Козацькі повстання 1620–1630-х рр. і «Ординація» 1638 р.

У першій половині XVII ст. на українських землях, що входили до складу Речі Посполитої, відбулися глибокі соціально-економічні зміни. Вони стали головними причинами козацьких повстань 1620–1630-х рр. Щоб зрозуміти, чому козаки й селяни бралися за зброю, треба розібратися з тими процесами, які змінили життя мільйонів людей.

Латифундії та магнати

Після Люблінської унії 1569 р. українські землі — Київщина, Брацлавщина, Волинь, Лівобережжя — стали об'єктом експансії польських і руських (українських) магнатів. Вони отримували від короля величезні земельні наділи — латифундії. Це були цілі регіони, що належали одному родові. Найбільшими магнатами на українських землях були Вишневецькі, Конецпольські, Потоцькі, Жолкевські, Замойські, Острозькі. Їхні володіння охоплювали десятки міст і сотні сіл. Магнати мали власні армії, суди й адміністрацію — фактично були «удільними князями» в межах Речі Посполитої.

Слободи й фільварки

Щоб заселити величезні простори, магнати засновували нові поселення — слободи. Слобода — це поселення, жителі якого тимчасово звільнялися від повинностей (податків, панщини) на 10–30 років. Це приваблювало селян із густозаселених регіонів Волині, Галичини, а також із Білорусі. Однак коли пільговий термін минав, мешканці слобід мусили виконувати панщину й платити податки. Багато хто не хотів цього приймати — звідси масові втечі на Запорожжя й участь у повстаннях.

Основою магнатського господарства став фільварок — панське господарство, що виробляло зерно та іншу сільськогосподарську продукцію на продаж (переважно через балтійські порти до Західної Європи). Для роботи на фільварку потрібна була дешева робоча сила. Нею стали кріпаки — особисто залежні селяни, прикріплені до землі. Вони не могли покинути свого пана без його дозволу. Панщина — безоплатна примусова праця на пана — зростала протягом XVII ст. від 1–2 днів на тиждень до 4–5 днів, а в окремих маєтках — до 6 днів.

Оренда

Магнати рідко жили у своїх українських маєтках — вони перебували при дворі короля або у своїх палацах. Управління маєтками вони передавали орендарям. Оренда — це передання панами в користування орендарям (часто єврейським купцям або дрібній шляхті) корчем, млинів, винокурень, митних зборів та інших прибуткових об'єктів за певну плату. Орендарі, щоб повернути свої гроші й отримати прибуток, безжально тиснули на селян і міщан, завищували ціни й побори. Це викликало глибоке невдоволення.

Обмеження козацьких вольностей

Окремою причиною повстань була політика польського уряду щодо козацтва. Реєстр (список козаків, які перебували на державній службі) був невеликим — 1–6 тис. осіб. Решта козаків вважалися нереєстровими, і влада намагалася повернути їх під владу панів, тобто перетворити на кріпаків. Крім того, після Хотинської війни 1621 р. польський уряд, побоюючись могутності козаків, заборонив морські походи на турецькі й татарські міста. А для козаків морські походи були не лише справою честі, а й джерелом прибутку. Додавалися й релігійні утиски православних після Берестейської унії 1596 р. — закриття православних храмів, переслідування священників, обмеження прав православної шляхти.

Усі ці чинники — соціальний гніт, економічний тиск, обмеження козацьких прав і релігійні утиски — створили вибухову суміш, яка раз у раз спалахувала повстаннями.

Перші великі повстання 1620-х років показали, що козацтво вже не готове миритися з обмеженням своїх прав. Вони стали пробою сил перед ще більшими вибухами 1630-х років.

Повстання Марка Жмайла 1625 р.

У 1625 р. спалахнуло повстання під проводом Марка Жмайла. Приводом стало те, що польський уряд вирішив скоротити козацький реєстр і заборонити морські походи. Козаки відмовилися коритися. Проти них виступив польний коронний гетьман Станіслав Конецпольський — один із найкращих полководців Речі Посполитої. Вирішальні бої відбулися біля містечка Крилів та Куруківського озера (поблизу сучасного Кременчука). Козаки чинили запеклий опір, але сили були нерівними.

Після переговорів сторони уклали Куруківську угоду 1625 р. Її умови:

• реєстр встановлювався в 6 тис. козаків

• ті, хто не потрапив до реєстру, поверталися під владу панів (тобто ставали кріпаками)

• заборонялися морські походи

• старшим (гетьманом) реєстрових козаків призначено Михайла Дорошенка

Угода була компромісною: козаки зберегли реєстр, але втратили право на морські походи, а тисячі нереєстрових козаків опинилися під загрозою закріпачення.

Повстання Тараса Федоровича 1630 р.

У 1630 р. вибухнуло нове повстання, очолене Тарасом Федоровичем (на прізвисько Трясило). Причини були ті самі: невдоволення Куруківською угодою, спроби панів повернути нереєстрових козаків під свою владу. Федорович зумів об'єднати реєстрових і нереєстрових козаків, а також селян. Кульмінацією повстання стала перемога під Переяславом, де козаки розбили коронне військо. Цю битву згодом оспівав Тарас Шевченко в поемі «Тарасова ніч».

Після перемоги було укладено Переяславську угоду 1630 р. Її умови:

• реєстр збільшено до 8 тис. козаків

• нереєстрових козаків знову мали повернути панам (це положення фактично повторювало Куруківську угоду)

Як бачиш, обидві угоди давали козакам лише тимчасові поступки, а головну проблему — закріпачення нереєстрових — не розв'язували. Тому повстання тривали далі.

Після поразки повстання Федоровича польський уряд вирішив посилити контроль над Запорожжям. Найкращим способом зупинити втечі селян і козаків на Січ було перекрити шлях до неї. Саме для цього 1635 р. біля першого Дніпрового (Кодацького) порогу збудували фортецю Кодак.

Фортеця Кодак і Іван Сулима

Фортецю Кодак спорудили за проєктом французького військового інженера Гійома Левассера де Боплана, який згодом написав знаменитий «Опис України». Кодак мав контролювати прохід через пороги й не пропускати втікачів на Запорожжя. У фортеці розмістили польську залогу.

Однак у серпні 1635 р. козаки на чолі з Іваном Сулимою вночі захопили фортецю й зруйнували її. Сулима був досвідченим козацьким ватажком, учасником морських походів. Однак реєстрова старшина, яка співпрацювала з поляками, видала Сулиму владі. Його стратили у Варшаві. Фортецю згодом відбудували (1639 р.), і вона простояла до часів Хмельниччини.

Повстання Павла Павлюка 1637 р.

У 1637 р. спалахнуло повстання під проводом Павла Павлюка (справжнє прізвище — Бут). Він закликав козаків і селян до боротьби проти шляхти, обіцяв скасувати панщину. Повстання охопило значну територію Київщини й Брацлавщини. Однак у грудні 1637 р. під Кумейками коронне військо на чолі з Миколаєм Потоцьким завдало повстанцям важкої поразки.

Павлюк відступив і капітулював під Боровицею. Угоду про капітуляцію як військовий писар підписав Богдан Хмельницький — майбутній гетьман України. Незважаючи на обіцянки безпеки, Павлюка схопили й стратили у Варшаві.

Повстання Острянина й Гуні 1638 р.

У 1638 р. вибухнуло останнє велике повстання цього періоду. Його очолив Яків Острянин (Остряниця). До нього приєднався Дмитро Гуня. Повстанці вели бої під Говтвою, Лубнами, Жовнином. Вони мужньо обороняли укріплений табір на річці Старець. Однак сили були нерівними. Острянин із частиною козаків відійшов на Слобожанщину (територія Московської держави). Гуня з рештою повстанців капітулював.

Поразка повстання 1638 р. відкрила шлях до ухвалення «Ординації», яка мала назавжди приборкати козацтво.

Після придушення повстань 1637–1638 рр. польський уряд вирішив остаточно ліквідувати козацьке самоврядування. Для цього сейм ухвалив спеціальний документ — «Ординацію Війська Запорозького реєстрового, що перебуває на службі Речі Посполитої».

Ухвалення «Ординації»

У 1638 р. сейм Речі Посполитої затвердив «Ординацію». У грудні 1638 р. на козацькій раді в урочищі Маслів Став козаків змусили прийняти її умови. Це був не договір, а односторонній акт польської влади — козаки не мали права голосу.

Основні умови «Ординації»

Як бачиш, «Ординація» фактично знищувала козацьке самоврядування. Реєстрове військо перетворювалося на звичайний підрозділ польської армії, а козацька старшина втрачала право обирати своїх провідників.

«Золотий спокій» (1638–1648)

Десятиліття після ухвалення «Ординації» в історіографії називають «Золотим спокоєм» (1638–1648). Це період, коли на українських землях не було великих козацьких повстань. Шляхта могла спокійно розширювати свої володіння, збільшувати панщину й не боятися козацьких нападів.

Однак «Золотий спокій» був спокоєм лише для шляхти. Для селян і козаків це був час посилення кріпацького гніту, зростання панщини, економічного тиску. Невдоволення накопичувалося й вибухнуло 1648 р. — початком Національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького (ця тема — наступний розділ курсу).

Запам'ятай: «Золотий спокій» — це не час добробуту для всіх, а період, коли шляхта безперешкодно посилювала гніт, що призвело до ще більшого вибуху 1648 р.

У цьому розділі розглянемо типові завдання НМТ на відповідність (логічні пари) і послідовність, які перевіряють знання козацьких повстань 1620–1630-х рр.

Приклад 1. Відповідність «ватажок — подія»

Установи відповідність між ватажками козацьких повстань та подіями, з якими вони пов'язані.

1 Марко Жмайло

2 Тарас Федорович

3 Іван Сулима

4 Павло Павлюк

А Куруківська угода (реєстр 6 тис.)

Б Переяславська угода (реєстр 8 тис.)

В зруйнування фортеці Кодак

Г капітуляція під Боровицею

Д Зборівський договір (реєстр 40 тис.)

Розв'язання:

• Марко Жмайло очолював повстання 1625 р., яке завершилося Куруківською угодою. Отже, 1 — А.

• Тарас Федорович (Трясило) керував повстанням 1630 р., після якого уклали Переяславську угоду. Отже, 2 — Б.

• Іван Сулима в серпні 1635 р. зруйнував фортецю Кодак. Отже, 3 — В.

• Павло Павлюк зазнав поразки під Кумейками й капітулював під Боровицею. Отже, 4 — Г.

• Зборівський договір (варіант Д) — зайвий, він належить до доби Хмельниччини (1649 р.) і передбачав реєстр 40 тис.

Відповідь: 1 — А, 2 — Б, 3 — В, 4 — Г.

Приклад 2. Послідовність подій

Розташуй події в хронологічній послідовності.

А зруйнування фортеці Кодак

Б Куруківська угода

В ухвалення «Ординації Війська Запорозького реєстрового»

Г Переяславська угода з Т. Федоровичем

Розв'язання: Визначаємо дати кожної події: Куруківська угода — 1625 р. (Б); Переяславська угода — 1630 р. (Г); зруйнування Кодака — 1635 р. (А); «Ординація» — 1638 р. (В). Отже, правильна послідовність: Б — Г — А — В.

Відповідь: Б — Г — А — В.

Приклад 3. Відповідність «поняття — визначення»

Установи відповідність між поняттями та їхніми визначеннями.

1 фільварок

2 кріпак

3 оренда

4 «Золотий спокій»

А панське господарство, що виробляло зерно на продаж

Б селянин, залежний від пана й прикріплений до землі

В передання прибутків (корчми, млини, мита) за плату

Г десятиліття без великих повстань 1638–1648 рр.

Д поселення, тимчасово звільнене від повинностей

Розв'язання: Фільварок — це панське господарство (1 — А). Кріпак — залежний селянин (2 — Б). Оренда — передання прибутків за плату (3 — В). «Золотий спокій» — десятиліття 1638–1648 рр. без великих повстань (4 — Г). Варіант Д (слобода) — зайвий.

Відповідь: 1 — А, 2 — Б, 3 — В, 4 — Г.

Приклад 4. Послідовність за уривками

Розташуй події в хронологічній послідовності, використовуючи авторські уривки.

А «гетьманську посаду скасовано, над реєстровими поставлено комісара»

Б «козаки Сулими вночі захопили нову фортецю біля порога»

В «Павлюкові загони розбито під Кумейками»

Г «козаки розбили коронне військо під Переяславом»

Розв'язання: Датуємо кожен уривок: Г — перемога під Переяславом (1630 р., повстання Федоровича); Б — захоплення Кодака (1635 р., Сулима); В — поразка під Кумейками (1637 р., Павлюк); А — «Ординація» (1638 р., скасування гетьманства). Отже, послідовність: Г — Б — В — А.

Відповідь: Г — Б — В — А.

• Плутати реєстр угод: Куруківська (1625) — 6 тис., Переяславська (1630) — 8 тис., «Ординація» (1638) — 6 тис. Запам'ятай: Куруківська й «Ординація» мають однаковий реєстр — 6 тис., а Переяславська — більший, 8 тис.

• Плутати Переяславську угоду 1630 р. з Переяславською радою 1654 р. Це дві різні події: угода 1630 р. — між козаками Тараса Федоровича й поляками; рада 1654 р. — між козаками Богдана Хмельницького й Московською державою.

• Вважати, що «Ординація» розширила права козаків. Навпаки — вона скасувала виборність старшини й гетьманство, поставила над козаками комісара-шляхтича.

• Приписувати зруйнування Кодака Павлюкові чи Острянину. Це зробив Іван Сулима в серпні 1635 р.

• Вважати «Золотий спокій» часом добробуту для всіх. Спокій був для шляхти, а кріпацький гніт посилювався — невдоволення наростало аж до вибуху 1648 р.

• Ставити повстання 1620–1630-х рр. перед повстаннями Косинського й Наливайка. Насправді повстання Косинського (1591–1593) і Наливайка (1594–1596) відбулися раніше, наприкінці XVI ст.

Тема козацьких повстань 1620–1630-х рр. входить до теми 7 програми НМТ з історії України. Ось що варто знати про формат перевірки.

Дати й персоналії теми 7

• 1625 р. — Куруківська угода (реєстр 6 тис.)

• 1637–1638 рр. — повстання Павла Павлюка, Якова Острянина, Дмитра Гуні

• Тарас Федорович (Трясило) та Іван Сулима — серед 5 персоналій теми 7

• Поняття, які можуть перевіряти: «фільварок», «кріпак», «панщина», «Золотий спокій»

Формат завдань

Відповідність (завдання 21–24 у тесті НМТ): 4 пари «ватажок — подія» чи «поняття — визначення». До 4 лівих елементів (1–4) подано 5 правих (А–Д), одна буква зайва. По 1 балу за кожну правильно встановлену пару — максимум 4 бали. Зайвою може бути угода іншої доби, наприклад Зборівський договір 1649 р.

Послідовність (завдання 25–27): 4 події, які треба розташувати в хронологічному порядку. Оцінювання: 3 бали за повністю правильний ряд, 2 бали — за правильні першу й останню події, 1 бал — лише за одну з них. У демоваріанті 2026 р. ряди побудовано на уривках джерел, тож спершу треба датувати кожен уривок.

Що варто врахувати

У демоваріанті НМТ 2026 р. завдань безпосередньо з теми 7 немає. Однак орієнтуватися треба на вимоги програми: наслідки повстань, дати й поняття можуть з'явитися в будь-якому варіанті. Тому важливо знати хронологію подій 1625–1638 рр., умови угод і зміст «Ординації».

• Причини повстань: латифундії, фільварки, панщина, кріпацтво, оренда, обмеження реєстру, релігійні утиски православних.

• 1625 р. — повстання Марка Жмайла, Куруківська угода (реєстр 6 тис., заборона морських походів).

• 1630 р. — повстання Тараса Федоровича (Трясила), перемога під Переяславом, Переяславська угода (реєстр 8 тис.).

• 1635 р. — Іван Сулима зруйнував фортецю Кодак (збудовану за проєктом Боплана).

• 1637 р. — повстання Павла Павлюка, поразка під Кумейками, капітуляція під Боровицею.

• 1638 р. — повстання Якова Острянина й Дмитра Гуні, поразка, відхід Острянина на Слобожанщину.

• 1638 р. — «Ординація»: реєстр 6 тис., скасування виборності старшини й гетьманства, комісар замість гетьмана, старшина — зі шляхти.

• 1638–1648 рр. — «Золотий спокій»: десятиліття без великих повстань, посилення кріпацького гніту, наростання невдоволення, що вибухнуло 1648 р.