Дієслово: інфінітив, вид, час і спосіб

Дієслово — це самостійна частина мови, що означає дію або стан предмета. Дієслово відповідає на питання що робити? що зробити? що робить? що зробив? що робитиме? тощо. У реченні дієслово найчастіше виконує роль присудка: «Діти читають», «Сонце зійшло», «Ми писатимемо твір». Однак інфінітив (початкова форма) може бути будь-яким членом речення: «Читати — корисно» (підмет), «Моя мрія — мандрувати» (присудок), «Прошу тебе мовчати» (додаток).

Дієвідмінювані (особові) форми

Основна маса дієслів — це дієвідмінювані, або особові, форми. Вони змінюються за способами, часами, особами й числами, а в минулому часі — за родами й числами. Наприклад: читаю (1 особа однини, теперішній час, дійсний спосіб), читаєш (2 особа однини), читав (чоловічий рід, однина, минулий час), читала (жіночий рід), читав би (умовний спосіб), читай (наказовий спосіб). Як бачиш, те саме дієслово читати набуває різних закінчень і суфіксів залежно від граматичних категорій.

Відмінювана форма — дієприкметник

Дієприкметник — це особлива форма дієслова, що виражає ознаку предмета за дією. Він змінюється за родами, числами й відмінками, тобто поводиться як прикметник: прочитаний лист, прочитаної книжки, прочитаному твору. У реченні дієприкметник найчастіше буває означенням: «На столі лежить прочитаний лист». Творення дієприкметників докладно розглянуто в окремому юніті курсу.

Незмінні форми дієслова

До незмінних форм належать:

• Інфінітив — початкова (неозначена) форма дієслова. Він не має часу, особи, числа й роду. Інфінітив закінчується на -ти (читати, нести, учитися), рідше на -ть (співать, робить — у фольклорі та поезії).

• Дієприслівник — незмінна форма, що означає додаткову дію: читаючи (паралельна дія), прочитавши (завершена дія). Дієприслівник не змінюється ні за особами, ні за числами, ні за родами.

• Безособові форми на -но, -то — виражають дію, виконану кимось неозначеним: прочитано, розбито, зроблено, закрито. Ці форми не змінюються взагалі й уживаються в безособових реченнях: «Книжку прочитано», «Вікно розбито».

Межа теми: творення дієприкметників, дієприслівників і форм на -но, -то детально розглядають окремі юніти курсу. У цьому юніті ти навчишся розпізнавати ці форми серед інших дієслівних форм.

Вид — це постійна граматична ознака дієслова, яка показує, чи завершена дія, чи вона триває. В українській мові розрізняють два види: недоконаний і доконаний.

Недоконаний вид

Недоконаний вид (НВ) означає дію в процесі, без указівки на її завершення. Відповідає на питання що робити? (для інфінітива), що робить? що робив? що робитиме? (для особових форм). Приклади: писати, читати, будувати, малювати, стрибати. Дієслова недоконаного виду мають форми всіх трьох часів: теперішнього (пишу), минулого (писав), майбутнього (писатиму, буду писати).

Доконаний вид

Доконаний вид (ДВ) означає завершену дію або її результат. Відповідає на питання що зробити? (для інфінітива), що зробить? що зробив? (для особових форм). Приклади: написати, прочитати, збудувати, намалювати, стрибнути. Дієслова доконаного виду не мають форми теперішнього часу — вони мають лише минулий (написав) і майбутній простий (напишу).

Видові пари

Багато дієслів утворюють видові пари — два дієслова, що мають те саме лексичне значення, але різний вид. Основні способи творення видових пар:

Двовидові дієслова

Деякі дієслова мають одну форму для обох видів — вони називаються двовидовими. Найпоширеніші: організувати, атакувати, арештувати, телеграфувати, інформувати. Вид такого дієслова визначають із контексту: «Учні вже організували концерт» (що зробили? — доконаний) — «Щороку учні організовують концерт» (що роблять? — недоконаний). Зверни увагу: у теперішньому часі двовидове дієслово завжди має недоконаний вид.

Вид і час: важливе правило

Вид не залежить від часу. Дієслово зберігає свій вид у всіх часах: прочитав (минулий час, доконаний вид) — прочитаю (майбутній час, доконаний вид); читав (минулий час, недоконаний вид) — читаю (теперішній час, недоконаний вид). Теперішній час мають лише дієслова недоконаного виду. Це ключовий орієнтир: якщо бачиш дієслово в теперішньому часі, перед тобою недоконаний вид.

Час дієслова вказує, коли відбувається дія: зараз, раніше чи пізніше. В українській мові розрізняють три часи: теперішній, минулий і майбутній. Не всі дієслова можуть змінюватися за всіма часами — це залежить від виду.

Теперішній час

Теперішній час означає дію, яка відбувається в момент мовлення або постійно. Форми теперішнього часу мають ЛИШЕ дієслова недоконаного виду. Змінюються за особами й числами:

Приклад у реченні: «Зараз я пишу листа» (теперішній час, 1 особа однини), «Учні читають текст» (теперішній час, 3 особа множини).

Минулий час

Минулий час означає дію, яка відбувалася до моменту мовлення. Твориться за допомогою суфіксів -в- (у чоловічому роді) та -л- (у жіночому й середньому роді та в множині). Дієслова минулого часу змінюються за родами в однині й за числами, але не мають особи:

Зверни увагу: у чоловічому роді суфікс -в-, але після основ на приголосний він зникає: ніс (а не *нісв), віз (а не *візв), міг (а не *мігв). У жіночому й середньому роді суфікс -л- зберігається: несла, везло, могло.

Майбутній час

Майбутній час означає дію, яка відбудеться після моменту мовлення. В українській мові існує три форми майбутнього часу:

Помилка! «Буду написати», «напишатиму» — неправильно. Складну й складену форми майбутнього часу можна творити ЛИШЕ від дієслів недоконаного виду!

Різниця між складною і складеною формою: писатиму і буду писати означають те саме (майбутній час недоконаного виду), але складна форма — одне слово, а складена — два слова. Обидві правильні, але вживаються залежно від ритму мовлення й стилю.

Спосіб дієслова показує, як дія співвідноситься з реальністю: чи вона реальна, чи лише бажана / можлива, чи це спонукання. В українській мові розрізняють три способи: дійсний, умовний і наказовий.

Дійсний спосіб

Дійсний спосіб описує реальну дію, яка відбувалася, відбувається чи відбуватиметься насправді. Дієслова дійсного способу мають час (теперішній, минулий, майбутній), особу (в теперішньому й майбутньому часі) або рід (у минулому часі) та число. Приклади: читаю (теперішній, 1 особа однини), читав (минулий, чоловічий рід, однина), прочитаю (майбутній простий, 1 особа однини), читатиму (майбутній складний, 1 особа однини), буду писати (майбутній складений, 1 особа однини). Усі дієслова, що не мають частки би (б) і не виражають спонукання, належать до дійсного способу.

Умовний спосіб

Умовний спосіб виражає бажану, можливу або гіпотетичну дію, яка могла б відбутися за певної умови. Він твориться поєднанням дієслова у формі минулого часу та частки би або б: прочитав би, прочитала б, прочитали б. Змінюється за родами в однині й за числами. Часу умовний спосіб не має — дія може стосуватися й минулого, й теперішнього, й майбутнього.

Правило написання частки: би пишемо після приголосного (зробив би, прочитав би), б — після голосного (зробила б, зробили б). Частку завжди пишемо окремо від дієслова!

Частка би (б) може входити до складу сполучника якби: «Якби ти прийшов, ми поговорили б». Це теж умовний спосіб, але в першій частині речення частка злилася зі сполучником.

Важливо: речення з якщо або коли без частки би (б) належать до дійсного способу: «Якщо прийдеш, поговоримо» — обидва дієслова в дійсному способі (майбутній час). Не плутай! Наявність сполучника якщо чи коли сама по собі не робить спосіб умовним.

Наказовий спосіб

Наказовий спосіб виражає спонукання до дії: наказ, прохання, пораду, заклик або заборону. Він не має часу. Основні форми:

Творення наказового способу й типові помилки при цьому детально розглянуто в юніті «Наказовий спосіб дієслова: творення і типові помилки».

Як розрізнити способи: зведена таблиця

Приклад 1. У якому рядку всі дієслова доконаного виду?

Завдання: вибери рядок, у якому КОЖНЕ дієслово належить до доконаного виду.

Варіанти:

• А) читати, написати, збудуємо

• Б) написати, прочитав, збудуємо

• В) купувати, купив, куплю

• Г) стрибнув, відповідав, скажу

• Д) принесу, несли, візьму

Розв'язок покроково:

1. Визначаємо вид кожного дієслова в рядку А: читати — що робити? (НВ), написати — що зробити? (ДВ), збудуємо — що зробимо? (ДВ). У рядку є дієслово НВ, тому рядок не підходить.

2. Рядок Б: написати — що зробити? (ДВ), прочитав — що зробив? (ДВ), збудуємо — що зробимо? (ДВ). Усі три дієслова доконаного виду.

3. Перевіряємо інші рядки для впевненості: В) купувати — що робити? (НВ); Г) відповідав — що робив? (НВ); Д) несли — що робили? (НВ).

Відповідь: Б (написати, прочитав, збудуємо).

Чому інші варіанти неправильні:

• А — читати (НВ) випадає з ряду.

• В — купувати (НВ) випадає з ряду.

• Г — відповідав (НВ) випадає з ряду.

• Д — несли (НВ) випадає з ряду.

Приклад 2. Дієслово в умовному способі вжито в реченні

Завдання: обери речення, у якому дієслово стоїть в умовному способі.

• А) Поїдьмо з нами до Карпат.

• Б) Ми поїдемо до Карпат улітку.

• В) Я б охоче поїхав з вами до Карпат.

• Г) Хай брат поїде з вами.

• Д) Якщо матимемо час, поїдемо до Карпат.

Розв'язок покроково:

1. Шукаємо частку би (б) або сполучник якби. Варіант В містить частку б: «Я б охоче поїхав». Це форма минулого часу + б = умовний спосіб.

Відповідь: В (Я б охоче поїхав з вами до Карпат).

Чому інші варіанти неправильні: А — наказовий спосіб; Б — дійсний спосіб; Г — наказовий спосіб (3-тя особа); Д — дійсний спосіб (хоча є «якщо», але немає частки би/б).

Приклад 3. Складену форму майбутнього часу має дієслово в рядку

Завдання: обери рядок, у якому дієслово вжито в складеній формі майбутнього часу.

• А) малюватиму

• Б) намалюю

• В) буду малювати

• Г) малював би

• Д) малюймо

Розв'язок покроково:

1. Згадуємо три форми майбутнього часу: проста (напишу), складна (писатиму), складена (буду писати).

2. Варіант В — «буду малювати»: допоміжне дієслово буду + інфінітив недоконаного виду малювати. Це складена форма.

3. Інші варіанти: А — малюватиму (складна форма); Б — намалюю (проста форма); Г — малював би (умовний спосіб); Д — малюймо (наказовий спосіб).

Відповідь: В (буду малювати).

Чому інші варіанти неправильні: А — це складна, а не складена форма; Б — проста форма майбутнього часу; Г — умовний спосіб, не має часу; Д — наказовий спосіб.

Приклад 4. Визначте вид і спосіб виділеного дієслова

Речення: «Ти зрозумів би мене, якби прочитав цю книжку». Виділено дієслово зрозумів би.

• А) недоконаний вид, умовний спосіб

• Б) доконаний вид, дійсний спосіб

• В) недоконаний вид, наказовий спосіб

• Г) доконаний вид, умовний спосіб

• Д) доконаний вид, наказовий спосіб

Розв'язок покроково:

1. Визначаємо вид: зрозумів — що зробив? Дія завершена, має результат. Отже, доконаний вид.

2. Визначаємо спосіб: є частка би. Форма минулого часу (зрозумів) + би = умовний спосіб.

3. Поєднуємо: доконаний вид + умовний спосіб.

Відповідь: Г (доконаний вид, умовний спосіб).

Чому інші варіанти неправильні: А — вид визначено неправильно (зрозумів — доконаний вид); Б — спосіб визначено неправильно (є би — значить умовний); В — обидві ознаки неправильні; Д — спосіб визначено неправильно (умовний, а не наказовий).

На НМТ з української мови знання дієслова перевіряють у кількох завданнях. Важливо знати не лише правила, а й типові пастки, які чекають на неуважного учня. Розгляньмо найпоширеніші помилки.

• Визначають вид за часом, а не за питанням. Наприклад, бачать «прочитав» — минулий час — і помилково вважають його недоконаним видом. Запам'ятай: вид визначаємо лише питанням що робити? / що зробити? Прочитав — що зробив? — доконаний вид. Читав — що робив? — недоконаний вид. Час не впливає на вид.

• Плутають складну і складену форми майбутнього часу. Складна форма — одне слово (писатиму, читатимеш). Складена форма — два слова (буду писати, будеш читати). Обидві правильні, але це різні форми, і в тесті можуть запитати саме про одну з них.

• Утворюють «буду написати» або «напишатиму». Це груба помилка: складну й складену форми майбутнього часу можна творити лише від дієслів недоконаного виду. Від доконаного виду майбутній час тільки простий: напишу (а не «буду написати»).

• Вважають умовним способом будь-яке речення з якщо чи коли. Умовний спосіб завжди має частку би (б). Якщо частки немає, дієслово стоїть у дійсному способі, навіть якщо в реченні є якщо: «Якщо прийдеш, поговоримо» — дійсний спосіб.

• Приймають дієприслівник (читаючи) чи безособову форму на -но, -то (прочитано) за особову форму дієслова. Дієприслівник — незмінна форма, він не має ані особи, ані числа. Форма на -но, -то теж незмінна: «Книжку прочитано» — у реченні немає й не може бути підмета.

• Шукають особу в дієслові минулого часу. Наприклад, пишуть: «Він читав — 3-тя особа». Це помилка! У минулому часі дієслова мають рід і число, а не особу. Слова «він», «вона», «воно» вказують на рід підмета, а не на особу дієслова.

Знання про дієслово — частина розділу 4.5 програми НМТ з української мови. У змісті програми зазначено: «вид дієслова (доконаний і недоконаний)», «форми дієслова: дієвідмінювані, відмінювані (дієприкметник) і незмінні (інфінітив, дієприслівник, форми на -но, -то)», «способи дієслова: дійсний, умовний, наказовий». У вимогах до учня вказано: «визначати види, часи й способи».

У демоваріанті НМТ-2026 теми розділу 4.5 представлено завданнями 11 (дієприслівниковий зворот) і 19 (форма наказового способу). Обидва — вибір однієї відповіді з п'яти (А–Д), 0 або 1 бал. Окремого завдання на вид і час дієслова в карті демоваріанта 2026 немає, але це не означає, що таких завдань не буде на реальному НМТ: програма передбачає цю тему, і вона може з'явитися в будь-якому варіанті.

У завданні 27 демоваріанта — «логічні пари» (0–4 бали) — серед частин мови, які треба розпізнати, є дієприкметник. Це особлива форма дієслова, і ти маєш відрізняти її від прикметника та інших частин мови.

Стратегія виконання

1. До кожного дієслова став питання: що робити? / що зробити? (для інфінітива), що робить? / що зробить? (для особових форм). Це дасть вид.

2. Шукай частку би / б. Якщо вона є біля дієслова у формі минулого часу — це умовний спосіб.

3. Шукай особові закінчення -му, -меш, -ме… після інфінітива (писатиму) — це складна форма майбутнього часу. Шукай допоміжне буду + інфінітив (буду писати) — це складена форма.

4. Якщо бачиш закінчення -й, -йте, -ймо або хай / нехай + дієслово — це наказовий спосіб.

5. Пам'ятай: дієприкметник має ознаки прикметника (змінюється за відмінками), а дієприслівник — ні. Форми на -но, -то взагалі не змінюються.

• Дієслово має дієвідмінювані форми (читаю, читаєш), відмінюваний дієприкметник (прочитаний) і незмінні форми: інфінітив (читати), дієприслівник (читаючи), форми на -но, -то (прочитано).

• Недоконаний вид відповідає на питання що робити? (писати), доконаний — що зробити? (написати). Вид не залежить від часу!

• Теперішній час мають лише дієслова недоконаного виду. Минулий час мають обидва види. Майбутній час має три форми: проста (напишу — ДВ), складна (писатиму — НВ, одне слово), складена (буду писати — НВ, два слова).

• Умовний спосіб = форма минулого часу + би (б), пишемо окремо: прочитав би, зробила б. Умовний спосіб не має часу.

• Наказовий спосіб виражає спонукання: пиши, пишіть, пишімо, хай пише.

• Дієслова теперішнього й майбутнього часу мають особу й число; дієслова минулого часу й умовного способу — рід (в однині) і число.

• Двовидові дієслова (організувати, атакувати) мають одну форму для обох видів — визначай вид із контексту.