Культура другої половини XVIII ст.: Сковорода, Бортнянський, пізнє бароко

Григорій Сковорода (1722–1794) — одна з найяскравіших постатей української культури XVIII ст. Він був філософом, поетом, педагогом і музикантом. Народився на Полтавщині в козацькій родині, навчався в Києво-Могилянській академії, де опанував латину, грецьку, поетику й філософію. Деякий час співав у придворній капелі в Петербурзі, а згодом викладав у Переяславському та Харківському колегіумах. Однак через конфлікти з церковною владою та небажання пристосовуватися до вимог імперії він залишив викладання.

Філософ-мандрівник

Останні 25 років життя Сковорода провів як мандрівник. Він відмовився від кар’єри, маєтку й родини, ходив Слобожанщиною та Лівобережжям, зупиняючись у друзів і знайомих. Його називають «філософом-мандрівником». Власну епітафію він написав заздалегідь: «Світ ловив мене, та не спіймав». Помер Сковорода в селі Іванівка на Харківщині (нині Сковородинівка) 1794 року.

Твори Сковороди

Сковорода писав українською літературною мовою, близькою до народної, і церковнослов’янською. Його головні твори:

• «Сад божественних пісень» — збірка віршів (пісень) на філософські та біблійні теми. Найвідоміша пісня — «Всякому городу нрав і права».

• «Байки харківські» — збірка 30 байок у прозі, написаних простою народною мовою. Кожна байка має повчання — «силу».

• Філософські трактати й діалоги, зокрема «Розмова п’яти подорожніх про істинне щастя в житті».

Вчення про «сродну працю»

Центральна ідея філософії Сковороди — «сродна праця». Він вважав, що справжнє щастя людина знаходить тільки в тій праці, до якої має природний хист (здібності). Якщо людина займається не своєю справою — вона нещасна. Цю думку він розвиває в багатьох творах, зокрема в діалозі «Розмова п'яти подорожніх про істинне щастя в житті».

Інші важливі ідеї Сковороди:

• «Пізнай себе» — заклик до самопізнання, пошуку власного покликання.

• Вчення про три світи: макрокосм (Всесвіт), мікрокосм (людина) і символічний світ (Біблія).

Запам’ятай: Сковорода — це «Сад божественних пісень», «Байки харківські» та вчення про «сродну працю». Не плутай його з авторами «Енеїди» чи «Історії русів» — це твори пізнішого періоду.

У XVIII ст. українська музика досягла високого рівня завдяки хоровому співу. Центром музичної освіти стала Глухівська співацька школа, заснована 1738 року. Вона готувала співаків і музикантів для придворної капели в Петербурзі — адже українські співаки славилися своїм голосом і майстерністю по всій імперії.

Глухівська співацька школа

Школа діяла в Глухові — тогочасній столиці Гетьманщини. Тут навчали нотної грамоти, сольфеджіо, гри на музичних інструментах. Найкращих учнів відправляли до Петербурга, де вони співали в імператорській капелі. Серед вихованців школи — Максим Березовський і Дмитро Бортнянський, які стали найвідомішими українськими композиторами XVIII ст.

Максим Березовський (1745–1777)

Березовський народився на Чернігівщині, навчався в Глухівській школі, а потім у Києво-Могилянській академії. Його відправили до Італії, де він навчався в Болонській філармонічній академії. Там він написав оперу «Демофонт» — одну з перших опер, створених українцем. Найвідоміший твір Березовського — хоровий духовний концерт «Не отвержи мене во время старості».

Дмитро Бортнянський (1751–1825)

Бортнянський народився в Глухові. Як і Березовський, навчався в Італії. Після повернення до Петербурга він очолив придворну капелу й керував нею понад 30 років. Бортнянський — автор понад 35 хорових духовних концертів, а також опер. Його музика поєднує традиції українського хорового співу з європейською класичною школою.

Артемій Ведель (1767–1808)

Ведель — київський композитор і диригент. На відміну від Березовського й Бортнянського, він не виїжджав до Італії, а навчався в Києві. Його хорові концерти вирізняються глибоким ліризмом. Найвідоміший твір — «Покаяння отверзи ми двері». Ведель помер 1808 р. у віці 41 року, зазнавши переслідувань і примусового утримання в божевільні.

Хоровий духовний концерт

Це багатоголосий твір для хору без інструментального супроводу (a cappella) на церковні тексти. У XVIII ст. він став провідним жанром української музики. Хоровий концерт виконували в церквах під час літургії. Його особливість — чергування повнозвучних акордів і прозорих сольних фрагментів, що створює ефект діалогу.

Запам’ятай трійцю композиторів: Березовський, Бортнянський, Ведель — усі писали хорові духовні концерти. Березовський і Бортнянський — вихованці Глухівської співацької школи.

Архітектура другої половини XVIII ст. на українських землях представлена двома стилями: пишним пізнім бароко (з елементами рококо) і стриманим класицизмом, що поступово приходить йому на зміну. Програма НМТ (тема 11) вимагає візуально розпізнавати й характеризувати вісім конкретних пам’яток.

Андріївська церква в Києві — вершина бароко

Андріївська церква в Києві — одна з найвпізнаваніших пам’яток українського бароко. Її проєкт створив італійський архітектор Бартоломео Франческо Растреллі, який працював при імператорському дворі в Петербурзі. Церква стоїть на високому пагорбі Андріївського узвозу над Подолом. Вона п’ятиглава: центральна баня оточена чотирма декоративними вежами. Фасад прикрашений пишним ліпленням, колонами, карнизами — це типовий бароковий декор. Білі стіни на тлі синього неба створюють ефект легкості й витонченості.

Покровська церква на Подолі

Покровська церква на Подолі в Києві — робота українського архітектора Івана Григоровича-Барського. Він був київським зодчим, який працював у стилі бароко, але стриманішому, ніж Растреллі. Окрім Покровської церкви, Григорович-Барський спроєктував фонтан «Самсон» на Контрактовій площі та церкву Миколи Набережного. Покровська церква — трибанний храм-триконх зі стриманим бароковим декором, а розташування — на Подолі, в низині, а не на горі.

Собор св. Юра у Львові та ратуша в Бучачі

Собор св. Юра у Львові — кафедральний собор греко-католицької церкви, зведений за проєктом архітектора Бернарда Меретина. Це пам’ятка пізнього бароко з елементами рококо. Фасад прикрашений скульптурами роботи Йоганна Георга Пінзеля, зокрема скульптурою св. Юрія Змієборця. Ратуша в Бучачі також спроєктована Б. Меретином, а її скульптурне оздоблення виконав Й. Пінзель. Ратушу в Бучачі звели коштом магната Миколи Потоцького, а собор св. Юра — з ініціативи й коштом греко-католицьких митрополитів Атанасія та Лева Шептицьких. До цього ж кола пам’яток належить Успенський собор Почаївської лаври (архітектор Г. Гофман). Почаївський монастир тоді належав греко-католикам-василіанам.

Троїцький собор у Новомосковську

Троїцький собор у Новомосковську (на Дніпропетровщині) — унікальна пам’ятка дерев’яного зодчества. Це дев’ятибанний храм, зведений народним майстром Якимом Погрібняком на замовлення запорожців. Усі бані різної висоти, що створює мальовничий силует. Собор вважається вершиною українського дерев’яного будівництва.

Палац К. Розумовського в Батурині — класицизм

Палац останнього гетьмана Кирила Розумовського в Батурині — яскравий зразок класицизму. Архітектор — шотландець Чарльз Камерон. Палац має портик із колонами, сувору симетрію, стриманий декор. Немає пишного ліплення, характерного для бароко. Це важливий приклад переходу від бароко до класицизму в українській архітектурі.

Запам’ятай: Андріївська церква — Растреллі (бароко), Покровська на Подолі — Григорович-Барський, собор св. Юра — Меретин, Троїцький собор — Погрібняк (дерев’яний), палац Розумовського — Камерон (класицизм).

У другій половині XVIII ст. українське образотворче мистецтво переживало перехід від пишного бароко й рококо до стриманого класицизму. Багато українських митців працювали в Петербурзі — столиці Російської імперії, куди їх запрошували через високий рівень майстерності.

Йоганн Георг Пінзель — майстер скульптури

Йоганн Георг Пінзель — видатний скульптор середини XVIII ст., представник львівської скульптурної школи. Його роботи вирізняються динамічністю, драматичними складками одягу, експресивністю облич. Найвідоміша пам’ятка програми — скульптура св. Юрія Змієборця на фасаді собору св. Юра у Львові. Святий Юрій на коні вражає списом змія, що символізує перемогу добра над злом. Пінзель також виконав скульптурне оздоблення ратуші в Бучачі.

Дмитро Левицький (1735–1822)

Дмитро Левицький народився в Києві в родині священника-іконописця. Він став найвідомішим портретистом свого часу в Петербурзі. Левицький писав парадні портрети вельмож і членів імператорської родини. Його найвідоміший твір — «Катерина II — законодавиця», де імператриця постає жрицею в храмі богині Правосуддя. Левицький поєднав у своєму стилі риси бароко й класицизму.

Володимир Боровиковський (1757–1825)

Володимир Боровиковський народився в Миргороді в козацькій родині. Він майстер ліричного, камерного портрета. Його герої — не імператори, а звичайні люди, зображені з теплотою й ніжністю. Найвідоміший твір — портрет Марії Лопухіної, де молода жінка зображена на тлі природи з м’якою усмішкою. Боровиковський представляє вже стиль сентименталізму й раннього класицизму.

Запам’ятай: Пінзель — скульптор (св. Юрій Змієборець), Левицький і Боровиковський — портретисти. Усі троє працювали в стилі, що переходив від бароко до класицизму.

Розгляньмо типові завдання НМТ на тему культури другої половини XVIII ст.

Приклад 1. Відповідність «діяч — твір чи внесок»

Установи відповідність між діячем культури та його твором або внеском.

Розв’язання:

• 1 — В: Г. Сковорода написав збірку віршів «Сад божественних пісень».

• 2 — Г: Д. Бортнянський — автор хорових духовних концертів.

• 3 — Б: І. Григорович-Барський збудував Покровську церкву на Подолі.

• 4 — А: Й. Пінзель створив скульптуру св. Юрія Змієборця.

• Варіант Д (Андріївська церква) — зайвий, її архітектор В. Растреллі.

Відповідь: 1В, 2Г, 3Б, 4А.

Приклад 2. Вибір однієї відповіді за описом

«На фото — п’ятиглавий храм на високому пагорбі над Подолом. Центральна баня оточена чотирма декоративними вежами. Фасад прикрашений пишним ліпленням. Яку пам’ятку зображено?»

Розв’язання: Опис точно відповідає Андріївській церкві в Києві (архітектор В. Растреллі). Покровська церква стоїть на Подолі, але не на високому пагорбі, і має стриманіший декор. Собор св. Юра — у Львові, а Георгіївська церква Видубицького монастиря — пам’ятка попередньої теми.

Відповідь: Андріївська церква в Києві.

Приклад 3. Вибір однієї відповіді — вчення Сковороди

«Яке вчення розвивав Григорій Сковорода?»

Розв’язання: Сковорода вчив про «сродну працю» — щастя в праці, до якої людина має природний хист. Інші варіанти: про поділ влади на три гілки (Монтеск’є), про хозарське походження козаків (не Сковорода), про «Москву — третій Рим» (церковна доктрина) — не пов’язані з ним.

Відповідь: Вчення про «сродну працю».

Приклад 4. Відповідність «пам’ятка — архітектор»

Установи відповідність між пам’яткою та архітектором.

Розв’язання: 1 — Г (Растреллі), 2 — Б (Меретин), 3 — А (Погрібняк), 4 — В (Камерон). Варіант Д — зайвий.

Відповідь: 1Г, 2Б, 3А, 4В.

• Плутати Андріївську церкву (В. Растреллі) з Покровською церквою на Подолі (І. Григорович-Барський). Запам’ятай: Андріївська — на горі, п’ятиглава, пишний декор; Покровська — на Подолі, стриманіша.

• Плутати собор св. Юра у Львові (тема 11) з Георгіївською церквою Видубицького монастиря в Києві (тема 10). Це різні пам’ятки різних періодів.

• Вважати палац Розумовського в Батурині бароковим. Насправді це класицизм: портик із колонами, симетрія, стриманий декор.

• Приписувати Сковороді «Енеїду» чи «Історію русів». Ці твори належать до наступної теми (кінець XVIII — початок XIX ст.). Сковорода — автор «Саду божественних пісень» і «Байок харківських».

• Вважати Бортнянського живописцем чи архітектором. Він композитор, автор хорових духовних концертів.

• Заучувати дати будівництва замість ознак пам’яток. Програма НМТ не вимагає знати дати створення пам’яток — важливо впізнавати їх за описом і знати архітектора.

Тема 11 програми НМТ з історії України містить 8 пам’яток, які ти маєш знати:

• Собор св. Юра у Львові

• Андріївська церква в Києві

• Покровська церква на Подолі в Києві

• Ратуша в Бучачі

• Троїцький собор у Новомосковську (архітектор Я. Погрібняк)

• Успенський собор Почаївської лаври

• Палац К. Розумовського в Батурині

• Скульптура св. Юрія Змієборця (Й. Пінзель)

Григорій Сковорода підкреслений у програмі — його портрет можуть запропонувати для візуального розпізнавання. Артемій Ведель та Іван Григорович-Барський — персоналії теми 11, їх також варто знати.

За пояснювальною запискою програми, знати дати створення пам’яток необов’язково. У демонстраційному варіанті НМТ 2026 року завдання 6 і 17 перевіряють пам’ятки з переліків тем 10 і 27 за фото.

Формати завдань:

• Відповідність (завдання 21–24) — до 4 балів, по 1 балу за кожну правильно встановлену пару.

• Вибір однієї відповіді (завдання 1–20) — 1 бал.

• Г. Сковорода — «Сад божественних пісень», «Байки харківські», вчення про «сродну працю».

• Музика: Глухівська співацька школа (1738); Березовський, Бортнянський, Ведель — хорові духовні концерти.

• Андріївська церква в Києві — В. Растреллі (бароко).

• Покровська церква на Подолі — І. Григорович-Барський.

• Собор св. Юра у Львові та ратуша в Бучачі — Б. Меретин, скульптури Й. Пінзеля.

• Троїцький собор у Новомосковську — Я. Погрібняк (дерев’яне зодчество).

• Палац К. Розумовського в Батурині — Ч. Камерон (класицизм).

• Живопис: Д. Левицький (парадні портрети), В. Боровиковський (ліричні портрети).