Ідеологічні кампанії повоєнних років: «ждановщина»

Перемога в Другій світовій війні не принесла радянському суспільству очікуваного послаблення режиму. Навпаки, уже в 1946 р. Москва взяла курс на посилення ідеологічного контролю. Причина — холодна війна, глобальне протистояння між СРСР і Заходом (США та їхніми союзниками), яке не переросло в прямий збройний конфлікт між двома наддержавами, але визначало політику в усьому світі.

Початок холодної війни

5 березня 1946 р. колишній прем’єр-міністр Великої Британії Вінстон Черчилль виголосив у Фултоні (США) промову, яка зробила загальновідомим образ «залізної завіси», що нібито опустилася над Європою, відділивши радянську сферу впливу від західної. У 1947 р. президент США Гаррі Трумен проголосив доктрину стримування комунізму (доктрина Трумена), а США запровадили план Маршалла — програму економічної допомоги європейським країнам. СРСР сприйняв ці кроки як загрозу й заборонив країнам свого блоку брати участь у плані Маршалла.

Мета ідеологічних кампаній 1946–1953 рр.

Радянське керівництво поставило собі кілька завдань:

• відгородити суспільство від впливу Заходу, не допустити проникнення «ворожої» інформації;

• розвіяти надії на лібералізацію режиму, які виникли після перемоги у війні;

• знову підкорити інтелігенцію партійному контролю, адже в роки війни митці й науковці отримали більше свободи;

• знайти «внутрішніх ворогів» — тих, кого можна звинуватити в нелояльності.

Механізм проведення кампаній

Усі кампанії розгорталися за подібною схемою. Спочатку в Москві виходила постанова ЦК ВКП(б) або редакційна стаття в центральній газеті. Потім ЦК КП(б)У ухвалював власну постанову, яка конкретизувала завдання для України. Далі проводили збори творчих спілок, наукових установ, редакцій — так звані «проробки», на яких «помилки» розбирали публічно. Завершувалося все публічним каяттям митця, його звільненням, забороною друкуватися, а в окремих випадках — арештом.

Керівники УРСР у 1945–1953 рр.

Першим секретарем ЦК КП(б)У в 1938–1949 рр. (з перервою 1947 р.) був Микита Хрущов. Саме він проводив перші кампанії в Україні. Однак у березні 1947 р. Хрущова усунули з посади першого секретаря ЦК КП(б)У (він лишився головою Ради Міністрів УРСР), а на його місце призначили Лазаря Кагановича — одного з найжорсткіших сталінських діячів. Каганович очолював КП(б)У лише до грудня 1947 р., але за ці місяці посилив пошук «українських буржуазних націоналістів» серед інтелігенції. У грудні 1947 р. Хрущов знову очолив КП(б)У й керував нею до грудня 1949 р. У 1949–1953 рр. партію очолював Леонід Мельников, який продовжив репресивний курс.

Першою й наймасштабнішою ідеологічною кампанією повоєнних років стала ждановщина — боротьба за «ідейну чистоту» літератури й мистецтва. Назву кампанія дістала від імені секретаря ЦК ВКП(б) Андрія Жданова, який особисто керував «чистками» в культурі.

Постанова про журнали «Звезда» і «Ленинград»

14 серпня 1946 р. ЦК ВКП(б) ухвалив постанову «Про журнали «Звезда» і «Ленинград»». У ній засуджувалися твори Анни Ахматової та Михайла Зощенка — їх звинуватили в «безідейності», «аполітичності» й «низькопоклонстві перед Заходом». Журнал «Ленинград» закрили, а Ахматова й Зощенко опинилися в фактичній творчій ізоляції. Ця постанова стала сигналом для розгортання подібних кампаній у всіх республіках СРСР.

Ждановщина в Україні

У 1946 р. ЦК КП(б)У ухвалив постанови, які засуджували «Нарис історії української літератури» та діяльність літературних журналів. У 1947 р. під удар потрапили праці Інституту історії України АН УРСР — їх звинуватили в «націоналістичних помилках». Від науковців вимагали показувати «возз’єднання» України з Росією як найвище благо, а не аналізувати національні особливості.

Цькування українських митців

За «ідейні помилки» постраждали визнані радянські митці, які до того мали високий статус:

• Максим Рильський — відомий поет, перекладач, голова Спілки письменників України. Його звинуватили в «націоналізмі» й усунули з посади голови Спілки письменників. Рильський мусив публічно каятися й переписувати деякі твори.

• Юрій Яновський — автор роману «Жива вода». Його твір засудили за «ідеалізацію минулого» й недостатнє возвеличення радянської дійсності.

• Олександр Довженко — кінорежисер і письменник. Його кіноповість «Україна в огні» Й. Сталін особисто засудив ще 1944 р. Довженкові не дозволяли працювати в Україні, він жив і працював у Москві під постійним наглядом.

Вимоги до творчості

Ждановщина встановила жорсткі рамки для літератури й мистецтва. Від митців вимагали:

• оспівувати партію, Й. Сталіна й «старшого брата» — російський народ;

• не «ідеалізувати» козацьке минуле, а показувати його крізь призму «возз’єднання» з Росією;

• зображати радянську дійсність як найкращу в історії України.

Митці, які не вписувалися в ці рамки, мусили публічно каятися, переписувати твори або взагалі припиняли друкуватися. Багато хто писав «у шухляду» — для себе, без надії опублікувати.

Після літературно-мистецької кампанії влада взялася за науку. У 1948–1953 рр. розгорнулися ще три великі кампанії: лисенківщина, боротьба з «космополітизмом» і «справа лікарів». Їх об’єднувала мета — ізолювати радянське суспільство від західних впливів і знайти «ворогів» усередині країни.

Лисенківщина: розгром генетики (1948)

У серпні 1948 р. відбулася сесія Всесоюзної академії сільськогосподарських наук імені Леніна (ВАСГНІЛ). На ній агроном Трохим Лисенко, який мав підтримку Й. Сталіна, проголосив своє вчення єдино правильним, а класичну генетику оголосив «буржуазною лженаукою». Генетику звинувачували в тому, що вона нібито суперечить марксизму-ленінізму, визнає «незмінність» спадковості й не дає змоги швидко «переробляти» природу.

Наслідки лисенківщини були нищівними. Генетиків звільняли з посад, закривали лабораторії, припиняли дослідження. Радянська біологія й селекція на десятиліття відстали від світової науки. В Україні постраждали, зокрема, генетики з Інституту ботаніки АН УРСР та Інституту генетики й селекції.

Боротьба з «космополітизмом» (1949)

У 1949 р. стартувала кампанія боротьби з «космополітизмом». Поняття «космополітизм» пропаганда використовувала як ярлик для будь-якого визнання досягнень західної науки, літератури чи культури. Це називали «низькопоклонством перед Заходом». Кампанія мала виразний антисемітський характер — найбільше постраждали діячі культури й науки єврейського походження. Їх звинувачували в тому, що вони нібито зневажають «радянський патріотизм» і захоплюються Заходом.

«Справа лікарів» (січень 1953)

У січні 1953 р. радянська пропаганда оголосила про «розкриття» змови групи відомих лікарів, здебільшого єврейського походження. Їх звинуватили в намірі вбити радянських керівників — Й. Сталіна та інших членів Політбюро. «Справа лікарів» мала стати сигналом до нової великої чистки, можливо, з депортацією єврейського населення. Однак 5 березня 1953 р. Й. Сталін помер, і справу швидко закрили. Заарештованих лікарів звільнили, а звинувачення визнали сфабрикованими.

Спільні риси кампаній

Попри різні сфери — література, біологія, медицина — усі кампанії мали спільні ознаки:

• ізоляція від Заходу — будь-які контакти чи запозичення оголошувалися злочином;

• пошук «внутрішніх ворогів» — кампанії створювали образ ворога всередині країни;

• страх і самоцензура — науковці й митці боялися висловлювати власні думки;

• антисемітський підтекст — особливо в кампаніях 1949–1953 рр.

Окремою, але дуже показовою сторінкою ідеологічних кампаній стало цькування Володимира Сосюри 1951 р. Воно показало, що влада вважає «націоналістичним» навіть патріотичний вірш, якщо він оспівує Україну, а не «радянську Батьківщину».

Стаття «Правди» від 2 липня 1951 р.

2 липня 1951 р. центральна газета «Правда» опублікувала редакційну статтю «Проти ідеологічних перекручень у літературі». У ній нищівній критиці піддали вірш Володимира Сосюри «Любіть Україну!», написаний ще 1944 р. Поета звинуватили в тому, що він оспівує Україну «поза часом і простором», тобто не як радянську республіку, а як вічну, історичну цінність. Це оголосили проявом «українського буржуазного націоналізму».

Сосюра мусив публічно каятися, визнати «помилки» й переписувати вірш. Однак психологічно цькування підірвало його здоров’я — поет пережив інсульт і довго не міг одужати.

Критика опери «Богдан Хмельницький»

Того ж 1951 р. під удар потрапило лібрето опери Костянтина Данькевича «Богдан Хмельницький». Критики заявили, що в опері недостатньо показано «роль російського народу» в подіях XVII ст. Це була типова вимога ждановщини: будь-яка історична подія мала подаватися крізь призму «дружби народів» і провідної ролі Росії.

Ярлик «український буржуазний націоналізм»

«Український буржуазний націоналізм» — головний ідеологічний ярлик повоєнних років. Його чіпляли до будь-якого вияву національної свідомості:

• любові до української мови, якщо вона ставилася вище за російську;

• інтересу до козацької історії, зокрема до Гетьманщини;

• згадок про голод 1932–1933 рр. чи репресії;

• критики русифікації.

Фактично цей ярлик означав будь-який відступ від офіційної лінії, яка вимагала визнавати «старшим братом» російський народ, а українську культуру — лише частиною «єдиної радянської культури».

Наслідки кампаній

Ідеологічні кампанії 1946–1953 рр. мали глибокі наслідки. В інтелігенції запанували страх і самоцензура. Митці писали «у шухляду», боячись публікувати твори, які могли б визнати «націоналістичними». Багато хто вдався до пристосуванства — писав оди на честь Й. Сталіна й партії, щоб вижити. Кампанії згасли лише після смерті Й. Сталіна в березні 1953 р. Згодом почалася «відлига» — період відносної лібералізації, але це вже тема наступного розділу.

Розгляньмо кілька типових завдань, які трапляються на НМТ з теми ідеологічних кампаній 1946–1953 рр.

Приклад 1. Завдання «3 з 7»

Умова: Які три явища характерні для ідеологічних кампаній в УРСР 1946–1953 рр.?

Розв’язання: Згадаймо, які кампанії відбувалися в цей період. По-перше, це ждановщина — цькування митців за «ідейні помилки» (М. Рильського, Ю. Яновського, О. Довженка). По-друге, лисенківщина — розгром генетики як «буржуазної лженауки» (1948). По-третє, боротьба з «космополітизмом» — «низькопоклонством перед Заходом» (1949).

Відповідь: цькування митців за «ідейні помилки», розгром генетики як «буржуазної лженауки», боротьба з «космополітизмом».

Чому інші варіанти неправильні? Реабілітація жертв репресій — це ознака «відлиги» (після 1953 р.). Клуб творчої молоді «Сучасник» (1959–1964) — осередок шістдесятників доби «відлиги». Політика українізації — це 1920-ті рр. Поширення самвидаву — також 1960-ті рр.

Приклад 2. Вибір однієї відповіді за уривком документа

Умова: Прочитайте уривок постанови: «…журнал друкує твори, пройняті ідеями українського буржуазного націоналізму, ідеалізує минуле й замовчує провідну роль великого російського народу…». Яку кампанію відображає цей документ?

Розв’язання: Уривок містить типові звинувачення ждановщини: «ідеалізація минулого», «замовчування ролі російського народу», «український буржуазний націоналізм». Це мова постанов ЦК КП(б)У 1946–1947 рр., спрямованих проти літературних журналів та історичних праць.

Відповідь: ждановщину.

Чому не українізація? Українізація (1920-ті рр.) навпаки заохочувала розвиток української мови й культури. Десталінізація (розпочалася після смерті Й. Сталіна 1953 р., офіційного характеру набула після XX з'їзду КПРС 1956 р.) — критика культу особи Й. Сталіна. Перебудова (1985–1991) — спроба реформувати систему. Жодна з них не звинувачувала митців у «націоналізмі» за ідеалізацію минулого.

Приклад 3. Вибір однієї відповіді — «лисенківщина»

Умова: Що означало поняття «лисенківщина»?

Розв’язання: Лисенківщина — це розгром генетики й утвердження псевдонаукових поглядів агронома Трохима Лисенка, якого підтримував Й. Сталін. У серпні 1948 р. сесія ВАСГНІЛ оголосила генетику «буржуазною лженаукою», а вчення Лисенка — єдино правильним.

Відповідь: розгром генетики й утвердження псевдонаукових поглядів Т. Лисенка (1948).

Чому інші варіанти неправильні? Боротьба з «низькопоклонством перед Заходом» — це «космополітизм» (1949). Кампанія проти вірша В. Сосюри — це 1951 р. «Справа лікарів» — це 1953 р., зовсім інша подія.

Приклад 4. Вибір однієї відповіді — твір, оголошений націоналістичним

Умова: Який твір газета «Правда» 1951 р. оголосила націоналістичним?

Розв’язання: 2 липня 1951 р. «Правда» опублікувала статтю «Проти ідеологічних перекручень у літературі», у якій засудила вірш Володимира Сосюри «Любіть Україну!» (написаний 1944 р.). Поета звинуватили в тому, що він оспівує Україну «поза часом і простором».

Відповідь: вірш В. Сосюри «Любіть Україну!».

Чому не інші варіанти? Кіноповість О. Довженка «Україна в огні» засудив Й. Сталін ще 1944 р., але це не пов’язано з кампанією 1951 р. Роман О. Гончара «Собор» критикували в 1968 р. (вже в період «застою»). Поема Т. Шевченка «Кавказ» була заборонена в XIX ст., але до кампанії 1951 р. вона не стосується.

На НМТ учні часто припускаються однотипних помилок у темі ідеологічних кампаній. Ось найпоширеніші пастки:

• Плутають кампанії між собою. Ждановщина — це література й мистецтво (з 1946 р.). Лисенківщина — генетика (1948 р.). «Космополітизм» — «низькопоклонство перед Заходом» (1949 р.). Запам’ятай: ждановщина → культура, лисенківщина → наука (біологія), космополітизм → боротьба із західними впливами.

• Думають, що цькували лише «ворогів народу». Насправді під удар потрапили визнані радянські митці — Максим Рильський (голова Спілки письменників України), Володимир Сосюра (лауреат Сталінської премії), Олександр Довженко. Влада не розрізняла «своїх» і «чужих» — вона карала всіх, хто відступав від лінії партії.

• Датування кампанії проти «Любіть Україну!» 1944 роком. Вірш справді написано 1944 р., але кампанія проти нього розгорнулася 1951 р. — через сім років після написання. Не плутай рік написання твору з роком цькування.

• Відносять ідеологічні кампанії до «відлиги». «Відлига» почалася після смерті Й. Сталіна (1953 р.) і тривала приблизно до початку 1960-х рр. Ідеологічні кампанії — це 1946–1953 рр., тобто до «відлиги». Не плутай ці періоди.

• Вважають, що Л. Каганович очолював КП(б)У весь повоєнний час. Лазар Каганович був першим секретарем ЦК КП(б)У лише з березня по грудень 1947 р. До і після нього (1938–1947, 1947–1949) КП(б)У очолював М. Хрущов, а в 1949–1953 рр. — Л. Мельников.

• Плутають холодну війну з «гарячою». Холодна війна — це глобальне протистояння СРСР і США без прямих бойових дій між ними. Це не означає, що не було локальних воєн (Корейська війна 1950–1953 рр.), але СРСР і США безпосередньо не воювали одне проти одного.

Тема ідеологічних кампаній 1946–1953 рр. входить до теми 27 програми НМТ з історії України. Ось що треба знати про формат перевірки:

Поняття й персоналії теми 27

Програма вимагає знати поняття: «ждановщина», «лисенківщина», «космополітизм», «холодна війна». Серед персоналій — М. Рильський, В. Сосюра, П. Тичина, А. Малишко. Зміст теми — ідеологічні кампанії й «чистки» творчої інтелігенції.

Формати завдань

• Завдання «3 з 7» (№ 28–30 у тесті). Пропонується сім варіантів, з яких треба обрати три правильні. 1 бал за кожен правильно вказаний варіант, максимум 3 бали. У демоваріанті 2026 р. завдання 29 перевіряє характерні риси режиму (тема 26).

• Вибір однієї відповіді з чотирьох (№ 1–20). Кожне таке завдання оцінюється в 1 бал. Стимулом може бути уривок документа — наприклад, постанови ЦК КП(б)У чи статті з газети. У демоваріанті 2026 р. завдання 19 (тема 29) побудоване саме на уривку документа.

• Завдання на відповідність (№ 21–24). У демоваріанті 2026 р. завдання 24 на відповідність «поняття ↔ період» охоплює теми 27, 28, 29 і 31–32. Це означає, що поняття теми 27 (ждановщина, лисенківщина, космополітизм) треба впевнено відносити до 1946–1953 рр.

Стратегія підготовки

Найкращий спосіб підготуватися — скласти таблицю кампаній: рік, назва, сфера, ключові події, постраждалі особи. Тоді в завданні на відповідність ти легко зіставиш поняття з періодом, а в завданні «3 з 7» — упізнаєш ознаки саме 1946–1953 рр., а не «відлиги» чи українізації.

• 1946–1953 рр. — період ідеологічних кампаній в УРСР на тлі холодної війни.

• Ждановщина (з 1946 р.) — кампанія за «ідейну чистоту» літератури й мистецтва. Постанови ЦК ВКП(б) і ЦК КП(б)У, цькування М. Рильського, Ю. Яновського, О. Довженка. Вимога оспівувати партію, Й. Сталіна й «старшого брата» — російський народ.

• 1948 р. — лисенківщина: розгром генетики як «буржуазної лженауки», утвердження псевдонаукових поглядів Т. Лисенка.

• 1949 р. — боротьба з «космополітизмом» («низькопоклонством перед Заходом»). Антисемітський характер.

• Січень 1953 р. — «справа лікарів»: звинувачення лікарів-євреїв у змові з метою вбити радянських керівників. Після смерті Й. Сталіна справу закрили.

• 1951 р. — кампанія проти вірша В. Сосюри «Любіть Україну!». Стаття «Правди» від 2 липня 1951 р. оголосила вірш націоналістичним.

• Головний ярлик — «український буржуазний націоналізм». Його чіпляли до будь-якого вияву національної свідомості.

• Л. Каганович очолював КП(б)У в березні — грудні 1947 р. Посилив пошук «націоналістів».

• Кампанії згасли після смерті Й. Сталіна в березні 1953 р. Почалася «відлига».