Зовнішня політика Богдана Хмельницького і Віленське перемир’я

Богдан Хмельницький розумів, що сама козацька армія не зможе довго протистояти Речі Посполитій. Тому від самого початку Національно-визвольної війни він активно шукав союзників. Першим і найважливішим став Кримський ханат.

Кримське ханство — перший союзник (з 1648 р.)

Уже навесні 1648 р. гетьман уклав союз із кримським ханом Іслам-Гіреєм III. Кримська кіннота на чолі з перекопським мурзою Тугай-беєм відіграла вирішальну роль у перемогах під Жовтими Водами й Корсунем. Без татарської допомоги козаки навряд чи змогли б розгромити коронні війська в перші місяці війни.

Однак союз із Кримом був ненадійним. Хан діяв у власних інтересах: йому було вигідно послаблювати як Річ Посполиту, так і козаків, аби грабувати обидві сторони. Тому Іслам-Гірей неодноразово зраджував Хмельницького в найкритичніші моменти:

• 1649 р. під Зборовом — хан примусив гетьмана піти на переговори з королем, що дало Зборівський договір, менш вигідний, ніж міг би бути;

• 1651 р. під Берестечком — кримська кіннота втекла з поля бою, а хан силоміць забрав Хмельницького з собою, що призвело до поразки козаків;

• 1653 р. під Жванцем — хан знову уклав сепаратну угоду з поляками, не давши козакам завершити кампанію.

Попри зради, Хмельницький не міг остаточно розірвати союз із Кримом, бо татарська кіннота залишалася важливою військовою силою, а ворожий Крим міг би спустошувати південні землі України.

Османська імперія: протекторат 1651 р.

Щоб мати важіль впливу на Кримське ханство (васала Османської імперії), Хмельницький розпочав переговори зі Стамбулом ще 1648 р. У 1651 р. він офіційно прийняв протекторат султана Мехмеда IV. Це означало, що гетьман визнавав себе підданим османського султана, розраховуючи, що той змусить кримського хана дотримуватися союзницьких зобов'язань.

Однак реальної військової допомоги від Османської імперії Хмельницький не отримав. Султан був зайнятий війнами на інших фронтах і не надіслав жодного війська. Протекторат залишився переважно дипломатичним кроком, який давав гетьманові додаткову міжнародну вагу, але не підкріплювався зброєю.

Молдавський напрям: династичний шлюб і трагедія під Сучавою

Молдавське князівство було васалом Османської імперії, але водночас перебувало під сильним впливом Речі Посполитої. Хмельницький вирішив відірвати Молдавію від польського впливу й створити родинний союз. У 1650 р. козацьке військо здійснило похід на Ясси — столицю Молдавії, змусивши господаря Василя Лупу до поступок.

У 1652 р., після переможної битви під Батогом, Хмельницький організував другий похід у Молдавію. Василь Лупу погодився на шлюб своєї доньки Розанди (Роксанди) з Тимошем Хмельницьким — старшим сином гетьмана. Весілля відбулося того ж року. Метою цього династичного шлюбу було створення міцного союзу між Військом Запорозьким і Молдавським князівством, що мав послабити позиції Польщі в регіоні.

Однак у 1653 р. молдавські бояри, невдоволені орієнтацією Лупу на козаків, підняли заколот. Проти Лупу виступив його суперник Георгій Штефан, якого підтримали волоські й польські війська. Тиміш Хмельницький із козацьким загоном прийшов на допомогу тестеві й обороняв Сучаву. Під час облоги Тиміш був смертельно поранений і помер. Після цього молдавський напрям політики Хмельницького зазнав краху — створити стабільний союз через династичний шлюб не вдалося.

Після Переяславської ради та укладення «Березневих статей» 1654 р. Московія стала формальним союзником Війська Запорозького у війні проти Речі Посполитої. Спільні воєнні дії розпочалися того ж року: московські війська взяли Смоленськ, а козацькі полки діяли в Білорусі.

Суперечки через Білорусь

Наказний гетьман Іван Золотаренко, який командував козацьким корпусом у Білорусі, запроваджував там козацький полково-сотенний устрій на звільнених від поляків землях. Це викликало невдоволення Москви: цар Олексій Михайлович вважав білоруські землі своєю вотчиною й не бажав, щоб там з'являлася козацька адміністрація. Конфлікт інтересів щодо Білорусі став першою тріщиною в українсько-московському союзі.

Шведський «Потоп» і зміна розкладу сил

У 1655 р. Швеція, скориставшись ослабленням Речі Посполитої, вторглася на її територію. Ця подія отримала назву «Потоп» (пол. Potop). Шведський король Карл X Густав швидко захопив значну частину Польщі, включно з Варшавою та Краковом. Для Московії це створювало нову загрозу: посилення Швеції на Балтиці могло перекрити цареві доступ до моря. Тому Москва вирішила змінити зовнішньополітичний курс.

Віленське перемир’я 1656 р.

У серпні 1656 р. у місті Вільно (нині Вільнюс) розпочалися переговори між Московією та Річчю Посполитою, а в жовтні 1656 р. сторони уклали перемир'я. Українських послів до переговорів не допустили — цар і король Ян II Казимир вирішували долю українських земель без участі гетьмана. За його умовами сторони припинили війну між собою й домовилися спільно воювати проти Швеції. Цар розраховував, що після смерті Яна Казимира зможе претендувати на польську корону.

Для Богдана Хмельницького Віленське перемир'я стало справжньою зрадою з боку Москви. Адже цар домовився з ворогом, проти якого щойно воював разом із козаками, і зробив це без відома гетьмана. Хмельницький розумів, що тепер Річ Посполита може знову спрямувати всі сили на Україну, а Московія не прийде на допомогу. Тому гетьман перейшов до самостійної зовнішньої політики: він не розривав формально договору з царем, але почав шукати нових союзників, зокрема Швецію та Трансильванію.

Запам'ятай: Віленське перемир'я 1656 р. — це угода Московії з Річчю Посполитою, укладена без участі українських послів. Вона спричинила перехід Хмельницького до самостійної політики, хоча формально договір 1654 р. залишався чинним.

Після Віленського перемир'я Хмельницький зрозумів, що на Московію покладатися не можна. Тому він активізував переговори зі Швецією та Трансильванією — двома державами, які також були зацікавлені в ослабленні Речі Посполитої.

Союз зі Швецією та Трансильванією (1656–1657)

Шведський король Карл X Густав, який уже вів війну з Річчю Посполитою («Потоп»), був природним союзником Хмельницького. Переговори між гетьманом і шведським королем тривали в 1656–1657 рр. До антипольської коаліції долучився також трансильванський князь Юрій (Дьєрдь) II Ракоці. Хмельницький прагнув за допомогою цих союзників не лише здолати Річ Посполиту, а й приєднати до України західноукраїнські землі — Галичину й Волинь.

Це була перша спроба Хмельницького створити широку міжнародну коаліцію без участі Московії. Гетьман діяв як самостійний суб'єкт міжнародних відносин, укладаючи договори з європейськими монархами.

Похід Антона Ждановича на Польщу (1657)

Навесні 1657 р. близько 20 тисяч козаків на чолі з київським полковником Антоном Ждановичем вирушили в похід разом із військом Юрія II Ракоці. Об'єднана армія пройшла через Галичину й Волинь, дійшла до Варшави й захопила її. Здавалося, що план Хмельницького спрацьовує.

Однак похід завершився невдачею. Козаки, втомлені тривалим переходом і далекими боями, почали нарікати. До них дійшли чутки, що московський цар не схвалює союзу зі Швецією й Трансильванією. Невдоволення зростало, і козацьке військо повернуло назад. Ракоці, залишившись без козацької підтримки, зазнав поразки від поляків і кримських татар.

Смерть Богдана Хмельницького

27 липня (6 серпня за новим стилем) 1657 р. Богдан Хмельницький помер у Чигирині. Причиною смерті став крововилив у мозок. Гетьмана поховали в Іллінській церкві в Суботові — його родовому маєтку. Ще за життя Хмельницького козацька рада обрала наступником його сина Юрія, однак через малолітство останнього реальна влада перейшла до генерального писаря Івана Виговського. Смерть Хмельницького завершила цілу епоху й відкрила період, який історики називають Руїною.

Богдан Хмельницький — одна з найвизначніших і найсуперечливіших постатей української історії. Його діяльність як державного діяча й дипломата потребує зваженої оцінки.

Творець української козацької держави

Хмельницький створив українську козацьку державу — Військо Запорозьке. За роки війни він сформував боєздатну армію, запровадив полково-сотенний адміністративний устрій, налагодив фінансову систему (збирання податків, карбування монети), організував дипломатичну службу. Україна вперше за довгий час отримала власну державну структуру з чіткою територією, органами влади й військом.

Дипломат міжнародного рівня

Хмельницький вів переговори з Кримом, Туреччиною, Московією, Швецією, Трансильванією, Молдавією, Валахією та навіть Венецією. Завдяки його дипломатії Україна стала суб'єктом міжнародних відносин — її визнавали й з нею рахувалися європейські монархи. Гетьман уміло використовував суперечності між сусідніми державами, щоб забезпечити інтереси України.

Суперечливі кроки та прорахунки

Водночас діяльність Хмельницького мала й негативні наслідки. Союз із Кримським ханством коштував українському населенню величезної кількості бранців, яких татари захоплювали в ясир під час спільних походів. Договір 1654 р. з Московією, укладений як військовий союз, Москва згодом використала для наступу на українську автономію. Хмельницькому не вдалося об'єднати всі українські землі — Галичина й Волинь залишилися під владою Речі Посполитої.

Опорний хронологічний ряд

Щоб краще запам'ятати ключові події зовнішньої політики Хмельницького, зверни увагу на цей ряд:

Розгляньмо типові завдання НМТ на тему зовнішньої політики Богдана Хмельницького та Віленського перемир'я.

Приклад 1. «3 з 7» — зовнішньополітичні кроки Хмельницького

Завдання: Які три зовнішньополітичні кроки здійснив Богдан Хмельницький?

Розв'язання: З-поміж запропонованих варіантів потрібно вибрати ті, що належать до зовнішньої політики саме Богдана Хмельницького (1648–1657). Правильними є: союз із Кримським ханством (укладений 1648 р.), прийняття протекторату Османської імперії (1651 р.), союз зі Швецією й Трансильванією (1656–1657 рр.).

Відповідь: союз із Кримським ханством, прийняття протекторату Османської імперії, союз зі Швецією й Трансильванією.

Чому інші варіанти неправильні? Деулінське перемир'я (1618) укладене задовго до Хмельницького. Участь у Хотинській битві (1621) — справа Петра Сагайдачного. «Вічний мир» з Річчю Посполитою (1686) укладений через десятиліття після смерті гетьмана. Віленське перемир'я (1656) уклали без українських послів — Хмельницький не брав у ньому участі.

Приклад 2. Послідовність — договори Хмельницького

Завдання: Розташуй події в хронологічній послідовності: А — Віленське перемир'я, Б — Білоцерківський договір, В — «Березневі статті», Г — Зборівський договір.

Розв'язання: Зборівський договір укладено 1649 р. (Г). Білоцерківський договір — 1651 р. (Б). «Березневі статті» — 1654 р. (В). Віленське перемир'я — 1656 р. (А).

Відповідь: Г — Б — В — А.

Для запам'ятовування: 1649 (Зборів) → 1651 (Біла Церква) → 1654 (Переяслав/Москва) → 1656 (Вільно). Цей ряд — опора теми 8 програми НМТ.

Приклад 3. «3 з 7» — молдавський напрям

Завдання: Які три події пов'язані з молдавським напрямом політики Богдана Хмельницького?

Розв'язання: До молдавського напряму належать: похід на Ясси (1650), шлюб Тимоша Хмельницького з Розандою Лупу (1652), загибель Тимоша під Сучавою (1653).

Відповідь: похід на Ясси (1650), шлюб Тимоша з Розандою Лупу (1652), загибель Тимоша під Сучавою (1653).

Чому інші варіанти неправильні? Похід А. Ждановича на Польщу (1657) — це шведсько-трансильванський напрям. Берестецька битва (1651) — пов'язана зі зрадою кримського хана. Охматівська битва (1644) — до війни Хмельницького. Переяславська рада (1654) — московський напрям.

Приклад 4. Послідовність за уривками

Завдання: Розташуй події в хронологічній послідовності за уривками: А — «царські й королівські посли помирилися без наших посланців», Б — «Тиміш повінчався з донькою молдавського господаря», В — «кримський хан утік з-під Берестечка, забравши гетьмана», Г — «козацьке військо Ждановича пішло разом з угорським князем на Польщу».

Розв'язання: Уривок В описує події 1651 р. (Берестечко). Уривок Б — 1652 р. (шлюб Тимоша). Уривок А — 1656 р. (Віленське перемир'я). Уривок Г — 1657 р. (похід Ждановича).

Відповідь: В — Б — А — Г.

• Вважати, що Україна брала участь у Віленських переговорах. Насправді українських послів не допустили до переговорів — цар і король вирішували долю українських земель без гетьмана.

• Думати, що після Віленського перемир'я Хмельницький офіційно розірвав договір із царем. Насправді він перейшов до самостійної політики, не розриваючи формально договору 1654 р.

• Плутати Віленське перемир'я (1656) з Андрусівським перемир'ям (1667). Віленське — угода Московії з Річчю Посполитою за життя Хмельницького; Андрусівське — поділ України по Дніпру вже після смерті гетьмана.

• Вважати Швецію ворогом Хмельницького в 1656–1657 рр. Насправді Швеція була союзником гетьмана проти Речі Посполитої. Спільний похід Ждановича й Ракоці — підтвердження цього союзу.

• Приписувати загибель під Сучавою самому гетьманові. Насправді там 1653 р. загинув його син Тиміш Хмельницький під час оборони Сучави.

• Вважати, що протекторат Османської імперії приніс Україні військову допомогу. Насправді реальної військової допомоги від султана не було — протекторат залишився дипломатичним кроком.

Тема зовнішньої політики Богдана Хмельницького входить до теми 8 програми НМТ з історії України. Розуміння Віленського перемир'я 1656 р. є обов'язковим.

Програма НМТ вимагає характеризувати відносини Війська Запорозького з Річчю Посполитою, Кримським ханством, Московією, Швецією, Трансильванією й Молдовою, а також знати значення договорів і перемир'їв.

Богдан Хмельницький — одна з ключових постатей, підкреслених у програмі. Його портрет можуть запропонувати для візуального розпізнавання в завданні на встановлення відповідності або в завданні «3 з 7» (у демоваріанті 2026 р. завдання 30 — «3 з 7» про біографію діяча за фото, хоча там інший історичний період).

Формати завдань

Завдання «3 з 7» (номери 28–30 у тесті): серед семи варіантів потрібно обрати три правильні. За кожен правильно вказаний варіант із трьох нараховують 1 бал, максимально — 3 бали.

Завдання на послідовність (номери 25–27 у тесті): потрібно розташувати чотири події в хронологічному порядку. 3 бали — за повністю правильний ряд, 2 бали — якщо правильно визначено першу й останню події, 1 бал — якщо правильно визначено лише одну з крайніх подій.

Опорний хронологічний ряд для теми 8: 1649 (Зборівський договір) → 1651 (Білоцерківський договір) → 1654 (Переяславська рада) → 1656 (Віленське перемир'я). Цей ряд варто знати напам'ять — він може трапитися в завданні на послідовність.

• Напрями зовнішньої політики Б. Хмельницького: Крим (з 1648), протекторат Османів (1651), Молдавія (шлюб Тимоша 1652), Московія (1654), Швеція й Трансильванія (1656–1657).

• 1656 — Віленське перемир'я без українських послів → фактичний розрив із царем, перехід до самостійної політики.

• 1657 — похід А. Ждановича на Польщу (невдача), смерть Б. Хмельницького (похований у Суботові).

• Хмельницький — творець козацької держави й дипломат, але союзи з Кримом і Москвою мали тяжку ціну.

• Опорний хронологічний ряд: 1649 (Зборів) → 1651 (Біла Церква) → 1654 (Переяслав) → 1656 (Вільно) → 1657 (смерть гетьмана).