Гетьман Іван Мазепа: внутрішня політика і меценатство

Іван Мазепа народився 1639 року в селі Мазепинці на Білоцерківщині. Він походив із правобережної православної шляхти — його батько Адам-Степан Мазепа був козаком і сподвижником Богдана Хмельницького. Майбутній гетьман здобув блискучу освіту: спочатку навчався в Києво-Могилянській колегії, а згодом — у єзуїтському колегіумі у Варшаві. Він вільно володів кількома мовами (польською, латиною, німецькою, італійською), служив пажем при дворі польського короля Яна Казимира й мав змогу подорожувати Західною Європою. Цей досвід сформував у нього широкий світогляд і розуміння європейської політики.

Після повернення на українські землі Мазепа вступив на службу до гетьмана Петра Дорошенка, де був ротмістром надвірної корогви, а згодом генеральним писарем. 1674 року він потрапив у полон до запорожців, які передали його лівобережному гетьманові Івану Самойловичу. Самойлович, оцінивши освіченість і здібності Мазепи, зробив його генеральним осавулом на Лівобережжі. Так Мазепа опинився в центрі політичного життя Гетьманщини.

Коломацька рада 1687 року

У 1687 році московське військо на чолі з князем Василем Голіциним вирушило в перший Кримський похід. Похід виявився невдалим, і царський уряд вирішив покласти провину на гетьмана Івана Самойловича. Його звинуватили в потуранні татарам і змовах, після чого скинули й заслали до Сибіру. 25 липня (4 серпня за новим стилем) 1687 року на річці Коломак (біля сучасного міста Валки на Харківщині) відбулася козацька рада, на якій гетьманом обрали Івана Мазепу.

Тоді ж було укладено так звані Коломацькі статті — договір між гетьманом і московським урядом, який визначав умови правління. Вони підтверджували попередні угоди (зокрема Глухівські статті 1669 року), але додавали нові обмеження:

• заборона гетьманові вести самостійні зносини з іноземними державами;

• розміщення в Батурині (гетьманській столиці) московського стрілецького полку — офіційно «для охорони» гетьмана, а фактично для контролю;

• заохочення шлюбів між українцями та росіянами й переселення людей з російських земель на територію Гетьманщини;

• заборона називати територію Гетьманщини «гетьманського регіменту» — відтепер вона мала іменуватися «царської пресвітлої величності».

Коломацькі статті стали важливою віхою: вони засвідчили посилення контролю Москви над Гетьманщиною, хоча Мазепа на початку свого правління демонстрував цілковиту лояльність до царя.

Прийшовши до влади, Іван Мазепа поставив собі за мету зміцнити гетьманську владу й сформувати заможну, освічену еліту, лояльну до нього. Основним інструментом цієї політики стала роздача маєтностей старшині. Гетьман видавав універсали, які надавали козацькій старшині землі з селянами, перетворюючи їх на великих землевласників. Крім того, Мазепа поширив почесне звання бунчукових товаришів — осіб, які мали привілеї старшини, але не обіймали постійних посад. Це зміцнювало соціальну базу гетьмана.

Водночас Мазепа спирався не лише на старшину. Він утримував наймані сердюцькі (піхотні) та компанійські (кінні) полки, які були безпосередньо підпорядковані гетьманові й не залежали від полковників. Це давало йому військову силу, незалежну від старшинських впливів.

Соціальні суперечності й універсал 1701 року

Політика Мазепи мала й зворотний бік. Роздача маєтностей старшині супроводжувалася зростанням повинностей селян і рядових козаків. Частина козаків втрачала свій статус і переходила в розряд посполитих (селян), що викликало невдоволення. Щоб зменшити соціальну напругу, 1701 року Мазепа видав універсал, який обмежував панщину двома днями на тиждень. Це був перший в історії Гетьманщини документ, який регламентував селянські повинності. Однак на практиці старшина часто ігнорувала це обмеження.

Повстання Петра Іваненка (Петрика) 1692 року

Найпомітнішим виявом соціального невдоволення стало повстання Петра Іваненка, відомого як Петрик. Він був канцеляристом Генеральної військової канцелярії — тобто належав до освічених кіл, але не належав до верхівки старшини. 1692 року Петрик утік на Запорожжя, де уклав угоду з Кримським ханством. Він закликав виступити проти старшини, орендарів і Москви, обіцяючи соціальну справедливість і зрівняння в правах.

Однак масової підтримки Петрик не здобув. Запорожці не довіряли союзу з кримськими татарами — традиційними ворогами, а селяни й рядові козаки боялися репресій з боку гетьманської влади. Походи Петрика 1692–1696 років провалилися, і повстання згасло. Ця подія показала, що соціальний протест у Гетьманщині ще не мав достатньої організаційної сили, але водночас засвідчила глибину суперечностей між старшиною та рядовим козацтвом.

Упродовж перших двадцяти років свого гетьманування Іван Мазепа був вірним союзником Московського царства. Він брав участь у військових кампаніях, які вела Москва проти Османської імперії та Кримського ханства в межах Священної ліги — коаліції європейських держав, створеної для боротьби з турками.

Кримські походи 1687 і 1689 років

Першим випробуванням для Мазепи стали Кримські походи, організовані московським князем Василем Голіциним. У 1687 році московське військо разом із козаками вирушило на Крим, але похід провалився через спеку, нестачу води й фуражу. Саме після цього невдалого походу скинули гетьмана Самойловича, а на його місце обрали Мазепу. Другий Кримський похід 1689 року також завершився невдачею — війська дійшли до Перекопу, але не змогли його взяти й повернулися назад.

Хоча обидва походи були безрезультатними, участь у них козаків під проводом Мазепи зміцнила його позиції в очах московського уряду. Він продемонстрував лояльність і військову слухняність.

Азовські походи Петра I (1695–1696)

Значно успішнішими були Азовські походи молодого царя Петра I. У 1695 році московське військо вперше спробувало взяти турецьку фортецю Азов у гирлі Дону, але невдало. Натомість козаки Мазепи того ж року здобули турецькі фортеці в пониззі Дніпра — Кизи-Кермен і Тавань. У 1696 році московське військо за підтримки козаків узяло Азов. Це була перша велика перемога Петра I.

Мазепа здобув велику довіру царя. 1700 року він став другим в історії кавалером ордена Андрія Первозванного (після Ф. Головіна) — найвищої нагороди Московської держави. Водночас дедалі частіше козаків використовували у війнах царя, що виснажувало Гетьманщину й підготувало ґрунт для майбутнього розриву.

Похід на Правобережжя 1704 року

1704 року, скориставшись Північною війною, Мазепа з дозволу Петра I зайняв Правобережну Україну. Він арештував правобережного полковника Семена Палія (про це докладніше в окремому юніті) й фактично став гетьманом обох берегів Дніпра. Це був найвищий пік його влади — але водночас останній період лояльності до царя.

Іван Мазепа ввійшов в історію не лише як політик і воєначальник, а і як найбільший меценат української культури кінця XVII — початку XVIII століття. Він скерував величезні кошти на освіту, книгодрукування та церковне будівництво, залишивши по собі унікальну архітектурну спадщину, яку називають мазепинським бароко.

Підтримка освіти: Києво-Могилянська академія та Чернігівський колегіум

Найважливішим освітнім проєктом Мазепи була Києво-Могилянська колегія (заснована Петром Могилою 1632 року). Гетьман профінансував будівництво нового навчального корпусу, а 1701 року домігся від царя Петра I надання колегії статусу академії. Відтоді заклад офіційно називався Києво-Могилянською академією. Мазепа також матеріально підтримував студентів і викладачів, дарував книги й кошти на утримання.

1700 року за підтримки гетьмана архієпископ Іоанн Максимович заснував Чернігівський колегіум — другий важливий освітній осередок Гетьманщини. Мазепа також фінансував школи при монастирях і друкарні, що видавали богослужбові та навчальні книги.

Церковне будівництво

Мазепа збудував і відновив десятки храмів по всій Гетьманщині. Серед найвідоміших:

• Миколаївський (Військовий) собор у Києві — головний храм київської залоги;

• Богоявленська церква Братського монастиря в Києві (на території Києво-Могилянської академії);

• Всіхсвятська церква над Економічною брамою Києво-Печерської лаври та мури самої лаври;

• Вознесенський собор у Переяславі;

• відновлення Софійського собору й Михайлівського Золотоверхого собору в Києві.

Мазепинське бароко

Храми, збудовані коштом Мазепи, утворюють окремий стиль — мазепинське (козацьке) бароко. Його характерні риси: пишний декор фасадів, фігурні бані (грушоподібні або цибулясті), поєднання європейських барокових форм із традиціями українського дерев'яного зодчества. Ці споруди мали підкреслювати велич гетьманської влади й сакральний статус Гетьманщини.

Візуальні джерела: як упізнати Мазепу

На портретах і гравюрах Івана Мазепу зазвичай зображують із гетьманською булавою та гербом «Курч» (стріла, перехрещена з шаблею). Найвідоміше візуальне джерело — гравюра Івана Мигури «Іван Мазепа серед своїх добрих справ». На ній гетьман стоїть у центрі, а довкола нього зображено храми, збудовані його коштом. Ця гравюра є однією з 9 пам'яток теми 10 програми НМТ.

Приклад 1. «3 з 7» — внутрішня політика Мазепи

Завдання: Які три факти з перелічених стосуються внутрішньої політики Івана Мазепи?

• А. Наділення старшини маєтностями універсалами гетьмана

• Б. Глухівські статті 1669 року

• В. Універсал 1701 року про обмеження панщини двома днями на тиждень

• Г. «Великий згін» 1679 року

• Д. Поширення звання бунчукових товаришів

• Е. Скасування кріпацтва

• Є. Ліквідація полкового устрою Гетьманщини

Розв'язання: Внутрішня політика Мазепи передбачала зміцнення старшини через роздачу маєтностей (А), обмеження панщини універсалом 1701 року (В) і поширення звання бунчукових товаришів (Д). Глухівські статті (Б) стосуються гетьмана Дем'яна Многогрішного (1669), «Великий згін» (Г) — примусового переселення з Правобережжя 1679 року за гетьмана І. Самойловича, скасування кріпацтва (Е) — 1861 року, а ліквідація полкового устрою (Є) відбулася в 1780-х роках.

Відповідь: А, В, Д.

Чому інші варіанти неправильні? Глухівські статті — це інший договір з іншим гетьманом; «Великий згін» відбувся 1679 року, ще до гетьманування Мазепи; скасування кріпацтва й ліквідація полкового устрою сталися після Мазепи.

Приклад 2. Вибір однієї відповіді — гравюра І. Мигури

Завдання: На гравюрі зображено гетьмана в центрі, а довкола нього — храми, збудовані його коштом. Кого зображено на цій гравюрі?

• А. Богдана Хмельницького

• Б. Івана Самойловича

• В. Івана Мазепу

• Г. Кирила Розумовського

Розв'язання: Опис відповідає гравюрі Івана Мигури «Іван Мазепа серед своїх добрих справ». Гетьман оточений зображеннями храмів, які він збудував або відновив. Богдан Хмельницький (А) не був таким масштабним будівничим; Іван Самойлович (Б) — попередник Мазепи, якого скинули 1687 року; Кирило Розумовський (Г) — останній гетьман (1750–1764), який діяв в іншу епоху.

Відповідь: В.

Приклад 3. Вибір однієї відповіді — Коломацькі статті

Завдання: Що передбачали Коломацькі статті 1687 року?

• А. Призначення московських воєвод лише в п'ять міст Гетьманщини

• Б. Розміщення московського стрілецького полку в Батурині

• В. Утворення Великого князівства Руського

• Г. Ліквідацію гетьманства

Розв'язання: Коломацькі статті передбачали, серед іншого, розміщення московського стрілецького полку в Батурині (Б) — офіційно для охорони гетьмана, а фактично для контролю. Воєводи в п'яти містах (А) — це умова Глухівських статей 1669 року. Утворення Великого князівства Руського (В) — проєкт Гадяцького договору 1658 року. Ліквідація гетьманства (Г) сталася 1764 року.

Відповідь: Б.

Приклад 4. «3 з 7» — меценатство Мазепи

Завдання: Які три об'єкти з перелічених пов'язані з меценатством Івана Мазепи?

• А. Новий корпус Києво-Могилянської академії

• Б. Острозька академія

• В. Миколаївський собор у Києві

• Г. Андріївська церква в Києві

• Д. Вознесенський собор у Переяславі

• Е. Собор святого Юра у Львові

• Є. Троїцький собор у Новомосковську

Розв'язання: Мазепа профінансував новий корпус Києво-Могилянської академії (А), збудував Миколаївський собор у Києві (В) і Вознесенський собор у Переяславі (Д). Острозька академія (Б) заснована князем Костянтином Острозьким 1576 року. Андріївська церква (Г) збудована в 1747–1753 роках за проєктом Б. Растреллі. Собор святого Юра (Е) — греко-католицький храм у Львові. Троїцький собор у Новомосковську (Є) — дерев'яна церква 1770-х років, не пов'язана з Мазепою.

Відповідь: А, В, Д.

• Вважати, що Мазепа від початку правління готувався до розриву з Москвою. Насправді до 1708 року він був лояльним союзником Петра I, брав участь в Азовських походах, отримав орден Андрія Первозванного. Розрив став наслідком Північної війни й тиску царя на автономію Гетьманщини.

• Плутати Коломацькі статті (1687, І. Мазепа) з Глухівськими статтями (1669, Д. Многогрішний). Коломацькі статті стосуються обрання Мазепи, Глухівські — обрання Многогрішного. Запам'ятай: Коломак — Мазепа, Глухів — Многогрішний.

• Вважати повстання Петрика підтриманим усім Запорожжям. Насправді масової підтримки воно не здобуло — запорожці не довіряли союзу з кримськими татарами, а селяни боялися репресій.

• Приписувати Мазепі заснування Києво-Могилянської колегії. Колегію заснував Петро Могила 1632 року. Мазепа був меценатом академії: фінансував новий корпус і домігся статусу академії 1701 року.

• Думати, що універсал 1701 року скасував панщину. Він лише обмежив її двома днями на тиждень — це була спроба зменшити соціальне невдоволення, а не скасувати повинності.

• Плутати Кримські походи В. Голіцина (1687, 1689) з Азовськими походами Петра I (1695–1696). Кримські походи були невдалими через спеку й нестачу води; Азовські — успішними, зі взяттям фортеці Азов.

Іван Мазепа — одна з ключових постатей програми НМТ з історії України. Його зображення можуть запропонувати для візуального розпізнавання в завданнях 1–20 (вибір однієї відповіді). У демоваріанті НМТ-2026 завдання 30 — це формат «3 з 7» про біографію діяча за фото (хоча там інший період, сам формат показовий).

Зміст теми 10 програми починається з «Гетьманщини в 1687–1709 рр.» і називає культуру та Києво-Могилянську академію. Серед 9 пам'яток теми — гравюра Івана Мигури «Іван Мазепа серед своїх добрих справ». У демоваріанті НМТ-2026 тему 10 перевіряє, зокрема, завдання 6 — вибір однієї відповіді за фото пам'ятки.

Формати завдань:

• «3 з 7» (завдання 28–30): потрібно обрати три правильні варіанти з семи. По 1 балу за кожен правильний вибір, максимум 3 бали.

• Вибір однієї відповіді (завдання 1–20): чотири варіанти, один правильний. 1 бал.

• Логічні пари (завдання 21–24): співвіднесення чотирьох елементів лівої колонки з п'ятьма правої (один зайвий). Від 0 до 4 балів.

• Послідовність (завдання 25–27): чотири події в правильному хронологічному порядку. Від 0 до 3 балів.

Стратегія: зверни увагу на візуальні матеріали — портрети, гравюри, фото пам'яток мазепинського бароко. Завчай дати (1687 — Коломацька рада, 1692 — повстання Петрика, 1695–1696 — Азовські походи, 1701 — універсал про панщину, 1704 — похід на Правобережжя) та ключові поняття (Коломацькі статті, бунчукові товариші, мазепинське бароко).

• 1687 — Коломацька рада: обрання Івана Мазепи гетьманом. Коломацькі статті: стрілецький полк у Батурині, заборона зносин з іноземними державами.

• Опора на старшину: роздавання маєтностей універсалами, поширення звання бунчукових товаришів, наймані сердюцькі й компанійські полки.

• 1701 — універсал, який обмежив панщину двома днями на тиждень (перше регламентування повинностей в Гетьманщині).

• 1692 — повстання Петра Іваненка (Петрика) з опорою на Кримське ханство; масової підтримки не здобуло, походи 1692–1696 провалилися.

• Участь у Кримських походах В. Голіцина (1687, 1689 — невдалі) та Азовських походах Петра I (1695–1696 — успішні, взято Азов).

• Меценат: Києво-Могилянська академія (новий корпус, статус академії з 1701), Чернігівський колегіум (1700), храми мазепинського бароко (Миколаївський собор, Вознесенський собор, Всіхсвятська церква).

• До 1708 року Мазепа — лояльний союзник Петра I; 1704 року з дозволу царя зайняв Правобережжя, став гетьманом обох берегів.