Іменник: власні й загальні назви, істоти й неістоти

Іменник — це самостійна частина мови, що означає предмет у широкому розумінні й відповідає на питання хто? або що?. Під «предметом» мовознавці розуміють не лише конкретні речі, а й усе, що можна уявити як окрему субстанцію: людей і тварин (учень, кінь, сестра, птах), речі (стіл, книжка, будинок), речовини (цукор, вода, залізо), явища природи (гроза, дощ, вітер), а також дії та ознаки, названі як предмет (біг, читання, спів, доброта, висота).

Наприклад, у реченні «Біг підтюпцем корисний для здоров'я» слово «біг» — це іменник, хоч воно називає дію. Слово «доброта» в реченні «Доброта прикрашає людину» теж іменник, хоч називає ознаку. Отже, найпевніший спосіб розпізнати іменник — поставити питання хто? або що?.

Морфологічні ознаки іменника

Іменник має постійні (сталі) та змінні граматичні ознаки.

• Постійні ознаки: рід (чоловічий, жіночий, середній; спільний — сирота, плакса, нероба), власна чи загальна назва, істота чи неістота.

• Змінні ознаки: число (однина, множина) та відмінок (називний, родовий, давальний, знахідний, орудний, місцевий, кличний).

В українській мові сім відмінків. Кличний відмінок — це особлива форма, яку вживають для звертання: Мамо, друже, пане Олександре. На відміну від російської мови, в українській кличний відмінок є живою граматичною формою, а не залишком.

Синтаксична роль іменника

У реченні іменник може виконувати різні функції. Найчастіше він буває підметом або додатком.

Залежно від того, називає іменник окремий індивідуальний предмет чи цілий клас однорідних предметів, усі іменники поділяють на власні та загальні назви.

Загальні назви

Загальні назви називають однорідні предмети, явища, поняття: місто, річка, письменник, кіт, стіл, радість. Вони пишуться з малої букви й відповідають на питання хто? або що?. Кожна загальна назва позначає цілий клас предметів: слово «місто» можна застосувати до Києва, Львова, Харкова та будь-якого іншого міста.

Власні назви

Власні назви виділяють один конкретний предмет серед однорідних. До власних назв належать:

• імена, прізвища, по батькові, псевдоніми людей — Леся Українка, Тарас Шевченко, Іван Петрович Котляревський, Марко Вовчок

• клички тварин — Рябко, Мурчик, Сірко, Бровко

• географічні назви — Київ, Дніпро, Карпати, Чорне море

• назви установ, організацій, підприємств — Київський національний університет імені Тараса Шевченка

• назви творів, газет, журналів, фільмів — «Кобзар», «Українська правда»

• астрономічні назви — Земля (як планета), Чумацький Шлях, Велика Ведмедиця

Власні назви пишуться з великої букви. Докладно правила вживання великої літери ви розглядатимете в курсі орфографії.

Власні назви мають особливість: вони вживаються переважно лише в однині (Київ, Дніпро) або лише в множині (Карпати, Суми, Черкаси, Альпи). Це тому, що власна назва позначає унікальний об'єкт, який не потребує форми множини для позначення різних предметів.

Перехід власних назв у загальні

Власна назва може перейти в загальну, якщо вона починає позначати цілий клас предметів або явищ. Такі слова пишуться з малої букви:

• рентген — одиниця вимірювання, від прізвища фізика Вільгельма Рентгена

• ампер, вольт, ват, ньютон — одиниці вимірювання, від прізвищ учених

• меценат — покровитель мистецтв, від імені римлянина Гая Цільнія Мецената

• донжуан — спокусник, від імені літературного героя Дон Жуана

• галіфе — штани особливого крою, від прізвища французького генерала

Перехід загальних назв у власні

Загальна назва може стати власною, коли вона перетворюється на ім'я, прізвище або географічну назву. У такому разі слово пишеться з великої букви, а його значення змінюється:

• надія (почуття) → Надія (жіноче ім'я)

• віра (релігійне поняття) → Віра (жіноче ім'я)

• любов (почуття) → Любов (жіноче ім'я)

• коваль (професія) → Коваль (прізвище)

• мельник (професія) → Мельник (прізвище)

• кравець (професія) → Кравець (прізвище)

Саме контекст і велика / мала буква допомагають розрізнити, чи є слово власною назвою, чи загальною. У тестових завданнях звертай увагу на написання слова (з великої чи малої літери) і на його значення в реченні.

Поділ іменників на назви істот і неістот не збігається з біологічним поділом на живу й неживу природу. Це граматична категорія, яка виявляється через форму знахідного відмінка.

Що таке істоти й неістоти

Істоти — це назви людей і тварин: учень, сестра, кінь, птах, лев, комаха. Неістоти — назви решти предметів, явищ, понять: стіл, дуб, дощ, радість, сніг, книга.

Граматична ознака: знахідний відмінок

В українській мові назви істот і неістот розрізняють за формою знахідного відмінка множини:

• У назв істот З. в. множини збігається з родовим відмінком: бачу учнів (Р. в. — учнів), бачу сестер (Р. в. — сестер), бачу птахів (Р. в. — птахів).

• У назв неістот З. в. множини збігається з називним відмінком: бачу столи (Н. в. — столи), бачу книжки (Н. в. — книжки), бачу дуби (Н. в. — дуби).

В однині ця ознака працює лише для іменників чоловічого роду II відміни: бачу брата (Р. в. — брата, істота), але бачу стіл (Н. в. — стіл, неістота). Для інших іменників в однині форма З. в. не залежить від категорії істоти / неістоти (бачу сестру, бачу вікно, бачу теля), тому перевіряти треба в множині.

Спосіб перевірки

Найпростіший спосіб дізнатися, чи іменник — назва істоти: постав слово в множині після дієслова «бачу» й порівняй його форму з називним і родовим відмінками.

Якщо форма збігається з Р. в. — істота; якщо з Н. в. — неістота.

Важливі пастки

• Збірні назви людей і тварин (народ, натовп, молодь, студентство, зграя, табун, рій) граматично є неістотами, хоч і означають сукупність людей або тварин. Перевірка: бачу народ (Н. в. — народ, не Р. в. — народу), бачу зграю (Н. в. — зграя), бачу студентство (Н. в. — студентство).

• Рослини й дерева — неістоти, хоч вони живі організми. Перевірка: бачу дуби (Н. в. — дуби), бачу квіти (Н. в. — квіти), бачу дерева (Н. в. — дерева).

• Назви міфічних істот (бог, русалка, лісовик) граматично істоти: бачу богів (Р. в.), бачу русалок (Р. в.). Назви померлих людей (мертвець, небіжчик) теж істоти: бачу мертвеців (Р. в.).

• Назви іграшок, що позначають людей або тварин (лялька, робот), можуть поводитися як істоти: бачу ляльки або бачу ляльок.

Схема розрізнення

У цьому розділі розберемо типові завдання НМТ на тему іменника: власні й загальні назви, істоти й неістоти, синтаксична роль. Кожен приклад іде з покроковим поясненням.

Приклад 1. Усі іменники є назвами істот у рядку

Завдання: Усі іменники є назвами істот у рядку

• учитель, лелека, сестра, лев

• учитель, натовп, лев

• дуб, кінь, сестра

• студентство, сова, брат

• зграя, учень, пес

Розв'язання: для кожного слова в рядку подумки підстав форму множини після «бачу» й перевір, чи збігається вона з родовим відмінком.

Рядок А: учитель → бачу учителів (Р. в.), лелека → бачу лелек (Р. в.), сестра → бачу сестер (Р. в.), лев → бачу левів (Р. в.). Усі збігаються з Р. в. — усі істоти. Ключ.

Рядок Б: учитель — істота, натовп → бачу натовпи (Н. в.), лев — істота. Натовп — збірна назва, граматично неістота.

Рядок В: дуб → бачу дуби (Н. в.) — неістота, хоч дерево живе; кінь → бачу коней (Р. в.) — істота; сестра — істота.

Рядок Г: студентство → бачу студентства (Н. в.) — збірна назва, неістота; сова → бачу сов (Р. в.) — істота; брат → бачу братів (Р. в.) — істота.

Рядок Д: зграя → бачу зграї (Н. в.) — неістота; учень, пес — істоти.

Відповідь: рядок А.

Чому інші відповіді неправильні: у рядку Б пастка — натовп (збірна назва), у В — дуб (рослина), у Г — студентство (збірна), у Д — зграя (збірна). Усі ці слова означають живих істот або їх сукупність, але граматично вони неістоти.

Приклад 2. Власною назвою є виділене слово в реченні

Завдання: Власною назвою є виділене слово в реченні

• Нашу доньку назвали Надією.

• Ми не втрачали надії.

• Лікар зробив рентген легень.

• Сила струму — п'ять амперів.

• Сільський коваль викував підкову.

Розв'язання: власна назва — це ім'я, прізвище, географічна назва тощо, що виділяє один предмет і пишеться з великої букви.

А. Надією — жіноче ім'я, власна назва, пишеться з великої букви. Ключ.

Б. надії — абстрактне поняття (почуття), загальна назва, з малої букви.

В. рентген — одиниця вимірювання, перейшла з власної назви в загальну, пишеться з малої.

Г. амперів — одиниця вимірювання, загальна назва з малої букви.

Д. коваль — професія, загальна назва, пишеться з малої букви. Прізвище Коваль писали б з великої.

Відповідь: А.

Приклад 3. Виділений іменник є додатком у реченні

Завдання: Виділений іменник є додатком у реченні

• Ми довго чекали весни.

• Весна прийшла рано.

• Весно красна, прийди!

• Найкраща пора — весна.

• Ми гуляли весняним парком.

Розв'язання: додаток відповідає на питання непрямих відмінків (кого? чого? кому? чому? кого? що? ким? чим?).

А. весни — стоїть у родовому відмінку (чекали кого? чого? — весни). Це додаток. Ключ.

Б. Весна — називний відмінок, підмет.

В. Весно — кличний відмінок, звертання, не член речення.

Г. весна — називний відмінок, іменна частина присудка (пора — це весна).

Д. весняним — це прикметник (яким? весняним), а не іменник.

Відповідь: А.

Приклад 4. Форма знахідного відмінка множини збігається з родовою у виділеного іменника

Завдання: Форма знахідного відмінка множини збігається з родовою у виділеного іменника в реченні

• На вокзалі ми зустріли друзів.

• Ми купили квіти.

• Лісники посадили дуби.

• Діти склали зошити.

• Ми побачили вогні міста.

Розв'язання: потрібно перевірити, чи збігається форма З. в. множини виділеного іменника з Р. в. множини (ознака істоти).

А. друзів — зустріли кого? друзів (З. в.). Н. в. множини — друзі, Р. в. множини — друзів. З. в. = Р. в. — істота. Ключ.

Б. квіти — купили що? квіти (З. в.). Н. в. — квіти, Р. в. — квітів. З. в. = Н. в. — неістота.

В. дуби — посадили що? дуби (З. в.). Н. в. — дуби, Р. в. — дубів. З. в. = Н. в. — неістота.

Г. зошити — склали що? зошити (З. в.). Н. в. — зошити, Р. в. — зошитів. З. в. = Н. в. — неістота.

Д. вогні — побачили що? вогні (З. в.). Н. в. — вогні, Р. в. — вогнів. З. в. = Н. в. — неістота.

Відповідь: А.

Зібрали найпоширеніші помилки, яких припускаються учні на НМТ під час виконання завдань про іменник. Запам'ятай їх — і не втратиш балів.

• 1. Збірні іменники вважають назвами істот. Помилка виникає через те, що слова народ, молодь, студентство, зграя, табун означають людей або тварин. Однак граматично це неістоти: бачу народ (Н. в.), бачу зграю (Н. в.). Завжди перевіряй формою знахідного відмінка множини.

• 2. Рослини й дерева вважають істотами, бо вони живі. Дуб, береза, квітка, троянда — це граматичні неістоти: бачу дуби (Н. в.), бачу квіти (Н. в.). Біологічний поділ на живе / неживе не збігається з граматичним.

• 3. Плутають власну й загальну назву, коли слово звучить однаково. Надія (ім'я) і надія (почуття), Коваль (прізвище) і коваль (професія), Віра (ім'я) і віра (релігійне поняття). Звертай увагу на написання (велика чи мала буква) і контекст речення.

• 4. Назви одиниць виміру (ампер, вольт, ват) вважають власними назвами. Хоч вони походять від прізвищ учених, у сучасній мові це загальні назви — їх пишуть з малої букви. Те саме зі словами рентген, ньютон, паскаль.

• 5. Механічно визначають підмет за називним відмінком. У реченні «Батько — лікар» слово «лікар» стоїть у Н. в., але це не підмет, а іменна частина присудка. Підмет — «батько». А в реченні «Мамо, йди сюди» слово «мамо» — звертання (кличний відмінок), яке взагалі не є членом речення.

• 6. Забувають, що в однині ознака істоти / неістоти працює не для всіх іменників. Для іменників чоловічого роду II відміни в однині З. в. = Р. в. в істот (бачу брата), але не = для неістот (бачу стіл). Для жіночого й середнього роду в однині перевірка через З. в. не працює — потрібна множина.

У програмі НМТ з української мови тема іменника входить до підтеми 4.1 «Іменник» розділу 4 «Морфологія». У змісті зазначено: «іменник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль; іменники власні та загальні, істоти й неістоти». У вимогах — «розпізнавати іменники, визначати їхню групу за лексичним значенням і вживаністю».

Формат завдань

У демоваріанті НМТ-2026 іменнику присвячено завдання 17, 18 і 20 — це завдання на відмінкові форми. Окремого завдання на власні й загальні назви чи на істоти й неістоти в демоваріанті немає, але ці знання необхідні для правильного виконання завдань на граматичні норми.

Завдання 11–25 у тесті — це завдання з вибором однієї правильної відповіді з п'яти (А–Д). Кожне таке завдання оцінюють в 1 бал. На виконання завдань з української мови відведено орієнтовно 60 хвилин.

Як може зустрітися тема на НМТ

• У завданні на граматичні норми можуть запропонувати вибрати правильну форму знахідного відмінка — для цього треба знати, чи іменник належить до істот, чи до неістот.

• У завданні на синтаксичну роль можуть попросити визначити, яким членом речення є виділений іменник.

• У завданні на лексичне значення можуть перевіряти вміння розрізняти власні й загальні назви.

• У завданні на правопис можуть перевіряти, чи правильно написано слово з великої / малої букви.

Стратегія виконання

• Для перевірки, чи іменник — назва істоти, підстав слово в множині після «бачу» й порівняй з Н. в. та Р. в.

• Для розрізнення власної й загальної назви зверни увагу на контекст і велику / малу букву.

• Для визначення синтаксичної ролі став питання від інших слів у реченні.

• Якщо сумніваєшся чи збірна назва є істотою, згадай: народ, молодь, зграя — неістоти.

Найчастіші запитання, які виникають під час вивчення теми.

• Іменник — частина мови, що означає предмет у широкому розумінні, відповідає на питання хто? або що? і має постійні ознаки (рід, власна чи загальна назва, істота чи неістота) та змінні (число, відмінок).

• У реченні іменник найчастіше виступає підметом або додатком; також може бути іменною частиною присудка, прикладкою, обставиною. Звертання не є членом речення.

• Власні назви (імена, прізвища, географічні назви) виділяють один предмет серед однорідних і пишуться з великої букви. Загальні назви називають цілий клас предметів.

• Власна назва може перейти в загальну (рентген, ампер, меценат, донжуан) — тоді її пишуть з малої букви. Загальна назва може стати власною (Надія, Коваль) — тоді її пишуть з великої.

• У назв істот знахідний відмінок множини збігається з родовим: бачу учнів, бачу сестер, бачу птахів. У неістот — з називним: бачу столи, бачу книжки, бачу дуби.

• Збірні назви людей і тварин (народ, молодь, студентство, зграя, табун) граматично є неістотами, хоч і означають живих істот.

• Рослини й дерева — неістоти, хоч вони живі. Міфічні істоти (бог, русалка) — істоти.

• Швидка перевірка: підстав слово в множині після «бачу». Збіг із Р. в. — істота, з Н. в. — неістота.