити неозначено-особове речення від неповного

Це розрізнення знадобиться, коли в реченні тексту треба знайти підмет (завдання 23). Розгляньмо два речення:

Якщо діяча названо в попередньому реченні або він зрозумілий із ситуації мовлення, то речення з пропущеним підметом — неповне двоскладне. Якщо ж діяча не названо й він неозначений — це неозначено-особове речення.

Неозначено-особові речення часто використовують у новинах, оголошеннях, інструкціях, де важлива сама дія, а не той, хто її виконує: «Повідомляють про зміну розкладу»; «Вхід зачинили на ремонт»; «Квитки продають у касі».

Узагальнено-особове речення — це односкладне речення, у якому дія стосується будь-якої особи, має узагальнене значення. Найчастіше такі речення трапляються в прислів’ях, приказках, афоризмах, де виражають загальновідомі істини або народну мудрість.

Форми дієслова в узагальнено-особових реченнях

• 2-га особа однини: «Слова з пісні не викинеш»; «Шила в мішку не сховаєш»; «Що посієш, те й пожнеш»; «Поспішиш — людей насмішиш».

• 3-тя особа множини: «Курчат восени лічать»; «Лежачого не б’ють»; «Це так не роблять».

• Наказовий спосіб: «Сім раз відміряй, а раз відріж»; «Не кажи „гоп“, поки не перескочиш».

Зверни увагу: речення «Що посієш, те й пожнеш» — складне речення, у якому обидві предикативні частини (що посієш і те й пожнеш) є узагальнено-особовими. Це не одне просте односкладне речення, а складна конструкція, кожна частина якої односкладна.

Пастка: не всі прислів’я — односкладні

Не кожне прислів’я є узагальнено-особовим реченням. Деякі прислів’я мають підмет, тобто є двоскладними. Наприклад: «Під лежачий камінь вода не тече» — підмет вода, присудок не тече, отже, це двоскладне речення. «Вовка ноги годують» — підмет ноги, присудок годують, також двоскладне. Щоб визначити тип, завжди знаходь головні члени речення.

Алгоритм визначення типу односкладного речення

Приклад 1. Логічні пари: речення ↔ тип

Установіть відповідність між реченням (1–4) та його типом (А–Д).

Розв’язання:

• Речення 1: «Люблю гуляти осіннім парком» — дієслово 1-ї особи однини (люблю), діяч конкретний (я). Це означено-особове речення. Відповідь: А.

• Речення 2: «У парку висадили молоді каштани» — дієслово минулого часу множини (висадили), діяч невідомий. Це неозначено-особове речення. Відповідь: Б.

• Речення 3: «Шила в мішку не сховаєш» — дієслово 2-ї особи однини (не сховаєш), дія стосується будь-кого. Це узагальнено-особове речення. Відповідь: В.

• Речення 4: «Осінній парк зустрів нас тишею» — є підмет (парк) і присудок (зустрів). Це двоскладне речення. Відповідь: Г.

• Тип Д (безособове) — зайвий, йому не відповідає жодне речення.

Приклад 2. Неозначено-особове речення

Неозначено-особовим є речення:

• А Розкажи про нову виставку.

• Б Розповідаю вам про нову виставку.

• В Про нову виставку розповідали в новинах.

• Г Про виставку розповіли організатори.

• Д Про виставку дізналися всі.

Розв’язання:

• Варіант В: «Про нову виставку розповідали в новинах» — дієслово минулого часу множини (розповідали), діяч невідомий (хто саме розповідав — не важливо). Це неозначено-особове речення. Ключ.

• Варіант А: «Розкажи про нову виставку» — наказовий спосіб, 2-га особа однини. Це означено-особове речення.

• Варіант Б: «Розповідаю вам про нову виставку» — 1-ша особа однини. Це означено-особове речення.

• Варіант Г: «Про виставку розповіли організатори» — є підмет організатори. Це двоскладне речення.

• Варіант Д: «Про виставку дізналися всі» — є підмет всі. Це двоскладне речення.

Приклад 3. Узагальнено-особове речення

Узагальнено-особовим є речення:

• А Під лежачий камінь вода не тече.

• Б Слова з пісні не викинеш.

• В Не викидай цю пісню з концерту.

• Г Пісню співали всім селом.

• Д Співаю пісню про рідний край.

Розв’язання:

• Варіант Б: «Слова з пісні не викинеш» — дієслово 2-ї особи однини (не викинеш), дія стосується будь-кого. Це узагальнено-особове речення. Ключ.

• Варіант А: «Під лежачий камінь вода не тече» — є підмет вода. Це двоскладне речення, хоча й прислів’я.

• Варіант В: «Не викидай цю пісню з концерту» — наказовий спосіб, звернений до конкретної особи. Це означено-особове речення.

• Варіант Г: «Пісню співали всім селом» — дієслово минулого часу множини, діяч невідомий. Це неозначено-особове речення.

• Варіант Д: «Співаю пісню про рідний край» — 1-ша особа однини. Це означено-особове речення.

Приклад 4. Означено-особове речення

Означено-особовим є речення:

• А Зібрав усі речі до вечора.

• Б Зберімо всі речі до вечора.

• В Речі зібрали до вечора.

• Г Речі треба зібрати до вечора.

• Д Мама зібрала речі до вечора.

Розв’язання:

• Варіант Б: «Зберімо всі речі до вечора» — дієслово наказового способу 1-ї особи множини (зберімо), діяч конкретний (ми). Це означено-особове речення. Ключ.

• Варіант А: «Зібрав усі речі до вечора» — дієслово минулого часу однини, особи не визначено. Це неповне двоскладне речення (підмет пропущений).

• Варіант В: «Речі зібрали до вечора» — дієслово минулого часу множини, діяч невідомий. Це неозначено-особове речення.

• Варіант Г: «Речі треба зібрати до вечора» — безособове дієслово треба + інфінітив. Це безособове речення.

• Варіант Д: «Мама зібрала речі до вечора» — є підмет мама. Це двоскладне речення.

• Помилка: вважають означено-особовим речення з дієсловом минулого часу без підмета. Наприклад: «Прийшов додому пізно». Правильно: дієслово минулого часу не має особових закінчень, тому це неповне двоскладне речення, а не означено-особове. Означено-особовим було б «Прийду додому пізно» (1-ша особа однини).

• Помилка: називають неозначено-особовим речення, де діяча названо в попередньому реченні. Наприклад: «Учні зібралися в холі. Пішли до музею.» — друге речення неповне двоскладне, бо діяч (учні) відомий із контексту.

• Помилка: вважають будь-яке прислів’я узагальнено-особовим. Наприклад: «Вовка ноги годують» — має підмет ноги, отже, це двоскладне речення. Перевіряй наявність підмета.

• Помилка: плутають наказ, звернений до конкретної особи (означено-особове), з узагальненою порадою в прислів’ї (узагальнено-особове). «Прочитай вірш» — означено-особове (конкретний адресат). «Сім раз відміряй, а раз відріж» — узагальнено-особове (порада для всіх).

• Помилка: шукають пропущений підмет «вони» в неозначено-особовому реченні й вважають речення неповним. Насправді в неозначено-особовому реченні діяч навмисно не названий, і це не неповне речення, а повноцінне односкладне.

Програма НМТ з української мови (підтема 5.2.3) передбачає знання «типів односкладних речень за способом вираження та значенням головного члена: з головним членом у формі присудка (означено-особові, неозначено-особові, узагальнено-особові, безособові) та з головним членом у формі підмета (називні)».

У демоваріанті НМТ-2026 окремого завдання на односкладні речення немає. Однак у завданні 23 (підмет у реченні тексту, вибір однієї з п’яти, А–Д, 1 бал) потрібно відрізнити речення без підмета від двоскладного. Для цього треба впевнено розпізнавати односкладні речення.

Блок завдань 21–25 побудовано на матеріалі тексту. Тип речення визначають з урахуванням сусідніх речень, бо від контексту залежить, чи речення неповне. Наприклад, речення «Пішли до музею» може бути неозначено-особовим (якщо діяча не названо взагалі) або неповним двоскладним (якщо в попередньому реченні сказано «Учні зібралися в холі»).

Форма «логічних пар» (завдання 26–30: чотири позиції, п’ять варіантів, один зайвий, 0–4 бали) дуже зручна для тренування пар «речення ↔ тип односкладного речення». Саме таке завдання ми розібрали в Прикладі 1.

Стратегія виконання: спочатку визнач, скільки головних членів у реченні. Якщо один — з’ясуй форму дієслова та значення діяча. Якщо діяч конкретний — означено-особове, невідомий — неозначено-особове, узагальнений — узагальнено-особове. Якщо дієслово минулого часу однини без підмета — перевір контекст: це може бути неповне двоскладне.

• Односкладне речення має один головний член, і другого за будовою не бракує.

• Означено-особове речення: дієслово 1-ї чи 2-ї особи або наказовий спосіб — діяч конкретний (я, ти, ми, ви).

• Неозначено-особове речення: дієслово 3-ї особи множини або множина минулого часу — діяч невідомий або неважливий.

• Узагальнено-особове речення: дія стосується будь-кого, типово в прислів’ях і приказках.

• Особове дієслово минулого часу однини з пропущеним діячем — ознака неповного двоскладного речення, а не означено-особового.

• Безособове речення (Смеркало) не належить до цього випадку — у ньому діяча немає взагалі.

• Не кожне прислів’я односкладне: перевіряй наявність підмета.

• Алгоритм: знайди головний член → визнач особу й число дієслова → з’ясуй, чи діяч конкретний, невідомий чи узагальнений.